Фундаментальні поняття макроекономічної теорії

Сукупний обсяг виробництва є першим ключовим поняттям мак­роекономіки. Вимірюється обсяг виробництва двома основними показниками - валового внутрішнього продукту (ВВП) та валового національного про­дукту (ВНП).

Валовий внутрішній продукт вимірює ринкову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених протягом певного проміжку часу в межах гео­графічних кордонів країни. Оскільки економіки практично всіх країн відкриті для зовнішньоекономічних зв’язків (міжнародна торгівля, вивіз капіталу, мі­грація робочої сили), то у виробництві ВВП країни беруть участь іноземні фактори виробництва, в той час як національні ресурси застосовуються за межами країни. Доходи, зароблені за кордоном, надходять у вітчизняну еко­номіку. Тому поряд з показником ВВП обчислюється інший показник - ВНП, який визначається як сума ВВП і чистих факторних доходів. Чисті фактор­ні доходи - це різниця між доходами, заробленими ресурсами певної країни за кордоном, та доходами, одержаними і вивезеними з даної країни інозем­цями. Ці показники детально розглядатимуться у розділі 3.

Показники обсягу виробництва найбільш узагальнено характеризують стан економіки країн і його зміну. Детальне вивчення динаміки ряду показ­ників виявило, що економіки країн розвиваються хвилеподібно: періоди зро­стання змінюються періодами спаду (рис. 2.1). Такі періодично повторювані через певні проміжки часу коливання ділової активності отримали назву „економічний цикл". З другої половини ХІХ ст. (1857 р.) циклічність розвит­ку стала характерною ознакою всієї світової економіки.

Економічний цикл, як правило, складається з чотирьох фаз: кризи (ре­цесії), депресії (дна), пожвавлення, піднесення (піку). Трапляється, що еко­номіка, не досягнувши рівня показників попереднього піднесення, знову впа­дає в кризу.

Кризи загострюють всі економічні і соціальні проблеми в суспільстві, то­му вивчення ділових циклів економісти вважають головною метою макро- економіки.

Якщо проаналізувати поведінку економічної системи за досить тривалий період, наприклад, більше як за 100 років, то виявляється загальна тенденція до економічного зростання.

Економічне зростання - це зміна виробничих можливостей країни в ре­зультаті науково-технічного прогресу та інших чинників. Виробничі можли­вості, тобто максимальний обсяг випуску, якого економічна система може досягти у даний період, вимірює потенційний ВВП. Потенційний обсяг ви­робництва часто називають обсягом виробництва за повної зайнятості або природним рівнем випуску (Yf). Протягом ділових циклів фактичний ВВП відхиляється від потенційного у бік перевищення або відстає від нього. Якщо відставання незначне, стан економі­ки називають рецесією, якщо значне - депресією. Різниця між потенцій­ним та фактичним ВВП називається ВВП- розривом.

Загальний тренд розвитку еконо­міки у довгостроковій перспективі та відхилення фактичного ВВП від по­тенційного ілюструє рис. 2.1.

Економічне зростання необхідне для того, щоб створити нові робочі місця для нових робітників, які вли­ваються до складу робочої сили, а також для підвищення життєвого рі­вня населення. Однак в сучасних

умовах економічне зростання має і зворотний бік, на що звертають увагу чи­мало вчених: воно тягне за собою посилене забруднення довкілля і створює небезпеку глобальної екологічної катастрофи.

Рис. 2.2. Екологічний стан та економічне зростання

Рис. 2.2. ілюструє економічне зростання як зрушення межі виробничих можливостей від PPC1 до PPC2 і показує, що при виборі напрямку розвитку від точки A до точки С можна досягти як збільшення вироб­ництва матеріальних благ, так і по­ліпшення стану екології.

Циклічні коливання економіки змінюють рівень зайнятості працездатного населення в країні.

Безробіття є другим ключовим поняттям і предметом вивчення для макроекономіки. Рівень (норма) безробіття вимірює частку сукупної робо­чої сили, яка не зайнята і шукає роботу. До складу робочої сили не входять безробітні, які не шукають роботи. Рівень безробіття змінюється в ході діло­вого циклу. Коли в період кризи виробництво скорочується, попит на робочу силу зменшується, норма безробіття зростає. Проте досвід розвинених країн показує, що навіть в періоди піднесення частина працездатного населення не працює з різних особистих причин. Це явище називають добровільним без­робіттям. Коли ж люди активно шукають роботу, але не знаходять вільних робочих місць у зв'язку зі скороченням виробництва, виникає циклічне без­робіття, яке називають вимушеним. Якщо циклічне безробіття відсутнє, вважають, що в економіці має місце повна зайнятість, обсяги виробництва досягають потенційного рівня, а в країні існує природний рівень безробіття. В середньому природний рівень безробіття сягає 6% сукупної робочої сили. Разом з тим, в окремих країнах мають місце істотні відхилення, зокрема у США останнім часом він піднявся до 9%.

Вивчення економічного циклу тісно пов'язане з дослідженням коливань рівня безробіття, тому що безробіття завдає значної шкоди не тільки еконо­міці країни, але й соціальному і моральному стану суспільства. Безробіття стане предметом вивчення у розділі 12.

Третім ключовим поняттям у макроекономіці є рівень цін. Найбільш ба­жаним для країни є стабільній рівень цін. На конкурентному ринку стабільні ціни забезпечують високу ділову активність.

Протягом ХХ ст. інфляція змінила свій характер. До Другої світової війни ціни коливались як у бік підвищення, так і у бік зниження: у роки першої сві­тової війни спостерігався інфляційний вибух, а в роки Великої депресії 1929­1933 рр. середній рівень цін значно впав, в інші роки коливання цін були не­значними. Після Другої світової війни темп інфляції увесь час був додатним, ціни підвищувались з року в рік, і в кінці 60-х - на початку 70-х рр. інфляція досягла найвищого рівня, а далі її темпи знизились у промислово розвинених країнах (до 9-3%), зате обвально зростали в країнах Латинської Америки, пе­ревищивши наприкінці 1980-х рр. 1000%.

Зрушення у розвитку інфляції вимагали пояснення нових важливих про­блем: що є причиною зміни цін у короткостроковому періоді і в довгостроко­вій перспективі; яким є зв'язок інфляції, безробіття та економічного циклу? Інфляційні ефекти, пов'язані з перерозподілом доходів, впливом на ставку процента, на прогнозування економічного розвитку та рівень продуктивності стали об'єктом особливої уваги у дослідженнях економістів. Проблеми ін­фляції будуть детально розглянуті у розділі 18.

Четверте ключове поняття макроекономіки - міжнародна торгівля. Всі країни прагнуть отримати вигоду від участі у міжнародній торгівлі. Вони експортують та імпортують товари, послуги, капітал, позичають гроші у іно­земних партнерів, або дають їм в борг, купують чи продають нові технології за кордон. Важливою змінною, що визначає стан міжнародної торгівлі є тор­говельний баланс або чистий експорт.

Торговельний баланс - це сумарний експорт за вирахуванням сумарного імпорту. Якщо країна вивозить більше, ніж ввозить, вона має позитивне торго­вельне сальдо, а коли імпорт перевищує експорт, країна має дефіцит торгове­льного балансу. Сальдо торговельного балансу кожної країни у певному часо­вому інтервалі є величиною змінною. Так, починаючи з 1970-х рр. дефіцит тор­говельного балансу США постійно зростав і у 1980-х рр. досягнув колосальних розмірів, водночас Німеччина та Японія мали позитивне сальдо торговельного балансу. Коли країна більше імпортує, ніж експортує, то їй доводиться оплачу­вати імпорт за допомогою іноземних позик або за рахунок зменшення частини кредитів, які вона видала раніше іноземцям. Якщо ж країна більше експортує, ніж імпортує, її вважають кредитором зовнішнього світу.

Стан торговельного балансу породжує низку проблем: до яких наслідків можуть привести торговельні дисбаланси для країни-боржника і для країни- кредитора; як вплине на майбутній добробут населення великий зовнішній борг? Ці проблеми мають велике значення також і для України, валовий зов­нішній борг якої наблизився до критичної позначки у 60%. Проблеми зовні­шньої заборгованості стануть предметом розгляду у розділі 8.

Важливе значення для успіху країни у міжнародній торгівлі має валютний курс. Обмінний курс валюти - це ціна власної валюти у валюті інших країн або ціна іноземної валюти у національній валюті. Коли національна валюта дорожчає, ціни на імпортні товари знижуються, а на експортні - підвищу­ються, в результаті чого країна стає менш конкурентоспроможною на світо­вих ринках. Експорт товарів зменшується, відповідно і чистий експорт змен­шується. Це негативно впливає на внутрішній стан економіки: обсяг вироб­ництва скорочується, зростає безробіття. Ці процеси будуть досліджуватись у розділах 17, 21.

2.2.