Реальні та номінальні змінні
Для того, щоб з'ясувати закономірності функціонування економічної системи, необхідно співставити у часі ключові економічні показники, порівняти їх величини за тривалий період або по різних країнах.
Лише аналізуючи динаміку макроекономічних змінних, можна виявити стійкі тенденції та при- чинно-наслідкові зв'язки. Наприклад, вповзання у кризу або початок економічного зростання можна помітити, лише спостерігаючи за коливаннями обсягів національного виробництва. У той же час ВВП, який є основним вимірником загальних обсягів виробництва в країні (а також багато інших макро- економічних змінних), обчислюється лише у грошовому виразі, як сума цін десятків мільйонів найменувань товарів і послуг, тому що іншим способом його неможливо визначити. Проблема співставлення показників у часі виникає через те, що ціни також зазнають коливань. Тому, наприклад, збільшення ВВП може відображати різні процеси - або дійсне зростання обсягів виробництва, або розвиток інфляції, або одночасно і те, і інше.На проблему визначення дійсного стану економіки звернули увагу ще економісти ХІХ століття, зокрема Девід Юм. Він і його сучасники вважали, що всі економічні процеси необхідно вивчати за двома групами показників (змінних) - номінальними та реальними. Цю позицію вчених назвали класичною дихотомією.
Номінальні змінні - це величини, що вимірюються у грошових одиницях. Реальні змінні - величини, які вимірюються у фізичних одиницях. Так, ціна кукурудзи у гривнях за тонну - це номінальна змінна, а величина врожаю кукурудзи у тоннах з гектару - величина реальна. Реальними величинами вважають також відносні ціни, тому що вони відображають пропорції між реальними кількостями різних продуктів. Наприклад, номінальна ціна одного центнера кукурудзи становить 10 грн., а одного центнера пшениці - 20 грн. Відносна ціна пшениці складе: 20/10 = 2. Це означає, що за один центнер пшениці треба віддати 2 центнери кукурудзи, тому що її ціна у 2 рази нижча від ціни пшениці.
Динаміку номінальних величин можна привести до реальної динаміки, якщо зняти вплив коливання рівня цін. Для цього треба фізичні показники різних років обчислити у незмінних цінах. Понад два століття тому почалась розробка відносних статистичних показників для кількісного виміру рівня цін, які називають індексами цін, і вивчення їх динаміки. Індекси цін показують величину зростання цін за різними групами товарів і в складних сукупних показниках. Основу сучасної теорії індексів цін заклали економісти ХІХ ст. В. Джевонс, Е. Ласпейрес і Г. Пааше. За допомогою індексів цін і здійснюється перехід від номінальних до реальних показників.
У сучасній макроекономіці розрізняють багато номінальних і реальних показників. Так, ВВП обчислюють в двох показниках: номінальний ВВП вимірюється у поточних ринкових цінах, а реальний ВВП - у постійних цінах базового року. Більш докладно ці показники будуть розглянуті у розділі 3.
Існують реальна і номінальна банківські процентні ставки. Щоб отримати реальну процентну ставку (r), потрібно від поточної номінальної ставки (І) відняти рівень інфляції (р), тобто процент зміни цін за певний період: r = І — р. Реальна процентна ставка визначає пропорцію, в якій економіка готова до обміну товарів і послуг, вироблених сьогодні, на товари і послуги, які будуть вироблені в майбутньому. Детально ці змінні розглядатимуться у розділі 18.
Реальна заробітна плата відображає пропорцію, в якій товари і послуги обмінюються на одиницю затраченої праці. Щоб визначити реальну зарплату, потрібно номінальну суму грошей, яку отримує робітник, поділити на ціну товару, тоді зарплата відобразить, скільки м'яса або взуття можна купити за отримані гроші. Цей показник буде застосований в аналізі сукупного пропонування у розділі 12.
Реальний обмінний курс валют відображає пропорцію, в якій споживчий кошик однієї країни може обмінюватись на аналогічний споживчий кошик іншої країни. Це оцінка цінності певної валюти за паритетом купівельної спроможності.
Цей показник буде залучений до аналізу макроекономічних процесів у відкритій економіці у розділі 17.У свій час Д. Юм завбачав, що класична дихотомія буде корисна для аналізу економіки, тому що деякі сили в ній впливають на номінальні величини, а інші - на реальні змінні. І дійсно, зміни у грошово-кредитній системі можуть змінити багато номінальних показників, але на обсяги національного виробництва у довгостроковому періоді впливає не кількість грошей, а продуктивність праці, наявність факторів виробництва. На пропонування робочої сили впливає не номінальна, а реальна заробітна плата. Так, якщо кількість грошей в обігу зросте вдвічі, то рівень всіх цін, у т.ч. і заробітної плати як ціни праці, і номінальної ставки проценту як ціни капіталу, зросте у 2 рази, а зайнятість, реальна заробітна плата та реальна ставка проценту залишаться без змін.
Таку незалежність реальних величин від змін у грошово-кредитній системі називають принципом нейтральності грошей. Цей принцип проявляється переважно у довгостроковому періоді. У короткостроковому періоді зміна кількості грошей може привести до значних змін в економіці.
2.3.