Грошово-кредитна нолітнка держави

Монетарна (грошово-кредитна) політика є одним із головних інстру­ментів державного регулювання економіки. Державне регулювання ринку грошей здійснюється центральним банком за допомогою монетарної (грошово-кредитної) політики.

Мета монетарної політики - досягнення на національному ринку рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфля­ції. Суть цієї політики полягає у регулюванні обсягів грошової пропозиції для стабілізації економіки. Грошово-кредитна політика виконує функції регулювання економічного циклу, попередження і спаду виробництва. Вона впливає на обсяг національного виробництва через сукупний попит, що змінюється під впливом пропозиції грошей, інвестицій та споживання.

"Інструменти монетарної політики:

1. Операції на відкритому ринку - купівля-продаж Національним банком урядових цінних паперів на відкритому ринку. Якщо Національний банк продає урядові цінні папери, то вони зосереджуються у комерційних банках та населення, а у Національному банку - гроші. Внаслідок цього скорочуються резерви у комерційних банків - відсоток за кредит збільшується.

2. Зміна норми обов’язкових резервів - це резерви, які комерційні банки в обов’язковому порядку зберігають у національному банку.

3. Зміна облікової ставки - це відсоток, під який Національний банк надає кредити комерційним банкам.

4. Регулювання імпорту та експорту капіталу.

5. Регулювання валютної політики.

6. Розрізняють два напрями монетарної політики: це політика "дешевих" та "дорогих" грошей.

Нолітнка ’’дешевих” грошей

Головна мета цієї політики - подолання спаду та безробіття.

Здійснюється:

• Національний банк кунує облігації;

• знижує норму обов’язкових резервів;

• знижує облікову ставку.

Внаслідок чого:

• зменшується відсоткова ставка;

• збільшується грошова пропозиція;

• збільшуються інвестиції;

• зростає реальний обсяг ВВП;

• зменшується безробіття.

Нолітнка ’’дорогих” грошей

Головна мета цієї політики - боротьба з інфляцією.

Здійснюється:

• Національний банк продає облігації;

• збільшує норму обов’язкових резервів;

• збільшує облікову ставку.

Внаслідок цього:

• збільшується відсоткова ставка;

• зменшується грошова пропозиція;

• скорочуються інвестиції;

• зменшується реальний обсяг ВВП;

• зменшується інфляція.

Попит на інвестиційні гроші залежить від співвідношення очікуваної норми чистого прибутку і реальної ставки відсотка. Через грошово- кредитну політику, політику дорогих і дешевих грошей держава може впливати як на попит, так і на пропозицію інвестиційних грошей. На величину зміни вона впливає через зміну облікової ставки.

Величина пропозиції інвестиційних грошей визначається розміром надлишкових резервів комерційних банків внаслідок зміни норми обов’яз­кових резервів комерційних банків і купівлі або продажу державних цінних паперів на фондовому ринку.

Механізм впливу грошово-кредитної політики на обсяг виробництва у кейнсіанців складається з таких елементів, які перебувають у причинно- наслідковому зв’язку:

вплив Центрального банку на розмір надлишкових резервів комерційних банків;

зміна обсягу грошової пропозиції;

зміна рівня процентної ставки;

зміна обсягу інвестицій;

зміна ЧИП під впливом інвестиційних витрат.

Кейнсіанці розглядають тільки один варіант, коли економіка працює в умовах неповної зайнятості. В цьому випадку зміни в інвестиціях не зачіпають ціни, мультиплікативно впливають на номінальний ЧНП через зміну фізичного обсягу виробництва, що спрямовує економіку в стан повної зайнятості.

В основі монетарної теорії лежить ідея про те, що головну роль у регулюванні економіки відіграє грошово-кредитна, а не фіскальна полі­тика. Основним інструментом регулювання економіки вважаються гроші.

Монетаристи вважають, що швидкість обертання грошей є стабільною, а активну роль відіграє грошова пропозиція.

Грошова пропозиція є єдиним фактором, який визначає рівень виробництва, зайнятості та цін.

Монетариста вбачають вплив грошової пропозиції на сукупний попит безпосередньо, тобто без участі процентної ставки.

На їхню думку, грошова пропозиція прямо впливає на сукупний попит, причому на всі його елементи, а не тільки на інвестиційні витрати. І нарешті, зміна сукупного попиту, в свою чергу, приводить до зміни номінального ЧНП, що здійснюється переважно через зміну цін, а не завдяки зміні фізичного обсягу виробництва.

Теоретична дискусія між неокейнсіанцями та монетаристами ведеться з проблем впливу грошей на розвиток ринкового господарства.

Макроекономічна модель монетаристів відводить пріоритетну роль у регулюванні попиту грошовій політиці державі, тоді як неокейнсіанці підкреслюють важливість (поряд з грошовою) також і фіскальної політики.

Загальну рівновагу на реальному (товарному) та грошовому ринках визначають за допомогою моделі IS-LM, яку розробив Дж. Хікс на базі кейнсіанської теорії. На рис. 1 зображено побудову кривої IS, яка відображає можливі варіанти стану часткової рівноваги інвестиційного ринку.

г

Рис. 5. Побудова кривої IS

Крива LM відповідає парам точок (Y_b r_b Y₂, r₂), для яких попит на гроші (MD), що визначає рівень їх ліквідності, дорівнює пропозиції грошової маси (MS).

Аналіз IS-LM базується на стані загальної економічної рівноваги на грошовому ринку.

Перетин кривих IS-LM встановлює макроекономічну рівновагу на ринках (рис. 7).

Загальна економічна рівновага на ринках товарів і грошей одержала назву "хрест Хікса". В точці E - загальна економічна рівновага, тобто немає надлишку та дефіциту грошей в обороті, а всі вільні гроші зв’язані й активно інвестуються. В точках А, В, C, В спостерігається стан часткової рівноваги, що досягається або на ринках товарів, або на грошовому ринку.

Рівновага моделі IS-LM визначає значення ставки процента і рівня доходу, за яким витрати дорівнюють плановим (рівновага товарного ринку), і одночасно грошовий попит і грошова пропозиція (умова рівноваги на грошовому ринку).

Рис. 7. "Хрест-Хікса"

Якщо IS перетинає LM у горизонтальній частині, еластичність попиту на гроші за процентом наближається до безмежності. В цій ситуації більшість господарських агентів, передбачаючи ріст процента, пред’яв­ляють спекулятивний попит на гроші. До аналогічного результату їх підводить із-за низької норми процента. В результаті грошовий ринок знаходиться в стані рівноваги будь-якому рівні доходу. А норма процента не буде змінюватися. Дана ситуація в економічній теорії отримала назву "ліквідної пастки" (рис. 8).

Рис. 8. "Ліквідна пастка"

Це робить неефективною монетарну політику уряду. Автоматичні регулятори ринкової економіки не діють. Єдиний вихід - фіскальна політика, яка змістить IS праворуч.

Модель Хікса можна використовувати для аналізу можливостей впливу економічної політики на обсяг виробництва в короткостроковому періоді. Фіскальна ж політика впливає через ріст державних витрат та оподаткування. Стимулююча фіскальна політика призводить до зміщення IS і росту обсягу виробництва та процентної ставки. Стимулююча монетарна політика веде до росту обсягу виробництва, тільки ставка процента знижується, стимулюючи ріст інвестиційної активності.

Загальний вплив фіскальної та монетарної політики на економіку може забезпечувати або фіскальну процентну ставку, або відповідний обсяг виробництва (рис. 10).

А який загальний вплив фіскальної та монетарної політики на економіку? Можливі варіанти:

Для забезпечення фіксованої процентної ставки потрібно забезпечити відповідну грошову пропозицію, і навпаки, якщо потрібно зберегти визначений рівень грошової маси, треба, щоб процент вільно коливався, поки не встановиться на рівень, що потребує ця грошова маса. Одночасна ж підтримка рівня процента і грошової маси не можлива.

На практиці легше підтримувати фіксований рівень процента, чим визначати величину грошової маси, внаслідок таких причин:

1. Є лаг між проведенням операцій на відкритому ринку та кінцевою зміною грошової пропозиції.

2. Мультиплікатор росту грошової маси є величина не постійна. В достроковій же перспективі можна розраховувати на досягнення певної величини грошової пропозиції, тому що центральний банк може провести додаткові операції на відкритому ринку.

Якщо величина доходу відрізняється від рівноважного рівня із-за нестабільності товарних ринків, то краще забезпечити стабільність, підтри­муючи грошову масу, а не процент.

Рис. 9. Вплив фіскальної та монетарної політики на економіку

Рис. 10. Загальний вплив фіскальної та монетарної політики на економіку

Якщо нестабільним є грошовий ринок, то краще фіксувати процент. Ефективний вибір варіанта дії можливий в рамках короткострокового періоду, як правило, до одного року.

На практиці треба йти шляхом компромісу. Якщо в економіці спостерігається високий процент, то можна збільшити темпи зростання грошової маси, а коли темпи зростання грошової маси занадто високі, то слід проводити дії, що підвищують рівень процента.

Політику щодо регулювання процента і грошової маси критикують із двох боків:

По-перше, намагання центрального банку стабілізувати процент веде до інфляції.

По-друге, засоби контролю грошової маси технічно неефективні. Але банк контролює не тільки грошову масу, а й інші показники. Ці показники (процент, грошова маса) за своєю природою проміжні, на відміну від кінцевих показників досягнення (визначених величин ВНП, прибутку, темпів росту Інфляції, рівня інфляції). Кінцеві показники важко регулювати, тому їх регулюють за допомогою проміжних показників.

У проведенні монетарної політики треба враховувати лаги в реалізації будь-якої дії.

Так, за розрахунками деяких американських економістів, коли в економіці відбувається спад, то від його початку до моменту, коли його зафіксує економічна статистика, проходить два місяці, від його фіксації до врахування змін у монетарній політиці, спрямованій на зріст грошової маси, - ще три місяці, і від зміни величини грошової маси до зміни реальної величини ВНП - ще дев’ять місяців, тобто взагалі - 14 місяців.

Проблема лагів важлива в проведенні не тільки монетарної, а й фіскальної політики. Оскільки монетарну та фіскальну політику часто розглядають як альтернативні, то й порівняльна ефективність зводиться до розгляду співвідношень лагів при проведенні кожної з них.

Лаги бувають внутрішні та зовнішні. Внутрішні лаги включають в себе час для розробки напрямків економічної політики, а зовнішні - період до реальної дії цих заходів на стан економіки.

Внутрішні лаги містять в собі періоди:

1.Між економічним збуренням і моментом, коли влада визнає, що необхідна реакція на це збурення.

2. Між усвідомленням цієї необхідності і прийняттям рішення.

3. Між прийняттям рішення та його реалізацією.

Важливо зазначити, що зовнішні лаги фіскальної політики менші, ніж зовнішні лаги монетарної політики, в той час як внутрішні лаги фіскальної політики можуть бути тривалішими, ніж внутрішні лаги монетарної політики. Це пов’язано з тим, що зміна податкової системи потребує зміни податкового законодавства, а це в свою чергу - довгих обговорень у Верховній Раді. А зміна грошової маси чи ставки процента не потребує від центрального банку ніяких погоджень. Однак при цьому результати зміни податкових ставок скоріше вплинуть на динаміку ВНП, ніж зміна гро­шової маси.

Всі заходи, що приймаються для стабілізації економіки, повинні прийматися тоді, коли вони можуть дати найбільший ефект. Проблема ефективності макроекономічної політики (як монетарної, так і фіскальної) має велике значення для всіх держав, в тому числі і для України. Особливості монетарної політики України пов’язані з гострою кризою неплатежів, що залежать від недостатнього обсягу грошової маси. Одним з аргументів недостатнього обсягу грошової маси вважають безперервне падіння монетаризації ВВП (коефіцієнт Маршалла) на протязі всіх років незалежності.

Падіння рівня монетаризації може бути ознакою недостатності розмірів грошової маси, однак тільки при певних обставинах. З точки зору довгострокових тенденцій економічного розвитку падіння рівня монета­ризації, за інших умов, - ознака неблагополучия в грошовій сфері. На зміну рівня монетаризації впливає не тільки політика НБУ, але й інфляція. Приймаючи антиінфляційні заходи, влада України затримує виплату заробітної плати, стипендій, пенсій, тобто хоче монетарними методами вирішити задачі, що потребують фіскальних методів. Те ж саме можна сказати про другий важіль монетарної політики - процентну ставку. Протягом 1995-1997 рр. НБУ проводить політику зниження процентної ставки при зниженні інфляції. В 1997 р. була встановлена ставка 25% річних.

Це має оживити інвестиції. Однак цю політику слід проводити разом із реальними інфляційними тенденціями. В умовах сильних інфляційних очікувань великого бюджетного дефіциту та плаваючого курсу національ­ної валюти зниження номінальної ставки призводить до того, що реальна ставка стає негативною, що робить невигідним надання кредитів. Тому з 24.05.1999 р. встановлена ставка 45% річних. При зниженні темпів інфляції, починаючи з 2000 року облікова ставка НБУ знову зменшується (2000 - 27%. 2001 - 12,5%)², але позитивного результату з точки зору суттєвого розширення кредитування національного виробництва немає. Розрив між обліковою ставкою НБУ (12,5%) і кредитними ставками комерційних банків (30-35%) залишається великим. Гнучкість відсоткової ставки щодо інфляції в українській економіці по суті не проявляється. Таким чином низькі відсоткові ставки самі по собі ще не забезпечують припливу коштів у процес виробництва. Необхідно сформувати і залучити надійні канали передавального механізму щодо цільового спрямування грошових потоків у реальну економіку.

Звідси випливає висновок, що без вирішення проблем бюджетного дефіциту монетарними методами проблему спаду економіки вирішити неможливо.

Основні ноняття та терміни

Гроші, грошовий оборот, структура грошового обороту, функція грошей як міри вартості, ціна товару, масштаб цін, функція грошей як засобу обігу, функція грошей як засобу платежу, функція грошей як засобу нагромадження, світові гроші, суть грошей, роль грошей, грошова маса, грошовий агрегат, ліквідність грошей, швидкість обігу грошей, закон грошового обігу, грошовий ринок, попит на гроші, пропозиція грошей, емісія, кредитна система, банківська система, централь ний банк, комерційний банк, пасивні операції комерційних банків, активні операції комерційних банків, комісійні операції комерційних банків, загальні резерви комерційного банку, часткове банківське резервування, норма обов’язкового резервування, депозитний мультиплікатор, грошова база, грошовий мультиплікатор, спеціальні небанківські кредиті установи, страхові компанії, пенсійні фонди, каси взаємної допомоги, ломбарди, інвестиційні компанії, фінансові компанії, ощадні каси, ощадно-збережені асоціації, фіскальна політика, державний бюджет, державний бюджет України, доходна частина, державного бюджету, видаткова частина, державного бюджету, дефіцит державного бюджету, профіцит державного бюджету, державний борг, державне бюджетне обмеження, внутрішній державний борг, зовнішній державний борг, податкова політика, податкова система, податки, прямі податки, непрямі податки, акцизи, акцизи індивідуальні, акцизи універсальні, податок на додану вартість, мито, податкова ставка, пропорційна податкова ставка, прогресивна податкова ставка, регресивна податкова ставка, принципи податкової системи, крива Лаффера, бюджетно-податкова (фіскальна) політика, сти­мулююча фіскальна політика, стримуюча фіскальна політика, дискреційна фіскальна політика, недискреційна (автоматична) фіскальна політика, автоматичний ("вбудований") стабілізатор.