Рівновага на грошовому ринку

Рівновага иа риику грошей

Як зазначалось раніше, ринок грошей - це система інститутів, що забезпечують взаємодію між пропозицією та попитом на гроші.

Отже, рівновага на ринку грошей виникає у точці перетину кривих попиту і пропозиції грошей (рис.З).

і - номінальний доход

M - кількість грошей в обігу, млрд. гри

Рис. 3. Рівновага між попитом і пропозицією на грошовому ринку

Крива попиту MD і пропозиції MS перетинаються у точці E (рис.З), це означає, що економічні суб’єкти в даній економічній ситуації бажають мати у своєму розпорядженні суму грошей, а банківська система може забезпечити пропозицію грошей на цьому рівні, щоб урівняти попит і пропозицію.

Точка E розташована на місці перетину кривих попиту і пропозиції грошей і визначає ціну рівноваги на грошовому ринку.

Точка Ei - є рівноважною ставкою відсотка, яка урівноважує вплив обох сторін ринку.

Але рівновага на грошовому ринку є рухомою, тобто вона постійно змінюється під впливом певних факторів.

Вилив иа рівновагу риику грошей змій у пропозиції грошей

Уявимо, що змінюється пропозиція грошей MS, а попит на гроші MD є const.

Якщо MS зростає (рис.4), то крива MS — перемішується праворуч MSi. Точка перетину кривих E - перемішується ліворуч і вниз (Ei), норма відсотка Е, - знижується. Рівновага на ринку грошей поновлюється, чому відповідає точка Ei за більшої пропозиції і меншого відсотка.

і - номінальний доход

M - кількість грошей в обігу, млрд. грн.

Рис. 4. Вплив на рівновагу ринку грошей змін у пропозиції грошей Зменшення пропозиції на гроші приведе до протилежного.

Вилив иа рівновагу ринку грошей змін иониту на гроші

Уявимо тепер, що міняється попит на гроші MD, а пропозиція залиша­ється постійною MS = const.

Ринок грошей повертається до рівноваги, коли норма відсотка E∙_l; значно збільшується E_il.

Зменшення попиту приведе до протилежного.

Умовний характер має і ціна на грошовому ринку. Ціна грошей має форму відсотка (відсоткового доходу) за позичені гроші.

Розмір відсотка визначається споживчою вартістю - тобто здатністю приносити покупцю додатковий доход або блага. Чим більшою буде ця здатність і чим довше покупець користується одержаними грошима, тим більшою буде сума відсоткових платежів.

2. Банки та банківська система. Грошовий мультиплікатор

Банки - установи, що акумулюють грошові кошти і нагромадження та здійснюють кредитно-розрахункові й інші операції.

Банки виникають на основі товарно-грошових відносин і тому існують при різних суспільно-економічних формаціях. Перші подібні установи, що стали попередниками банків, виникли в кінці XIV ст. у Флоренції та Венеції на основі обмінних операцій (обмін грошей різних міст та держав) і спеціалізувалися на прийманні вкладів і здійсненні безготівкових розрахунків. Пізніше за аналогічним принципом були створені банки у Амстердамі (1605 р.) та Гамбурзі (1618 р.). Найважливішими функціями банків того періоду було посередництво у платежах і кредитування торгівлі.

На практиці в сучасних умовах функціонує велика кількість банків, їх можна класифікувати так:

■ за формою власності - акціонерні, приватні, кооперативні, муніци­пальні, комунальні, державні, змішані, міждержавні (міжнародні);

■ за терміном надання кредитів - банки короткострокового, середньо- та довгострокового кредитування;

■ за національною належністю - національні та іноземні;

■ за функціями та характером діяльності - депозитні, універсальні та спеціалізовані.

Банки створюють нові гроші, коли видають позики, і навпаки, грошова маса скорочується, коли клієнти повертають банкам позики.

Кредит - це система економічних відносин, що виникають в процесі акумуляції тимчасово вільних грошей, та їх використання за цільовим призначенням на умовах повернення, сплати, строку та забезпеченості матеріальними цінностями.

Джерела кредиту, кошти підприємств, державний бюджет, кошти населення, страхові фонди, пенсійні фонди.

Функції кредиту:

а) кредит дає можливість розширити ринки суспільного виробництва в порівнянні з тим, що були установлені з наявними грошима;

б) перерозподільна функція, коли приватні інвестиції перетворюються в інвестиції;

в) кредиту притаманний безготівковий обіг;

г) кредиту притаманна концентрація і централізація капіталу.

Розрізняють такі форми кредиту:

1. Комерційний кредит - надається в товарній формі шляхом відстроч­ки платежів. У більшості випадків комерційний кредит оформляється векселем. Вексель - це цінний папір, що є грошовим зобов’язанням сплатити в строк відповідну суму грошей тому, хто володіє векселем.

2. Банківський кредит - короткостроковий (до 1 року); середньо- строковий (1-5 років); довгостроковий (більше 5 років).

3. Міжгосподарський кредит - винуск акцій, облігацій.

4. Споживчий кредит населення.

5. Іпотечний кредит (під заклад нерухомості).

6. Державний кредит.

7. Міждержавний кредит.

Банківська система - сукупність фінансових установ грошового ринку (що займаються банківською діяльністю) у їх взаємозв’язку і взаємодії, діяльність яких законодавче визначена.

Розрізняють такі види банківської системи:

1. Дворівневу банківську систему (складається з центрального банку і комерційних банків, така система існує в Україні);

2.

3. Децентралізовану (Федеральна резервна система США, яку очолю­ють 12 резервних банків, входять до неї приблизно 40% комерційних банків, а інші працюють на принципах вільної конкуренції).

Центральний банк

Головне призначення центрального банку - управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки.

У різних державах центральні банки мають різні назви: народні, державні, емісійні, резервні тощо.

Першим центральним банком вважають емісійний банк Англії, створений у 1694 р., оскільки він почав винускати банкноти і враховувати комерційні векселі, а згодом йому було надано право виконувати роль скарбничого посередника між державою та комерційними банками, а також провідника грошово-кредитної політики держави.

Створення центральних банків обумовлено процесами концентрації та централізації капіталу, переходом до єдиних національних грошових систем.

Центральний банк держави виконує такі функції:

1. Є емісійним центром держави, тобто йому надано монопольне право емісії банкнот і розмінної монети, забезпечує виготовлення грошей, регулює їх обсяг, вилучає фальшиві гроші тощо.

2. Є банком банків, оскільки здійснює операції з банками держави (зберігає їх касові резерви, надає їм кредити, контролює їх діяльність).

3. Є банком уряду, тобто підтримує державні економічні програми, розмішує цінні папери, надає кредити уряду і виконує розрахункові операції для уряду, обслуговує державний бюджет, зберігає золотовалютні резерви.

4. Є головним розрахунковим центром держави та посередником між іншими банками країни при виконанні безготівкових розрахунків тощо.

5. Контролює діяльність комерційних банків щодо виконання законо­давства, веде книгу реєстрів банків, валютних бірж та інших фінансово- кредитних установ.

6. Регулює економіку за допомогою грошово-кредитних механізмів тощо.

Центральним банком України є Національний банк України (НБУ), утворений 20 березня 1991 р., який є формально незалежним від уряду. Він є підзвітним Верховній Раді України і має право законодавчої ініціативи.

До складу НБУ входять 20 департаментів та самостійних управлінь, йому підзвітні 38 структурних підрозділів, у тому числі 25 регіональних управлінь. Загальна кількість працюючих в системі Національного банку понад 13 тисяч чоловік, у тому числі в центральному апараті 800 чоловік.

Згідно з законодавством передбачена така структура НБУ: центральний апарат, територіальні управління, розрахункові палати, банкнотно-монет­ний двір, фабрика банкнотного паперу, державна скарбниця, центральне сховище грошей, спеціалізовані підприємства та установи, необхідні для забезпечення діяльності банку.

Також передбачена дворівнева система управління НБУ - рада НБУ і правління НБУ.

Комерційні банки

Серед фінансових посередників найбільшу труну становлять комерційні банки, які тримають більшість депозитів країни. Отже, провідну роль на грошово-кредитному ринку відіграють комерційні банки.

Комерційні банки - кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення, головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів.

Комерційні банки набувають статусу юридичної особи з моменту їх реєстрації в книзі НБУ. Засновниками комерційних банків можуть бути українські й іноземні юридичні особи, за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів.

Основна функція комерційних банків полягає в здійсненні на дого­вірних умовах кредитно-розрахункового, касового та іншого банківського обслуговування підприємств, установ, організацій. Банки відіграють важливу роль посередників між надходженням вітчизняних заощаджень і раціональним розміщенням капіталів в економічному процесі.

Комерційні банки класифікуються за різними критеріями: формою власності, організаційною формою, розміром капіталу, діапазоном опера­цій, сектором ринку, де вони функціонують, тощо.

Комерційні банки виконують кредитні (активні та пасивні) та комісійні операції.

Пасивні операції комерційних банків полягають у мобілізації та формуванні своїх грошових ресурсів. До пасивних операцій відносять:

■ внески до запитання;

■ ощадні внески;

■ термінові депозити;

■ інші пасивні операції (боргові зобов’язання іншим банкам та кредиторам).

Активні операції комерційних банків пов’язані із розміщенням і використанням власного капіталу. До них відносять надання позикового капіталу:

■ під заставу нерухомості;

■ торговельно-промисловий кредит;

■ органам влади;

■ приватним особам;

■ під цінні папери тощо.

До комісійних операцій відносять такі, як:

• переказні (готівка переводиться за допомогою банку третім особам);

• акредитивні (переказ грошей від одного клієнта іншому);

• інкасові (банк проводить операції від імені та за рахунок своїх клієн­тів за різними документами);

• довірчі (тимчасове управління майном, передача спадщини, прийнят­тя цінностей на зберігання);

• торговельно-комісійні операції (операції із золотом, валютою та цінними паперами).

Депозитний та грошовий мультиплікатор

Депозити комерційних банків служать резервами грошової системи.

Сума коштів, що внесені як депозити на банківські рахунки і не видані як кредити, тобто досяжні для забезпечення вимог вкладників у будь-який момент, становить фактичні або загальні резерви комерційного банку (TR).

де, TR - банківські резерви;

D - депозитні гроші;

г - норма банківських резервів.

Система, за якої вартість банківських резервів менша, ніж загальна сума банківських депозитів, має назву часткового банківського резерву­вання.

Тобто система часткового банківського резервування - це система, за якої банки тримають у резервах тільки частину загальної суми внесків. Це означає, що всі комерційні банки повинні мати обов’язкові резерви R пропорційно до суми відкритих депозитів D.

Норма обов’язкового резервування (резервні вимоги) - встанов­люється законом і визначається як відношення суми обов’язкових резервів до суми залучених депозитів:

де г— норма обов’язкового резерву;

R - обов’язкові резерви;

D - сума депозитів.

Норма фактичного резервування (гг) визначається відношенням фактичних резервів комерційних банків до депозитів (D):

Гроші, які залучають комерційні банку на свої депозити, перевищують банківські резерви. Перевищення депозитних грошей над банківськими резервами дозволяє банкам створювати кредитні гроші (КГ):

Надання кредитів - це головна, але не єдина форма активних операцій. В дійсності банки намагаються використовувати гроші, що їм довірені (крім обов’язкового резерву), і для купівлі облігацій та інших доходних активів. Таке використання банківських депозитів вигідне, оскільки вкладникам можна виплачувати на вимогу певну частку залучених грошей і водночас за рахунок іншої їх частки отримувати додатковий доход. Інвестуючи внески у доходні активи, банки максимізують свої прибутки. З цих прибутків у подальшому вони можуть збільшувати обсяги своїх послуг або зменшувати плату за них.

Обов’язкові резерви скорочуються пропорційно скороченню депозитів. Величина, на яку фактичні резерви банку перевищують його обов’язкові резерви, називається надлишковими резервами (E).

E - надлишкові резерви;

TR - загальні резерви;

R - обов’язкові резерви.

За системи часткового резервування комерційні банки в умовах дворівневої банківської системи, яка існує в Україні, створюють гроші, коли надають позики в обсязі своїх кредитних ресурсів.

Спроможність окремого комерційного банку створювати гроші визна­чається розміром його надлишкових резервів. Система комерційних банків у цілому може надати позики в обсязі, який у декілька разів перевищує її початкові надлишкові резерви.

Небанківські фінансово-кредитні установи

Небанківські фінансово-кредитні установи здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у доходні активи: цінні папери та кредити.

Небанківські установи (страхові компанії, пенсійні фонди) на відміну від банків можуть акумулювати грошові заощадження на довготривалі строки, а значить здійснювати довгострокові інвестиції.

Страхові комнанії здійснюють страхування життя або майна. У нашій країні існує майнове і особисте страхування. Воно здійснюється у двох формах: обов’язковій і добровільній.

Ненсінні фонди створюються фірмами для виплати пенсій працівникам і службовцям. Кошти цих фондів утворюються за рахунок внесків робітників, службовців, підприємств, а також прибутків від інвестицій самих пенсійних фондів.

Каса взаємної дономогн - громадська кредитна установа, яка об’єднує на добровільних засадах громадян для надання взаємної матеріальної допомоги. Вони створюються при профспілкових організаціях для робітників та службовців - членів профспілки. Кошти каси взаємної допомоги формуються за рахунок вступних і членських внесків, пені за несвоєчасне повернення довгострокових позик, дотації профспілкових органів та інших грошових надходжень.

Ломбарди - це кредитні установи, які надають грошові позики під заставу рухомого майна. У нашій країні вони виникли на початку 20-х років. Ломбарди створені з метою надання можливості населенню зберігати предмети особистого користування і домашнього вжитку, а також брати позику під заставу цих речей.

Інвестиційні комнанії здійснюють кредитування малих та середніх фірм, їх інвестиційні програми розраховані, як правило, на недовго­тривалий період і здійснюються у невеликих масштабах.

Фінансові комнанії здійснюють кредитування клієнтів шляхом купівлі їх боргових зобов’язань.

Особливо багаточисельною групою є ощадні установи.

Ощадні каси - це державні установи, які належать місцевим органам влади або створені при державних поштових установах. Вони залучають вклади дрібних вкладників, кунуючи на них облігації державних позик.

Ощадно-збережні асоціації продають сертифікати своїм клієнтам. Вони приймають на свої рахунки ощадні вклади та інші чекові депозити і видають позики під заставу нерухомості.

Кредитні спілки є різновидом кооперативів, створюваних окремими групами населення з метою об’єднання коштів для вирішення практичних проблем. Кредитні спілки утворюються на паях для короткострокового кредитування їх учасників (для будівництва або ремонту будинку, купівлі автомобіля тощо).

8.