Методи та моделі макроекономіки

Для того, щоб виявити суть макроекономічних процесів і явищ та ефективно управляти економікою в умовах ринку, існує певний набір методів, за допомогою яких здійснюються макро- економічні дослідження.

Макроекономіка використовує широкий спектр методів, а саме:

— абстракцію — уявне виділення найбільш суттєвих сторін досліджуваного явища й ігнорування несуттєвих його ознак;

— аналіз — уявний розклад цілого на частини, кожна з яких вивчається окремо;

— синтез — пізнання явища як цілого в єдності всіх його еле­ментів;

— індукцію — виведення економічних закономірностей і принципів із факторів реального життя на основі сходження від одиничного до загального;

— дедукцію — аналіз від загального до одиничного;

— ототожнення — це узагальнення типових явищ, процесів, які часто повторюються і є властивими для досліджуваного об’єкта;

— ізолювання — це виділення єдиної властивості досліджу­ваного об’єкта;

— економіко-математичне моделювання — побудова макро- економічних моделей для аналізу та прогнозування економічних систем на макрорівні (є основним методом макроекономічних досліджень) та ін.

Певну роль серед методів, які застосовує макроекономіка, ви­конує експеримент, в якому особливе місце займають економі­чні реформи.

Макроекономічні методи використовують фахівці, які поді­ляють ту чи іншу макроекономічну концепцію.

Макроекономічна концепція — систематизовані на основі відібраних критеріїв (основних показників) знання про народно­господарські процеси в цілому. Наприклад: кейнсіанська, класи­чна, монетаристська концепції.

На основі цих знань складається модель. Найбільш складним результатом використання методів є макроекономічне моделю­вання.

Макроекономічне моделювання — формалізоване за допо­могою теоретичних методів відображення сукупних процесів економічного життя, яке використовується для раціоналізації економіки.

Є дуже різноманітні моделі, часто вони мають назву своїх ав­торів, наприклад, модель змішаної рівноваги ринків Л. Вальраса, двох підрозділів сукупного виробництва К. Маркса, «витрат — випуск» В. Леонтьєва, «доходи-витрати» Д. Кейнса та ін.

В економічних моделях розрізняють поняття «потік» та «запас».

Поняття «потік» характеризує економічний процес, який від­бувається безперервно й вимірюється в одиницях за певний пері­од часу (обсяг інвестицій на рік, розмір споживчих витрат на рік, доход на місяць, кількість осіб, які втратили роботу). Використо­вуються такі одиниці виміру, як грн/рік, грн/міс.

Поняття «запас» — це величина, яку використовують для ви­мірювання показника на конкретний момент часу, на певну дату (державний борг, нагромаджений в економіці капітал, майно споживача, добробут, кількість безробітних). Використовуються такі одиниці виміру, як грн, дол., літри, тонни.

Існує певний взаємозв’язок між показниками потоку й запасу:

— запас дорівнює накопиченим за певний період потокам;

— потік дорівнює різниці між запасами на початок та кінець періоду.

Розрізняють велику кількість економічних моделей:

— попиту і пропозиції;

— просту модель кругообігу;

— модель кругообігу за участю держави;

— фінансового ринку;

— моделі стадій економічного розвитку;

— моделі змішаної економіки тощо.

Будь-яка модель не в змозі охопити всю різноманітність мак- роекономічних процесів. Тому вони повинні взаємодоповню­ватися, щоб одержати більш реальне уявлення про економічне життя.

Найбільш типовою динамічною й високорозвинутою в рамках сучасних економічних відносин є модель, яка поєднує в собі:

— позитивні результати НТП (автоматизацію, комп’ютери­зацію тощо);

— конкуренцію приватних власників ресурсів (робочої сили та капіталу);

— розумні традиції;

— масове споживання;

— державне регулювання процесів.

Якщо залежності між макроекономічними змінними виража­ють за допомогою таблиць або графіків, то маємо табличні чи графічні моделі, якщо за допомогою рівнянь — економіко-мате- матичні моделі