Економічні системи

В економіці залежно від форми власності відрізняють одну економічну систему від іншої. Якщо розглядати поступ економі­чних систем в історичному аспекті, то можна чітко виділити три основні типи економічних систем: ринкову, командно-адміні­стративну та змішану економіку.

Основними елементами економічної системи є:

• механізм узгодження діяльності суб’єктів господарського життя або способи розв’язання основних проблем економіки;

• механізми реалізації власності на виробничі ресурси та ви­готовлені життєві блага;

• механізми розподілу й перерозподілу створеного національ­ного продукту.

Ринкова економіка — характеризується приватною формою власності на економічні ресурси та використанням ринкового ме­ханізму для регулювання економіки. В такій системі кожен суб’єкт прагне досягти максимального прибутку на основі інди­відуального прийняття рішень. Але приватний інтерес — це од­ночасно й носій суспільного інтересу. Кожний економічний суб’єкт здатний реалізовувати свій приватний інтерес лише в то­му випадку, якщо він є носієм суспільного інтересу. Таке поєд­нання приватного інтересу із суспільним здійснюється на ринку.

Основним рушієм ринкової економіки є конкуренція. Конку­рентна економіка — це економіка, в якій панує споживач.

Конкуренція — (лат. concurere — зіштовхуюсь) це економіч­не суперництво й боротьба між приватними й колективними то­вариствами та продавцями товарів і послуг за якнайвигідніші умови їх виробництва й збуту, за привласнення найбільших при­бутків.

Змагання за споживача на конкурентному ринку товарів та по­слуг орієнтоване на максимальне задоволення потреб споживачів й отримання прибутку.

Ринкова економіка — економіка з вільним ціноутворенням. Ціна, що утворюється на основі вільного порозуміння сторін, за­безпечує рівновагу між попитом і пропозицією, між виробницт­вом і споживанням. Тобто ринкова економіка має такі властивос­ті, що забезпечують її здатність до саморегулювання.

Командно-адміністративна (або планова) економіка є пря­мо протилежною ринковій. Вона заснована на суспільній (держа­вній) власності, а регулювання здійснюється за допомогою централізованого державного планування. Ринок у цій системі самостійно не функціонує, а також є об’єктом планування.

Змішана економіка поєднує у собі різні форми власності й два механізми макроекономічного регулювання: ринковий і дер­жавний. Співвідношення між державним і ринковим регулюван­ням у різних країнах неоднакове.

Трьома найтиповішими моделями змішаної економіки є: аме­риканська, японська та шведська моделі.

Американська модель змішаної економіки. Основу амери­канської моделі становить система всілякого заохочення підпри­ємства, досягнення особистого успіху, збагачення найактивнішої частини населення. Завдання соціальної рівноваги громадян при цьому гостро не ставляться, а пряме державне втручання в еко­номіку є незначним і охоплює такі питання, як визначення пра­вил гри на ринку, використання бюджетної системи, перерозпо­діл доходів через податкові механізми та ін.

Американська модель ринкової економіки високоефективна за умови, коли населення зростає повільно, що дає змогу поступово нагромаджувати капітал, нарощувати промислове виробництво, підвищувати продуктивність праці в промисловості, а через за­провадження нових технологій — і в сільському господарстві; до того ж мігрувати із сільського господарства у промисловість.

Японська модель змішаної економіки. Для цієї моделі хара­ктерним є активне втручання держави в економіку для створення такого макросередовища, в якому прогресивні галузі зростають найшвидше. Розвиток економіки підпорядкований загальним на­ціональним завданням, велику роль відіграє економічне плану­вання. Розв’язанням соціальних завдань безпосередньо займа­ються корпорації та об’єднання. Цій моделі притаманне певне відставання темпів зростання заробітної плати порівняно зі зрос­танням продуктивності праці.

Шведська модель змішаної економіки. Характерною особ­ливістю цієї моделі є її соціальна спрямованість на рівні держав­ної політики. Шведська модель є своєрідним поєднанням ринко­вої економіки та соціалістичної ідеології, її часто називають розподільчим соціалізмом. Основний принцип цієї моделі поля­гає в розмежуванні двох економічних функцій: створення багатс­тва і його розподілу. Перша функція реалізується в конкурентній ринковій економіці приватним сектором, другу виконує уряд, який перерозподіляє доходи. Скорочення майнової нерівності до­сягається за рахунок перерозподілу доходу через бюджет на ко­ристь менш забезпечених верств населення. Більше половини державних видатків спрямовані на соціальні потреби: забезпе­чення доступності освіти, охорону здоров’я, страхування на ви­падок безробіття, пенсійне страхування. У державному бюджеті акумулюється більш як 50 % валового внутрішнього продукту, при цьому державі належить тільки 5 % засобів виробництва.

Модель змішаної економіки у кожній країні залежить насам­перед від індивідуальних факторів (природні, демографічні, тех­нічні, місце країни у світовому господарстві та ін.), цілей та пріо­ритетів державної політики.

Слід зазначити, що кожна з названих моделей не в змозі вирі­шити всієї різноманітності макроекономічних процесів держави. Тому вони повинні взаємодоповнюватися, щоб мати реальніше уявлення про економічне життя.

Для країн, які здійснюють перехід від командно-адміні­стративної (або планової) економіки до змішаної економіки, ха­рактерним є перехідний період. Він обумовлений як зміною еко­номічної (внутрішньої і зовнішньої) політики держави, так і пе­реходом від одного етапу втручання держави в економіку до іншого.

Особливість перехідної економіки полягає в тому, що в цей період усі суперечності загострюються, зростає їх кількість та ін­тенсивність. Загальними рисами перехідної економіки, які фор­мують специфіку її суперечностей (зокрема в Україні) є такі:

— нестабільність умов господарювання;

— деформованість економічної структури;

— дефіцит ресурсів та соціальні обмеження структурної пере­будови;

— відсутність механізму саморегуляції економіки;

— незавершеність процесів приватизації й роздержавлення власності;

— здеформована монополіями та інфляцією система цін;

— часткова втрата керованості макроекономічними процеса­ми тощо.