Міжнародні колективні валюти
СДР «Спеціальні права запозичення» відноситься до міжнародних колективних валют і використовується для безготівкових розрахунків країн -членів Міжнародного валютного фонду шляхом записів на спеціальних рахунках.
Випуск СДР почався з 1 січня 1970 р. У цій одиниці виражаються курси національних валют, оцінюються валютні резерви. Технічно випуск СДР забезпечується у вигляді спеціального запису на рахунках країн — членів МВФ. Спочатку ця одиниця мала золотий вміст, що становив 0,888671 г., і прирівнювався до долара США.З переходом до плаваючих курсів курс СДР установлюється на основі валютного кошика.
Валютний кошик — це метод порівняння середньозваженого курсу колективної валюти стосовно визначеного набору національних валют. Кількість валют у наборі, їхній склад і розмір валютних компонентів, тобто кількість одиниць кожної валюти в наборі, установлюється вільно на основі ринкових курсів валют, які мають найбільшу питому вагу у міжнародній торгівлі.
З 1 січня 1999 р. до складу стандартного кошика входять чотири валюти: долар США, євро (замість німецької марки та французького франка), японська єна, англійський фунт стерлінгів.
Щоб протистояти гегемонії долара у світовій валютній системі, у березні 1979 р. було створено Європейську міжнародну валютну систему ЄВС — форму міжнародного регулювання валютних відносин країн західноєвропейського інтеграційного комплексу.
ЄВС було введено європейську валютну одиницю — ЕКЮ (European Currency Unit). Вона стала базою встановлення курсових співвідношення між валютами країн — членів ЄВС, засобом розрахунків між їх центральними банками, а також розрахунковою одиницею у спеціалізованих установах та фондах ЄВС.
На відміну від СДР, які не мають реального забезпечення, емісія ЕКЮ забезпечувалася наполовину золотом та доларами та національними валютами країн — членів ЄВС. Технічно випуск ЕКЮ було здійснено у вигляді запасів на рахунках центральних банків країн — членів ЄВС у Європейському фонді валютного співробітництва.
З 1 січня 1999 р. замість ЕКЮ в безготівковий обіг 11 країнами (Німеччина, Франція, Австрія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Іспанія, Португалія, Італія, Фінляндія, Ірландія) було впроваджене євро. З різних причин добровільно утрималися від приєднання до євро Великобританія, Швеція і Данія, а економіка Греції не відповідала жорстким економічним критеріям.
З 1 січня 2002 р. євро увійшов до готівкового обігу.
Основними перевагами введення єдиної валюти євро є:
— зменшення операційних витрат;
— розширення фінансових ринків;
— зростання їх ліквідності;
— зменшення валютних ризиків;
— спрощення міжнародних фінансових операцій;
— зростання конкуренції тощо.
Ці переваги сприятимуть подальшому розвитку міжрегіонального співробітництва, а спільна валюта євро має підстави отримати статус резервної та стати конкурентоспроможною щодо долара США.