Місце макроекономіки в системі наук

Макроекономіка є складовою частиною сучасної економічної теорії - фундаментальної науки, яка вивчає господарську діяльність людей. Вона має багато спільного з мікроекономікою. Обидві зосереджують свою увагу на проблемах, які породжуються функціонуванням ринку.

Вивчаючи різноманітні і суперечливі процеси ринкової економіки, вчені прийшли до висновку, що висока ефективність і багатство країни не гаран­тують стабільності і добробуту для всіх, і ринкова економіка потребує регу­лювання з боку суспільства, яке спрямоване на переборення значних вад ри­нку. Отже,ринок є спільним об'єктом вивчення для мікро- і макроекономіки.

Відмінність між мікро- і макроекономікою полягає у рівнях дослідження:

■ мікроекономіка досліджує поведінку первинних господарських ланок, окремих індивідуальних суб 'єктів, таких як споживач, фірма, виробник, поку­пець, продавець, їх взаємодію, в результаті якої встановлюються ринкові ціни на окремі товари, формується ринковий попит, розподіляються ресурси між окремими галузями та сферами діяльності, і в кінцевому результаті форму­ються доходи кожного економічного суб'єкта;

■ макроекономіка вивчає функціонування ринкової системи в ціло­му, аналізує сукупні наслідки індивідуальної діяльності окремих ринкових агентів для суспільства.

Так, наприклад, деякі фірми з метою отримання максимального прибутку можуть підвищити ціни на свою продукцію, а інші - навпаки - знижують їх. Як це позначиться на загальному рівні цін в країні? Відповідь неочевидна. Оптимізуючи обсяги виробництва з врахуванням ринкових умов, фірми ско­рочують виробництво, вивільняючи надлишкових робітників.

Відмінність існує також і в самому підході до аналізу. В мікроекономіці ми вивчали як мікроекономічні суб'єкти - споживач і фірма - оптимізують свої рішення з метою отримання найбільшої вигоди. При цьому припускали, що вони функціонують в ідеальних умовах ринкової рівноваги, коли фірми можуть продати стільки продукції, скільки вони виробили, а споживач може знайти на ринку все, що відповідає його смакам і уподобанням, і в межах свого доходу максимізувати корисність набору благ. У реальному житті си­туація значно менш оптимістична.

Макроекономіка досліджує фактичний стан ринкової економіки в ці­лому, концентруючи увагу на домінуючих тенденціях економічного життя. Вона намагається знайти відповідь на такі глобальні питання:

■ чому в одних країнах спостерігається тенденція до швидкого зрос­тання економіки, а в інших - спад виробництва? Як це вплине на економічні процеси в цілому світі? Які чинники зумовлюють економічне зростання?

■ чому в одних країнах ціни швидко зростають, а в інших зберігають стабільність, або зростають незначно? Що є дійсною причиною інфляції?

■ чому мільйони людей не можуть знайти роботу і живуть на межі го­лодної смерті? Що є причиною безробіття?

■ чому в одних країнах експорт вітчизняної продукції перевищує ім­порт іноземної, а в інших - навпаки? Як зовнішньоторговельні операції впли­вають на стан економіки та добробут суспільства?

■ яким чином центральний банк країни впливає на виробництво, ціни, міжнародну торгівлю, зайнятість населення?

■ чи впливають дії урядів на загальноекономічні тенденції?

Ці та ще багато інших питань і становлять предмет макроекономіки.

Відмінності між мікро- і макроекономікою стосуються також цільових функцій.

Фундаментом макроекономіки є теоретичні основи мікроекономіки, тому що загальноекономічні тенденції складаються в результаті прийняття індиві­дуальних рішень мільйонів домашніх господарств і фірм, які в своїй сукуп­ності й утворюють економічну систему. Проте стосовно макроекономіки особливо слід пам'ятати правило: „що є вірним для частини, не завжди спра­вджується для цілого“. Висновки, одержані для окремого суб'єкта, не можна застосовувати до їх сукупності чи економіки в цілому. Так, ощадливість окремої людини є запорукою збільшення її особистого багатства, проте зрос­тання заощаджень в економіці в цілому, навпаки, може призвести до змен­шення багатства нації.

Разом з тим, вивчення макроекономіки зрештою допомагає кожному мік- роекономічному суб'єкту краще орієнтуватися у поточних економічних ситу­аціях при прийнятті рішень відносно заощаджень, пошуку або зміни роботи, одержання кредитів і т.п., а також дозволяє реально оцінювати економічні складові програм політичних партій і лідерів, їх пропозиції та обіцянки від­носно рівня життя чи інших намірів уряду.

Макроекономіка пов'язана також з багатьма іншими науками, як економі­чними, так і неекономічними, зокрема із статистикою, яка забезпечує мак- роекономічні дослідження інформацією та методами її обробки; з демографі­єю, яка надає дані про зміни у структурі населення, про його здатність до мо­більності; а також з психологією, оскільки на економічні процеси впливають психологічні мотиви суб'єктів; з соціологією, яка вивчає поведінку людей в різних ситуаціях; з екологією, яка все більше пов'язує економічні проблеми з питаннями охорони довкілля, збереження природи.

Макроекономіка спирається на величезний масив інформації, яку збира­ють в усіх країнах світу. Важливою проблемою є вивчення принципів націо­нального рахівництва, яке надає інформацію про рівні випуску продукції, до­ходів, заощаджень, споживання та інвестицій в економіці.

Макроекономіка як наука ще досить молода і постійно розвивається, тому що сама економіка розвивається, змінюється, виникають нові питання, на які потрібно шукати відповіді. Як і в будь-якій науці, в ній з'являються нові тео­рії, які відтісняють старі. У гострих суперечках і в жорсткій конкуренції то­рують собі дорогу нові ідеї і підходи до пояснення нових явищ, розуміння механізмів їх виникнення і розвитку.

Новітнім явищем останніх років стала глобалізація - посилення взаємо- зв'язків між економіками окремих країн. Кожна країна зазнає впливу не тіль­ки зміни внутрішніх умов, але й зміни ситуації в інших країнах. Тому сучасна макроекономіка багато уваги приділяє інтернаціональним аспектам економі­чного розвитку, співставленню показників різних країн, міжнародній коор­динації дій урядів.

1.2.