Моделі кругопотоку продуктів та доходів у закритій та відкритій економіці

У макроекономічному моделюванні розглядається декілька видів еконо­мічних систем:

■ закрита приватна економіка;

■ закрита змішана економіка;

■ відкрита змішана економіка.

Почнемо аналіз з простої економічної системи, заснованій на приватній власності без втручання держави і без зовнішньоекономічних зв'язків. Така система називається „закритою приватною економікою. У ній взаємоді­ють лише два суб'єкти: домашні господарства та підприємницький сектор (фірми). Вони пов'язані між собою двома групами ринків - товарів і послуг та ресурсів. Спрощена версія кругопотоку в цій системі представлена на рис. 4.1. Вона описує потік ресурсів, товарів і послуг, урівноважений потоком грошових платежів, які опосередковують обмін між двома макроекономічни- ми суб’єктами.

На ринку продуктів фірми продають вироблені товари і послуги, їх купують домашні господарства, сім’ї споживачів. На ринку ресурсів, зображеному в нижній частині діаграми, домогосподарства продають фактори виробництва, якими вони володіють, а фірми купують робочу силу, устаткування, сировину та інші ресурси виробництва. Грошові видатки фірм на ресурси набувають фо­рми виробничих витрат для фірм і різних видів доходів домогосподарств - за­робітної плати, процентних доходів, рентних платежів, тощо. На ринку товарів, після продажу своєї продукції, фірми отримують доходи, за рахунок яких по­кривають всі свої витрати на виробництво національного продукту, а наявний залишок утворює прибуток.

Рис. 4.1. Модель кругопотоку продуктів та доходів у закритій приватній економіці

Натуральні потоки товарів і ресурсів на діаграмі показані як рух за го­динниковою стрілкою, а потоки грошових платежів спрямовані проти го­динникової стрілки. Деякі ресурси фірми купують одна в одної, але в спро­щеному варіанті ми їх не виділяємо.

Між статичними величинами запасів і потоками існує зв'язок. Коли змі­нюється одна величина, то часто змінюється й інша. Але показники запасів і потоків можуть змінюватись і незалежно один від одного. Наприклад, збіль-

шення кількості грошей може не призвести до збільшення швидкості потоку доходу, якщо гроші будуть лежати в кишенях або на рахунках у банках. І на­впаки, потік доходів може бути збільшений навіть за незмінної статичної кі­лькості грошей, якщо підвищується швидкість, з якою гроші переходять з рук в руки під час операцій купівлі-продажу.

У спрощеній схемі кругопотоку припускається, що видатки фірм на ре­сурси перетворюються на доходи домогосподарств від їх продажу, які до- могосподарства відразу ж використовують на придбання споживчих товарів на ринку готової продукції, а фірми відразу витрачають доходи від реалізації продукції на купівлю ресурсів для виробництва національного продукту. Су­купні доходи, одержані власниками факторів виробництва представляють со­бою національний доход. В такому випадку національний доход і вартість національного продукту будуть рівні. Величина грошових платежів покупців завжди рівна величині грошових надходжень продавців.

Але у реальній дійсності зв'язки між фірмами і домогосподарствами зна­чно складніші, оскільки доходи сімей за рік, як правило, перевищують вели­чину їх щорічних видатків. Та частина доходу домогосподарств, яка не ви­трачається на придбання товарів і послуг та сплату податків, перетворюється на заощадження. Найпоширенішою формою заощаджень є вклади у банках або купівля акцій, облігацій чи інших цінних паперів. Економісти відносять до заощаджень також оплату боргових зобов'язань, оскільки ці кошти не йдуть ані на споживання, ані на сплату податків.

У той же час фірми в середньому за рік витрачають більше, ніж отриму­ють від продажу своїх товарів і послуг, оскільки вони використовують свої доходи не лише на підтримку виробництва, але й на його розширення.

Джерелом інвестицій, як правило, є заощадження. Рух заощаджень, їх пе­ретворення на інвестиції забезпечується системою спеціальних установ, які утворюють фінансові ринки. Найбільшими посередниками, які на фінансо­вих ринках переміщують грошові потоки від домогосподарств до фірм, вва­жаються банки. Існують й інші фінансові інститути, такі як страхові компа­нії, пенсійні фонди і т.п., котрі також акумулюють кошти населення і пере­дають їх фірмам у формі позик. Деяка частина заощаджень переходить від домогосподарств до позичальників безпосередньо - шляхом купівлі облігацій та інших цінних паперів на фінансовому ринку. Отже, у схему кругопотоку продуктів і доходів потрібно включити фінансові ринки.

Ще більше ускладнює схему включення у господарський кругопотік дер­жавного сектора економіки. Таку систему називають закритою економікою з державним втручанням або закритою змішаною економікою. Держава пов'язана з елементами господарської системи трьома ланками - це подат­ки, державні закупівлі, державні запозичення. Ускладнені зв'язки фінансо­вих ринків та держави з основними макроекономічними суб'єктами ілюструє рис. 4.2. Для спрощення схеми на ній показані лише грошові потоки, а на­туральні потоки продуктів і послуг відсутні.

Рис. 4.2. Модель кругопотоку доходів та видатків у закритій змішаній економіці

Перша лінія зв'язку - між державою (урядом), домогосподарствами і рин­ками. Як показує схема, грошові кошти від домогосподарств тепер розділя­ються на три потоки: один потік спрямований на ринок готової продукції, де сім'ї купують споживчі товари, другий - у вигляді заощаджень - спрямова­ний на фінансові ринки, через нього - уже у вигляді інвестицій - кошти до- могосподарств переходять до фірм, третій потік спрямований до уряду.

Частково вилучені кошти повертаються до домогосподарств у вигляді трансфертних платежів (пенсій, стипендій, допомоги малозабезпеченим, допомоги з безробіття). У моделі кругопотоку показано лише величину чис­тих податків (T), які є різницею між податковими надходженнями (T_t) і трансфертними платежами (Tr) :

Потік чистих податків (T) також спрямований до уряду від фірм. Тут чи­сті податки утворюються як різниця між податковими надходженнями та субсидіями (Sub), котрі надаються урядом підприємницькому сектору:

Другу лінію зв'язку - між державним сектором і ринками готової продук­ції - представляють державні закупівлі товарів і послуг (G). Крім платежів приватним фірмам за товари і послуги, вони включають також заробітну пла­ту всіх державних службовців, але на даній схемі вона не виділяється.

Третя лінія зв'язку сполучає уряд з фінансовим ринком. Урядам не завжди вдається збалансувати свій бюджет, тому виникає дефіцит (перевищення ви­датків над податковими надходженнями). Цей дефіцит покривається за раху­нок позик, які уряд бере на фінансових ринках шляхом продажу урядових облігацій та інших цінних паперів, їх купують як домогосподарства, так і фі­нансові посередники. Якщо уряд виплачує борги минулих років швидше, ніж здійснює нові запозичення, то утворюється чистий притік грошових засобів на фінансові ринки.

Таким чином, з появою держави та фінансових ринків у кругообігу вини­кають нові потоки. Два потоки коштів від домогосподарств не потрапляють на ринок товарів і послуг, випадають з кругопотоку продуктів і доходів - це чисті податки, які надходять до уряду, і заощадження, які потрапляють на фінансові ринки. Тому ці два потоки утворюють так звані „вилучення з кругопотоку. Натомість з'являються два види видатків на товари і послуги, які не стосують­ся домогосподарств. Це інвестиції фірм і державні закупівлі, які доповнюють на ринку товарів і послуг видатки домогосподарств. Ці потоки називаються „ін’єкціями або „впорскуваннями” у кругопотік. І в цьому випадку сума всіх видатків, включаючи „ін'єкції”, буде рівною національному доходу. Таким чи­ном, включення держави у кругопотік доходів і продуктів не порушує його рі­вноваги: національний доход завжди рівний національному продукту.

У той же час модель показує, що уряд може впливати на величину загаль­ного кругопотоку через вплив на окремі його елементи. Забігаючи наперед, можна сказати, що уряд має два інструменти, вплив яких може порушити рі­вновагу економічної системи: якщо у стані рівноваги уряд зменшує обсяги закупівель, то у фірм нагромаджуються незаплановані товарно-матеріальні запаси і вони скорочують обсяг виробництва, а якщо уряд збільшить обсяги закупівель товарів і послуг, то фірми відчують незаплановане виснаження то-

варно-матеріальних запасів і почнуть розширювати обсяги виробництва чи підвищувати ціни.

Другим інструментом впливу є податки. Підвищення податкових ставок зменшує доход домогосподарств після сплати податків, їх попит скоротиться, і фірми знову відчують нагромадження запасів, тому скоротять виробництво або знизять ціни, або зроблять одночасно і те, і інше. Крім того уряд може використати і третій інструмент - змінити кількість грошей в обігу. Додатко­ва кількість грошей може не дуже сильно вплинути на підвищення швидкості потоків доходів і прибутків, але проявиться у багатьох непрямих ефектах, на­приклад, зміні ставки позичкового проценту. Якщо ставка проценту знизить­ся, кредит подешевшає, фірми скоріш за все збільшать свої видатки на інвес­тиції. Якщо ставки проценту зростуть, реакція фірм буде протилежною. З цього можна зробити попередній висновок, що держава може досить сильно впливати на стан кругопотоку в економічній системі. У наступних темах цей вплив буде аналізуватись детально.

Тепер розглянемо ще більш складну модель кругопотоку - модель від­критої змішаної економіки (рис. 4.3).

Відкритою називають економічну систему, яка має широкі економічні зв'язки з іншими країнами. В економіці такої країни з'являється зовнішньо­економічний сектор (закордон), який значно впливає на потоки доходів і ви­датків вітчизняних суб'єктів.

Представлена модель відкритої економіки показує, що сектор закордон, як і держава, пов'язаний з національною економічною системою трьома пото­ками. Перший представляє імпорт товарів і послуг, другий - експорт, тре­тій - міжнародні фінансові операції.

Нагадаємо, що схема відображає лише потоки грошей, тому імпорт зобра­жено як вилучення з національного кругопотоку. Всі суб'єкти національної економіки - домогосподарства, фірми і уряд - частину грошей витрачають на купівлю іноземних товарів і послуг. Ці видатки у моделі відображені відповід­ними потоками „видатки на імпорт”, спрямованими до сектора „закордон”. Внаслідок вибуття частини споживчих видатків домогосподарств, фірм і дер­жави на імпорт на ринок вітчизняних товарів і послуг потрапляє менше дохо­дів, ніж було одержано. В результаті виробництво в країні скорочується.

Експорт, навпаки, стимулює розширення виробництва - створюється до­датковий попит на вітчизняні товари і послуги з боку іноземних резидентів. Гроші припливають в країну. На схемі показано, що грошові доходи від екс­порту надходять до фірм через товарний ринок. Різниця між величиною пла­тежів по експорту і платежів по імпорту є чистим експортом. Якщо імпорт перевищує експорт, то чистий експорт буде від'ємним, або (що одне й те са­ме) у країні спостерігатиметься чистий імпорт.

Фінансові операції включають отримання іноземних позик і надання кре­дитів іноземним державам, міжнародні угоди з купівлі-продажу акцій, облі­гацій і нерухомості. Потоки платежів від міжнародних фінансових операцій можуть бути спрямовані як всередину країни, так і назовні. Коли вітчизняні виробники чи уряд беруть позики за кордоном або іноземці купують у нас фінансові активи, гроші надходять в країну, в міжнародній практиці це нази­вають припливом капіталу. В протилежному випадку - коли ми позичаємо іноземцям або купуємо в інших країнах акції, облігації чи нерухомість, гроші залишають країну, це називають відпливом капіталу. Різниця між цими пото­ками називається чистим припливом капіталу на фінансові ринки, який і зображено на рис. 4.3. Якщо відплив капіталу за обсягом буде більшим, то рі­зниця дасть чистий відплив капіталу.

Рис. 4.3. Модель кругопотоку у відкритій змішаній економіці

Наприклад, фірма здійснює експортно-імпортні операції. Якщо величина її імпорту дорівнює величині її експорту, тоді платежі по імпорту оплачуються за рахунок експортних надходжень. Якщо переважає імпорт, то можна здійснити його оплату за рахунок іноземної позики або продажу акцій фірми іноземцям, тобто за рахунок припливу капіталу. Якщо ж переважає експорт, то у фірми виникає надлишок фінансових засобів. Вони використовуються для надання позик іноземцям або для купівлі іноземних фінансових і реальних активів. Тоді переважає відплив капіталу. Таким чином, чистий експорт супроводжується чистим відпливом капіталу, а чистий імпорт - чистим припливом капіталу, зовнішньоекономічні потоки коштів зрівноважуються.

Оскільки видатки на імпорт зменшують сукупний попит на внутрішньо­му ринку, його відносять до „вилучень. У той же час експорт сприяє збіль­шенню сукупного попиту на вітчизняну продукцію, тому його відносять до „ін’єкцій ”.

4.1.