Неокласичні функції споживання та заощадження

При побудові всіх раніш розглянутих функцій споживан­ня передбачалося, що: 1) доход домашніх господарств є екзогенною величиною; 2) частка споживання в доході визначається на основі звичок, традицій, психологічних схильностей економічних суб’єктів.

У концепції класичної школи доход є для домашніх госпо­дарств ендогенним параметром. Економічний суб’єкт сам визна­чає, якою буде величина його доходу шляхом розподілу календа­рного часу на робочий і вільний, виходячи з критерію макси- мізації корисності.

Функція корисності має вигляд

— відповідно календарний, вільний і робочий час, w — реальна ставка заробітної плати, П — реальний доход від майна.

Графічно максимізацію корисності ілюструє рисунок 4.6, на якому функція корисності представлена сімейством кривих бай­дужості U₁ — U₃. Криві байдужості мають додатний нахил і ви­пуклі до вісі абсцис, оскільки для зберігання досягнутого рівня корисності кожна додаткова година праці повинна компенсува­тися все зростаючим доходом.

88

Індивід прагне досягти більш високої кривої байдужості, але його можливості обмежені бюджетним рівнянням: у - w ■ N + П.

Графічно бюджетне рівняння — це промінь ПЕ (рис. 4.6).

Рис. 4.6. Максимізація функції корисності

Точка дотику бюджетного обмеження і однієї з кривих байдужо­сті визначає величину доходу індивіда і обсяг пропонованої праці.

Розподіл доходу між поточним споживанням і заощадженням здійснюється суб’єктом на основі врахування, з однієї сторони, ступеню переваги ним поточного споживання перед майбутнім, з іншої сторони — встановленої ставки відсотку.

В концепції неокласичної школи обсяг споживання домашніх господарств є спадаючою функцією від відсоткової ставки:

де C_a — незалежний від ставки проценту обсяг споживання;

y^v — доход, яким розпоряджаються;

а — параметр, який показує, на скільки одиниць скоротиться споживання (зросте заощадження), якщо ставка відсотку збіль­шиться на один пункт;

і — ставка відсотку.

Відповідно, неокласична функція заощадження є зростаючою функцією від ставки відсотку:

Графіки неокласичних функцій споживання та заощадження представлено на рис. 4.7.

Рис. 4.7. Графіки неокласичних функцій споживання (а) і заощадження (б)