Функція заощадження Кейнса

Кожній функції споживання відповідає своя функція заощадження, яка виводиться шляхом віднімання від функції до­ходу, яким розпоряджаються, функції споживання:

граничною схильністю до споживання дає 1 (так як y - C + S, то

1 - C_y + S_y).

Графічно функція заощадження будується шляхом вертикаль­ного віднімання графіка функції споживання з графіка доходу, що утворює кут 45° з лінією абсцис (рис. 4.5).

Рис. 4.5. Графік функцій споживання та заощадження

При у < уо споживання перевищує доход, і тому заощадження — величина від’ємна; C_cp > 1, S_cp < 0.

При у = у₀ доход цілком витрачається на поточне споживання і заощадження дорівнюють нулю: C_cp = 1, S_cp = 0.

При у > у₀ частина використовуваного доходу заощаджується; C_cp < 1, S_cp > 0.

У країнах із розвинутою ринковою економікою чверть націона­льних заощаджень формується за рахунок домашніх господарств. Населення охоче вкладає свої вільні кошти у різні кредитно-фі­нансові установи, оскільки вони забезпечують не тільки збережен­ня, а й приріст капіталу. Особливо популярні вкладення у цінні па­пери. Так, у США лише акціями володіють 51,4 млн осіб, що становить 21,1 % населення, у Великобританії відповідно — 9,0 млн осіб та 15,8 %, у Японії 11,0 млн (9,0 %), у ФРН — 4,5 млн (5,5 %).

Якщо є заощадження, населення в поточному періоді може споживати більше, ніж одержує доходів. Це «ефект заощаджен­ня». За стабільної економіки цей ефект незначний, за нестабіль­ної (посилення інфляції тощо) — населення починає збільшувати поточне споживання за рахунок заощаджень, це збільшує «ефект заощадження».

Економічна і фінансова теорія розрізняє дві основні форми за­ощаджень домашніх господарств:

• інвестиційний портфель (портфель активних заощаджень);

• портфель неінвестиційних (пасивних) заощаджень.

Обсяг заощаджень населення залежить як від рівня доходів, так і від очікування стабільності чи різного роду змін в економі­ці. Крім того, залежно від піднесення чи падіння рівня добробуту населення змінюється і структура заощаджень: обсяг активних заощаджень зростає із підвищенням життєвого рівня. Періоди криз пов’язуються із заощадженнями у формі коштовностей, ан­тикваріату, іноді нерухомості або валюти.

Яка частина доходу споживається в період нестабільності, а яка вивільняється з поточного обороту і нагромаджується, чітко сказати важко, особливо з урахуванням тіньової економіки. А са­ме це потрібно знати для визначення можливостей України про­вадити реформування економіки.

Заощадження українських громадян в Ощадбанку CPCP на мо­мент набуття державної незалежності досягали 150 млрд дол. США, до того ж значно більшу суму складали «тіньові» заощадження. Протягом 90-х рр. простежується стрімке зниження рівня заоща­джень як в економіці загалом, так і домогосподарств зокрема. Вкла­дення населення як частка ВВП знизились на кінець 1995 р. у понад 40 разів проти 1991 р. У період відносної стабілізації 1996—2003 рр. відбулося зростання особистих заощаджень в Україні. Якщо у 2000 р. вклади населення в банках складали 6,6 млрд грн (4 % у ВВП), то на кінець 2003 р. — 28,5 млрд грн (11 ⁰% у ВВП). Загалом приблизно дві третини грошових заощаджень населення України перебувають поза межами банківської системи. Низька схильність до заощаджень населення України потребує раціонального викори­стання цього фонду фінансових ресурсів.

Крім доходу на величину споживання і заощадження вплива­ють також недоходні фактори.

Недоходні фактори споживання і заощадження:

1. Багатство — нерухоме майно (будинки, автомобілі, техні­ка тощо) і фінансові кошти (готівка, заощадження на рахунках, акції, облігації тощо).

2. Податки. Зниження податків збільшує споживання і заоща­дження.

3. Рівень цін. Зростання цін знижує споживання і заощадження і навпаки.

4. Відрахування на соціальне страхування. Збільшення цих ві­драхувань веде до зменшення споживання і заощадження.

5. Очікування можуть бути пов’язані з майбутньою зміною цін, доходів, дефіциту тощо. Якщо ці очікування негативні, то

домашні господарства вимушені робити закупки взапас, це збі­льшує поточне споживання і зменшує заощадження. Очікування збільшення грошових доходів у майбутньому викликає збіль­шення поточних витрат.

6. Споживча заборгованість. Якщо у попередній період забо­ргованість зросла, то у поточному періоді домашні господарства будуть знижувати споживання і заощадження, щоб ліквідувати минулу заборгованість.

7. Відсоткова ставка. Зміна відсоткової ставки впливає на співвідношення між поточним і майбутнім споживанням і заоща­дженням. Якщо відсоткова ставка зростає, то поточне споживан­ня знижується, а заощадження зростає, що збільшує майбутнє споживання.

Недоходні фактори зсувають графіки споживання і заоща­дження.

4.