Споживання та заощадження як функції поточного доходу

Споживання формує реальний платоспроможний попит домогосподарств на товари і послуги, які слугують для задоволення власних потреб сім'ї, воно є важливим компонентом сукупного попиту.

Економічна система, яка функціонує в умовах незмінності цін, представ­ляє собою реальну економіку.

Споживчий попит розглядається як видатки на споживчі товари і послуги для задоволення індивідуальних потреб. Та частина використовуваного дохо­ду, яка не споживається, спрямовується на заощадження:

Сім'я розподіляє свої видатки на споживання між різними групами това­рів. Основні елементи споживання об'єднують в три групи:

• товари тривалого користування (транспортні засоби, предмети побуту),

• товари поточного споживання (їжа, одяг, взуття, енергія, тощо),

• послуги (освіта, медицина, особисті послуги).

Статистичні дані за тривалий період дозволяють виявити деякі закономір­ності в структурі споживання різних груп товарів і послуг. Так, для розвине­них країн частка товарів тривалого користування у видатках сім'ї складає 13%, товарів поточного споживання - 33%, а послуг - 54%. Зі зростанням ви­користовуваного доходу у структурі споживання зростає частка послуг, а в групі товарів поточного споживання спостерігається зменшення частки вида­тків на харчування. Ці характерні тенденції у динаміці споживання були до­сліджені ще наприкінці ХІХ ст.

Проте спостереження показали, що в сім'ях існують значні відхилення від середніх даних, викликані не лише об'єктивними обставинами - величиною поточного доходу, а й суб'єктивно-психологічними чинниками - уподобан­нями сімей щодо напрямків використання отриманого доходу.

Класична теорія пов'язувала споживання з поточним використовуваним доходом, а заощадження розглядала як відкладене на майбутнє поточне спо­живання. Головним чинником вибору між споживанням і заощадженнями виступала процентна ставка: її підвищення спонукало збільшити заощаджен­ня і зменшити поточне споживання.

Теорія споживання, розроблена Дж. М. Кейнсом і його послідовниками, також виходила з того, що визначальним чинником споживання є поточний використовуваний доход, проте його розподіл насамперед пов'язувала з суб'єктивними чинниками.

Дж. М. Кейнс відкрив тенденцію, яку назвав „основним психологіч­ним законом”: „Основний психологічний закон, в існуванні якого ми мо­жемо бути цілком впевнені, не лише з апріорних міркувань, виходячи із нашо­го знання людської природи, але й на підставі детального вивчення досвіду минулого, полягає у тому, що люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання зі зростанням доходу, але в меншій мірі, ніж зростає доход”.^[17]

Щоб детально дослідити пропорції розподілу доходу на споживання та заощадження, а також їх зміну з врахуванням психологічного чинника, Кейнс увів поняття „схильність до споживання” і „схильність до заощадження”.

Частка використовуваного доходу, яка спрямовується на купівлю спожив­чих товарів за кожного його рівня, визначає середню схильність до споживання - APC (average propensity to consume). Показник APC об­числюється як відношення величини споживання (C) до використовуваного доходу (Y_d ). Позначивши APC = C, отримаємо вираз середньої схильності до споживання:

Прагнення людей заощадити певну частку отриманого доходу вимірюєть­ся показником середньої схильності до заощадження - APS (av­erage propensity to save), який обчислюється як співвідношення величини за­ощадження (S) до величини використовуваного доходу (Y_d).

Зі зміною величини доходу, як випливає з основного психологічного за­кону Кейнса, частка приросту доходу, яка спрямовується на споживання, зменшується. Приріст споживання на кожну одиницю приросту використо­вуваного доходу визначає граничну схильність до споживання - MPC (marginal propensity to consume). Обчислюється показник МРС як відношення зміни величини споживання до зміни величини доходу. Позна­чимо МРС як C, тоді:

Відповідно зі зміною доходу змінюється і частка приросту заощаджень. Її характеризує показник граничної схильності до заощадження - MPS (marginal propensity to save), який обчислюється як відношення зміни величини заощадження до зміни величини доходу. Позначимо MPS симво­лом s, тоді:

о

_з

Дж. М. Кейнс увів в економічну науку поняття функції споживання.

Функція споживання ґрунтується на припущенні, що між споживанням і використовуваним доходом існує стабільний емпіричний зв'язок. Загальна функція споживання має вигляд:

З врахуванням психологічного чинника (граничної схильності до спожи­вання) загальна функція споживання набуває вигляду:

Графік функції споживання будується в системі координат C — Y, де вер­тикальна і горизонтальна осі мають однаковий масштаб. Коли б весь доход споживався (С = Y_d), то функція мала б вигляд променя, що виходить з по­чатку координат під кутом 45⁰, тут c' = 1 (рис. 5.1).

Проте психологічний закон Кейнса твердить, що гранична схильність до споживання спад­на, отже, функція C = C ∙ Y_d має вигляд опуклої кривої, кут нахи­лу якої у кожній точці визначає гранична схильність до спожи­вання c' = ΔC / ΔY_d.

Як свідчить досвід, кожна сім'я споживає певний мінімум товарів і послуг, навіть якщо її

Рис. 5.1. Функції споживання та заощадження

доход дорівнює нулю. У цей час вона живе в борг або за рахунок заощаджень

минулого періоду. Такий мінімальний рівень споживання називають авто­

номним споживанням (С0) - споживанням, котре не залежить від викорис­

товуваного доходу. З врахуванням автономного споживання функція набуває вигляду:

На рис. 5.1. величина автономного споживання відповідає відрізку

відтак крива споживання виходить з точки C₀ і проходить вище лінії 45⁰. Лі­нія 45⁰ відіграє особливу роль. Кожна точка на ній означає, що величина спо­живання сім'ї дорівнює отриманому доходу. На графіку 5.1. така рівність до­сягається за доходу Y₂ у точці Е - точці перетину кривої споживання з ліні­єю 45⁰. Точки кривої споживання, розташовані вище бісектриси, відповіда­ють станам, коли сім'я споживає більше, ніж заробляє, наприклад, точка а за рівня доходу Y₁ показує, що C₁ > Y₁. Точки, розташовані нижче бісектриси, означають, що сім'я споживає менше, ніж отриманий доход, наприклад, точ­ка d за рівня доходу Y₃ показує, що C₃ < Y₃.

Функція споживання дозволяє визначити і динаміку заощаджень. За ни­зького рівня доходу (від 0 до Y₂ ) вони від'ємні, наприклад, за доходу Y₁ їх величині відповідає відрізок ab. До точки Е величина від'ємних заоща­джень поступово зменшується, і у точці Е заощадження дорівнюють нулю. За вищих, ніж Y₂ рівнів доходу (праворуч від точки Е), сім'я починає заощаджувати. Відрізок cd показує величину заощаджень сім'ї за рівня доходу Y₃.

Функція заощадження може бути представлена рівнянням:

Вона виводиться з тотожності: Y_d = C + S. Підставимо замість C зна­чення функції споживання (5.8):звідки

Графічно функція заощадження (рис. 5.1) має вигляд увігнутої кривої. Її нахил визначає гранична схильність до заощадження (s^, ). Крива заоща­дження є дзеркальним відображенням кривої споживання. Так, величини за­ощаджень, визначені за кривою споживання для рівнів доходу Y₁ і Y₃ (відріз­ки ab і cd ) відповідають їх величинам, визначеним за кривою заощадження (відрізки a₁b₁ і c₁d₁ ). За рівня доходу Y₂, коли він цілком спрямовується на споживання, заощадження дорівнюють нулю (точка F ).

У короткострокових моделях для спрощення виходять з припущення, що прирости доходу поділяються на споживання і заощадження у постійних пропорціях, тобто приймають, що граничні схильності до споживання і за­ощадження - постійні величини (c, s = const). Тоді за відсутності автоно­

Рис. 5.2. Лінійні функції споживання та заощаджень

Рис. 5.3. Функції споживання та заощадження

з автономним споживанням

Функція споживання в теорії Кейнса була першою спробою створити мо­дель споживання. Вона пов’язувала поточний доход і поточне споживання. Подальші дослідження виявили недоліки цієї функції, зокрема пов’язані з тим, що Кейнс не враховував впли­ву на рішення домогосподарств про поточне споживання таких важли­вих чинників як ставка проценту і очікуваний майбутній доход. Су­часні, більш тонкі дослідження, по­будовані на аналізі багатоперіодної моделі споживання і заощадження, поглибили цю теорію.

Однак кейнсіанська модель не втратила свого значення і донині. Сучасні спостереження та статис­тичні розрахунки за досить трива­лий період підтверджують, що ос­новним чинником, який визначає обсяг споживання населення, є по­точний використовуваний доход.

Рис. 5.4. Вплив недоходних чинників споживання та заощадження

Обсяг доходу поточного року дозволяє найпростішим методом прогнозувати споживчі видатки та заощадження на майбутнє. Більш глибокий аналіз вра­ховує довгострокові тенденції зміни доходу, але їх важко визначити емпірич­но. Далі ми розглянемо ці новітні теорії, які будуть спиратись на визначену Кейнсом фундаментальну залежність: у будь-якому випадку величину спо­живання та заощаджень визначає доход домогосподарства.

Крім доходу на споживання і заощадження впливає ряд чинників, які на­зивають недоходними. Розглядаючи вплив цих чинників у першому набли­женні, можна вважати, що вони змінюють величини автономного спожи­вання та автономних заощаджень. З врахуванням недоходних чинників функції можна записати у такому вигляді:

Графічно зміна автономного споживання і заощадження під впливом не- доходних чинників відповідає зміщенню кривих споживання і заощадження у моделі Кейнса вгору або вниз паралельно до початкових (рис 5.4). Деякі чинники, зокрема, пропорційні податки, зміню­ють кут нахилу кривих.

багатства. Чим більше нагромаджене багатство, тим менші стимули до

Багатство - важливий не- доходний визначник спожи­вання і заощаджень. Якщо по­рівняти рівні споживання двох сімей з однаковим поточним доходом, одна з яких крім того має ще деяке багатство у ви­гляді фінансових активів (ак­цій, облігацій) чи майна, то виявиться, що та, яка має ба­гатство, споживає значно бі­льше, тому що може викорис­тати на споживання частину свого

заощадження. Це означає, що збільшення багатства зміщує графік споживан­ня вгору від C₁ до C₂, а графік заощадження - вниз від S₁ до S₂ (рис. 5.4).

Рівень цін - зміна рівня цін змінює купівельну спроможність як поточно­го доходу, так і нагромадженого у грошових засобах багатства. Реальний рівень життя змінюється обернено до зміни рівня цін. Підвищення рівня цін скорочує як споживання, так і заощадження за всіх рівнів доходу, що графічно відповідатиме зміщенню кривої споживання від C₁ до C₂, а кривої заощаджень - від до S₂, і навпаки - у випадку зниження рівня цін.

Споживча заборгованість - рівні споживання і заощаджень мають обер­нену залежність від рівня заборгованості. Якщо домогосподарство має значну заборгованість з минулих років, то в поточному році воно змушене значно скоротити і споживання, і заощадження, щоб погасити її. Криві містяться так само, як у разі підвищення рівня цін.

Очікування - можуть бути сприятливими і несприятливими для спожи­вання. Якщо домогосподарство очікує підвищення цін, виникнення дефіциту або скорочення доходу, то сім'я вже у поточному році зменшить заощаджен­ня і збільшить споживання, тому що буде купувати в запас. У разі оптимісти­чних очікувань підвищення доходу рівень споживання може зрости, а заоща­джень - зменшитись.

Процентна ставка - чинник, який неоднозначно впливає на споживання і заощадження. Економісти різних шкіл по-різному оцінюють його дію. При­хильники класичної теорії вважають, що заощадження прямо залежать від зміни ставки проценту - коли ставка проценту підвищується, заощадження збільшуються, а споживання за даного рівня використовуваного доходу у по­точному періоді відповідно зменшується. Але Кейнс і його послідовники не пов'язували заощадження з рівнем ставки проценту. Вони вважали, що люди здебільшого мають чимало інших мотивів до заощаджень, які не залежать від зміни ставки проценту. Такими, наприклад, є заощадження з метою придбати у майбутньому будинок, землю або автомобіль, мати можливість оплатити навчання дітей, вирушити у подорож, на відпочинок і т.п. Новітні досліджен­ня виявили дуже багато складних ефектів, які виникають під впливом зміни ставки проценту і впливають як на споживання, так і на заощадження.

Ряд недоходних чинників економісти об'єднують під назвою „політичні чинники. До них відносять соціальне страхування, соціальне забезпечення та податки.

Соціальне страхування скорочує як поточне споживання, так і поточне заощадження, оскільки кошти на нього вираховуються з доходу. Соціальне забезпечення збільшує споживання незаможних сімей і може чинити неодно­значний вплив на заощадження.

Податки в цілому зменшують використовуваний доход, тому скорочують і споживання, і заощадження. Крім того, різні види податків по-різному впливають на функцію споживання: фіксовані податки зміщують криву спо­живання вгору або вниз в залежності від напрямку зміни величини податку, а пропорційні податки змінюють кут нахилу кривої.

5.2.