Кейнсіанська теорія

Теорія одержала свою назву від всесвітньо відомого англійсь­кого економіста Джона Кейнса (1883—1946). У 1936 році він на­писав книгу «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей», яка змінила економічне мислення ХХ століття.

В основі теорії лежить державне регулювання економіки, тому що ринковий механізм не може гарантувати повної зайнятості. Кейнс спростовує закон Ж. Б. Сея про те, що пропозиція поро­джує свій попит. Він доводить, що попит породжує пропозицію.

Процентна ставка не гарантує того, що заощадження обов’я­зково йдуть на інвестиції. Заощадження йдуть і на інші цілі, та­кі як:

— накопичення грошей (для великих покупок),

— резерв грошей (для лікування, на випадок втрати роботи),

— на майбутнє (навчання, подорожі).

Важливим чинником, що визначає розмір інвестицій, є норма чистого прибутку, тобто очікування від інвестицій. Якщо норма чистого прибутку мала, то інвестиції будуть дуже незначними. Крім заощаджень, на інвестиції впливають також готівка й муль­типлікатор інвестицій (коефіцієнт, що показує зв’язок між інвес­тиціями й змінами розміру прибутку). Наявність монополій не допускають зниження ціни, а профспілки не дають знизитися зарплаті.

Кейнс також робить й інші висновки. Головною причиною па­діння об’ємів виробництва є недостатній сукупний попит. Від­ставання сукупного попиту від сукупної пропозиції є наслідком таких причин як:

— чим більше прибуток, тим менше йде на споживання й більше на заощадження — основний психологічний закон Кейнса;

— зменшення ефективності капіталу.

Кейнсіанці пропонують наступні методи стимулювання суку­пного попиту:

— за рахунок збільшення державних закупівель або зменшен­ня податків;

— за рахунок зменшення відсотка за користування кредитом, що збільшує ефективність капіталу й кількість інвестицій.

Головним висновком теорії є те, що саморегуляція ринку не­можлива й необхідне втручання держави.

Порівняльна таблиця основних концепцій представників кла­сичної школи та кейнсіанців має такий вигляд.

Таким чином, кейнсіанська концепція у ХХ столітті тривалий час була домінуючою в теорії та практиці макроекономічного ре­гулювання, оскільки відповідала умовам, коли нагальними соціа­льно-економічними проблемами було подолання спаду виробни­цтва та зменшення безробіття.

Кейнсіанська модель загальної економічної рівноваги

У кейнсіанській моделі головна роль належить ефективному попиту, що формується в рамках моделі IS - LM.

У кейнсіанській моделі всі ринки взаємозалежні, класична ди­хотомія долається.

Кейнс і його послідовники розглядали різні випадки форму­вання загальної економічної рівноваги. Існують кейнсіанські мо­делі загальної економічної рівноваги при завищеній ставці заро­бітної плати, при «природній» і заниженої ставках заробітної плати, при інвестиційних і ліквідних пастках.

Розглянемо графічне ілюстрування усунення «класичної дихо­томії» в кейнсіанській концепції (рис. 4.2).

Нехай в економіці досягнута загальна рівновага при значенні ендогенних параметрів Y₀, P₀, N₀, w₀, і₀.

Розглянемо модель IS - LM у верхній частині рис. 4.2. Точка перетинання кривих IS - LM показує нам величину ефективного попиту (Y0) і рівноважну ставку відсотка (i0).

Рис. 4.2. Графічне ілюстрування усунення «класичної дихотомії» в кейнсіанській концепції