Нопятгя зайнятості та її формп

Ефективна робота економіки країни можлива лише за умови повного використання всіх наявних ресурсів. Показники зайнятості та безробіття визначають ефективність використання трудових ресурсів.

Зайнятість - це сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, пов’язаних із забезпеченням праце­здатного населення робочими місцями та його участю у суспільно корисній діяльності, яка приносить дохід. Зайнятість характеризується через конкретні форми залучення працівників в економічну діяльність.

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість - це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

З метою обліку працездатного (або економічно активного) населення усе населення країни за стандартами, розробленими Міжнародною Організацією Праці (МОП), розподіляють на три взаємовиключні категорії - зайняті; безробітні; ті, хто не належить до робочої сили.

Чисельність робочої сили - це чисельність населення віком від 15 до 70 років, яке прагне реалізувати свою здатність працювати за наймом з метою отримання доходу в грошовій чи натуральній формі. Іншими словами чисельність робочої сили називають трудовими ресурсами, або економічно активним населенням.

Через ринок праці певна частина населення залучається до процесу суспільної праці. Залучених до процесу виробництва людей називають зайнятим населенням. Усе населення розділяють на дві групи: інсти- туціональне та неінституціональне.

До іHcmumyujопального населення належать ті особи, які ще не досягай працездатного віку, та ті, які вже вибули зі складу робочої сили у зв’язку з виходом на пенсію, перебуванням у тривалій ізоляції чи іншими причинами.

Пеінституціональне населення поділяють на економічно активне та економічно неактивне.

До економічно неактивного населення належать особи, які не працюють і не шукають роботу за наймом. До них належать: студенти; домогосподарки; підприємці; люди вільних професій; члени виробничого кооперативу тощо.

Економічно активним населенням є зайняті наймані працівники та безробітні.

Отже, визначальним критерієм активності населення, за концепцією МОП, є здатність саме до найманої праці та вільне волевиявлення активного пошуку роботи за наймом. Саме тому підприємці, люди вільних професій і т. ін. не належать до економічно активного населення, адже вони здатні до праці, але не до найманої, а до вільної.

Рівень зайнятості в країні розраховують за допомогою:

- коефіцієнта участі у робочій силі, який розраховується як відношення чисельності робочої сили до чисельності дорослого населення:

- коефіцієнта рівня зайнятості, який розраховується як співвідношення чисельності зайнятого населення та чисельності робочої сили або співвідношення чисельності зайнятого та дорослого населення:

Зайнятість може бути повною або неповною (випадковою, частковою, тимчасовою) та набувати форми самозайнятості.

Повна зайнятість не означає, що всі, хто хоче і може працювати, мають роботу. Повна зайнятість принускає наявність певного процента безробітних. У 60-ті рр. XX ст. західні країни вважали повною зайнятістю таку ситуацію на ринку, коли рівень безробіття становив 4%. Зараз повна зайнятість принускає навіть 5-6 і більше відсотків безробітних. Отже, повна зайнятість на ринку кількісно завжди менша за величину економічно активного населення (чисельності робочої сили).

Явище повної зайнятості безпосередньо пов’язане з природним рівнем безробіття, зміст якого буде розкрито трохи пізніше.

Самозайнятість як форма зайнятості найбільш поширена в тих видах діяльності, де потреби в капіталі незначні, а бар’єрів для встуну до ринку

нема або вони несуттєві. До самозайнятості належать працюючі не за наймом.

Пеповні форми зайнятості, залежно від виду діяльності, мають різні причини поширення. Так, випадкова (без зазначення терміну закінчення виконання робіт) і часткова (зайнятість неповний робочий день, тиждень і т. ін.) форми зайнятості зростають в період зменшення ділової активності. Тимчасова зайнятість (контракт із визначенням строку дії трудового договору) значною мірою втрачає зв’язок із кон’юнктурними коливаннями і зумовлюється або сезонністю робіт, або потребою реалізувати підпри­ємцем певний проект, після завершення якого роботодавець не несе відповідальності за забезпечення робочими місцями найнятих за контрактом працівників, або іншими аналогічними факторами.

2.