Показники макроекономічної безпеки держави

Макроекономіка будь якої країни постійно потребує моніто­рингу: за станом потоків доходів і витрат, змін, що відбуваються у складі національного багатства країни, у виробничому апараті, рівні добробуту, основних секторах економіки.

Економічна безпека — це здатність національної економіки забезпечити стабільний розвиток виробництва в державі з метою оздоровлення її головних потреб.

Основними завданнями економічної безпеки є: забезпечення пропорційного та безперервного економічного зростання, прибо­ркання інфляції та безробіття, формування ефективної структури економіки та розвинутого ринку цінних паперів, скорочення де­фіциту бюджету та державного боргу, забезпечення соціального захисту та підвищення якості життя населення, підтримка стійко­сті національної валюти тощо. Ці завдання визначають стратегію економічної безпеки як формування та обґрунтування стратегіч­них пріоритетів, національних інтересів, засобів і механізмів ви­рішення проблем.

Об’єктами економічної безпеки є держава, суспільство, гро­мадяни, підприємства, установи та організації, території, окремі складові економічної безпеки. Основним суб’єктом економічної безпеки виступає держава, яка здійснює свої функції в цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.

Виділяють вісім груп показників безпеки держави.

1. Показники, що характеризують загальноекономічний поте­нціал:

— ВВП в цілому;

— ВВП на душу населення;

— ВВП на одиницю території;

— ВВП по відношенню до розвинутих країн;

— ВВП в середньому по відношенню до усіх країн світу;

— структура ВВП;

— обсяг промислового виробництва;

— обсяг інвестицій, оцінка масштабів тіньової економіки.

2. Показники рівня життя населення:

— рівень споживання основних видів продуктів та послуг;

— доля населення, яке має доходи нижчі, від прожиткового мінімуму;

— середня тривалість життя;

— дитяча смертність;

— динаміка соціально обумовлених захворювань;

— соціальні гарантії;

— безробіття в країні в цілому та по окремих регіонах.

3. Показники, що характеризують забезпеченість оборонозда­тності країни:

— витрати на оборону у відсотках до ВВП,

— оснащеність збройних сил та ін.

4. Показники, що характеризують здатність економіки до са­мостійного розвитку:

— витрати на наукові дослідження;

— розвиток фундаментальної та прикладної науки,

— захищеність інтелектуального потенціалу.

5. Фінансова безпека:

— рівень інфляції;

— обсяг і вартість державного боргу;

— дефіцит державного бюджету у відсотках до ВВП;

— золотовалютні резерви (за їх допомогою НБ підтримує курс валюти);

— обсяг заборгованості;

— податковий тягар на одиницю заробітної плати.

6. Показники, що характеризують зовнішньоекономічну неза­лежність держави:

— частка імпорту у внутрішньому споживанні;

— частка експорту у вітчизняному виробництві.

7. Показники, що характеризують диференціацію рівнів еко­номічного розвитку регіональних суб’єктів:

— ВВП на душу населення в областях та регіонах;

— рівень безробіття в областях та регіонах.

8. Показники, що характеризують управлінські аспекти еко­номічної безпеки:

— якість роботи виконавчих органів державної влади;

— нагляд державного контролю за відповідними сферами економічної діяльності.

У системі економічної безпеки визначальну роль відіграють наці­ональні економічні інтереси, їх пріоритети. Для визначення націона­льних економічних інтересів необхідним є: аналіз поточного стану економіки та виявлення тенденцій розвитку; моделювання і прогно­зування соціально-економічного розвитку; корегування заходів дер­жавного регулювання з метою досягнення бажаних цілей. У зазначе­них діях особливо важливою є розробка системи економічних показ­ників, які б надавали кількісну оцінку соціально-економічного розви­тку країни, їх обов’язково треба відображати в діючій статистиці.

До найпріоритетніших економічних інтересів належать: ство­рення самодостатньої соціальне орієнтованої економіки; збере­ження та розвиток інтелектуального та науково-технічного поте­нціалу; забезпечення економічно безпечних умов життєдіяль­ності суспільства; побудова рівноправних і взаємовигідних еко­номічних відносин з іншими державами.

Загрозами економічній безпеці країни є сукупність умов і чинників, які створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільству, державі, ускладнюють або унеможлив­люють реалізацію національних економічних інтересів. Вирізня­ють внутрішні та зовнішні загрози економічній безпеці країни.

Основними внутрішніми загрозами слід вважати:

• у науково-технічній сфері: руйнування науково-технічного потенціалу, зменшення науково-технічних розробок, скорочення потенціалу фундаментальної науки, невизначеність державної науково-технічної політики, відплив наукових кадрів за кордон або в іншу сферу діяльності;

• в економічній сфері: скорочення обсягів виробництва у про­відних галузях, розрив господарських зв’язків, монополізація економіки, криміналізація суспільства, наявність структурних диспропорцій, великий внутрішній борг, високий рівень зноше­ності основних фондів, енергетична криза, низький рівень проду­ктивності праці та інвестиційної діяльності;

• високий рівень інфляції та безробіття, зростання «тіньової» економіки, низький платоспроможний попит населення, цінові диспропорції між промисловістю та сільським господарством, за­гроза втрати продовольчої незалежності країни, масове ухиляння від сплати податків;

• у соціальній сфері; поглиблення диференціації доходів, бід­ність, погіршення структури харчування, зменшення доступності освіти та медичних послуг, погіршення якості життя, соціальна незахищеність значних верств населення, зниження народжува­ності, зростання смертності, неконтрольовані міграційні процеси.

До зовнішніх загроз економічній безпеці країни належать:

• економічна залежність від імпорту, від’ємне зовнішньотор­говельне сальдо, нераціональна структура експорту — надмірний вивіз сировинних ресурсів;

• втрата позицій на зовнішніх ринках;

• зростання зовнішньої заборгованості, нераціональне вико­ристання іноземних кредитів;

• неконтрольований відплив валютних ресурсів за кордон, розміщення їх в зарубіжних банках.

Виходячи з пріоритетних національних інтересів і загроз еко­номічній безпеці країни визначаються заходи державної політики економічної безпеки, які охоплюють науково-технічну, економі­чну, соціальну сфери, а також політику, воєнну, екологічну, ін­формативну сфери для забезпечення в цілому національної без­пеки країни.