Попит та пропозиція на гроші

Грошовий ринок — сектор ринку, на якому здійснюється ку­півля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар.

Суб’єктами грошового ринку є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції купівлі-продажу грошей.

Продаж грошей виступає у формі передачі цих грошей їх власниками покупцям у тимчасове користування в обмін на так звані інструменти. Інструменти надають їм можливість зберегти право на ці гроші — відновити право розпорядження ними та одержати відсотковий дохід.

Купівля грошей є формою одержання у своє розпорядження грошей в обмін на вказані інструменти.

Умовний характер має і ціна на грошовому ринку. Ціна гро­шей має форму відсотка (відсоткового доходу) за позичені гроші.

Розмір відсотка визначається споживчою вартістю — тобто здатністю приносити покупцю додатковий доход або блага. Чим

більшою буде ця здатність і чим довше покупець користується одержаними грошима, тим більшою буде сума відсоткових пла­тежів.

Попит на гроші

Попит на гроші виступає як запас, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент.

Попит на гроші — це багатогранне поняття. Зміст його роз­криває така характеристика: попит на гроші потрібно сприйняти як попит на запас (накопичення) грошей у певний час, а не потік. Попит на гроші пов’язується з розв’язанням питання щодо фор­ми, у якій особою зберігається певна сума багатства (готівкою, цінними паперами тощо).

З’ясування мотивів, які заохочують економічних суб’єктів на­громаджувати гроші, дає можливість визначити чинники, які впливають на ці мотиви, а отже — на динаміку попиту на гроші.

Можна визначити наступні чинники попиту на гроші:

1. Зміна обсягів виробництва (або обсягів національного до­ходу). Чим більше обсяг виробництва ВНП, а отже НД, тим бі­льше операцій щодо його реалізації і тим більше має бути запас грошей для виконання цих операцій.

Зміна обсягу ВНП в свою чергу визначається двома незалеж­ними чинниками, які можна розглядати як самостійні чинники.

2. Зміна абсолютного рівня цін.

3. Зміна реального обсягу виробництва.

Чинники 2 і 3 впливають прямо пропорційно на попит грошей.

4. Зміна норми відсотка.

Вплив цього чинника на попит виражається формулою:

MD = f (R), (13.7)

де R — норма доходу на капіталізовані активи, яка значною мі­рою залежить від норми відсотка.

5. Чинник накопичення багатства. Багатство накопичується у різних формах активів, у тому числі й у вигляді запасу грошей.

6. Чинник інфляції. При рості інфляції зростає вартість на аль­тернативні грошам види активів, а попит на гроші скорочується.

7. Очікування погіршення кон’юктури ринків. Цей чинник ті­сно пов’язаний з інфляцією. Скорочення товарної пропозиції, по­силення дефіциту, погіршення якості продукції тощо веде до скорочення попиту на гроші і накопичення багатства у товарній формі.

Графічне зображення попиту на гроші

Рис. 13.1. Попит на грошовому ринку

Пропозиція грошей

Пропозиція грошей — це коли економічні суб’єкти у будь- який момент мають у своєму розпорядженні певний запас гро­шей, які вони можуть спрямувати в оборот.

Фактична маса грошей в обороті є природною межею пропо­зиції грошей. Якщо виникає потреба збільшити пропозицію, то це можна зробити додатковою емісією грошей в оборот.

Тому будь-яка емісія грошей розглядається як зростання про­позиції грошей на грошовому ринку, а вилучення грошей з обо­роту — як скорочення пропозиції грошей.

Емісія (від лат. emissio — випуск) — випуск в обіг грошей і цінних паперів (акцій, облігацій та інших боргових зобов’язань). Здійснюється емісія центральним банком і державними казна­чействами.

Пропозиція грошей не залежить від діяльності економічної системи, оскільки грошову емісію здійснює держава в особі наці­онального банку, і контролюється урядом.

Тому емісія грошей як вирішальний чинник надає пропозиції грошей екзогенного характеру. Тобто визначається не внутріш- ньоекономічними процесами чи мотивами самих економічних суб’єктів, а чинниками, що лежать у сфері банківської діяльності.

Графічне зображення екзогенної пропозиції грошей

Пропозиція грошей, якщо вона екзогенна, автономна, незале­жна від попиту на гроші і відсоткової ставки може бути предста­влена вертикальною лінієюMS (рис. 13.2).

Рис. 13.2. Пропозиція на грошовому ринку

Рівновага на ринку грошей

Як зазначалось раніше, ринок грошей — це система інститу­тів, що забезпечують взаємодію між пропозицією та попитом на гроші.

Отже, рівновага на ринку грошей виникає у точці перетину кривих попиту і пропозиції грошей (рис. 13.3).

Рис. 13.3. Рівновага між попитом та пропозицією на грошовому ринку

Крива попиту MD і пропозиції MS перетинаються у точці Е (рис. 13.3), це означає, що економічні суб’єкти в даній економіч­ній ситуації бажають мати у своєму розпорядженні суму грошей, а банківська система може забезпечити пропозицію грошей на цьому рівні, щоб урівняти попит і пропозицію.

Точка Е розташована на місці перетину кривих попиту і про­позиції грошей і визначає ціну рівноваги на грошовому ринку.

Точка E_i — є рівноважною ставкою відсотка, яка урівноважує вплив обох сторін ринку.

Але рівновага на грошовому ринку є рухомою, тобто вона по­стійно змінюється під впливом певних факторів.

Вплив на рівновагу ринку грошей змін у пропозиції грошей

Рис. 13.4. Вплив на рівновагу ринку грошей змін у пропозиції грошей

Уявимо, що змінюється пропозиція грошей MS, а попит на гроші MD є const.

Якщо MS зростає (рис. 13.4), то крива MS — переміщується праворуч (MS₁). Точка перетину кривих E — переміщується ліво­руч і вниз (E₁), норма відсотка E_i — знижується. Рівновага на ринку грошей поновлюється, чому відповідає точка E₁ за більшої пропозиції і меншого відсотка.

Зменшення пропозиції на гроші приведе до протилежного.

Вплив на рівновагу ринку грошей змін попиту на гроші

Уявимо тепер, що міняється попит на гроші MD, а пропозиція залишається постійною MS = const (рис. 13.5). Якщо попит на гроші MD підвищується, то крива MD переміщується праворуч і вгору (MD₁), а норма відсотка Е_і значно збільшується (E_i1).

Рис. 13.5. Вплив на рівновагу ринку грошей змін попиту на гроші

Ринок грошей повертається до рівноваги, коли норма відсотка E_i значно збільшується E_i1.

Зменшення попиту приведе до протилежного.