Грошова маса та грошові агрегати, рівняння обігу

Грошова маса — вся сукупність запасів грошей у всіх їх фо­рмах (готівкова та безготівкова), які перебувають у розпоря­дженні суб’єктів грошового обороту в певний момент.

Суб’єктами грошової маси є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об’єднання, державні уста­нови тощо.

Грошова маса має певний кількісний вираз, свою структуру та динаміку руху.

В основу визначення обсягу і структури грошової маси покла­дено агрегатний метод вимірювання пропозиції грошей.

Грошовий агрегат (від лат. aggregatys — приєднання) — це показник грошової маси, що характеризує певний набір її елеме­нтів залежно від їх ліквідності.

Ліквідність грошей — здібність грошей брати участь у не­гайному придбанні товару або інших благ.

Структура і розміщення грошової маси залежать від таких фа­кторів, як розвиненість фінансової системи країни, схильність населення до поточного споживання і заощадження доходів в ін­ститутах фінансової системи, структура депозитів і ліквідних ак­тивів фінансового ринку, рівень прибутковості та оподаткування ліквідних активів, рівень життя та ступінь багатства населення тощо.

Тому кількість агрегатів у різних країнах різна, так у Німеч­чині — 3, в Англії — 5. В Україні обсяг грошової маси розрахо­вується за допомогою 4 агрегатів.

Агрегат M₀ — готівка (готівка, яка перебуває поза банками, тобто на руках).

Агрегат M₁ = M₀ + депозити до запитання (вклади у банках, які можуть бути використані вкладниками негайно, без попере­дження банків), тобто готівкові та безготівкові гроші (це записи на банківських рахунках і внески до комерційних банків).

Агрегат M₂ = Mi + строкові депозити (в національній та іноземній валюті, кошти на всіх видах рахунках)

Агрегат M₃ = M₂ + облігації внутрішніх державних позик.

Грошові агрегати відрізняються між собою і кількісно і якісно.

Водночас M₀ — найвужчий показник грошової маси, оскільки характеризує лише один її елемент — готівкову масу. Найшир- шим є M₃ — бо він охоплює усі елементи грошової маси, що пе­ребувають в обороті.

Чим менша частка M₀ у загальній грошовій масі, тим ефектив­нішою та розвиненішою вважається національна грошова систе­ма, і навпаки.

Швидкість обігу грошей

Завдяки грошовим агрегатам можна визначити швидкість обі­гу грошей.

Швидкість обігу грошей — характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (для України — грив­ня) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Швидкість обігу грошей (V) визначається за формулою:

де Р — середній рівень цін на товари та послуги;

Q — фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в дано­му періоді;

M — середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.

Або швидкість обігу грошей (V):

де Н — річний об’єм валового національного продукту,

M₂ — грошовий агрегат.

Та визначити швидкість обертання безготівкових грошей (V₁): де M₀, M₁, M₂ — грошові агрегати.

Також можна записати рівняння обміну (рівняння Фішера):

Рівняння обміну показує залежність, виконання якої веде до того, що кількість грошей в обертанні буде відповідати реальній потреби у них.

У табл. 13.1. наведені данні про зміни швидкості обігу грошей в економіці України та структуру грошової маси за грошовими агрегатами.

Таблиця 13.1

ГРОШОВА МАСА В УКРАЇНІ

Закон грошового обігу

Закон грошового обігу — визначає об’єм грошей (або гро­шову масу), необхідний в кожний момент часу для забезпечення товарного обігу в країні.

Якщо сформулювати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням:

де Мф — фактична маса грошей в обігу;

М_н — необхідна маса грошей в обігу.

Математична формула закону грошового обігу наступна:

де Р ∙ Q — сума цін товарів, що реалізуються за певний період;

К — сума цін товарів і послуг у кредит;

П — сума платежів, строк оплати яких настав;

В — сума платежів, що взаємно погашаються;

V — середня кількість оборотів грошової одиниці за цей же період.