Роль держави в ринковій економіці

Загальновизнано, що ринок є основним регулятором змішаної економіки. Ринковий механізм об’єднує виробників і споживачів у єдину економічну систему, підпорядковує виробництво суспі­льним потребам у формі платоспроможного попиту.

Особлива роль належить ринку в здійсненні ефективного роз­поділу ресурсів: вони спрямовуються на виробництво найпотріб- ніших суспільству товарів та послуг.

Ринок спонукає підприємців розробляти та застосовувати но­вітні ефективні технології. В умовах ринкової економіки відбува­ється відбір найбільш дієздатних товаровиробників, оскільки конкурентне середовище вилучає із виробничого процесу ті гос­подарські суб’єкти, результати діяльності яких не відповідають умовам ринкового господарства.

Разом з тим ринок ніколи не був ідеальною формою організа­ції суспільного виробництва. Як суб’єкт макроекономічного ре­гулювання, він має певні обмеження, які можна згрупувати за кі­лькома напрямами.

По-перше, ринок не володіє досконалим механізмом проти­стояння економічній нестабільності, що проявляється в затяжних спадах виробництва, надмірному безробітті, високих рівнях ін­фляції тощо.

По-друге, ринок має здатність реагувати лише на індивідуаль­ні запити людей і не має важелів, здатних забезпечити людей су­спільними благами, тобто товарами й послугами колективного споживання, як то: послуги державного управління, утримання національної армії, міліції, системи охорони здоров’я, освіти, на­уки, культури тощо.

По-третє, ринок, навіть сучасний не є досконало конкурент­ним, оскільки на ринкові умови істотний вплив можуть справля-

ти монополії. Впливаючи на обсяг виробництва й ціни, вони об­межують ефективність ринкової конкуренції й створюють умови для такого розподілу ресурсів, який враховує не суспільні, а кор­поративні інтереси. Ринкова економіка до цього часу не виробила надійного імунітету протистояння монополізму.

По-четверте, взаємодія людей у ринкових умовах поро­джує побічні негативні наслідки, які називаються зовнішніми ефектами:

— нерівність у доходах;

— нерівномірність розвитку регіонів;

— порушення екологічних умов;

— відхилення від стандартів якості споживчих товарів тощо.

Названі та деякі інші недоліки ринкової системи можуть бути компенсовані лише з допомогою державного втручання в еконо­міку. Отже, держава на сучасному етапі об’єктивно змушена ви­конувати певні функції, спрямовані на регулювання економіки. Головними серед них є такі:

1. Розробка напрямків соціально-економічного розвитку краї­ни для визначення головних цілей, пріоритетів та засобів розвит­ку економіки. Державна економічна політика реалізується через економічні прогнози, плани та програми, які в умовах ринкових відносин, на відміну від планової економіки, мають орієнтуючий та рекомендаційний характер.

2. Формування правових засад функціонування економіки. Для цього держава визначає правовий статус кожної з форм вла­сності, узаконює існування різних видів господарської діяльнос­ті, регулює відносини між окремими ринковими суб’єктами. Спираючись на економічне законодавство, держава тим самим виконує роль своєрідного арбітра у сфері господарських відно­син, виявляє випадки протиправної діяльності та застосовує від­повідні заходи до порушників.

3. Захист конкурентних відносин як головного рушія ринково­го механізму, для чого державою здійснюється антимонопольна політика.

4. Перерозподіл доходів та ресурсів, що обумовлюється при­родою ринку, оскільки первинні доходи окремих домогоспо- дарств жорстко пов’язані з результатами їхньої індивідуальної трудової діяльності. Це призводить до надмірного коливання в одержані особистих доходів, а також до відсутності доходів у не­працездатних членів суспільства.

Для нівелювання цієї диференціації державою здійснюється перерозподіл доходів у формі трансфертних платежів, отримання яких не вимагає компенсації товарами та послугами.

— встановлення мінімальної заробітної плати;

— застосування прогресивної форми оподаткування первин­них доходів;

— регулювання цін на товари та послуги першої необхідності тощо.

Необхідність перерозподілу доходів обумовлюється двома факторами.

Перший стосується необхідності виділення ресурсів на вироб­ництво суспільних благ.

Другий випливає з необхідності врахування зовнішніх ефектів ринку. Зокрема, ціна як регулятор розподілу ресурсів не враховує суспільні витрати, пов’язані із збереженням екологічної чистоти довкілля, тому вона є фактично заниженою. Введенням соціаль­них податків та санкцій держава домагається компенсації суспі­льних витрат, пов’язаних з екологічним забрудненням.

5. Стабілізація економіки здійснюється методом впливу на економічний цикл. В основі стабілізаційної функції лежить та об­ставина, що витрати приватного сектора економіки можуть бути або недостатніми, або надмірними для досягнення повної зайня­тості. В таких випадках застосовується або стимулююча, або стримуюча політика.

Є ще одна істотна обставина державного втручання в еконо­міку. Воно може бути як ефективним за умов зваженості, так і деструктивним у протилежному випадку. Тому проблема спів­відношення між державним регулюванням економіки та ринко­вим саморегулюванням залишається актуальною в теоретичному й практичному аспектах.

Вирішення даної проблеми значною мірою залежить від пра­вильного розуміння сутності державного регулювання еконо­міки, тобто цілеспрямованої діяльності держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для найефективнішого функціонування ринкового механізму й міні­мізації його.

Спираючись на ринковий механізм, держава разом з тим ви­користовує й неринкові інструменти, зокрема: державні закупки, податки, трансферти, грошову емісію, без яких не можуть вирі­шуватися важливі питання соціально-економічного розвитку країни.

В умовах розвинутих ринкових відносин ринковий механізм виступає бар’єром для втручання держави в економіку, а держава має усувати перешкоди на шляху функціонування ринку, ство­рювані монополіями та владними структурами.

Виключенням з правила невтручання держави в ринковий ме­ханізм є перехідна економіка в період зміни економічних відно­син, коли адміністративно-командні відносини вже не діють, а ринкові знаходяться в процесі формування.

Важливою передумовою, яка визначає ефективність держав­ного регулювання економіки, є врахування державою специфіч­них умов конкретної країни, зокрема, структури економіки, час­тки державного сектора в змішаній економіці, технічного рівня виробництва, місця національної економіки у світовому розпо­ділі прав, природні, демографічні, національні й політичні умо­ви та ін.

Слід також акцентувати увагу на трансформації функцій самої держави: з командно-розподільчих в умовах планової економіки вони повинні перетворитися у партнерські зв’язки.