Система національних рахунків (CHP). Ос­новні макроекономічні показники

Макроекономіка вивчає характер та результати функ­ціонування економіки в цілому.

В якості узагальнюючих показників результатів функціону­вання національної економіки за певний період застосовують на­ступні агрегати:

• валовий внутрішній продукт (ВВП);

• валовий національний продукт (ВНП);

• чистий національний продукт (ЧНП);

• національний доход.

Протягом майже сімдесятьох років в колишньому Радянсько­му Союзі розвивалась і використовувалась система макроеконо- мічних показників, яка мала назву Баланс народного господарст­ва (БНГ). Характерною особливістю цієї системи був розподіл суспільного виробництва на дві нерівнозначні сфери:

• матеріальне виробництво;

• нематеріальна сфера.

Відповідно до цієї концепції, сукупний суспільний продукт (ССП) та національний доход (НД) як основні макроекономічні показники БНГ створювалися лише виробничою сферою. А про­дукт, вироблений нематеріальними галузями економіки (житло­во-комунальне господарство, побутове обслуговування, охорона здоров’я тощо) в розрахунок не брався. Вилучення послуг зі сфе­ри економічного виробництва в радянській статистиці відобра­жало низький рівень економічного розвитку, недорозвинену сфе­ру послуг, а також те, що пріоритетом економічної політики було проголошено розвиток матеріального виробництва.

У світовій практиці існує ряд загальноприйнятих економічних показників, які характеризують підсумки функціонування націо­нальної економіки протягом року, тобто ті, що вказують на рі­вень економічного добробуту суспільства.

Система національних рахунків — це система взаємо­пов’язаних показників і класифікацій, які використовуються для описування та аналізу найзагальніших результатів і аспектів еко­номічного процесу на макрорівні. CHP сформульована в катего­ріях і термінах ринкової економіки, її концепції та визначення передбачають, що економіка, описана за її допомогою, функціо­нує на основі дії ринкових механізмів та інститутів.

CHP містить інформацію про:

• всі господарські суб’єкти, які беруть участь в економічному процесі: юридичні особи та домогосподарства;

• всі економічні операції, пов’язані з виробництвом, розподі­лом і перерозподілом доходів, накопиченням активів та іншими аспектами економічного процесу;

• всі економічні активи і пасиви, які формують національне багатство (основні фонди, матеріальні обігові кошти, фінансові активи, вартість землі та корисних копалин тощо).

При розрахунку основних макроекономічних показників у CHP враховується відмінність між національною та вітчизняною «основами» реєстрації показників. Розрізняють показники ре­зультатів економічної діяльності: валовий внутрішній продукт та валовий національний продукт.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) характеризує сукупну ри­нкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підприємс­твами, організаціями та установами в поточному періоді на еко­номічній території країни.

Під економічною територією країни розуміють територію, яка адміністративно керується урядом даної країни та в межах якої особи, товари і гроші можуть вільно переміщуватись. На відміну від географічної території, вона не охоплює територіальні анклави інших країн (посольства, військові бази тощо), але містить такі ан­клави даної країни, які розташовані на території інших країн.

В цілому фізична особа або організація (юридична особа) вважаються резидентами тієї економіки, з якою вони пов’язані тісніше, ніж з будь-якою іншою, або ж тієї економіки, де містить­ся центр їхніх інтересів.

Показник ВВП представляє загальну вартість кінцевого про­дукту, виробленого тільки всередині країни, з використанням як власних, так і чужих факторів виробництва, тобто у ВВП не зна­ходить відображення продукт, створений за кордоном із викорис­танням факторів виробництва даної країни.

Валовий національний продукт (ВНП) — це сума доданих вар­тостей, створених з використанням факторів виробництва, що належать даній країні та її громадянам.

Термін «національний» протистоїть термінові «внутрішній».

З одного боку у ВНП країни включають і його частину ство­рену за кордоном, але з використанням факторів, що знаходяться у власності даної країни та її громадян. З іншого боку, у ВНП країни не входить те, що вироблено в даній країні з використан­ням факторів, що належать іншим країнам.

Різниця між показниками ВВП і ВНП незначна й знаходиться в межах від одного до декількох відсотків.

В основі розрахунків макроекономічних показників лежить рівність доходів і витрат. Економічна система є замкненою, і всі витрати на купівлю товарів та послуг неминуче є доходами виро­бників цієї продукції. Тобто, будь-яка дія, що впливає на витрати, мусить обов’язково відбиватися на доходах, і навпаки — все, що впливає на доходи, надалі відбивається на витратах.

Щоб уникнути подвійного рахунку — ситуації, коли одна й та сама операція може бути врахована двічі, в CHP вирізняють такі поняття:

• проміжна продукція — це товари і послуги, що купуються з метою подальшої переробки, обробки або для перепродажу;

• кінцева продукція — товари і послуги, що купуються з метою кінцевого споживання, не для подальшої переробки чи продажу;

• додана вартість фірми — вартість, що створена в процесі виробництва на даному підприємстві і охоплює реальний вклад підприємства у створення вартості конкретного продукту, не включає вартості проміжних товарів і послуг, що були придбані фірмою і використані в процесі виробництва (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ

При розрахунку ВВП (ВНП) враховується вартість товарів і по­слуг, вироблених лише в поточному періоді. А тому з розрахунків вилучають так звані невиробничі операції, які бувають двох типів:

• перепродаж товарів;

• власне фінансові операції.

У свою чергу власне фінансові операції поділяються на:

• державні трансфертні виплати. Під трансфертами розумі­ють односторонній потік благ, доходів, які мають перерозподіль- чий і безоплатний характер. Коли мова йде про державні транс­ферти, говорять про є виплати із державного бюджету (пенсії, стипендії, допомога по безробіттю тощо);

• приватні трансфертні платежі (допомога батьків дітям- студентам, подарунки заможних родичів тощо). Ця операція не є наслідком виробництва, а виступає як акт передачі коштів від од­нієї приватної особи до іншої;

• операції з цінними паперами (купівля-продаж акцій, обліга­цій також вилучається із ВВП, оскільки це є обмін паперовими активами, перерозподіл власності).

2.