Снособн вимірювання BBH

Для розрахунку ВВП використовують три методи:

1) за витратами (метод кінцевого використання);

2) за доходами (розподільний метод);

3) за доданою вартістю (виробничий метод).

Використання цих методів дає однаковий результат, оскільки в економіці сукупний доход дорівнює величині сукупних витрат, а величина доданої вартості дорівнює вартості кінцевої продукції, при цьому величина вартості кінцевої продукції є не що інше, як сума витрат кінцевих споживачів на покупку сукупного продукту.

ВВП "методом витрат "

ВВП, підрахований за витратами, є сумою витрат всіх макроекономічних агентів, оскільки в даному випадку враховується, хто виступив кінцевим споживачем вироблених в економіці товарів і послуг, хто витратив засоби на їх покупку. При підрахунку ВВП за витратами розраховується:

витрати домогоснодарств (сножнвчі витрати - С) + витрати фірм (інвестиційні витрати - І) + витрати держави (державні закупівлі товарів і нослуг - G); + витрати іноземного сектора (витрати на чистий експорт), Xn, що позначаються (net export)

Споживчі витрати (consumption spending - С) - це витрати домогосподарств на покупку товарів і послуг. Вони складають від 2/3 до 3/4 сукупних витрат, є основним компонентом сукупних витрат і включають:

• витрати на поточне споживання, тобто на покупку товарів короткострокового користування (до таких відносяться товари, які служать менш одного року, але слід відмітити, що весь одяг, незалежно від терміпу його використання - 1 день або 5 років - відноситься до поточного споживання);

• витрати на товари тривалого користування, тобто товари, які служать більш за один рік (до них відносяться меблі, побутова техніка, автомобілі, яхти, особисті літаки тощо, при цьому, виняток становлять витрати на покупку житла, які вважаються не споживчими, а інвестиційними витратами домогосподарств);

• витрати на послуги (сучасне життя неможливо уявити без наявності великого спектру послуг, причому частка витрат на послуги в загальній сумі споживчих витрат постійно зростає).

Таким чином:

Сножнвчі витрати = витрати домогоснодарств на поточне сножнвання + витрати на товари тривалого користування (за винятком витрат домогоснодарств на нокунку житла) + витрати на нослугн

Інвестиційні витрати (investment spending - I) - це витрати фірм і на покупку інвестиційних товарів. Під інвестиційними товарами розуміються товари, що збільшують запас капіталу. Інвестиційні витрати включають:

• інвестиції в основний капітал, які складаються з витрат фірм: а) на покупку устаткування і б) на промислове будівництво (промислові будівлі і споруди);

• інвестиції в житлове будівництво (витрати домогосподарств на покупку житла);

• інвестиції в запаси (товарно-матеріальні запаси включають: а) запаси сировини і матеріалів, необхідні для забезпечення безперервності процесу виробництва; б) незавершене виробництво, що пов’язане з технологією виробничого процесу; в) запаси готової (виробленою фірмою), але ще не проданої продукції.

Інвестиції в основний капітал і інвестиції в житлове будівництво складають фіксовані інвестиції (fixed investment). Інвестиції в запаси (inventory investment) є частиною інвестицій, що змінюється, і при підрахунку за витратами у ВВП включається не величина самих товарно- матеріальних запасів, а величина зміни запасів, яка відбулася протягом року. Якщо величина запасів збільшилася, то ВВП збільшується на відповідпу величипу, оскільки це означає, що в даному році були зроблені додаткові інвестиції, що збільшили запаси. Якщо величина запасів зменшилася, це означає, що в даному році була продана продукція, яка була вироблена і поповнила запаси в попередньому році, отже, ВВП даного року слід зменшити на величипу скорочення запасів. Таким чином, інвестиції в запаси можуть бути як позитивною, так і негативною величиною.

При підрахунку ВВП за витратами під інвестиціями розуміють валові внутрішні приватні інвестиції. Валовими інвестиціями (gross investment - !gross) є сукупні інвестиції, які враховують як відновні інвестиції (амортизацію - depreciation - А), так і чисті інвестиції (net investment - Inet):

Igross = A + Inet

Таке ділення інвестицій пов’язане з особливостями функціонування основного капіталу.

Чисті інвестиції - це додаткові інвестиції, що збільшують розміри капіталу фірм. Значення чистих інвестицій полягає в тому, що вони є основою розширення виробництва, зростання обсягу випуску. Якщо в економіці є чисті інвестиції Inet > 0, тобто валові інвестиції перевищують амортизацію (відновні інвестиції), Igross > А, то це означає, що в кожному наступному році реальний обсяг виробництва буде вищий, за попередній. Якщо валові інвестиції рівні амортизації Igross = А, тобто Inet = 0, то це ситуація так званого "нульового" зростання, коли в економіці в кожному наступному році виробляється стільки ж, скільки в попередньому. Якщо ж чисті інвестиції негативні Inet < 0, то в економіці не забезпечується навіть відшкодування зносу капіталу Igross < А. Це "падаюча" економіка, тобто економіка, що знаходиться в стані глибокої кризи.

Чисті інвестиції = чисті інвестиції в основний капітал + чисті інвестиції в житлове будівництво + інвестиції в занасн

Валові інвестиції= чисті інвестиції + амортизація (вартість сножнтого капіталу)

В інвестиційні витрати в системі національних рахунків включаються тільки приватні інвестиції (private investment), тобто інвестиції приватних фірм (приватного сектора), і не включаються державні інвестиції, які є частиною державних закупок товарів і послуг.

Слід також мати на увазі, що в цьому компоненті сукупних витрат враховуються тільки внутрішні інвестиції, тобто інвестиції фірм- резидентів в економіку даної країни.

Третій елемент сукупних витрат - державні закупівлі товарів і послуг (government spending - G), які включають:

• державне споживання (витрати на зміст державних установ і орга­нізацій, що забезпечують регулювання економіки, безпеку і правопорядок, політичне управління, соціальну і виробничу інфраструктуру, а також оплату послуг працівників державного сектора);

• державні інвестиції (інвестиційні витрати державних підприємств).

Слід відрізняти поняття "Державних закупок товарів і послуг" (government spending) і поняття "Державних витрат" (government spendings). Останнє поняття включає також трансфертні платежі і виплати відсотків за державними облігаціями, які, як вже наголошувалося, не враховуються у ВВП, оскільки не є ні товаром, ні послугою, надаються не в обмін на товари і послуги і є результатом перерозподілу сукупного доходу.

Чистий експорт. Останнім елементом сукупних витрат є чистий експорт (net export - Xn). Він є різницею між доходами від експорту (export - Ех) і витратами за імпортом (import - Im) країни і відповідає сальдо торгового балансу:

Xn = Ex - Im.

BBH за витратами = сножнвчі витрати (C) + валові інвестиційні витрати (I gross) + державні закупівлі (G) + чистий експорт (Xn)

ВВП "методом доходів"

Другим способом розрахунку ВВП є розподільчий метод або метод розрахунку за доходами. В цьому випадку ВВП розглядається як сума доходів власників економічних ресурсів (домогосподарств), тобто як сума факторних доходів.

Факторними доходами є:

• Заробітна плата і платня службовців приватних фірм (wages and salaries), що є доходом від чинника "праця", тобто оплату послуг праці, що включає всі форми винагороди за працю, зокрема основну заробітну плату, премії, всі види матеріального заохочення, оплату наднормових робіт тощо (платня державних службовців не включається в цей показник, оскільки вона виплачується із засобів державного бюджету (доходів бюджету) і є частиною державних закупівель, а не факторним доходом);

• Орендна плата або рента (rental payments) - доход від чинника "земля", що включає платежі, отримані власниками нерухомості (земельних ділянок, житлових і нежилих приміщень) (при цьому, якщо домовласник не здає в оренду приміщення, що належать йому, то в системі національних рахунків при підрахунку за доходами у ВНП враховуються доходи, які міг би отримувати цей домовласник, якби він надавав ці приміщення в оренду; подібні поставлені доходи носять назву "умовно нарахованої орендної плати" і включаються в загальну суму рентних платежів;

• Процентні платежі або відсоток (percent payments), що є доходом від капіталу, платою за користування капіталом, який використовується в процесі виробництва (тому в суму процентних платежів включаються відсотки, виплачені за облігації приватних фірм, але не включаються відсотки, виплачені за державними облігаціями (так зване "обслуговування державного боргу"), оскільки державні облігації випускаються не з виробничими цілями, а з метою фінансування дефіциту державного бюджету);

• Прибуток, тобто доход від чинника "підприємницькі здібності". В системі національних рахунків прибуток поділяється на дві частини відповідно до організаційно-правової форми підприємств:

- прибуток некорпоративного сектора економіки, що включає одноосібні (індивідуальні) фірми і партнерства (цей вид прибутку носить назву "доходи власників" (proprietors’ income);

- прибуток корпоративного сектора економіки, заснованого на акціонерній формі власності (акціонерному капіталі) (цей вид прибутку називається "прибуток корпорацій". Прибуток корпорацій поділяється на три частини: 1) податок на прибуток корпорацій (виплачуваний державі);

2) дивіденди (розподільча частина прибутку), які корпорація виплачує акціонерам; 3) нерозподілений прибуток корпорацій, що залишається після розрахунків фірми з державою і власниками акцій і служить одним із внутрішніх джерел фінансування чистих інвестицій, що є для корпорації основою для розширення виробництва, а для економіки в цілому - економічного зростання.

Окрім факторних доходів, у ВВП, розрахований за методом потоку доходів, включаються два елементи, що не є доходами власників економічних ресурсів.

Першим таким елементом виступають непрямі податки на бізнес. Податок - це примусова виплата домогосподарством або фірмою певної суми грошей державі не в обмін на товари і послуги. Податки поділяються на прямі і непрямі. До прямих податків відносяться податки на доход, спадок, майно. Платник податків і налогоноситель при цьому є одним і тим же економічним агентом. Непрямі податки - це частина ціни товару або послуг. Особливістю непрямих податків є те, що їх оплачує покупець товару або послуг, а виплачує державі фірма, яка їх виробила. Таким чином, платник податків і налогоноситель в цьому випадку - різні економічні агенти. Оскільки ВВП - це вартісний показник, який показує, як в ціну будь-якого товару включаються непрямі податки, які при підрахунку ВВП необхідно додати до суми факторних доходів. Хоча податки є доходом держави, вони не включаються в суму факторних доходів, оскільки держава, будучи макроекономічним агентом, не є власником економічних ресурсів.

Ще одним елементом, який слід враховувати (додати) при розрахунку ВВП за доходами є амортизація, оскільки вона також включається в ціну будь-якого товару.

Отже:

BBH за доходами = заробітна нлата + орендна нлата (включаючи умовно-нараховану орендну нлату) + процентні платежі + доходи власників + прибуток корпорацій + непрямі податки + амортизація

ВВП "за доданою вартістю"

Третім методом розрахунку ВВП є підсумовування доданих вартостей за всіма галузями і видами виробництв в економіці (метод розрахунку за доданою вартістю). Наприклад, американська економіка поділяється на 7 крупних секторів, такі як промисловість, сільське господарство, будівництво, сфера послуг тощо. За кожним з секторів розраховується додана вартість і потім підсумовується.

Очевидно, що величина ВВП, розрахована різними методами, повинна бути однаковою (відмінність може бути лише на рівні статистичних похибок). Теоретично такий висновок виходить з того, що сума вартостей, доданих кожною фірмою (на кожній стадії виробництва), дорівнює вартості кінцевої продукції. З іншого боку, додана вартість є різницею між виручкою фірми і витратами на покупку продукції інших фірм, отже, вона дорівнює чистому доходу фірми. Все це можна розглянути на рисунку 1.

Рисунок 1. Визначення доданої вартості.

Хліб був проданий покупцеві за $25 (вартість кінцевої продукції дорівнює $25), доходи агентів склали: фермера $5 + (мельника мірошника) $3 ($8 - $5) + пекаря $9 ($17 - $8) + булочника $8 ($25 - $17) = $25, додана вартість дорівнює: $5 у фермера + $3 у мірошника + $9 у пекаря + $8 у булочника = $25. Таким чином, всі способи підрахунку дали однаковий результат - 25$.

6.