Стан та нроблемн занровадження СНР-93 в Україні

Україна, як і інші країни СНД, теж розпочала перехід на уніфіковану СНР-93.

За методологією, запропонованою Статистичною комісією ООН, почали обраховувати основні макроекономічні показники: ВВП, НД та похідні від них показники.

У 1998 р. в Україні запроваджено нову бюджетну класифікацію, узгоджену з міжнародними стандартами. Внесено зміни в методологію визначення рахунків первинного розподілу доходу (податків на виробництво та імпорт) і доходів від власності, що сплачують до бюджету суб’єкти підприємницького сектору.

Певні здобутки має Україна у справі визначення кінцевих споживчих витрат домогосподарств.

І все ж слід зазначити, що наша держава робить ще перші кроки у напрямку запровадження цілісної СНР-93. Ключовою проблемою для здійснення переходу на СНР-93 у повному обсязі є запровадження різних класифікацій. До 2000 р. вся статистична звітність в Україні базувалась на Загальному класифікаторі галузей народного господарства (ЗКГНГ), розробленому у 1987 р., який відповідав вимогам системи БНГ, і чітко розмежовував галузі економіки на два сектори - виробничий та невиробничий.

З 2001 р. Україна здійснює перехід на Класифікацію видів економічної діяльності (КВЕД), згідно з міжнародними стандартами CHP. У зв’язку з цим деякі галузі ЗКГНГ розподіляються у КВЕД між властивими їй видами економічної діяльності, ∏,e, зокрема, матеріально-технічне постачання і збут; заготівлі; інформаційно - обчислювальне обслуговування; загальна комерційна діяльність із забезпечення функціонування ринку; геологія і розробка надр; геодезична і гідрометеорологічна служби; побутове обслуговування тощо.

З’являються види діяльності, згідно з вимогами КВЕД, сформовані з окремих галузей ЗКГНГ:

• виробництво та розподіл електроенергії, газу, води;

• готельні та ресторанні послуги; в операції з нерухомістю;

• здавання в оренду та послуги юридичним особам;

• колективні, громадські та особисті послуги.

• послуги домашньої прислуги;

• екстериторіальна діяльність, що здійснюється міжнародними організаціями, тощо.

Статистичні обстеження за напрямками діяльності в останній час в Україні ще не проводились. Це ще тільки перспектива.

Для запровадження рахунків кінцевого використання домогосподарств, сектору некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства, та сектору державного управління, слід запровадити такі класифікації:

• класифікацію індивідуального цільового споживання (КЩС);

• класифікацію цілей некомерційних організацій (КЦНО), що обслуговують домогосподарства;

• класифікацію функцій органів державного управління (КФОДУ).

КЩС відображає витрати домогосподарств на харчування, утримання житла, комунальні послуги, особисті речі, предмети домашнього вжитку, транспорт, освіту, медицину тощо.

КЦНО відображає витрати на послуги в галузі досліджень, охорони здоров’я, соціальної допомоги, культури, релігії, профспілкових об’єднань тощо.

КФОДУ - витрати сектору на товари і послуги, які покращують добробут населення (освіта і охорона здоров’я, соціальне забезпечення і соціальна допомога) або пов’язані з діяльністю і послугами у виробничій сфері (послуги паливно-енергетичного комплексу, сільського, лісового та рибного господарства, добувної та обробної промисловості, будівництва тощо), а також на ті, які не покращують добробут (Забезпечення охорони правопорядку, оборони).

Для аналізу доходів і заощаджень CHP використовує такі типи господарств:

• домогосподарства осіб, які працюють за наймом;

• домогосподарства підприємців;

• домогосподарства само зайнятих (особи вільних професій, дрібні фермери тощо);

• домогосподарства осіб, які живуть на трансферти (пенсіонери, студенти й ін.);

• домогосподарства осіб, які живуть на доходи від власності (проценти, дивіденди, орендна плата).

Ця класифікація не запроваджена ще в жодній із країн СНД.

Підсумовуючи це питання, слід зазначити, що перед Україною стоїть ще багато невирішених проблем щодо збору, обробки і систематизації інформації, необхідної для запровадження повноцінної системи національного рахівництва. Але початок покладено і багато вже зроблено. Однак попереду ще напружена, копітка робота, яка потребує значних фінансових та висококваліфікованих кадрових ресурсів.

4.