Сукунннн ноннт на інвестиції

Інвестиції - це другий після споживання компонент сукупних витрат. Інвестиції розподіляються на три основні групи: інвестиції в основний капітал, житлове будівництво та збільшення запасів.

Інвестиції в основний капітал — це інвестиції в основні виробничі фонди: машини, устаткування, капітальне будівництво підприємств. Інвестиції в житлове будівництво - це витрати на підтримку житлового фонду і будівництво нового житла. Запаси - це резерви сировини, напівфабрикатів на стадії незавершеного виробництва або готових виробів, які належать фірмам. Інвестиції в запаси означають їх зміну за певний період, причому зростання запасів свідчить про додатні інвестиції, а їхнє скорочення - про від’ємні інвестиції.

Таким чином, і фірми, і домашні господарства інвестують. Фірми купують інвестиційні товари, аби збільшити капітал і замінити діючий капітал у процесі його вибуття. Домашні господарства купують житло, що також є інвестиціями.

Отже, інвестиції суттєво впливають на сукупний попит, обсяг національного виробництва, зайнятість. До того ж, інвестиції сприяють нагромадженню фондів підприємств і створюють основу для економічного зростання в майбутньому. Нераціональне використання інвестицій призводить до заморожування виробничих ресурсів і скорочення обсягів національного виробництва.

Загальний обсяг інвестицій визначається як валові інвестиції. Вони розподіляються на дві групи: одна частка спрямовується на збільшення основного капіталу, інша - на відшкодування його зношення, тобто є амортизацією. Оскільки в кожному періоді знецінюється конкретна частка капіталу, формулу валових інвестицій можна записати так:

де BI - валові інвестиції;

ЧІ - чисті інвестиції; dK=A;

d - коефіцієнт амортизації; K - вартість об’єктів основного капіталу; t - поточний рік.

При цьому ЧІ = K_t+ι _ K_t (5.15)

З формул (5.14) та (5.15) можна вивести таку залежність:

Рівняння (5.16) є базовим для визначення потреби в валових інвести­ціях за умов розширеного відтворення, коли має місце нагромадження капіталу.

Майже всі інвестиції здійснюються фірмами, а не домашніми госпо­дарствами. Але домашні господарства, приймаючи рішення про споживан­ня і заощадження, спрямовують частину своїх доходів на фінансові ринки, фірми ж звертаються на фінансові ринки за кредитами, використовуючи їх на інвестування.

Отже, інвестиції створюються заощадженнями, а фінансові ринки дають змогу домашнім господарствам перерозподіляти свої доходи в часі.

Сукупний попит на інвестиції залежить від очікуваної норми чистого прибутку (ОНЧП) і відсоткової ставки (BC).

Сутність впливу цих факторів на інвестиційний попит полягає у слідуючому.

По-перше, фірми інвестують з метою одержання чистого прибутку. Інвестиції будуть приносити чистий прибуток лише тоді, коли на одиницю інвестиційних витрат підприємство матиме більші прибутки в кожному наступному році, тобто якщо зростає капіталовіддача. Запишемо рівняння:

де ЧП - чистий прибуток;

Але інвестори спираються не на фактичний, а на очікуваний чистий прибуток (ОЧП). З урахуванням необхідності зростання капіталовіддачі можна записати формулу очікуваної норми чистого прибутку:

Отже, з вищенаведеного можна зробити висновок, що головним фактором мотивації до інвестування є рівень очікуваної норми чистого прибутку.

По-друге інвестиційні витрати пов ’язані з джерелом їх фінансування. Досить поширеним джерелом фінансування інвестицій с банківський кредит.

У прийнятті інвестиційних рішень суттєву роль відіграє не номінальна, а реальна відсоткова ставка. Номінальна ставка визначається в поточних цінах, реальна відсоткова ставка — це номінальна ставка скоригована з урахуванням інфляції.

Аби пояснити різницю між номінальною і реальною відсотковою ставками, розглянемо приклад. Припустимо, фірма приймає рішення інвестувати, для чого бере позику за умовами номінальної ставки відсотка 9 %. Це означає, що розмір боргу банку збільшується щорічно на 9 %. Але якщо ціни зростають, припустимо, на 6 % у рік, то гроші, які фірма повертає банку за кредит, щорічно втрачають 6 % своєї вартості (знецінюються). З кожним роком борг фірми в грошовому вимірі зростає на 9 %, але купівельна спроможність цих грошей на 6 % щорічно падає. Реальна ставка відсотка, таким чином, дорівнює 3 % - це різниця між номінальною відсотковою ставкою і темпом інфляції:

де BC_p, BC_h —реальна і номінальна відсоткові ставки;

ТІ - темп інфляції, в %.

Розглянемо ще один приклад. Припустимо, що ставка відсотка та темп інфляції становлять однаково по 15 %. Якщо фірма бере у позику 2000 грн. сьогодні, то наступного року вона зобов’язана повернути 2300 грн. Проте внаслідок інфляції реальна вартість 2300 грн. наступного буде такою самою, як 2000 грн. сьогодні. Отже, насправді фірма повертає борг на ту саму суму реальних благ.

Зазначимо, що реальна відсоткова ставка вимірює дійсні витрати на одержання позики. Тому інвестиції залежать від реальної, а не від номінальної ставки відсотка.

Концепція реальної відсоткової ставки пояснює парадокс значних за обсягом інвестицій за умов високих номінальних відсоткових ставок і високих темпів інфляції: реальні ставки відсотка стають тоді низькими.

Зв’язок між реальною відсотковою ставкою і інвестиціями виражається формулою:

Це рівняння показує, що інвестиції є функцією відсоткової ставки. Причому знак (-) означає, що між попитом на інвестиції і відсотковою ставкою існує обернена залежність.

Із зростанням реальної ставки відсотка попит на інвестиції скорочується тому, що вони стають дорожчими.

Графіки функції попиту на інвестиції залежно від розглянутих двох факторів - очікуваної норми чистого прибутку і реальної відсоткової ставки - зображені на рис. 5.6 і 5.7, де Шо - сукупний попит на інвестиції.

Із наведених графіків видно, що між інвестиційним попитом і очікуваною нормою чистого прибутку іспує пряма залежність, а між інвестиційним попитом і відсотковою ставкою - обернена.

У макроекономічному аналізі базовою моделлю інвестиційного попиту є модель, в якій інвестиції є функцією відсоткової ставки. В такій моделі відсоткова ставка є основним фактором, який визначає інвестиційний по­пит, а очікувана норма чистого прибутку є сталою величиною і диференціюється за окремими інвестиційними проектами. У графічній формі ця модель має такий вигляд (рис 5.8).

Як видно із рис. 5.8, на горизонтальній осі графіка інвестиційного попиту відкладена вартість інвестиційних проектів, які об’єднані в окремі групи залежно від рівня очікуваної норми чистого прибутку.

Перша - вартістю 50 грошових одиниць з ОНЧП - 10%;

Друга - вартістю 150 грошових одиниць з ОНЧП - 6%;

Третя - вартістю 200 грошових одиниць з ОНЧП - 3 %;

Сумарна вартість всіх інвестиційних проектів становить 400 грошових одиниць.

На вертикальній осі графіка відкладена реальна відсоткова ставка.

Рис. 5.8. Сукупний попит на інвестиції

Тепер розглянемо залежність інвестиційного попиту від відсоткової ставки за даної пропозиції інвестиційних проектів за умов, що очікувана норма чистого прибутку для кожної групи інвестиційних проектів не змінюється.

Якщо BC_p =12%, то інвестиційний попит відсутній. Це пояснюється тим, що серед усіх запропонованих економікою інвестиційних проектів OH4Π BC_p, тобто 10 % > 8 %.

Якщо BC_p знизиться до 4 %, то інвестиційний попит збільшиться до 200-т грошових одиниць. Це пояснюється тим, що ОНЧП перевищує BCp вже по першій і другій групах інвестиційних проектів, тобто 10%i6%>4%.

Якщо BC_p знизиться до 2 %, то інвестиційний попит збільшиться до 400-т грошових одиниць, оскільки за інвестиційними проектами всіх груп ОНЧП перевищує BCp, тобто 10 %, 6 % і 3 % > 2 %.

Отже, доцільність інвестування і інвестиційний попит виникають за умов, коли ОНЧП > BCp. При заданому рівні ОНЧП чим нижча BC_p, тим більший попит на інвестиції. Тому крива інвестиційного попиту набуває вигляду негативно похилої лінії.

Крім відсоткової ставки на інвестиційний попит впливають фактори, які змінюють рівень очікуваної норми чистого прибутку за даної відсот­кової ставки. Умовно назвемо ці фактори не відсотковими. До них належать:

Технологічні зміни. Технічний прогрес, тобто розробка нового більш продуктивного устаткування, зменшує середні витрати на виробництво продукції або підвищує її якість. Внаслідок цього зростає норма чистого прибутку від інвестування, що викликає зростання інвестиційного попиту за даної відсоткової ставки.

Рівень забезпеченості основним капіталом. Від того, якою мірою кожна галузь виробництва забезпечена основним капіталом, залежить очікувана норма чистого прибутку від додаткових інвестицій. Якщо виробничі потужності певної галузі задовольняють попит на її продукцію, то інвестування буде стримуватися. Недостатність виробничих потужно­стей стимулює збільшення інвестицій з метою нарощування виробництва відповідно до попиту.

Витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткуван­ня. Якщо ці витрати скорочуються, то очікувана норма чистого прибутку збільшується, а інвестиційний попит зростає. І навпаки.

Податки на підприємця. Приймаючи інвестиційні Рішення, підприємці розраховують на очікуваний прибуток після сплати податків. Тому збільшення податків депресивно впливає на інвестиції. І навпаки.

Очікування. Як уже зазначалось, метою інвестування с чистий прибуток. Інвестиції - це насамперед ризик стосовно того, що доход від них перевищить витрати на них. Якщо економічні умови в країні погіршуються, фірми утримуються від інвестицій. Навпаки, коли фірми сподіваються на пожвавлення в недалекому майбутньому, попит на інвестиції зростає. Крім того, якщо фірми очікують, що зростання виробництва товару призведе до різкого скорочення попиту на нього навіть при зниженні ціни, то немає стимулів вкладати у виробництво цього товару інвестиції. І навпаки.

Вплив не відсоткових факторів на інвестиційний попит графічно

показаний на оис. 5.9.

Невідсоткові фактори збільшують або зменшують сукупний попит на інвестиції, перемішуючи криву попиту на інвестиції вправо чи вліво. На відміпу від них, відсоткова ставка викликає зміщення по самій кривій попиту на інвестиції.

Іспує безпосередня пряма залежність між інвестиціями і валовим внутрішнім продуктом (ВВП). У макроекономічній теорії розглядається

спрощений графік інвестицій, зображений на рис. 5.10. Лінія BIi свідчить, що внаслідок технічного прогресу інвестиції використовуються настільки ефективно, що навіть один і той самий їхній обсяг забезпечує зростання ВВП.

У дійсності графік інвестицій може злегка підніматися, як це показано лінією BI₂. Таке зображення інвестицій більш реально відбиває економічні процеси, коли для вростання ВВП потрібні більші обсяги інвестицій, навіть при досить високій ефективності використання основного капіталу. Це пояснюється хоча б тим, що підвищенім ефективності використання основного капіталу можливе щ умов упровадження прогресивних техно­логій, а для цього, в свою чергу, виникає необхідність збільшення інвестиційних витрат.

При цьому, чим вища ефективність інвестиційних витрат, тим більш похилим є графік інвестицій. Наприклад, лінія BI₃ свідчить, що інвестиції використовуються менш ефективно, ніж за умов зростання їхніх обсягів (лінія BI₂).

Отже, можна зробити висновок, що, чим більш похила лінія інвестицій, тим більш ефективною є економіка країни, тим менші прирости обсягів інвестицій забезпечують більші прирости ВВП. І навпаки, чим більш круто піднімається вгору лінія інвестицій, тим більший приріст їхніх обсягів забезпечує менші прирости ВВП, а значить інвестиції витрачаються неефективно.

Інвестиції є найбільш мінливим компонентом сукупних витрат. До факторів, які впливають на мінливість інвестицій, в першу чергу належать такі:

Тривалість строку служби інвестиційних товарів. Тому закупки нових інвестиційних товарів можуть бути відкладені, що зменшить інвестиції. Оптимістичні прогнози можуть вплинути на прийняття рішення про модернізацію, нове будівництво, що призведе до зростання інвестицій.

Нерегулярність інновацій. Значні нововведення виникають нерегуляр­но, це, в свою чергу, впливає на мінливість інвестицій.

Поточні прибутки є дуже мінливими. Підприємства інвестують лише тоді, коли відчувають, що інвестування буде прибутковим. Між тим поточний прибуток дуже часто змінюється, тому й інвестиційні стимули мінливі. Крім того, прибуток є основним джерелом інвестицій, а значить його нестабільність посилює мінливість інвестицій.

Мінливість очікування. За умов тривалого строку служби основного капіталу прийняття інвестиційних рішень здійснюється виходячи з очікуваного чистого прибутку. Фірми прогнозують умови інвестування, переглядають Деякі події, що можуть призвести до значних змін умов підприємництва в майбутньому. Суттєво впливають па Рішення фірм про інвестування також внутрішньополітичні зміни, розробка нових джерел енергії, демографічні зміни і пов’язані з ними зміни в попиті, зміни в законодавстві, страйки, зміни державної економічної політики тощо. У зв’язку з цим на особливу увагу заслуговують фондові біржі, які є показниками загальної стабільності підприємництва. Підвищення курсу акцій на біржі надає впевненості в майбутньому і навпаки.