Сукупна пронознція та фактори, що її визначають. Крнва сукупної пропозиції Цінові та нецінові фактори, що визначають сукупну пропозицію

СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ (AS) - це обсяг товарів та послуг, який фірми готові виробляти та продавати протягом року за кожного рівня цін (та інших сталих умов).

Крива сукупної пропозиції

Крива сукупної пропозиції (AS) показує обсяг реального національного виробництва за кожного можливого рівня цін при незмінних інших умовах (графік 3.9).

Графік 3.9. Короткострокова крива сукупної пропозиції (AS)

де P- рівень цін;

Q - реальний обсяг виробництва;

AS- крива сукупної пропозиції.

Крива сукупної пропозиції (AS) відображає динаміку витрат виробництва на одиницю продукції у зв’язку зі зміною рівня цін.

Для короткострокового періоду (декілька місяців або років) розглядаємо короткострокову криву сукупної пропозиції (графік 3.9).

Для довгострокового періоду (декілька років, десятиліття або більше) розглядається довгострокова крива сукупної пропозиції, яка зображується вертикальною лінією AS (див. графік ЗЛО). Це означає, що підвищення цін не викликає збільшення обсягу національного виробництва у довгостроко­вому періоді.

Графік 3.10. Довгострокова крива сукупної пропозиції (AS)

JXQ P- рівень цін;

Q - обсяг національного виробництва;

Qf- потенційний обсяг виробництва (за умов повної зайнятості).

Сукупна пропозиція в основному залежить від потенційного обсягу виробництва.

Потенційний ВНП — це такий реальний обсяг ВНП, який виробляється в країні за умов повної зайнятості, тобто коли фактична норма безробіття дорівнює природному рівню безробіття. Найновіші дослідження оцінюють природний рівень безробіття приблизно 6% робочої сили.

Сучасна економічна наука розглядає узагальнену криву сукупної пропозиції (AS), яка має три складові:

ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ

(ReiiiiciaiICbRiiH) відрізок показує зміни в обсязі виробництва в умовах неповної зайнятості за по стійних цін (депресивний стан економіки);

ПРОМІЖНИЙ

(висхідний) відрізок показує зміни в обсязі виробництва в умовах, що наближаються до повної зайнятості, коли збільшення реального ВНП су­проводжується підвищенням рівня цін;

ВЕРТИКАЛЬНИЙ

(класичний) відрізок показує зміни в обсязі ВНП за умов повної зайнятості, коли рівень фактичного безробіття дорівнює природному безробіттю і додаткового зростання реального ВНП не відбувається, а спостерігається інфляційне зростання цін.

Графічне зображення узагальненої кривої сукупної пропозиції AS) подано на графіку 3.11.

Графік 3.11. Узагальнена крива сукупної пропозиції (AS)

Цінові фактори, що визначають сукунну нронознцію

• Зміна процентної ставки.

• Зміна рівня цін.

Під дією цінових факторів зміни в сукупній пропозиції зображується рухом за кривою сукупної пропозиції (AS).

Пецінові фактори, що визначають сукунну нронознцію

• Зміна цій на ресурси:

а) наявність власних ресурсів;

б) ціни на імпортні ресурси;

в) співвідношення на ринку національних та імпортних ресурсів.

• Зміни економіко-правових норм:

а) податки з підприємств та субсидії;

б) державне регулювання.

• Зміни в продуктивності праці.

Під дією нецінових факторів крива сукупної пропозиції (AS) (графік 3.11) перемішується:

а) вліво вгору, коли сукупна пропозиція скорочується в результаті зростання витрат виробництва (AS—" ASj);

Q)βnpaβo вниз, коли сукупна пропозиція зростає (AS—" AS2).

Графік 3.12. Вилив на сукупну пропозицію (AS) нецінових факторів

5. Рівновага сукупного ноннту та сукунної нронознції. Трн варіанти макрорівновагн

Взаємодія та взаємозв’язок між сукупним попитом (AD) та сукупною пропозицією (AS) здійснюється через систему цін (див. графік 3.13)

Графік 3.13. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції

Точка перетину кривої сукупного попиту (AD) та кривої сукупної пропозиції (AS) - точка рівноваги, яка визначає рівноважний рівень цін (Pa) та рівноважний реальний обсяг національного виробництва (Qa) (графік 3.13).

Трн варіанти мак ро рівно ваги

• Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіанського відрізка, то зростання попиту приводить до зростання реального обсягу націо­нального виробництва і зайнятості при сталих цінах.

• Якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку, це при­водить до зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін та зайнятості.

• Якщо сукупний попит зростає на класичному відрізку AS, це призводить до інфляційного зростання цін та номінального ВНП при незмінному обсязі реального ВНП (оскільки він не може зростати за межі рівня "повної зайнятості").

6. Мультиплікатор у моделі AD-AS

Рівновага за мультиплікатором дає той самий рівень обсягу вироб­ництва (Q), що і рівновага за моделлю AD - AS, обидві ведуть до реального ВНП, що дорівнює Qe (графік 3.14).

Вирішальне обмеження моделі мультиплікатора полягає в тому, що вона може пояснювати стан в економіці під час депресії або рецесії, однак не може застосовуватися для аналізу періоду повної зайнятості, коли реальний обсяг ВНП перевищує потенційний обсяг виробництва.

Графік 3.14. Взаємозв Азок моделей мультиплікатора та AD-AS де C - функція споживання;

C +1- зростання сукупного попиту під дією автономних інвестицій;

Qe- рівноважний ВНП;

E - точка рівноваги;

ζ9∕ BHΠ в умовах повної зайнятості.