Суть грошей та їх функції

Гроші можуть виконувати функцію загального еквівалента тому, що самі за своєю природою є товаром, втілюють у собі абстрактну людську працю, є вартістю. На початкових сходинках розвитку товарного госпо­дарства, коли одна община час від часу обмінювала свій продукт праці на продукт праці іншої общини, роль еквівалента виконували різні товари.

Розвиток суспільного поділу праці та товарного виробництва привели до того, що з усього товарного світу виділився один товар, якій став загальним еквівалентом в обміні. Таким загальним еквівалентом спочатку були різні товари. Це були переважно продукти масового виробництва, що відігравали вирішальну роль в економіці цих народів. Так, у стародавніх греків роль загального еквівалента виконували худоба, хутро; у сканди­навських народів - шкури тварин; у Монголії - чай, у Судані й Абіссінії - сіль, в Малій Азії - оливкове масло, на півострові Юкатан - мішочки з какао-бобами, на Філіппінських островах - рис.

В Київській Русі тривалий час загальним еквівалентом були хутра родини куниць (хутро куниць або білки називали куною), а грошова система існувала у формі "кунних грошей". З часом роль загального еквівалента закріпилася за металами, а в подальшому - за дорогоцінними металами (золотом та сріблом). Перетворення золота на загальний еквівалент відбулося завдяки наступним його властивостям: м’якість, гарна подільність, висока вартість, якісна однорідність, добра транспорта­бельність, придатність до тривалого збереження, неокислюваність.

Одиницею розрахунку став метал, зручніший, ніж вимірювання вартості товарів за допомогою хутра, чаю і т.д. Пізніше золото було виведено з обігу, це було викликано рядом незручностей, а саме: зношу­ванням золота і економічними втратами при цьому; постійною зміною вартості, труднощами при зважуванні грошового матеріалу, що призво­дило до обману, невеликими запасами золота.

Отже, гроші - це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, внстунає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з нрнводу виробництва та обміну товарів.

Економічна сутність, закономірність виникнення та розвитку грошей взаємопов’язані і взаємозумовлені.

В економічній науці традиційно виділяють дві основні конценції походження грошей:

Раціоналістичну концепцію - з якої випливає, що гроші виникли як результат раціональної угоди між людьми, націленої на покращення умов обміну через необхідність виділення спеціального інструмента.

Ця концепція вперше з’явилася в роботі Аристотеля "Нікомахова етика". Він стверджував: "Все, що бере участь в обміні, повинно бути якимось чином зіставленим, згідно з загальною домовленістю з’являється - монета..., яка існує не по природі, а завдяки встановленню". Далі, - зазначає автор, - для здійснення обміну "повинна існувати якась одиниця (вимір), яка заснована на умовності". Ця ідея знайшла навіть законодавче втілення в античному та середньовічному суспільстві. Наприклад в римському праві було зафіксовано, що імператор декретує вартість гро­шей. Ідея раціоналістичної концепції існувала майже до кінця XVIIIct., коли досягнення в галузі археології суттєво похитнули її.

Еволюційна концепція підкреслює об’єктивний характер виникнення грошей, які виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Виділяється загальна маса окремих товарів, які й стають грошима в межах певної суспільної форми товарного виробництва й обігу. Прихильники еволюційної концепції - А.Сміт, К.Маркс.

Вирішення питання про походження грошей зводиться фактично до вивчення різними теоретичними школами процесу розвитку обміну та торгівлі. Найпростішою формою обміну з економічної точки зору є бартер.

Бартер - безпосередній обмін одного товару на інший, чн однієї нослугн на іншу.

Тому, слід зазначити, що визначальними передумовами становлення грошових відносин, які виділяли представники даної концепції є:

• поглиблення суспільного розподілу праці;

• багаторівнева спеціалізація виробництва та суспільної діяльності людини.

Но-нерше - забезпечення багатоплановості обміну;

Но-друге - скорочення операційних витрат (немає великих витрат праці та ресурсів, необхідних для здійснення обміну);

Но-третє - зменшення комерційного ризику;

Но-четверте - створення умов асинхронізації обмінних операцій у часі (тобто можливість використання грошей в будь-який час). Таким чином, найбільш універсально бажані товари при бартерному обміні стають замінниками грошей, тобто грошовими товарами. Тобто гроші сприяли трансформації бартерного товарообміну (Ti-T₂) у товарно-грошовий (Ti- T-T₂).

На цьому процес грошового розвитку не закінчився. Потрібен був такий товар-еквівалент, який би забезпечував функціонування національ­них і міжнародних обмінів. Роль такого еквівалента, який став грошима, закріпилася за золотом і сріблом. Така система, в якій роль загального еквівалента відіграє золото і срібло, називається біметалічною.

На початку XIX ст. у Великобританії, Голландії і Німечинні існувала монометалічна (золотогрошова система), в якій роль загального еквіва­лента відігравало золото. Така грошова система проіснувала відносно недовго. Вже починаючи з часу Першого світової війни золото почало витіснятись спочатку з внутрішнього, а пізніше з міжнародного обміну. Почався процес так званої демонетизації, що власне і означає припинення виконанням золотом ролі грошей. Епоху товарних грошей змінила епоха паперових грошей. Сучасні паперові гроші виявились дуже зручним загальним еквівалентом, який мав значні переваги порівняно з поперед­німи.

Важливим відкриттям у дослідженні природи грошей є висновок про їх товарне походження. Розвиток обміну відбувається шляхом зміни набутих форм вартості.

Форми вартості грошей:

Нроста або випадкова форма вартості - це виражена вартість товару в іншому товарі-еквіваленті. Наприклад: І вівця - 3 кг риби.

Перший товар знаходиться у відносній формі вартості, а другий товар виконує пасивну роль, оскільки служить матеріалом для вираження варто­сті першого товару (І вівця), протистоїть йому як еквівалент і перебуває в еквівалентній формі вартості. За цих умов функціональні форми вартості ще не закріплені за товарами.

Новна або розгорнута форма вартості - відбувається за умов, коли кожний товар можна обміняти на декілька інших товарів - еквівалентів.

1 вівця = 2 кг риби

= І сокира

= 2 метри тканини

Проте, коли в обмін почали надходити продукти праці в великих кількостях, то це викликало певні труднощі. Наприклад, власникові вівці потрібно 2 кг риби, а власникові риби не потрібна вівця, він хоче придбати сокиру і т.д. Тому безпосередній обмін у такому випадку не може відбуватися. Власник вівці повинен обміняти її спочатку на сокиру, а потім сокиру на вівцю. Тепер уже товару протистоїть не один, як за умов простої форми вартості, а багато товарів, всі є його еквівалентами, тобто вартість даного товару оцінюється через вартість усіх інших.

Ця форма вартості з’явилася завдяки нершому суспільному ноділу нраці, а саме відділення скотарства від землеробства. Тому надлишки тварин і продукти тваринництва (м’ясо, молоко тощо) вже не випадково, а регулярно починають обмінюватися на надлишки продукції землеробства.

Повна форма вартості має і суттєві недоліки: І) незавершеність відносної вартості, тобто кількість товарів-еквівалентів з розвитком обміну могла нескінченно зростати; 2) складність обміну, наприклад, неможливість у багатьох випадках здійснити безпосередній обмін товарів. Тому поступово із загальної маси товарів починає виділятися один, до якого прирівнюються всі інші товари. Це означає перехід до третьої форми вартості.

Загальна форма вартості - коли з’явився товар-еквівалент, який можна було обміняти на будь-який інший товар.

Товар, за яким закріплювалась властивість безпосереднього обміну на інший товар, називається загальним еквівалентом. Раніше зазначалося про ті товари, які виконували роль загального еквівалента у різних народів світу. Так в Стародавньому Єгипті - зерно ячменю чи пшениці, в Месопотамії - худоба, в Китаї - рис чи шовк, в Ісландії і народів тихоокеанських островів - риба, у Монголії - чай, в Фінікії - золото тощо.

Особливість цієї форми вартості полягає в тому, що роль загального еквівалента не закріпилась за одним товаром, а в різний час її поперемінно виконували різноманітні товари.

Обмін, який став регулярнішим, відбувався завдяки другому великому суспільному ноділу нраці - виділення ремесла від сільського господарства. Так виникли товарні гроші.

Грошова форма вартості - коли роль товарів еквівалентів закріпилася за різними металами (оловом, свинцем), а згодом за золотом.

Цьому сприяв третій великий суспільний ноділ нраці - виділення класу купців, які спеціалізувались на обміні товарів. Саме стародавні купці рознесли звичку використовувати золото (срібло) у якості загального товарного еквівалента по всьому світу.

Отже гроші, що виникли на певному етапі як спосіб вирішення протиріч товару, є не технічним засобом обігу, а відбивають глибокі суспільні відносини.

Функції грошей як загального еквівалента

Суть грошей зводиться до виконання ними ролі посередника в обміні Найповніше суть грошей розкривається через їхні функції. Виділяють п’ять функцій грошей (рис. 1).

Рис. 1. Функції грошей

1. Міра вартості - полягає в тому, що за допомогою грошей визначають вартість всіх інших товарів. В Україні вартість товарів вимірюється у гривнях, у США - в доларах тощо. Формою прояву вартості є ціна товару.

Ціна - це грошове вираження вартості товарів. Щоб визначити вартість товарів у грошах, треба певну кількість грошового матеріалу прийняти за одиницю. Вона називається масштабом цін. У різних країнах за грошову одиницю були прийняті різні вагові кількості грошового металу. У США масштабом цін є долар, який втілював після реформи 1973 р. і до скасування його золотого паритету (вмісту) 0,737 г. чистого золота. Масштаб цін встановлює держава в законодавчому порядку, і він не залежить від зміни вартості грошового металу, бо він є фіксованою ваговою кількістю металу.

2. Засіб обігу - гроші служать засобом реалізації товарів і виступають посередником у їх обміні: "товар-гроші-товар", або "Ti-T-T₂".

Застосування грошей розв’язало суперечності бартерного обміну, адже відбувається процес, який включає два протилежних акти - продаж товару за гроші (T₁-T) і купівля товару за гроші (T-T₂). Ця формула відображає ту реальність товарного обміну, що в умовах ринкових відносин гроші важливіші за товар. У краще становище потрапляє той господарський суб’єкт, хто має гроші (покупець), а не той, хто має товар (продавець).

Участь грошей в обміні товарів перетворює останні в обіг товарів, поряд з яким існує й обіг грошей.

3. Засіб нлатежу - полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин. Цю функцію гроші здійснюють як у сфері товарного обігу (продаж товарів у кредит), так і поза ним (наприклад, сплата заробітної плати, податків, орендної плати, квартирної плати тощо).

4. Засіб нагромадження - виконують ті гроші, які були вилучені з обігу і перетворені у скарб. Гроші можуть використовуватись як "закон­сервоване споживання". Оскільки вони довго не втрачають своїх властивостей, їх зберігають з метою придбання товарів чи послуг у майбутньому. Однак нагромадження грошей може призвести до втрат: втрачається можливість одержання доходу в поточному періоді; відбу­вається знецінення грошей внаслідок росту цін. Коли вибирають, у якій формі робити заощадження, враховують ліквідність.

Ліквідність - ступінь легкості, з якою якесь майно може бути перетво­рене на готівку. Тобто це здатність грошей обмінюватись на товари й послуги; здатність боргового зобов’язання бути переведеним у готівку і т.д.

5. Світові гроші - це гроші, які відображають вихід товарно-грошо­вого обміну за межі національних кордонів. Нині функція світових грошей зазнала змін. Тепер користуються не золотом, а так званими резервними національними валютами: доларом, Євро, англійським фунтом стерлінгів, єною, рублем тощо. Говорячи про світові гроші, потрібно розглянути поняття "конвертованість" валют. Здатність національної валюти вільно обмінюватись на іноземні валюти у всіх видах грошових операцій по дійсному валютному курсу називається конвертованістю.

2.