Сутність та основні елементи грошової системи

Гроші виступають основним інструментом функціонування ринкової економіки. Сам рух грошей здійснюється в рамках грошової системи.

Грошова система - це форма організації грошового обігу, що істо­рично склалась в країні і закріплена законодавчими актами.

Грошові системи сформувалися в XVI-XVIIcτ. З виникненням і утво­ренням капіталістичного виробництва, хоча окремі її елементи з’явилися в більш ранній період. З розвитком товарно-грошових відносин і сучасного способу виробництва відбуваються зміни в грошовій системі.

Грошова система країни формується історично і це позначається на структурі, змісті, елементах. Основними елементами грошової системи є:

• назву національної грошової одиниці (гривня, долар тощо);

• масштаб цін (вартість грошової одиниці, її купівельну силу);

• форми грошей (металеві чи паперові, товарні чи символічні, готівкові чи безготівкові);

• систему емісії грошей (порядок випуску в обіг повноцінних, симво­лічних чи кредитних грошей);

• наявність державних фінансових інститутів, які здійснюють регулю­вання грошового обігу в країні;

• встановлення курсу національної валюти і порядок її обміну на іноземну.

Ринок не може функціонувати без грошей і грошового обігу, тобто руху грошей, що обслуговує обіг товарів і послуг, рух робочої сили і капіталів, рух фінансів (сукупність грошових засобів, а також системи формування, розподілу і використання) в цілому.

Грошовий обіг здійснюється у готівковій і безготівковій формах.

Готівкові гроші - це банкноти, білети державної скарбниці й монети. В Україні вони випускаються Національним банком України.

Емісія грошей - це додатковий винуск в обіг грошових знаків.

Емітент - юридична особа (держава або органи, що її представляють, фірми), які винускають в обіг грошові знаки, цінні папери тощо.

Безготівкові гроші - це засоби на рахунках, різноманітні вклади у банках, депозитні сертифікати, державні цінні папери. А також грошові кошти, вкладені в акції інвестиційних фондів. Вони є борговим зобов’я­занням депозитних інститутів. Вартість депозитних грошей визначається їхньою купівельною спроможністю. Депозити - це внески юридичних і фізичних осіб у комерційні банки у готівковій чи безготівковій формі для зберігання на визначених умовах.

Трансакційні депозити (чековірахунки, або депозити до запитання) - являють собою засіб обігу, оскільки кошти з цих депозитів вкладники мають право без попередження банку переказати третім особам у вигляді платежів за угодами (розрахунки здійснюються чеками або електронними грошовими переказами).

Трансакційні депозити мають декілька форм:

• внески до запитання;

• чекові депозити;

• інші чекові депозити.

Чековий депозит - депозит, по якому виконуються розрахунки чеками.

Чековий рахунок (депозит до запитання) - депозит, по якому здій­снюються платежі та деякі інші банківські послуги (сейфові збереження, дорожні чеки, кредитні картки), але проценти не виплачуються.

Нау-рахунок - чековий депозит, рахунок для виконання звичайних чекових та інших платіжних операцій, на який нараховується процент (запроваджено у 1970-х роках з метою уникнення заборони нарахування процентів на депозити до запитання).

Рахунок з автоматичною "очисткою" - різновид депозиту до запитання, за яким банк щоденно "очищає" рахунок від сум, що пере­вищують узгоджений з клієнтом мінімум і вкладає надлишкові суми у фінансові активи, які приносять процентний дохід.

У сфері безготівкового обігу рух грошей здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки у банках. У безготівковій формі здій­снюється переважна більшість грошових операцій у народному господар­стві: розрахунки між підприємствами (фірмами), деякі види розрахунків підприємств і організацій з населенням.

У безготівковому обороті гроші рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контро­лювати та впливати на нього з боку держави у законодавчому полі. Також у безготівковому обігу економляться кошти, прискорюється оборот грошей.

Сфери безготівкового і готівкового грошового обігу взаємозв’язані - постійно відбувається перетворення грошей з безготівкової форми у готівкову і навнакн.

Грошова система у своєму розвитку пройшла два етапи, які пов’язані із використанням благородними металами функції грошей з поступовою втратою їх та використанням цих функцій кредитно-паперовими грошима (рис. 2).

Металева система поділяється на два види - біметалізм і монометалізм.

Біметалізм є системою, де роль загального еквівалентна законодавча закріплюється на рівних правах за двома благородними металами - золото і сріблом.

Хоча система біметалізму проіснувала досить довго (у Західній Європі з XVI до початку XIX ст.), але виявилася нежиттєздатною, бо суперечила природі грошей як загального еквівалента. Законодавче закріплення за двома металами однакової ролі загального еквівалента не відповідало співвідношенню їхньої реальної ринкової вартості.

Рис. 2. Типи грошових систем

Суперечливість і нестійкість біметалізму поступово призвели до його занепаду і заміни золотим монометалізмом.

Монометалізм - це грошова система, в якій роль загального еквівалента закріпляється за одним благородним металом - золотом.

Уперше золотий монометалізм було запроваджено в Англії (1816 р.). У Франції його введено в 1876-1878 рр., у Росії - в 1897 р.

Розрізняють чотири різновиди золотого монометалізму: золотомонет­ний стандарт, золотозливковий стандарт, золотодевізний стандарт, золотодоларовий стандарт.

Золотомонетному стандарту притаманні такі риси.

1. Вільний обіг золотих грошей.

2. Виконання золотом усіх функцій грошей.

3. Вільне карбування золотих монет.

4. Вільний обмін знаків вартості (паперових грошей і банкнот) на золоті монети за їхньою номінальною вартістю.

5. Вільний рух золота між країнами.

Золотомонетний стандарт у повному обсязі проіснував до Першої світової війни.

Після Першої світової війни країни, які мали значні запаси золота (Англія, Франція), запровадили у себе золотозливковий стандарт, який виключав вільне карбування золотих монет і обмін їх на банкноти. Обмін банкнот міг проводитись лише на золоті зливки. Але його було обмежено вартістю зливків. Наприклад, в Англії за зливок вагою ?2 4 кг треба було заплатити 1700 фунтів стерлінгів, у Франції за зливок вагою 12,7 кг - 215 тис. франків.

Німеччина, Австрія, Норвегія, Данія та інші країни, які не мали значних запасів золота, запровадили у себе золотодевізний стандарт. При цьому зв’язок грошей із золотом здійснюється не безпосередньо, а через іноземну валюту (девізу), яка мала золоте забезпечення. Щоб обміняти власну національну валюту на золото, її потрібно було спочатку обміняти на валюту країн із золотозливковим стандартом (англійські фунти стерлінгів, французькі франки), а вже останню - на золоті зливки.

Під час світової кризи 1929-1933 рр. і в перші після-кризові роки усі три різновиди золотого монометалізму були ліквідовані.

При золотодоларовому стандарті розмін національних валют на золото був відмінений в усіх країнах, а обмін доларів США на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн - членів МВФ. У 1971 р. було припинено й обмін доларів на золото.

У 1976 р. країни - члени МВФ провели на Ямайці (м. Кінгстон) Міжнародну конференцію, на якій оголосили про перехід до якісно нової світової валютної системи - паперово-кредитної системи. Ця система характеризується наступними рисами:

- повна відмова від золотого стандарту;

- відміна золотого вмісту кредитних грошей (банкнот);

- панування готівкових та безготівкових грошей;

- поширення безготівкового обігу;

- перехід до плаваючих валютних курсів;

У паперово-кредитній системі функціонують паперові й кредитні гроші.

При цьому класичні паперові гроші як представники золота сьогодні зникли з обігу внаслідок його демонетизації. Але потреба в них збереглася, оскільки державний бюджет має дефіцит, нерідко величезний. Для його покриття державна скарбниця винускає паперові гроші, які не мають золо­того забезпечення. Тому їх ще називають білетами державної скарбниці.

Кредитні гроші - це знаки вартості, які функціонують на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і борж­ником.

Первісне класичні кредитні гроші відрізнялися від паперових грошей. Відмінність між кредитними й паперовими грошима

Кредитні гроші:

- їхнє виникнення пов’язане із функцією грошей як засобу платежу

- забезпечені золотом та іншими активами

- випускаються банками

- вільно обертаються

Нанерові гроші

- їхнє виникнення пов’язане із функцією грошей як засобу обігу

- не забезпечені золотом

- випускаються державою

- мають примусовий характер обігу, обов’язкові до приймання

Існують такі види кредитних грошей: вексель, банкнота, кредитна картка, електронні гроші

Вексель — це письмове боргове зобов’язання суворо встановленої зако­ном форми, в якому вказані величина грошового боргу, строки його спла­ти, а також право його власника (векселетримача) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу при настанні встановленого строку.

Векселі бувають простими і переказними.

Нростий вексель - це вексель, підписаний однією особою на ім’я іншої особи, який не може бути переданий третій особі.

Нереказний вексель (тратта) - це вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк.

Передача векселя іншій особі оформляється передавальним записом (індосаментом). Третя особа може передати вексель четвертій особі, здійснивши власний передавальний запис, і т. д. Таким чином, переказний вексель набуває певної форми грошей - кредитних грошей, що виконують Функції засобів обігу і засобів платежу.

Залежно від характеру виникнення векселі поділяються на комерційні і банківські.

Комерційний вексель - це боргове зобов’язання, яке підприємці ви­дають один одному при купівлі-продажу то товарів з відстрочкою пла­тежу, тобто в борг. Власник комерційного векселя може використати його замість грошей для платежу за товари, куплені у третьої особи.

Банкнота - це вексель банку, за яким пред’яви" може в будь-який час одержати гроші і яким банк заміню є комерційний вексель.

Банки проводять операції з обліку комерційних векселів суть яких полягає в тому, що власник векселя може до настання строку платежу представити його в банк і одержати зазначену у векселі суму з утриманням так званого облікового процента.

Класичні банкноти мали багато переваг перед комерційними век­селями:

по-перше, банкноти користувалися більшою довірою оскільки вони випускалися від імені банку, який є платоспроможними, ніж окремий комерсант;

по-друге, банкнота обмінювалася банком на золото за першою вимо­гою пред’явника і тому перебувала в обігу нарівні із золотими грошима;

по-третє, оскільки банкнота випускалася банком замість облікованих ним комерційних векселів і вільно обмінювалася на золото, то вона мала подвійне забезпечення - товарне (товари під вексель) і золоте (золотий запас емісійного банку);

по-четверте, банкнота є безстроковим кредитним зобов’язанням банку і тому, на відміну від комерційного векселя, має необмежений період обігу.

Однак ці переваги були притаманні лише так званим класичним (першодрукованим) банкнотам, які випускалися в період золотомонетного стандарту.

Коли було скасовано золотомонетний грошовий обіг, а далі й будь- який обмін банкнот на золото, банкноти стали втрачати істотні риси класичних кредитних грошей і поступово перетворилися на різновид паперових грошей. Цьому сприяло й те, що багато держав, потребуючи грошей, дозволили емісійним банкам винускати банкноти не лише під забезпечення комерційних векселів, а й під векселі скарб" ниці (облігації державних позик) і просто для покриття дефіциту державного бюджету. Тим самим кредитні гроші окрім власних функцій, виконують ще й функції паперових грошей. Сама ж банкнота стала своєрідним "гібридом" кредитних і паперових грошей.

Чек - це письмове розпорядження власника поточного рахунка в банку про виплату готівки або перерахування з його рахунка на інший рахунок певної суми грошей.

Вндн чеків: Іменні - не підлягають передачі; Ордерні - з правом передачі іншій особі за індосаментом; На пред’явника - без зазначення прізвища

Чековий обіг у розвинутих країнах дуже поширений. Так, у США понад 90 % сімей мають чекові книжки, в Англії - 60 % сімей. У структурі сучасних кредитних грошей приблизно 3/4 припадає на чеки і 1/4 - на банкноти.

Кредитна картка — це іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунка в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою.

Нині в розвинутих країнах налічуються десятки видів пластикових кредитних карток (смарт-карток), у тому числі для придбання товарів і послуг, для здійснення подорожей і відпочинку, для міжнародних розрахунків (системи "Віза", "Америкен Експрес", "Мастеркард", "Єврокард" та ін.). У США винущено понад 600 млн кредитних карток, якими користуються більше 70 % сімей країни. У фінансових послугах населення розвинутих країн світу частка кредитної картки - близько 20 %.

Дедалі більшого поширення набувають електронні гроші. Сучасні електронні гроші — це магнітні носії платіжної інформації, які замінюють паперові гроші, чеки та інші грошові документи у безготівкових розра­хунках між клієнтами і банками за допомогою електронно-інформаційних систем.

Джерелом кредитних грошей може бути: кошти підприємств, державний бюджет, кошти населення, страхові фонди, пенсійні фонди.

Феномен електронних грошей полягає в якісній їх зміні, вони втрачають реальну матеріальну субстанцію. Посилюючи тенденцію дематеріалізації грошових засобів, електронні гроші значно підвищують їхній обіг, роблять прозорими грошові потоки, сприяють безпечності банківської діяльності, заощаджують суспільні витрати, що позитивно впливає на економічний розвиток країни.

3.