Суть споживання та заощадження

У закритій економіці існує три напрямки використання вироб­леної нею продукції.

Y = С + І + G. (6.1)

Тобто, частина виробленої продукції споживається домогос- подарствами С, частина використовується фірмами та домогос- подарствами на інвестиції І, частина закупається урядом для ви­користання на суспільні потреби G.

Споживання домогосподарствами — один з головних компо­нентів, які визначають розвиток економіки. Переважна частина, приблизно від 2/3 до 3/4 виробленої продукції йде на споживання (С). Споживання формує споживчу поведінку, яка є своєрідним індикатором циклічного розвитку економіки.

Індекс споживчих настроїв (ІСН) — це показник, який ви­користовують для оцінки споживчої поведінки, він входить до числа основних макроекономічних показників, на основі яких складають прогнози економічного циклу, а також він є важливим для визначення економічної політики держави. Він був розробле­ний у 1946 р. у США, практичне використання індексу для аналі­зу української економіки почалося з 1994 р.

Споживання — індивідуальне та спільне використання спо­живчих благ для задоволення матеріальних та духовних потреб.

Кейнс вивів чотири правила сукупного споживання:

1. Споживання (С) є функцією безподаткового доходу;

2. Розмір граничної схильності до споживання (c') знаходиться у межах від 0 до 1, тобто 0 < c' < 1;

3. З ростом безподаткового доходу середня схильність до споживання (c) знижується;

4. З ростом безподаткового доходу гранична схильність до споживання (c') також падає.

За структурою споживання розрізняють такі групи:

— товари поточного споживання (продукти харчування, одяг);

— товари тривалого користування (предмети побуту, транс­портні засоби);

— послуги (житло, освіта, охорона здоров’я, відпочинок).

Структура споживчих витрат у різних груп населення — різна. Але існують спільні групи витрат, такі як на: харчування, одяг, житло, медицину, освіту, транспорт.

Наприклад, у США видатки на продукти харчування станов­лять близько 20 % використовуваного доходу, у країнах Західної Європи — в середньому 25 %, а в Україні приблизно 60 % вико­ристовуваного доходу.

Існують передбачені закономірності, за якими домашні госпо­дарства розподіляють свої доходи за статтями споживання.

Так, статистика свідчить, що бідні сім’ї 30—35 % свого дохо­ду витрачають на товари першої необхідності та житло. Із зрос­танням доходу сімей попит на товари і послуги низької якості зменшується, а на високоякісні товари та послуги зростає. Із по­дальшим зростання доходу вага споживчих витрат на харчування зменшується.

Споживчі витрати на одяг, товари тривалого користування зростають швидше ніж доход і приблизно дорівнюють 10—20 %. На освіту, здоров’я, відпочинок припадає приблизно 50—55 % від суми споживчих витрат.

Але не весь безподатковий дохід витрачається на споживання, певна його частина заощаджується.

Заощадження — частина доходу, яка залишається не викори­станою після споживання. Заощадження — це економічний про­цес, пов’язаний з інвестуванням.

Тобто, заощадження дорівнюють безподатковому доходу за відрахуванням споживання.

Наприклад, розглянемо залежність між реальним доходом та споживанням і заощадженнями:

Заощадження роблять як домогосподарства, так і підприємст­ва, але у них існують різні мотиви для заощаджень:

— у підприємств — максимізація чистого прибутку, для роз­ширення виробництва, страхування від криз;

— у домогосподарств — накопичення коштів для купівлі зем­лі, нерухомості, дорогих предметів тривалого користування, за­безпечення старості та передачі спадку дітям, страхування від непередбачених хвороб, на навчання тощо.

Доходи та витрати населення в Україні приведені в табл. 6.1.

Таблиця 6.1

ДОХОДИ ТА ВИТРАТИ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ, МЛН ГРН