Сутність та класифікація економічних циклів. Структура циклу

Економічний цикл досліджують вчені різних сучасних напрямів економічної думки. Серед представників неокейнсіанського напрямку такі видатні вчені як Е. Хансен, Дж. Хікс, Р. Харрод, П.

Методологічними особливостями неокейнсіанської теорії циклу вважають:

• дослідження всіх складових елементів циклу;

• дослідження поширюються на всі макроекономічні суб’єкти господарювання;

• зосередження уваги на дослідженнях заходів та методів анти циклічного регулювання;

• соціальна орієнтація в процесі формування сукупного попиту;

• перехід до аналізу відкритої економіки.

Неокейнсіанський напрям сформував розширепу інтерпретацію складових сукупного попиту, до якого ввійшли сектор "держава" та "закордон". Так,

де AD - сукупний попит;

C - споживання домогосподарств;

І - попит підприємницького сектора;

G - витрати держави;

NE - чистий експорт (експорт - імпорт).

Вчені неокейнсіанського напрямку пов’язували теорію циклу з теорією довгострокового тренду економічного розвитку.

Неокейнсіанська теорія циклу досліджує фазу підйому як результат взаємодії мультиплікатора і акселератора. Акселератор - це макроекономічний показник, який є оберненим до мультиплікатора і відображає співвідношення приросту інвестицій до приросту національного доходу. Кумулятивний процес взаємодії мультиплікатора- акселератора полягає в тому, що збільшення інвестицій призводить до зростання національного доходу та зайнятості, а ріст зайнятості, доходу й ефективного попиту викликає подальше зростання інвестицій.

Вчені інституціоналізму досліджував економічні цикли з використанням економетрики. Зокрема, Веслі Клер Мітчелл розраховував та прогнозував "малі" та "великі" цикли, розробляючи моделі без кризового розвитку економіки шляхом передбачення відхилень у динаміці показників. Відомими роботами з цієї проблеми є "Ділові цикли" (1913р.), "Вимірювання ділових циклів" (1946р.), "Що відбувається під час економічних циклів" (1951р.) В економічному циклі В. Мітчелл визначав чотири фази - депресію, пожвавлення, розквіт та рецесію. Сутність економічного циклу він пояснював як комплекс коливальних рухів, які виникають у якійсь сфері економіки і поширюються на економіку в цілому. Розробку теорії циклів вчений проводив за допомогою таких методів як кореляційний аналіз, побудова вільних індексів та ін. Серед економічних процесів, що відбуваються в межах ділового циклу В.Мітчелл

звертав увагу на диспропорції між витратами і цінами.

Вчення про економічну систему тісно пов’язане з поняттям "рівновага". Методично поняття рівноваги близьке до природно-наукового розуміння і характеризує рівновагу як тимчасове досягнення спокою, стан інерційності. Економічна система знаходиться у стані рівноваги тоді, коли ендогенні змінні (при стабільних екзогенних змінних) залишаються незмінними продовж певного часу. В теоретичному розумінні процес встановлення рівноваги означає стан "нерівноваги", коли економіка прямує до рівноважного етапу. Розрізняють також нормативне поняття рівноваги, яке часто ототожнюється з бажаним станом рівноваги (наприклад, рівновага з неповною зайнятістю). Таким чином, необхідність досягнення економічної рівноваги обумовлена забезпеченням стабілізації рівня цін, підвищенням рівня зайнятості, досягненням зовнішньоекономічної рівноваги та досягненням економічного зростання.

Проте, стан економічної рівноваги на практиці є випадковим явищем, що стає результатом динамічного розвитку економіки. За періодами економічного зростання зазвичай наступають періоди спаду і депресій. Закономірністю розвитку суспільного виробництва є рух від однієї економічної рівноваги до іншої через порушення першої і формування нової. Отже, економічний розвиток має циклічний характер.

Циклічність економічного розвитку є складною економічною проблемою. Слово "цикл" (від грецького kuklos - круг) означає сукупність процесів, робіт, операцій, які утворюють закінчену кругову послідовність. Економічний цнкл (діловий цикл або бізнес-цикл) - це періодичні коливання рівня ділової активності, що відображено в змінах показника реального ВВП. Ідея економічних циклів належить французькому вченому Клементу Вугляру і датується серединою XIX ст.

Класична схема ділового циклу складається з чотирьох фаз: криза, депресія, пожвавлення, піднесення (рис.1). Кожна фаза має свої характерні особливості. Так, економічна криза з’являється тоді, як значно зменшується сукупний попит і відповідно відбувається скорочення обсягів суспільного виробництва. За таких умов знижуються ціни, зростає безробіття, в результаті зменшення прибутків скорочується кількість підприємств і кількість робочих місць відповідно. Поглиблення цих процесів призводить до депресивного стану економіки і застою виробництва. З часом відбувається ліквідація товарного надлишку і економічний закон зростання потреб автоматично включає механізм пожвавлення економічної активності. Починають з’являтись нові підприємства і види підприємництва, збільшується прибуток господарюючих суб’єктів, зростають заробітні плати і відповідно розширюється сукупний попит. Можливим стає поступове розширення суспільного виробництва. Тоді як обсяги реального ВВП досягай до кризового рівня, наступає фаза піднесення. Ця фаза триває до тих пір, поки розширена пропозиція знову не перевищить сукупний попит і з’являться умови для нової кризи. Отже, економічний цикл - це період від початку однієї кризи до настання наступної.

Рис. 1. Класична схема економічного циклу

Довгостроковий період розвитку економіки характеризується поняттям "тренд" (рис. 2). Дослідження макроекономічних показників розвитку країни за тривалий період часу виявляє чітку тенденцію до постійного процесу економічного розвитку. Для розуміння цього явища зобразимо на графіку точки реального ВВП. Точка А початку періоду дослідження з координатами Yi (на потенційному рівні) і Ц точка В відповідно з координатами Y_n реальний ВВП кінця періоду дослідження і t_n. З’єднавши відповідно точки А і В прямою лінією ми одержимо лінію тренду (trend - тенденція) реального ВВП. Разом з циклічними коливаннями відбувається вирівнювання цих коливань в довгостроковому періоді і хвилеподібна лінія с зображує коливання ділової активності біля лінії тренду. Лінія с є графічним відображенням циклічних коливань ділової активності.

Рис. 2. Графічне відображення сучасного економічного циклу

Сучасний бізнес цикл має крайню верхню точку (пік, бум) і крайню нижню точку (спад, дно) економічного циклу. Період часу від верхньої точки (піка) до нижньої (дна) відображає спад ділової активності і називається рецесія (спад), а відрізок від нижньої точки (дна) до найвищої (піка) в межах одного економічного циклу є експансією( розширенням, підйомом). Функціонування сучасного змішаного типу економічної систе­ми в розвинутих країнах світу зумовлює те, що в сучасних економічних циклах практично відсутня фаза депресії як обов’язкова. Якщо ж спад тривалий, то фазу рецесії називають депресією. Фази пожвавлення і піднесення прийнято об’єднувати у фазу експансії. Тривалість еконо­мічного циклу визначається відстанню між двома сусідніми найвищими або найвищими точками. Відстань від найвищої або найвищої точки до лінії тренду по вертикалі показує амплітуду циклічних коливань.

Особливості інвестиційного процесу в аграрному виробництві України обумовлює також циклічність економічного розвитку. Теорії неокейнсіан- ського напрямку пов’язують теорію циклу з теорією довгострокового тренду економічного розвитку, а циклічність відображають відхиленнями короткострокових коливань від тренду (рис.1).

Рис 1. Зміна обсягів інвестування та обсягів ВВП в Україні за 2001-2008 рр.

З економічної точки зору існують об’єктивні основи циклічності, що формуються в розвитку матеріальних умов виробництва, у взаємодії еволюційних і революційних форм прогресу продуктивних сил суспільства. Загальні принципи циклічності регулюються конкретними історичними умовами. В залежності від цих умов, циклічність економічного розвитку набуває різних форм і періодичності. Цикли відрізняються один від одного тривалістю та інтенсивністю, причинами виникнення а також соціально-економічними наслідками (таблиця 1).

Таблиця 1

Класифікація економічних циклів за тривалістю

За тривалістю розрізняють короткі (малі) коливання ділової активності - 3-4 роки, середні - 7-11 років і великі (довгі хвилі) - 40-60 років. Так, американські вчені Веслі Мітчелл (1874 - 1948) і Джозеф Кітчин (1861- 1932) вважали, що тривалість циклів складає близько 3-4 років та пояснюється коливаннями в обсягах товарно-матеріальних запасів. Саме ім’ям Дж. Кітчина прийнято називати короткотермінові економічні цикли, тобто цикли Кітчина. Частіше вчені розглядають період економічного циклу, що дорівнює 8-10 років. Одним з перших дослідив такий цикл французький економіст Клемент Вугляр (1819-1905) і тому середньо- строкові цикли називають циклами Вугляра. Причиною виникнення такого циклу вважали оновлення активної частини основного капіталу. Продовжуючи вчення К.Жугляра, Карл Маркс дослідив промисловий цикл, тривалість якого також становила 8-10 років. Український вчений М.Туган-Барановський доповнив вчення про причини і наслідки середніх циклічних коливань. Наступною стала теорія економічних циклів, тривалістю 48-55 років, автором якої став російський вчений Микола Дмитрович Кондратьев (1892-1938). Ця теорія з’явилась в середині 20-х років XX ст. В її основі лежить дослідження статистичного матеріалу показників обсягів виробництва, середнього рівня товарних цін, заробітної плати, процента на капітал країн Англії, Франції, Німеччини, СІНА. Матеріальну основу довгих хвиль в економіці вчений пов’язував з періо­дичними змінами у базових технологіях, поколіннях машин, джерелах енергії та з оновленням об’єктів інфраструктури. Так, "довгі хвилі" або довготермінові цикли в економічній літературі називають циклами Кондратьева. Дослідження походження "довгих хвиль" в економіці австро- американський економіст Иозеф Шумпетер пов’язує з інноваціями. Слід зазначити, що всі названі цикли існують в економіці постійно та тісно взаємопов’язані між собою.

2.