Тіньова економіка

Під тіньовою економікою розуміють економічні про­цеси, які приховуються їх учасниками, не контролюються держа­вою і суспільством, не фіксуються в повному обсязі офіційною державною статистикою.

За деякими даними, до 60 % населення України одержує до­ходи з тіньового сектору економіки. Без перебільшення можна сказати, що кожний громадянин України приймає участь (регу­лярно або епізодично) у створенні або розподілі тіньового ВВП. За станом на кінець 2002 р. офіційна оцінка ВВП склала 82,6 % його загального обсягу (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

РІВЕНЬ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Експерти Міністерства економіки та з питань європейської ін­теграції відмічають постійне зростання тінізації промислового сектору в 1996-2002 рр.

За даними російських експертів, всього в світі в тіньовому се­кторі створюється як мінімум 8 трлн. дол. За своїм масштабом глобальна тіньова економіка порівнянна з економікою США. У другій половині 90-х років минулого століття в розвинутих краї­нах тіньова економіка була еквівалентною в середньому 12 % ВВП, в країнах з перехідною економікою — 23 %, а в країнах, що розвиваються, — 39 % ВВП.

В цілому в країнах з розвинутою економікою відмічається по­стійне зростання економічної тіні. Країною з найбільш високою часткою тіньового сектору є Греція (29 % офіційного ВВП). До країн з великою тінню відносяться також Італія (27,8 %), Іспанія (23,4 %) і Бельгія (23,4 %). Середнє положення займають Ірлан­дія, Канада, Франція і Німеччина (14,9—16,3 %). Найбільш низь­кі показники частки тіньового сектору мають Австрія (9,1 %), США (8,9 %) і Швейцарія (8 %). Відмітимо, що навіть у відносно благополучних країнах абсолютний обсяг тіньової економіки складає немало: в США — 700 млрд. дол.; в Італії — 310 млрд. дол.; Великобританії — 190 млрд. дол.

Таблиця 2.6

ГАЛУЗЕВИЙ ЗРІЗ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ У 2002 Р.

Найбільш швидке зростання тіньового сектору у 80-90-хрр. XX ст.

Найбільших масштабів досяг тіньовий сектор економіки в кра­їнах, що розвиваються. Наприклад, тіньова економіка в Нігерії оцінювалась у 76 % офіційного ВВП. Значний масштаб тіньового сектору відмічався також у Таїланді (71 %), Єгипті (68 %), Болівії (66 %) і Панамі (62 %). Фактично можна говорити, що в більшос­ті країн Азії, Африки і Латинської Америки, що розвиваються, існує скоріш «паралельна» або «друга» економіка, яка не набага­то поступається за масштабом офіційній.

Якщо в країнах Заходу в тіньовому секторі працюють в осно­вному невеликі фірми, то в країнах, що розвиваються, ситуація інша. Повсюдна корупція і вади в законодавстві сприяють тому, що значна частина господарської діяльності виявляється невра­хованою офіційною владою.

На пострадянському просторі в першій половині 90-х рр. ми­нулого століття найбільшу вагу тіньовий сектор мав в економіці Грузії (43—51 % офіційного ВВП), Азербайджану (34—41 %) і Росії (27—46 %). Для всіх пострадянських країн характерна тен­денція до зростання тіньової економіки, в середньому з 26 % у 1990 до 35 % у 1995 рр.

У Східній Європі найбільшого масштабу тіньова економіка набула в балканських країнах — Македонії, Хорватії і Болгарії (біля 40 % ВВП). В Албанії економіка практично повністю функ­ціонує в тіньовій сфері. В цій країні, де середньорічний доход громадянина складає всього 70 дол., тільки за офіційною статис­тикою на 3,2 млн. населення приходиться 500 тис. автомобілів, причому 60 % з них — «мерседеси». Основна частина цих авто­мобілів викрадена із західноєвропейських країн.

В Росії, згідно даним Московського інституту соціоекономіч- них проблем, тіньова економіка у 2001 р. зросла до 46 %.

Тіньова економіка охоплює як тіньову економічну діяльність, пов’язану з виробництвом товарів та послуг, так і незаконний пе­рерозподіл доходів і активів.

Незаконна економічна діяльність (підпільна економіка) вклю­чає незаконне виробництво товарів та послуг і незаконний пере­розподіл доходів та активів.

Незаконне виробництво — заборонена законом і повністю при­хована від усіх форм контролю економічна діяльність, яка включа­ється до меж виробництва в Системі національних рахунків.

Приховане виробництво — діяльність, що дозволена законом і виконується виробниками, які мають на це право, але яка прихову­ється від державних органів з метою ухилення від сплати податків, внесків у соціальні фонди, дотримання правових норм і стандартів.

Неофіційна економіка охоплює всі недекларовані легально до­зволені види економічної діяльності зареєстрованих і незареєст- рованих економічних суб’єктів, що приховуються, або просто не обліковуються державою.

Фіктивна економіка — це всі заборонені законом види діяль­ності, не пов’язані з виробництвом товарів і наданням послуг, що призводять тільки до перерозподілу фінансових і матеріальних активів через фінансові махінації, фіктивні договори тощо, або економіка «приписок», спекулятивних угод, хабарництва, шах­райства — все, що пов’язане з незаконним отриманням та пере­дачею грошей. Така діяльність не змінює загальної величини ВВП, бо не створює додаткову вартість, але суттєво може зміни­ти внутрішню структуру перерозподілу доходів. Фактично немо­жливо чітко розмежувати фіктивну та кримінальну діяльність, тому що перша в частині незаконних видів також підпадає під дію Карного кодексу. Вищесказане можна представити у вигляді схеми (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Загальна схема тіньової економіки

Тіньова економіка приводить до того, що темпи інфляції мо­жуть бути занижені, як це відбувається в Україні. Можливі поми­лки і в політиці зайнятості. Працюючі в тіньовій економіці мо­жуть бути враховані як безробітні. Недооцінка параметрів тіні може також призвести до перекручування платіжного балансу і завищення показників податкового тиску, доходів населення і державних витрат. Якщо темпи зростання тіньових доходів випе­реджують темпи зростання офіційного ВВП, уряд може недооці­нити реальні потреби економіки в грошах.

Тінь здатна значно деформувати структуру економіки. Вона викликає зростання інвестиційних ризиків, зниження інвестицій­ної активності, зменшення попиту на інвестиційні ресурси. Тіньо- 38

ва діяльність обмежує можливості залучення підприємцями інвес­тиційних ресурсів, особливо іноземних. Розширення тіньового се­ктору стимулює зростання спекулятивних фінансових і торгово- посередницьких угод на шкоду розвитку реального виробництва.

Тінізація економіки загрожує також деформацією структури споживання в бік паразитичного характеру споживання. Стимул до розвитку одержують ті сектори, які обслуговують осіб, що мають понаддоходи. В суспільстві встановлюється високий по­пит на предмети розкоші. Імпульс до розвитку одержують і спе­цифічні види діяльності, що задовольняють в основному дестру­ктивні потреби, — наркобізнес, проституція, нелегальний граль­ний бізнес.

Між тим, тіньова економіка приносить суспільству і безсумні­вні блага.

По-перше, наслідки спаду в офіційній економіці нерідко пере­криваються піднесенням в тіньовому секторі. Так було в Україні в 1991—1997 рр. Тіньова економіка, по суті, допомогла країні пережити глибоку економічну кризу. Ціною допомоги став над­високий рівень корупції і перебудова структури економіки на ко­ристь секторів, що знаходяться в тіні або обслуговують тіньову економіку. Зростання тіньового сектору характеризується прихо­вуванням джерел інвестицій. Таким чином, українські інвестори в кризовий період страхують інвестиційні ризики. Також слід ві­дмітити, що в тіні прискорюється процес концентрації капіталу, який є таким важливим для країн з перехідною економікою. Крім того, ті, хто одержує нелегальні доходи, витрачаючи гроші пере­важно в легальній економіці, створюють попит на легально виро­блені товари і послуги. Отже, тінь стимулює зростання доходів і податкових платежів у суміжних з тіньовими галузях. Тіньова ді­яльність через використання легальних благ стимулює легальний бізнес, збільшуючи тим самим зростання ВВП.