Типи інвестиційних видатків

Для підтримки і нарощування виробничої діяльності необхідно, щоб деяка кількість продукції у поточному періоді вироблялась не для сьогоднішнього споживання, а для розширення виробництва товарів у майбутньому.

Потік готової продукції за певний період, який використовується для під­тримки і нарощування обсягів виробництва, називають інвестиціями або на­громадженням капіталу.

Існує багато різновидів інвестицій. Перш за все слід зауважити, що часто інвестиціями називають вкладення коштів у фінансові активи - акції, обліга­ції та інші цінні папери. Ці фінансові операції в економічній теорії не відно­сять до інвестицій, тому що вони викликають лише зміни у портфелях акти­вів власників, але не змінюють обсягів фізичного капіталу. У макроекономіці поняття „інвестиції” застосовують лише до таких вкладень, які збільшують запас матеріальних капітальних благ. Деякі економісти називають такі вкла­дення реальними інвестиціями. Отже, можна дати таке визначення інвести­цій: інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу в різні галузі еко­номіки, як всередині країни, так і за кордоном, з метою одержання прибутків.

За сферами вкладення у системі національних рахунків розрізняють три типи інвестиційних видатків:

■ інвестиції в основний капітал;

■ інвестиції у житлове будівництво;

■ інвестиції у створення запасів.

Інвестиції в основний капітал є найбільш вагомими у структурі всіх ін­вестицій. У розвинених країнах в останні роки вони складали близько 70% від загальної суми інвестиційних коштів. Ці інвестиції спрямовуються у про­мислові й адміністративні будівлі та споруди, в устаткування - машини, транспортні засоби, тобто на відтворення і розбудову основних виробничих фондів.

Інвестиції у житлове будівництво спрямовані на підтримку та розши­рення житлового фонду, вони складають в середньому 25% всіх інвестицій­них коштів.

Інвестиції у створення запасів - це поповнення резервів сировини, ма­теріалів, напівфабрикатів на стадії незавершеного виробництва та запасів го­тової продукції на фірмах. На зміни у запасах припадає 5% інвестиційних коштів.

В Україні частка інвестицій в основний капітал у загальному обсязі капі­тальних інвестицій у 2008 р. становила 71,2%, капіталовкладення у житлове будівництво складали 16,7%^[18].

Ряд економістів висловлюють думку, що поділ інвестицій лише на три ти­пи, як прийнято в системі національних рахунків, не вичерпує всіх різновидів інвестицій. В економічному смислі до інвестицій можна віднести видатки на­селення на товари тривалого користування (холодильники, меблі, автомобі­лі), які надають споживачам послуги протягом тривалого періоду. У системі національних рахунків ці видатки відносять до споживчих, а не до інвести­ційних. Варто віднести до інвестиційних також видатки держави на будівни­цтво автомобільних шляхів і розвиток інших об'єктів інфраструктури, - ці видатки у національних рахунках також включаються у споживчі. Недоліком вважають і те, що у національних рахунках відсутня категорія „від'ємні інве­стиції”, до яких можна було б віднести видобуток невідтворюваних природ­них мінеральних ресурсів, який скорочує їх запаси. В офіційній статистиці не зараховують до інвестицій вкладення у підвищення кваліфікації робочої сили („людський капітал”), а також видатки на наукові дослідження, хоча вони значно підвищують продуктивність ресурсів. Вчені вважають, що ці видатки слід було б зараховувати як інвестиції у нематеріальний основний капітал.

У спрощених моделях інвестицій враховують лише традиційні їх різнови­ди - вкладення в основний капітал, житло та запаси.

За структурою і напрямками використання всі різновиди інвестицій поділяють на валові та чисті інвестиції.

Частина інвестицій, яка використовується для заміни зношеного основно­го капіталу, представляє собою амортизаційні відрахування. У реальному житті амортизація - складне явище, тому що кожен вид основних фондів має свій життєвий строк.

Тоді сума амортизації (А) за поточний період складе dK :

де t - час служби (термін експлуатації) основного капіталу.

Інша частина інвестицій використовується для збільшення наявного капі­талу, її називають чистими інвестиціями (I_n). Валові інвестиції (I) мож­

За зв'язком з динамікою національного виробництва та за головними чинниками, що впливають на обсяги інвестицій, вони поділяються на авто­номні та індуковані інвестиції.

Автономні інвестиції - це ті, які не залежать від обсягу національного доходу. Графічно вони представлені горизонтальною прямою I_a на рис. 6.1. Автономні інвестиції плануються інвесторами з метою впровадження у виро­бництво нової технології, поліпшення якості продукції. Їх обсяги залежать як від об’єктивних, так і від суб’єктивних чинників. Підвищення рівня автоном­них інвестицій само обумовлює зростання національного доходу.

Індуковані інвестиції, навпаки, залежать від динаміки національного доходу і є його функцією. Ці інвес­тиції відображає висхідна пряма I_i на рис. 6.1. Коли обсяги випуску зростають, то у виробництво втягу­ються нові ресурси, відповідно по­пит на товари і послуги розширю­ється. Для задоволення зростаючого попиту потрібні додаткові інвестиції. За незмінних обсягів національного доходу та сукупного попиту індуко­вані інвестиції відсутні.

Рис. 6.1. Автономні та індуковані інвестиції

6.2.