Види і тривалість циклів

Економічні цикли суттєво відрізняються один від одного за тривалістю та амплітудою коливань.

Основними ознаками, які характеризують економічні цикли, є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумовлюють механізм його походження.

Короткі цикли (3—4 роки) — пов’язані з відновленням еко­номічної рівноваги на споживчому ринку. При формуванні три­валого дефіциту здійснюється перепрофілювання виробництва, створюється нова структура економіки, нова пропорційність. До­сліджували короткі цикли американці Уеслі Мітчелл (1874— 1948) і Джозеф Кітчин (1861—1932). Економісти монетарист- ської школи короткі або малі цикли визначають як грошові циіСіиредні цикли (промислові) (8—12 років) — пов’язані зі зменшенням попиту на устаткування і споруди. Сам попит, його величина і направленість залежать від впровадження нових тех­нічних та технологічних засобів виробництва, що відбувається через механізм переливу капіталу з наступним інвестуванням. Причини виникнення середніх циклів уперше описав французь­кий економіст Клемент Жугляр (1819—1908).

Існує багато пояснень середніх циклів, які можна умовно об’єднати у чотири напрями за критерієм головної причини, якою пояснюється зміна напряму економічного розвитку: перехід від піднесення до спаду чи від спаду до піднесення.

1. Теорія нововведень (інновацій) пояснює цикл періодич­ними технологічними нововведеннями (Йозеф Шумпетер та його послідовники). За ІІІумпетером, існують дві фази, які віддаляють економіку від рівноваги, — піднесення і депресія, і дві фази, що повертають економіку до рівноваги, — криза та пожвавлення. Кожне нововведення, творцем якого є підприємці, порушує рів­новагу. Спочатку ті, що першими вдалися до технічних нововве­день, отримують відносні переваги: зростають їхні прибутки, підвищуються ціни, розширюється кредит. Інші підприємці нама­гаються пристосуватися до нововведень.

2. Грошова теорія пояснює цикл рухом кредиту (Ральф Хоу- трі, Фрідріх Хаєк та ін.).

Згідно з Хоутрі причиною криз є штучне звуження грошової пропозиції емісійними банками, які підвищують облікову ставку відсотка для захисту касової готівки або з метою підтримання курсу національної валюти. Згідно з Хаєком економіка без впли­ву грошей більше тяжіла б до стійкої рівноваги. Розширення кре­диту провокує диспропорції в русі цін різних ринків. Зокрема, ці­ни на предмети споживання можуть зростати швидше, ніж на засоби виробництва, що призводить до зменшення інвестування і започатковує депресію.

3. Теорії недоспоживання пояснювали цикл надто високою часткою в сукупних доходах багатших прошарків суспільства (Джон Гобсон, Еріх Прайзер та ін.). За Гобсоном, величина за­ощаджень у капіталістичному суспільстві має тенденцію до пере­вищення обсягу інвестицій (оскільки переваги прогресу привлас­нюються багатими, їх схильність до інвестування знижується). Нерівний розподіл доходів, що спричиняє відносне скорочення інвестицій, призводить до безробіття, зниження цін і доходів. Прайзер, навпаки, наголошував на тому, що надто високі прибут­ки в період піднесення спричиняють відносне відставання заробі­тної плати від інвестицій. Високі прибутки мають наслідком ви­сокі інвестиції, з часом інвестування стає надмірним, а спожи­вання — відносно недостатнім.

4. Теорії, що пояснюють цикл відсутністю синхронності в розвитку різних сфер економіки (так званий синтетичний на­прям). Його прихильниками були Альберт Афталіон, Джон. М. Кларк, Уеслі К. Мітчел, Михайло Туган-Барановський та ін). Афталіон пояснював цикл явищем, що дістало назву «принцип акселерації». Він обґрунтував появу надлишку предметів спожи­вання тим, що на початку фази піднесення ціни на засоби вироб­ництва зростають швидше, ніж на предмети споживання.

Результати дослідження економічних циклів видатним україн­ським економістом Михайлом Івановичем Туганом-Баранов- ським (1865—1919). Предметом аналізу вченого були не лише показники виробництва, а й стан грошового і товарного ринків, розподіл доходів між різними верствами суспільства. Туган- Барановський пов’язував циклічний характер економічного роз­витку з інноваціями в галузях, що виробляють засоби виробницт­ва, а причину циклічних коливань вбачав у диспропорціях між рухом заощаджень та інвестицій у цих галузях. Появу диспропо­рцій він пояснював недосконалістю дії ринкових механізмів, їх неспроможністю пропорційно розподілити капітал між різними сферами.

Отже, за всієї різноманітності наведених пояснень середніх циклів ділової активності спільним у них є те, що вони аналізу­ють співвідношення елементів сукупних витрат. Зокрема, іннова­ційна теорія пояснює піднесення саме змінами інвестиційних ви­трат. Грошове пояснення циклів ґрунтується на дослідженні впливу змін грошової пропозиції на обсяг інвестиційних витрат.

Довгі цикли (Кондратьєва) (45—60 років) — їх головна рушійна сила — радикальні зміни у технологічній базі суспі­льного виробництва, його структурна перебудова. Автором ці­єї теорії був російський економіст Микола Кондратьєв (1892— 1938).

М. Кондратьєв у 20-х роках XX ст. на основі аналізу статисти­чного матеріалу за 140 років. Об’єктом аналізу були такі показ­ники економічної активності Великобританії, Німеччини, Фран­ції та США: виробництво чавуну і вугілля, середні рівні цін, заробітної плати, відсотків на капітал, обсяги зовнішньоторгове­льного обороту тощо Емпіричні ряди показників було розкладено на три елементи: загальну тенденцію змін (тренд), відхилення фактичних показників від тренду та випадкові відхилення. Саме відхилення представлені як вияви змін економічної кон’юнктури. У результаті дослідження визначено два з половиною цикли (до­вгі хвилі).

Як матеріальну основу довгих хвиль М. Кондратьєв визначив періодичні оновлення технологічного способу виробництва — єдність виробничої інфраструктури і трудових ресурсів.

М. Кондратьєв у великих циклах (хвилях) виділяв дві фази:

• І фаза — висхідна хвиля (25—30 рр.) — це довгострокове піднесення, що виникає на базі нових наукових відкриттів, змін технології. Її супроводжують значні соціальні коливання (війни, революції);

• ІІ фаза — низхідна хвиля (20—25 рр.), криза виникає тоді, коли стара структура економіки приходить у конфлікт з потреба­ми нової технології, але ще не готова до змін.

Підйом першого циклу він пов’язував з промисловою рево­люцією в Англії; підйом другого — з розвитком залізничного транспорту; третього — з винаходами та впровадженнями елект­роенергії, телефону, радіо; четвертого — з автомобілебудуван­ням. П’ятий цикл сучасні економісти пов’язують з розвитком електроніки, генної інженерії, мікропроцесорів.

Хвилі великих циклів Кондратьева впливають і на інші цикли. Якщо хвиля висхідна, то інші цикли характеризуються незнач­ними депресіями і інтенсивними піднесеннями. Якщо хвиля низ­хідна, то відбуваються зворотні явища.

М. Кондратьєв сформулював такі закономірності (економічні правильності):

— піднесення у кожній довгій хвилі починаються з глибоких змін в умовах господарського життя — у технологіях виробницт­ва та обміну;

— періоди піднесень багаті на соціальні потрясіння — війни, революції, внаслідок яких змінюється соціально-політична стру­ктура суспільства;

— на довгі хвилі накладаються середні цикли. У межах части­ни піднесення довгого циклу середні характеризуються більш стрімкими піднесеннями і меншими спадами;

— на частину спаду довгих хвиль припадають затяжні депре­сії в сільському господареві.

Відкриття довгих циклів має не лише теоретичну, а й велику практичну цінність: воно дало можливість прогнозувати загальні для всієї економіки зміни кон’юнктури у тривалій перспективі.

Також іноді виділяють ще аграрні, сировинні, електроенерге­тичні, екологічні кризи.