Деформація класичного економічного циклу

Умови сучасного економічного розвитку характеризуються глибокими змінами у структурі економічного циклу, змісті його окремих фаз. Це пов’язано:

По-перше, з впливом на процеси відтворення науково- технічної революції: оновлення основного капіталу внаслідок стрімкого морального старіння відбувається не тільки у фазах пожвавлення та піку, а й у фазах спаду та дна.

• по-друге, з державним антициклічним регулюванням та час­тковим монополістичним плануванням макроекономічних про­порцій;

• по-третє, з інтернаціоналізацією структури відтворення під впливом міжнародних інтеграційних процесів;

• по-четверте, зі збільшенням питомої ваги галузей, що виро­бляють товари народного споживання, а також сфери послуг (їм менше притаманні циклічні коливання);

• по-п’яте, з впровадженням ресурсозберігаючих технологій, що значно вплинуло на рівень витрат виробництва й цін;

• по-шосте, з диверсифікацією виробництва.

Внаслідок дії цих факторів у сучасному економічному циклі досить складно виділити всі чотири фази. Відбулася деформація класичного циклу, що проявляється у злитті фази спаду з фазою дна, а фази пожвавлення — з фазою піку. Практично на сучасно­му етапі цикл функціонує як двофазний. Для першої фази влас­тивим є сповзання вниз, для другої — піднесення (експансія), де пожвавлення розтягується на тривалий час і не завжди перерос­тає в бурхливе піднесення. Схематично сучасний цикл можна зо­бразити у наступному вигляді.

Рис. 8.2. Сучасний економічний цикл

Моделі економічних коливань

У сучасній економічній науці є багато моделей, які поясню­ють зміни економічної динаміки дією різних макроекономічних чинників. В основі розмежування поглядів на економічні коли­вання є різне розуміння того, що є об’єктом коливань: природний рівень виробництва чи фактичні показники, які відхиляються від природних (рівноважних).

Неокласичний підхід ґрунтується на тому, що економічні ко­ливання є наслідком змін природного рівня виробництва. Відхи­лення ж від природного рівня виробництва в короткому періоді, якщо й спостерігаються, то є такими незначними, що ними не можна пояснити природу коливань.

Неокласична модель «реального економічного циклу», яка ви­ходить з існування «циклічного тренду» і коливань природного рівня виробництва, розглядає як вирішальний чинник технологі­чні зміни та міжчасове заміщення у пропозиції праці різною мо­тивацією працівників під впливом неоднакових рівнів заробітної плати і ставки відсотка.

Неокейнсіанське уявлення, які ґрунтуються на визнанні відхи­лень від стану рівноваги у процесі коливань, акцентують на прин­ципах негнучкості цін, що унеможливлює саморегулювання. Кейн- сіанська традиція пояснення кон’юнктурних змін знайшла продов­ження у моделі Калдора і моделі мультиплікатора-акселератора.

Модель Калдора пояснює відхилення і наближення до стану рівноваги різними співвідношеннями заощаджень і інвестицій за неоднакових рівнів доходів. Досліджуючи ці співвідношення, ав­тор моделі дійшов висновку про нестійкість рівноваги за будь- якого рівня доходів.

Модель мультиплікатора-акселератора пов’язує модифікацію коливань з тим, що витрати впливають на обсяги виробництва за рі­зних співвідношень показників інвестиційних витрат (і) та гранич­ної схильності до інвестування (k). Із зростанням граничної схиль­ності до інвестування (k) посилюється тенденція до збільшення амплітуди коливань і дедалі більшого відхилення від рівноважного стану.

Модель політичного кон’юнктурного циклу, або так званого «виборчого» циклу, запропонована В. Нордхаузом у 1975 р., ре­презентує теоретичний напрям, у межах якого увага зосереджу­ється на взаємозалежності економічних і політичних змін. Як ос­новний фактор у моделі розглядається зацікавленість уряду у зміні обсягів витрати до і після виборів.

Спад у період переходу від командної економіки до ринкової (трансформаційний спад) є особливою формою економічних ко­ливань. Спільною причиною трансформаційного спаду в перехі­дній економіці є те, що в певному періоді механізми адміністра­тивної економіки уже перестають діяти, а ринкові — ще не почали. Спад спричиняють такі специфічні обставини, як обме­ження виробничих можливостей на початку ринкових перетво­рень, необхідність структурної перебудови економіки і відсут­ність механізму координації економічних дій суб’єктів.