ВИСНОВКИ

Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу у різні галузі економіки в країні чи за кордоном з метою одержання прибутку. Во­ни спрямовуються на відновлення і розширення виробничих потуж­ностей задля збільшення обсягів виробництва.

Інвестиції є важливим і найбільш мінливим компонентом сукупно­го попиту. Зміна інвестиційних рішень фірм є основним чинником, котрий впливає на коливання економічної активності.

За сферами вкладення розрізняють: інвестиції в основний капітал, у житлове будівництво та у створення запасів. За структурою і на­прямками використання інвестиції поділяють на валові і чисті. За зв’язком з динамікою національного виробництва розрізняють авто­номні та індуковані інвестиції.

Джерелом інвестицій є сукупні заощадження.

У макроекономіці існує чимало концепцій, які пояснюють прийнят­тя інвестиційних рішень фірмами. Базова теорія автономних інвести­цій в основний капітал має дві версії — неокласичну та кейнсіанську.

Некласична функція автономних інвестицій встановлює пряму за­лежність обсягу інвестиційного попиту від обсягу випуску (граничної продуктивності капіталу) і обернену — від ставки проценту: Вона Грунтується на визначенні інвесторами оптима­льного обсягу капіталу, для якого гранична продуктивність капіталу дорівнює граничним витратам на нього.

Кейнсіанська теорія автономних інвестицій Ґрунтується на визна­ченні граничної ефективності капіталу, яку інвестор порівнює з рин­ковою ставкою проценту, і акцентує увагу на психологічних чинни­ках інвестування. Кейнсіанська функція інвестицій є оберненою фу­нкцією від ставки проценту:.

Ставка проценту є основними чинником інвестицій. Непроцент- ними чинниками інвестиційного попиту виступають технічний про­грес, очікування інвесторів, податки та субсидії та ін.

Згідно з моделлю акселератора, яка представляє теорію індукова­них інвестицій, кожний приріст сукупного доходу (попиту) викликає більший приріст інвестицій, а функція інвестиційного попиту має ви-