Інвестиції в житлове будівництво та у запаси

Інвестиції у житло включать купівлю нових будинків як для проживан­ня, так і для здавання в оренду наймачам.

Розглянемо чинники, які визначають обсяг інвестицій у житлове будівни­цтво.

Рис. 6.12. Інвестиції у житлове будівництво

Основою формування пропонування житла виступають витрати будівель­них фірм. Вони залежать від загального рівня цін на будівельні матеріа­ли (P). Водночас доходи будівельних фірм залежать від ціни на житло (P_h ).

Відтак рівноважна ціна житла є відносною ціною. Оскільки пропо­нування житла абсолютно нееластичне, рівноважна ціна житла потрапляє в пряму залежність від попиту на нього. Ця ціна визначає й обсяг інвестицій у житлове будівництво.

Отже, інвестиції у житлове будівництво залежать від рівня відносної ціни житлаподібно до того, як інвестиції в основний капітал залежать

від коефіцієнта Тобіна q - співвідношення ринкової вартості функціонуючо­го капіталу на ринку цінних паперів і відновної вартості капіталу.

Чим більшим є попит на житло, тим вищою стає відносна ціна жит­ла, тим більше стимулів для житлового будівництва. Тому крива ін­вестицій у житлове будівництвона рис. 6.12.б) виявляє пряму залеж­ність від зміни відносної ціни житла.

Попит на житло, а відповідно і його відносна ціна, можуть змінюватись від багатьох причин. Економічний бум, зростання чисельності населення, по­силення тенденції до урбанізації; зниження процентної ставки на житлові кредити, розширення іпотечного кредитування, а також спекулятивні опера­ції сприяють зростанню попиту на житло і викликають збільшення обсягів інвестицій. Податки та субсидії виступають неціновими чинниками інвести­ційного попиту і можуть переміщувати криву інвестицій.

Інвестиції у запаси хоча й складають незначну частку в загальній сумі інвестицій, відіграють надзвичайно важливу роль у процесі нагромадження капіталу. Розроблена теорія оптимального управління запасами, яка обґрун­товує мотивацію та величину інвестицій у запаси.

Запаси сировини і комплектуючих виробів потрібні фірмам перш за все для зниження витрат виробництва. Створюючи запаси, фірми економлять кошти на адміністративно-управлінських видатках, витратах на обмін інфор­мацією та доставку щодня. У різних країнах стратегія управління запасами первинних матеріалів неоднакова. Так, в Японії розроблена система „Канбан” („точно у визначений термін”). Згідно з нею запаси фірми повинні підтриму­ватись на мінімальному рівні, тому що постачальники повинні забезпечити доставку сировини і матеріалів точно у той час, коли вони потрібні для виро­бництва.

Запаси готової продукції потрібні фірмам для того, щоб забезпечити рів­номірність виробничого процесу, а також щоб уникнути дефіциту товарів. Незалежно від коливань попиту на їх продукцію, фірмам вигідно підтримува­ти стабільний рівень виробництва, - це сприяє максимізації прибутку. В пе­ріоди низького попиту вони збільшують запаси, а під час зростання попиту - використовують їх, тому обсяги виробництва коливаються у значно меншій мірі, ніж сукупний попит.

Спочатку, реалізуючи програму інвестицій, фірми не знають обсягу май­бутнього попиту. Тому коли попит виявиться більшим за прогнозований, може не вистачити потужностей, щоб відразу задовольнити його за рахунок поточного випуску.

Проте з іншого боку, утримання запасів вимагає від фірми додаткових ви­трат, пов’язаних з будівництвом складів, оплатою страхування, зростанням амортизаційних відрахувань. Тому кожна фірма повинна знайти оптимальне рішення щодо величини планових запасів, порівнюючи витрати, пов’язані зі створенням запасів, і втрати, пов’язані з їх дефіцитом.

Відоме так зване’, яке обґрунтовує мінімальніта ма­

ксимальнірівні запасів. Згідно з цим правилом фірма на кожний період встановлює певний обсяг виробництва у відповідності з очікуваним попитом плюс деяка постійна величина запасів. Рівень запасів коливається у часі, тому фірма щоразу поповнює запаси, якщо вони стають нижчими за рівень 5. Далі вона нарощує виробництво до обсягів, які задовольнять підвищений попит, а також збільшує запаси до рівня S. В умовах високого попиту фірма намага­ється тримати запаси на рівні, вищому за середній.

Інвестиції у запаси в макроекономіці не лише виступають складовою ін­вестиційного попиту підприємницького сектора, впливаючи тим самим на формування сукупного попиту і макроекономічну рівновагу. Як ми побачимо у наступних розділах, вони мають виключно важливе значення для віднов­лення рівноваги в економіці, оскільки виконують функцію балансування ін­вестицій і заощаджень, сукупного попиту і сукупного пропонування.