<<
>>

ВИСНОВКИ

Економічний цикл — це періодично повторювані розширення і згортання загальної економічної активності.

Класичний цикл ділової активності мав чотири фази — криза (спад, рецесія), депресія (дно), пожвавлення та піднесення (пік).

Кризи кла­сичного циклу були кризами перевиробництва, яке виникало через скорочення сукупного попиту, з чітко окресленими фазами.

В сучасному циклі внаслідок прискорення науково-технічного прогресу та державного регулювання економіки фази розмиті, амплі­туда коливань набула тенденції до зменшення, відсутня синхронність циклу по країнах. Характерною для економічного циклу стала стагф­ляція — поєднання падіння виробництва з інфляцією, переплетіння з нециклічними коливаннями ділової активності — сезонними, структу­рними та системними кризами.

Вченими були створені численні теорії, які намагалися пояснити причини циклічних коливань. Спочатку кризи розглядались як випа­дкові явища; в кінці ХІХ ст. набула розвитку кредитно-грошова кон­цепція циклу, яка пояснювала цикли порушенням рівноваги грошо­вого ринку; на початку ХХ ст. були закладені основи концепції надна- громадження капіталу; пізніше була висунута версія, що цикли ви­кликаються науково-технічним прогресом, який веде до стрибкоподі­бного оновлення основного капіталу; кейнсіанські концепції розгля­дали цикл як наслідок динаміки ефективного попиту, який визнача­ється функціями споживання та інвестицій; в останній третині ХХ ст. ця теорія була доповнена монетаристською теорією циклу, в якій го­ловну роль відіграє нестабільність грошової політики держави. Зреш­тою утвердилась думка, що цикли нерегулярні і надзвичайно різнома­нітні, і викликаються вони випадковими шоками, які поширюються на всю економіку, поштовх до коливань обсягів випуску, безробіття та інфляції можуть дати недосконалість інформації, політика уряду, міжнародні негативні імпульси, які поширюються по всіх країнах.

Дослідження виявили, що різні рушійні сили зумовлюють різну тривалість циклу і механізм його проходження. Більшість вчених на­дають вирішального значення коливанням інвестицій, які виклика­ються системою внутрішніх і зовнішніх чинників.

Незважаючи на всі розбіжності відносно першопричини економі­чних циклів, всі вчені визнають, що в кінцевому підсумку циклічні коливання є реакцією на коливання сукупного попиту, відхилення су­купних видатків від потенційних можливостей виробництва і пропо­нування товарів і послуг.

<< | >>
Источник: Гронтковська Г. Е., Косік А. Ф.. Макроекономіка: Навч. Посіб. - К.: Центр учбової літератури,2010. - 672 с.. 2010

Еще по теме ВИСНОВКИ: