ВИСНОВКИ
Економічний цикл — це періодично повторювані розширення і згортання загальної економічної активності.
Класичний цикл ділової активності мав чотири фази — криза (спад, рецесія), депресія (дно), пожвавлення та піднесення (пік).
Кризи класичного циклу були кризами перевиробництва, яке виникало через скорочення сукупного попиту, з чітко окресленими фазами.В сучасному циклі внаслідок прискорення науково-технічного прогресу та державного регулювання економіки фази розмиті, амплітуда коливань набула тенденції до зменшення, відсутня синхронність циклу по країнах. Характерною для економічного циклу стала стагфляція — поєднання падіння виробництва з інфляцією, переплетіння з нециклічними коливаннями ділової активності — сезонними, структурними та системними кризами.
Вченими були створені численні теорії, які намагалися пояснити причини циклічних коливань. Спочатку кризи розглядались як випадкові явища; в кінці ХІХ ст. набула розвитку кредитно-грошова концепція циклу, яка пояснювала цикли порушенням рівноваги грошового ринку; на початку ХХ ст. були закладені основи концепції надна- громадження капіталу; пізніше була висунута версія, що цикли викликаються науково-технічним прогресом, який веде до стрибкоподібного оновлення основного капіталу; кейнсіанські концепції розглядали цикл як наслідок динаміки ефективного попиту, який визначається функціями споживання та інвестицій; в останній третині ХХ ст. ця теорія була доповнена монетаристською теорією циклу, в якій головну роль відіграє нестабільність грошової політики держави. Зрештою утвердилась думка, що цикли нерегулярні і надзвичайно різноманітні, і викликаються вони випадковими шоками, які поширюються на всю економіку, поштовх до коливань обсягів випуску, безробіття та інфляції можуть дати недосконалість інформації, політика уряду, міжнародні негативні імпульси, які поширюються по всіх країнах.
Дослідження виявили, що різні рушійні сили зумовлюють різну тривалість циклу і механізм його проходження. Більшість вчених надають вирішального значення коливанням інвестицій, які викликаються системою внутрішніх і зовнішніх чинників.
Незважаючи на всі розбіжності відносно першопричини економічних циклів, всі вчені визнають, що в кінцевому підсумку циклічні коливання є реакцією на коливання сукупного попиту, відхилення сукупних видатків від потенційних можливостей виробництва і пропонування товарів і послуг.