ВИСНОВКИ

Найважливішим фактором виробництва і формування сукупного пропонування є праця. В процесі функціонування ринку праці вини­кають проблеми зайнятості і безробіття.

Чисельність зайнятих і безробітних складають обсяг пропонуван­ня робочої сили на ринку праці.

Безробіття — це стан ринку, за якого пропонування праці переви­щує попит на неї.

Безробітною вважають особу, яка не має роботи за наймом, акти­вно шукає її і готова негайно приступити до роботи.

Рівень безробіття вимірює частку безробітних у загальній чисель­ності робочої сили.

Розрізняють дві основні форми безробіття: добровільне і вимушене.

Добровільне безробіття не залежить він кон’юнктури ринку праці. Його складовими є фрикційне, структурне та інституціональне без­робіття.

Вимушене або циклічне безробіття породжується циклічними ко­ливаннями економічної кон’юнктури, відрізняється значною тривалі­стю і становить проблему для економічної політики держави.

Механізм виникнення безробіття різні економічні школи пояс­нюють по-різному.

Класична теорія вважає його тимчасовим відхиленням від стійкої рівноваги на рівні повної зайнятості, яке швидко коригується за ра­хунок гнучкості цін, заробітної плати і процентної ставки.

Кейнсіанська теорія вважає, що номінальна заробітна плата є не­гнучкою, тому рівновага на ринку праці може встановитись за існу­вання значного безробіття.

Природний рівень безробіття визначається як частка безробіт­них, яка відповідає доцільному рівню повної зайнятості в економіці за відсутності циклічного безробіття.

Безробіття має значні економічні, соціальні та моральні наслідки як для окремого індивіда, так і для суспільства в цілому. Основним економічним наслідком вимушеного безробіття є невироблена і без­поворотно втрачена для суспільства продукція (ВВП).

Закон Оукена встановлює обернену залежність між рівнем безро­біття і ВВП: кожний процентний пункт перевищення фактичного рі­вня безробіття над природним зменшує обсяг ВВП порівняно з поте­нційним рівнем на 2,5-3%.