ВИСНОВКИ

Пропонування грошей представляє собою процес формування грошової маси у національній економіці.

Загальний обсяг пропонування грошей формується взаємодією трьох суб’єктів — центрального банку, комерційних банків та небан- ківського сектора.

Головним суб’єктом пропонування грошей є центральний банк країни. Крім нього прямо впливати на грошове пропонування можуть лише комерційні банки. Більша частина пропонування грошей — це депозити, створені банківською системою.

Сукупний обсяг резервів комерційних банків складається з суми обов’язкових та надлишкових резервів.

Обов’язкові резерви — це обов’язковий мінімум коштів, який банки в законодавчому порядку відраховують від кожного депозиту і зберіга­ють в центральному банку у формі депозитів на безпроцентній основі.

Надлишкові резерви — це сума, на яку сукупні резерви перевищу­ють обов’язкові. Вони утворюють позиковий потенціал комерційного банку. В межах своїх надлишкових резервів комерційний банк може створювати нові гроші.

Депозити можна представити як суму обов’язкових резервів, збі­льшену на деякий коефіцієнт — мультиплікатор резервів. Комерційні банки можуть створювати гроші лише на суму, яка визначається бан­ківським мультиплікатором — мультиплікатором резервів:

З врахуванням поведінки приватних агентів, їх схильності до лік­відності (коефіцієнта депонування) для визначення грошової маси за­

стосовують грошовий мультиплікатор:

Узагальнена функція пропонування грошей j визначає, що грошове пропонування прямо залежить від процентної ставки при заданій грошовій базі та незмінній нормі мінімальних ре­зервних вимог. Її графічний вигляд залежить від тактичних цілей, які на певний період ставить центральний банк.

На грошовому ринку роль механізму відновлення рівноваги у ко­роткостроковому періоді відіграє коливання ставки проценту на облі­гації та їх ціни.

Зміна рівноваги відбувається під впливом екзогенних чинників, які впливають на попит або на пропонування грошей: політики централь­ного банку, циклічних коливань реального ВВП та зміни рівня цін.