ВИСНОВКИ

Монетарна (грошово-кредитна) політика — це сукупність форм і засобів державного впливу на пропонування грошей з метою забез­печення рівноваги на грошовому ринку, яка сприяла б стабілізації економіки на рівні повної зайнятості за відсутності інфляції.

Теоретичні основи монетарної політики були закладені класич­ною, кейнсіанською та монетаристською концепціями.

Згідно з класичною концепцією гроші нейтральні відносно реаль­ного сектора економіки. У кейнсіанській концепції гроші не є нейт­ральними, зміна їх кількості впливає на реальний сектор економіки через зміну процентної ставки. Монетаристський підхід вбачає без­посередній вплив зміни грошового пропонування на всі елементи су­купного попиту, а стабільність розвитку економіки пов’язує зі стабі­льним збільшенням грошової маси.

Монетарна політика уряду реалізується центральним банком краї­ни, який покликаний виконувати дві основні функції — забезпечення стабільної роботи банківської і фінансової систем та проведення грошової політики держави шляхом контролю за пропонуванням грошей та його регулювання.

Для виконання своїх функцій центральний банк застосовує три ін­струменти непрямого регулювання: операції на відкритому ринку, ре­гулювання облікової ставки та встановлення норми резервних вимог.

Операції на відкритому ринку дозволяють центральному банку змінювати монетарну базу — кількість грошей високої ефективності — шляхом купівлі-продажу цінних паперів держави. Кредитна рестрик­ція (продаж облігацій) веде до зменшення грошової бази і проводить­ся з метою зниження темпів інфляції та запобігання кризі. Кредитна експансія (купівля облігацій) застосовується з метою стимулювання ділової активності, збільшення зайнятості, пожвавлення виробництва шляхом збільшення пропонування грошей.

Облікова (дисконтна) ставка — це процентна ставка, за якою центральний банк надає кредити комерційним банкам, її зміна забез­печує контроль за кредитною активністю комерційних банків, а від­так — за грошовим пропонуванням.

Зміна норми обов’язкових резервів — чинить потужний вплив на грошове пропонування через механізм грошового мультиплікатора.

В залежності від макроекономічної ситуації і відповідних цілей центральний банк може здійснювати жорстку, гнучку та змішану (проміжну) монетарну політику, політику „дорогих“ і „дешевих“ гро­шей.