Взаємозв’язок моделей загальної рівноваги на товарному ринку

Ми ознайомились з двома моделями визначення рівноважного рівня реа­льного сукупного доходу і продукту в економічній системі: моделлю „видат­ки - випуск“ і моделлю „сукупний попит - сукупне пропонування“.

Модель „видатки - випуск" визначає точку рівноваги ринкової системи за допомогою взаємозв’язку між сукупними видатками (АЕ) і реальними до­ходами (Y). Видатки розглядаються як функція від використовуваного до­ходу за умови незмінних цін. Теорія мультиплікатора доводить, що зміна будь-якого компонента автономних планових видатків веде до багаторазової зміни реального ВВП. Проте механізм мультиплікатора діє на повну потуж­ність лише у короткостроковому періоді, коли рівень цін незмінний.

У моделі „сукупний попит - сукупне пропонування" планові видатки (AD) і реальний валовий продукт (AS) розглядаються як функції від рівня цін. Сумісний аналіз обох моделей дозволяє виявити більш реалістично реак­цію економічної системи на дію певних чинників у коротко- та довгостроко­вому періодах з врахуванням зміни рівня цін.

Графічна ілюстрація взаємозв’язку обох моделей у короткостроковому періоді представлена на рис. 19.22. Початкова рівновага в економіці встано­вилась на природному рівні виробництва (Уу) в умовах повної зайнятості, рівень цін приймаємо за одиницю. Стан початкової рівноваги на графіку а) відповідає точці A₀, на графіку б) - точці B₀.

Рис. 19.22. Співвідношення моделей „видатки - випуск" та ADAS у короткостроковому періоді. Наслідок пожвавлення

Тепер припустимо, що деякі екзогенні чинники спричинили зростання реальних видатків на величину ΔAE. На графіку 19.22.а) ця зміна відображена зміщенням лінії сукупних ви­датків вгору (AE₀ → AE₁). Викликаний збільшенням су­купних видатків мультипліка- тивний ефект спричинить зрос­тання реального ВВП до вели­чини Yi за умови, що рівень цін залишиться незмінним.

Графік 19.22.б) показує, що за незмінних цін економічна система в результаті перемі­щення кривої сукупного попи­ту (AD₀ → AD₁) опинилася б у точці B₁, ВВП зріс би у від­повідності з мультиплікатив- ним ефектом до обсягу Y1. Проте за умови гнучких цін підвищення сукупного попиту викличе не тільки зростання рі­вня випуску, але і зростання цін. Отже, система реально бу­де переміщуватись вздовж ко­роткострокової кривої пропо­нування AS0 до точки B₂. Через зростання цін рівноважний рівень реально­го ВВП буде значно менший, він досягне лише обсягу Y₂. Точки B₁ і B₂ належать одній і тій самій кривій сукупного попиту AD₁. Вони відобража­ють різні ситуації: точка B₁ показує, яким би був рівноважний обсяг сукуп­ного попиту, якби рівень цін залишився початковим, а точка B₂ показує, яким би він був, якби рівень цін підвищився.

Підвищення рівня цін скорочує реальне автономне споживання, оскільки купівельна спроможність грошей падає. Крім того, пожвавлення економіки викличе підвищення ставки проценту, що загальмує інвестиційний попит. Зростання цін також скоротить чистий експорт, оскільки вітчизняні товари стануть дорожчими у порівнянні з імпортними. Все це загальмує зростання сукупних видатків, тому крива планових видатків на графіку 19.22.а) зміс­титься на значно меншу величину, вона не досягне положення AE₁, а зупи­ниться у положенні AE₂. Точкою рівноваги буде A₂.

Порівняльний аналіз двох моделей показує, що збільшення автономних видатків (рис. 19.22.а) веде до зміщення праворуч-вгору кривої сукупного попиту (рис. 19.22.б). Але через одночасне підвищення рівня цін зростання реального ВВП у короткостроковому періоді буде значно меншим, ніж це пе­редбачає модель „видатки-випуск“, оскільки ефект мультиплікатора гаситься підвищенням рівня цін.

Співставлення двох моделей також дає можливість оцінити довгостроко­вий вплив зміни сукупного попиту на величину реального ВВП.

Ми закінчили аналіз на тому, що зростання сукупних видатків у коротко­строковому періоді привело до пожвавлення економіки, і рівноважний валовий продукт реально зріс до Y₂, зупинившись на рівні точки рівноваги B₂ (або A₂ ). Ця ситуація відображає поведінку фірм на той момент, коли товарні ціни підвищились, але підприємці очікують, що ринок ресурсів не встигне швидко зреагувати і ціни на ресурси залишаться незмінними. Високі ціни на товари фірм дадуть у короткостроковому періоді надприбутки, тому варто роз­вивати виробництво. Недостатня купівельна спроможність споживачів трохи пригальмовує зростання попиту, і все ж економічна система рухається вгору.

Однак через деякий час ціни на ресурси будуть скориговані у відповідності з рівнем цін на готову продукцію, у тому числі зросте номінальна зарплата на­йманих робітників. Витрати виробництва у фірм починають зростати, відпові­дно надприбутки зникають, і підприємці почнуть скорочувати виробництво.

Крива сукупного пропонування (рис. 19.23.б) поступово починає зміщу­ватись ліворуч вгору (AS₀ → AS₁), відображаючи поступове згортання ви­робництва. Одночасно купівельна спроможність споживачів знизиться. Еко­номічна система буде рухатись з точки рівноваги B₂ вздовж кривої попиту AD₁ вгору доти, доки не зрівноважиться у точці B₃ на перетині трьох кри­вих - кривої попиту AD₁, короткострокової кривої пропонування AS₁ та

Рис. 19.23. Довгострокові наслідки пожвавлення сукупного попиту

довгострокової кривої пропону­вання AS_l за початкового при­родного рівня виробництва Y).

Рис. 19.23.а) ілюструє цей процес у моделі „видатки- випуск“.

Із співставлення обох моде­лей можемо зробити висновок, що зростання сукупного попиту

може мати деякий вплив на пожвавлення економіки лише у короткостроковому періоді. Але в довгостроковому періоді - за умови абсолютно гнучких цін го­тової продукції і ресурсів - зміна попиту ніяк не впливає на реальний обсяг ВВП, реагує лише рівень цін. Реальні обсяги виробництва повертаються на природний рівень, але за значно вищого рівня цін.

ВИСНОВКИ

Модель „сукупний попит — сукупне пропонування“ (ADAS) є базо­вою макроскономічною моделлю для дослідження впливу циклічних коливань, яка дозволяє проаналізувати процеси встановлення загаль­ного рівня цін і рівноважного сукупного обсягу виробництва, а також порівняти поведінку економічної системи у коротко- та довгостроко­вому періодах.

Сукупний попит — це сума запланованих видатків всіх макроеко- номічних суб’єктів на придбання кінцевої продукції. Обсяг сукупного попиту є обернено залежним від зміни рівня цін внаслідок дії трьох ефектів: ефекту реальних грошових залишків, ефекту процентної ставки і ефекту обмінного курсу.

Неціновими чинниками сукупного попиту, котрі спричиняють зміни у попиті, виступають численні екзогенні змінні, найважливі­шими з яких є очікування, зміни урядової політики, зміни у світовій економіці.

Сукупне пропонування — це сумарний реальний обсяг випуску продукції в економіці, вибраний фірмами і домогосподарствами в умовах існуючої структури цін і заробітної плати. З врахуванням на­явності різних теоретичних підходів, крива сукупного пропонування має три відрізки: кейнсіанський горизонтальний, кейнсіанський ви­східний і класичний — вертикальний. Перші два відрізки відносяться до короткострокового періоду, пояснюють стан депресії і процес по­жвавлення в ході економічного циклу, а третій відображає довгостро­ковий період, коли економіка перебуває на межі виробничих можли­востей і зміна рівня цін не впливає на реальний обсяг виробництва.

Аналіз на моделі ADAS короткострокових впливів екзогенних чин­ників дозволяє виявляти і передбачати ефекти та проблеми активної макроекономічної політики, зокрема здатність експансіоністської по­літики уряду у кейнсіанських випадках впливати на прискорення роз­витку економіки.

У довгостроковому періоді реальний обсяг виробництва завжди повертається до свого природного рівня завдяки гнучким номіналь­ним змінним — рівню цін, зарплати і процентних ставок.

Спільний аналіз моделей рівноваги на товарних ринках „видатки — випуск“ та „сукупний попит — сукупне пропонування” дозволяє більш реалістично виявити реакцію економічної системи на дію пев­них чинників у коротко- та довгостроковому періодах з врахуванням зміни рівня цін.