Довгострокова рівновага у моделі ADAS: класичний та кейнсіанський підходи

Для характеристики довгострокової рівноваги розглянемо графічні моде­лі, які ілюструють зв'язок коротко- та довгострокової кривих сукупного про­понування. В аналізі довгострокової реакції економічної системи на зміну рі­вноваги відміни у поглядах класиків (неокласиків) і неокейнсіанців стосу­ються не лише форми кривої сукупного пропонування, але й кривої сукупно­го попиту.

Розглянемо спочатку позицію класичної школи. Класичний погляд на до­вгострокову макроекономічну рівновагу ґрунтується на законі Сен^[76], більш відомому у лаконічному формулюванні Дж. М. Кейнса: „пропонування ство­рює свій власний попиті Це означає, що виробництво товарів і послуг поро­джує відповідні доходи, достатні для реалізації виробленого ВВП. Відтак у са­морегульованій ринковій економіці об'єктивно неможливе ані надвиробницт­во, ані недоспоживання сукупного продукту. Тимчасові розбалансування суку­пного попиту і пропонування швидко врегульовуються за рахунок гнучкості номінальних змінних, насамперед - цін. Звідси випливав фундаментальний ви­сновок класичної теорії про те, що у довгостроковому періоді економіка функ­ціонує за природного рівня виробництва і зайнятості.

Для більш детального аналізу класичного погляду на зміну рівноваги еко­номічної системи скористаємось графічною моделлю, представленою на рис. 19.19. У точці A система перебуває одночасно у стані коротко- і довгостроко­вої рівноваги. Тут перетинаються три кривих: спадна крива сукупного попиту , висхідна короткострокова крива пропонування AS₀ та вертикальна дов­гострокова крива сукупного пропонуванняТочка перетину кривих відображає ситуацію, коли фірми працюють за даного рівня цін на свою продукцію, який приймаємо за 1,0, та очікуваного стабільного на деякий час рівня цін на ринку ресурсів.

Тепер припустимо, що в системі з будь-яких внутрішніх чи міжнародних причин відбулися зміни, які спричинили експансію сукупного попиту. У ко-

них запасів, продукція буде розкуповуватись скоріше, ніж виробляється. Во­ни швидко переглянуть свої плани і почнуть виробляти більше, піднімаючи ціни. Підставою для такої поведінки є очікування фірм, що ринок ресурсів не відразу прореагує на зростання цін на товарних ринках. Довгострокові угоди з постачальниками сировини та робочої сили пригальмують зміну цін на ре­сурси, а тим часом фірми зможуть максимізувати свої прибутки частково за рахунок розширення виробництва, а частково - за рахунок підвищення цін.

Рис. 19.19. Довгострокова реакція економічної системи на експансію сукупного попиту (класичний підхід)

Поступово ціни на ресур­си починають коригуватись і піднімаються на такий рі­вень, який співвідноситься з

Обсяг випуску буде змі­нюватись вздовж коротко­строкової кривої пропону­вання AS₀ до точки В, де встановлюється коротко­строкова рівновага, а попит і пропонування будуть збала­нсовані за вищого рівня цін. Ця рівновага протримається до того часу, доки не почне реагувати ринок ресурсів. У короткостроковому періоді товарні ціни піднялись вище початкових, а зарплата і ціни на сировину залишились на початковому рівні новим рівнем товарних цін. Коли ціни на ресурси стануть підвищуватись, підприємці почнуть скорочувати обсяги виробництва, очікуючи, що на на­ступний рік ціни на ресурси досягнуть такого ж рівня, як і товарні ціни.

Вся економічна система буде зміщуватись вгору доти, доки короткостро­кова крива сукупного пропонування не займе положення AS₂. У точці F всі три криві знову перетнуться. Тут настане, знову одночасно, коротко- і до­вгострокова рівновага. У точці F зростання цін на готову продукцію і на ре­сурси зупиниться, а їх відносні ціни будуть відповідати початковим пропор­ціям. Довгострокова рівновага встановлюється на природному рівні вироб­ництва, але за значно вищих цін. Вона буде утримуватись до того часу, доки якісь зовнішні сили - зміна політики уряду або кон’юнктури світового ринку - не змінять сукупного попиту.

Рух економічної системи за експансії сукупного попиту від початкової точки рівноваги A до кінцевої точки рівноваги F на рис. 19.19 показаний дуговою пунктирною стрілкою. За цією моделлю можна прослідкувати не лише коротко- і довгострокову реакцію обсягу виробництва і цін, але і дина­міку рівня безробіття. Зростання ВВП за межі потенційного завжди скорочує безробіття до рівня, нижчого за природний. Переміщення економічної систе­ми з точки A до точки C приведе до скорочення безробіття. Але потім сис­тема починає повертатись на природний рівень виробництва, отже, у точці F і безробіття повернеться до свого природного рівня.

З проведеного аналізу можна зробити наступний висновок: єдиним ре­зультатом зростання сукупного попиту в довгостроковому періоді буде до­сягнення нового, вищого за початковий, рівня цін.

Не менш важливо визначити, як буде реагувати система на зниження су­купного попиту в довгостроковому періоді. Класики стояли на позиціях са­морегулювання ринкової системи, вони відстоювали її здатність пристосову­ватись до різного роду потрясінь і відновлюватись після криз і депресій. Представники класичної школи допускали, що перенасичення ринку може викликати тимчасове скорочення обсягу випуску і зниження цін на конкуре­нтному ринку. Але це не може тривати довго. Коли економіка вступає в фазу спаду, в ній зростає рівень безробіття. Люди не можуть знайти роботу і всту­пають в конкуренцію з працюючими, що призводить до зниження зарплати. Всі власники інших ресурсів також згодні їх продати за нижчою ціною. У пе­ріод падіння цін в умовах скорочення попиту фірми вносять поправки у свої очікування, вони поступово розширюють виробництво, оскільки витрати продовжують зменшуватись. В результаті виробництво повертається до свого природного рівня, тобто знову настає повна зайнятість. Обсяги виробництва відповідають границі виробничих можливостей попереднього періоду, але за значно нижчого рівня цін.

розвитку змішаної економічної системи

Рис. 19.20. Класична модель відновлення після спаду

Прослідкуємо цей процес за допомогою моделі ADAS (рис. 19.20). Не­хай економічна система перебуває у стані коротко- і довгострокової рівнова­ги (точка A) за потенційного обсягу випуску та досить високого рівня цін P₁, збалансованих як на ринку товарів, так і на ринку ресурсів. Сукупний по­пит, представлений кривою AD₀, достатній для того, щоб весь вироблений національний продукт був реалізований. Припустимо, що несподіваний нега­тивний шок попиту, пов’язаний з підвищенням податків, завдяки яким уряд намагається поповнити бюджет, щоб виконати передвиборчі соціальні обіця­нки, переміщує криву сукупного попиту ліворуч (AD₀ → AD₁).

Економічна система починає рухатись вздовж короткостроко­вої кривої сукупного пропону­вання AS₀ з точки A в точку B. Короткострокова рівновага у точці B протримається до того часу, доки не впадуть ціни на ри­нку ресурсів, перш за все зарпла­та. У міру падіння цін на ресурси фірми розширюють виробництво, крива пропонування AS₀ зміщу­ється праворуч - вниз до AS₁. Сукупний попит поступово, ру­хаючись по кривій AD₁, зрівно­важується з сукупним пропону­ванням у точці C, зміщуючи вниз всю економічну систему. Рівноважний стан досягається на природному рівні реального випуску, тобто повертається до стану повної зайнятості за нижчого рівня цін. Тут знову настає довгострокова рівновага (перетин кри­вих AD₁ і AS_l ).

Додатково вирівнюють систему, як вважали класики, коливання ставки проценту, від рівня якої прямо залежить величина заощаджень і обернено - величина інвестицій. У приватній закритій економіці без втручання держави інвестиції завжди повинні бути рівними заощадженням (I = S). Якщо фір­ми скоротять інвестиційні програми, то заощаджень виявиться більше. У ба­нків нагромадяться надлишкові резерви, і вони знизять ставку проценту, в ре­зультаті чого інвестори знову розширять попит на кредити. У той же час на-

селення, зважаючи на низьку доходність заощаджень, зменшить їх, відповід­но розширивши поточне споживання. Збільшений сукупний попит зрівнова­жить розширене виробництво товарів.

Таким чином, згідно з класичною теорією, у довгостроковому періоді ре­альний обсяг виробництва повертається завжди до свого природного рівня, завдяки гнучким номінальним показникам - рівню цін, зарплати і процентних ставок.

Дж. М. Кейнс висловив сумнів у тому, що коливання процентної ставки можуть відігравати роль механізму вирівнювання заощаджень та інвестицій, оскільки вважав, що ні заощадження, ні інвестиції не мають високої чутливо­сті до проценту. Для інвестицій більше значення має психологічний імпульс - настрій та очікування інвесторів, а для заощаджень - власні плани домого- сподарств щодо майбутніх видатків на різні потреби, що спонукають їх за­ощаджувати, а також величина реального використовуваного доходу. „Неба­гато людей, - відзначав Дж. М. Кейнс, - вирішують змінити свій спосіб жит­тя через те, що рівень процентної ставки впав з п'яти до чотирьох“^[77]. Процен­тна ставка відіграє в цих процесах лише другорядну роль. Хоч за інших рів­них умов зниження процентної ставки все ж таки може спричинити зростан­ня інвестицій. Але планові інвестиції, за Дж. М. Кейнсом, значно менш елас­тичні відносно процентної ставки (крива інвестицій більш стрімка), ніж у класичному варіанті, а заощадження взагалі абсолютно нееластичні. Вплив процентних ставок на величину інвестицій розглядався Кейнсом лише як те­оретична можливість, тому що реально інвестиції планові, а падіння процен­тних ставок має свої межі.

У праці Дж. М. Кейнса немає жодного графіка, який стосувався б пробле­ми вирівнювання сукупного попиту і сукупного пропонування. Але його по­слідовники на основі логічних висновків Кейнса створили графічну ілюстра­цію механізму поведінки економічної системи в умовах падіння сукупного попиту за кейнсіанським підходом.

Як і класики, Дж. М. Кейнс визнавав, що скорочення сукупного попиту спричинить рух всієї економічної системи вниз і буде супроводжуватись зниженням товарних цін і зайнятості. Але у нього було своє бачення характе­ру сукупного попиту і пропонування. Дж. М. Кейнс вважав, що ціни знижу­ються в силу дії закону спадної віддачі ресурсів: за скорочення обсягів виро­бництва нижче оптимальних витрати виробництва у кожної фірми будуть зменшуватись. Проте номінальна зарплата нееластична, вона гальмує скоро­чення витрат і розтягує депресію у часі. Якщо номінальна зарплата знизить­ся, як і всі ціни, то купівельна спроможність найманих робітників не підви-

Рис. 19.21. Реакція економічної системи на скорочення сукупного попиту: кейнсіанський підхід

щиться, реально вони будуть такі ж бідні, а за умови зростаючого безробіття сукупний попит тим більше не розшириться. Отже, спираючись на два дока­зи: нееластичність зарплати і сукупного попиту - Дж. М. Кейнс категорично заперечував тезу, що зниження цін спонукає фірми до розширення обсягу ви­пуску і повернення його до природного рівня.

Спираючись на позицію Дж. М. Кейнса, його послідовники у моделі ADAS для ситуації падіння сукупного попиту (рис. 19.21) приймають, що сукупне пропонування як у короткому, так і у довгостроковому періоді є від­носно еластичним за рівнем цін. Довгострокова крива сукупного пропону­вання AS_l співпадає з короткостро­ковою AS₀ і є висхідною. Сукупний попит, навпаки, абсолютно нееласти- чний, крива AD₀ має вигляд верти­кальної прямої. Початкова рівновага встановлюється у точці A, де випуск відповідає його природному рівню Y ).

Зі зниженням з будь-яких причин сукупного попиту (ADo → AD1) вся економічна система буде руха­тись вздовж кривої AS₀ ліворуч - вниз до точки рівноваги, доки не на­ступить депресія, а далі рух припиня­ється. Нова рівновага у точці B до­сягається за значно нижчого рівня цін, зайнятості і реального випуску. Сильна протидія робітників зниженню зарплати (страйки, акції протесту) перешкодить фірмам розширити обсяги випуску, тому система залишається в рівновазі у точці B за неповної зайня­тості, аж доки якісь зовнішні сили не пожвавлять попит.

Більш за те, навіть якби номінальна зарплата та ціни на ресурси знизились і крива сукупного пропонування змістилась праворуч у положення AS₁, то згідно з версією Дж. М. Кейнса економіка не зможе повернутись до свого природного рівня, оскільки сукупний попит абсолютно нееластичний. Рис. 19.21 показує, що економіка вільно падає вздовж вертикальної кривої сукуп­ного попиту AD₁, тому що не існує внутрішнього механізму, який би зміг її повернути до початкового, природного рівня. Економічна система буде про- тягом тривалого періоду перебувати у депресивному стані з високим рівнем безробіття.

Тепер можемо зробити висновки щодо відмінностей між класичним і кей- нсіанським поясненнями реакції економічної системи на зміну сукупного по­питу, зокрема на зміну планових інвестицій.

Класики вважали, що падіння інвестицій ненадовго скоротить сукупний попит, оскільки механізм гнучкої процентної ставки швидко зрівноважить реальні планові інвестиції і реальні заощадження на природному рівні випус­ку. Якщо ж цей механізм буде недостатній, то гнучкі ціни ресурсів і кінцевої продукції швидко повернуть сукупний попит до попереднього, і економіка знову врівноважиться на потенційному рівні випуску за повної зайнятості.

З кейнсіанської точки зору інвестиції нечутливі до коливань процентної ставки, а жорсткість зарплати і нечутливість сукупного попиту до рівня цін є нездоланною перешкодою для відновлення реальних обсягів виробництва на природному рівні. Більш за те, Дж. М. Кейнс стверджував, що навіть незначна зміна у реальних планових інвестиціях або інших компонентах сукупного по­питу сильно руйнує стабільність економіки через мультиплікативний ефект.

19.4.