Як ми вже знаємо, у країнах з ринковою економікою майже два століття зберігається тенденція циклічного розвитку:

періоди економічного зростання змінюються періодами спадів, після чого економіка через деякий час пожвав­люється і часто дуже швидко піднімається вище природного рівня, а після та­кого „бізнес-буму” настає черговий спад.

Ранні економісти, яких ми називаємо класиками, тривалий час розглядали ділові цикли як тимчасові відхилення, які самостійно переборюються ринко­вими силами. Більшість з них (Д. Рікардо, Дж.С. Мілль, А.Маршалл), спи­раючись на погляди А.Сміта та Ж.Б.Сея, відстоювали думку про те, що ри­нок має могутні саморегулятори, тому надвиробництво неможливе, гнучкість зарплати і цін швидко очищають ринки, збалансовують сукупний попит і пропонування, відтак економіка за короткий період повертається до повної зайнятості і функціонує на природному рівні. Звідси випливав висновок, що ринкова економічна система не потребує ніякого зовнішнього регулювання. Більш за те, будь-яка макроекономічна політика не може вплинути на рівень зайнятості і реальний обсяг виробництва, а може лише змінювати рівень цін.

Проте 30-ті роки ХХ ст. дали Велику депресію, яку класична теорія поясни­ти не змогла. Дж. М. Кейнс у „Загальній теорії зайнятості, проценту і грошей” запропонував альтернативну теорію. Він розробив поняття ефективного попи­ту, який відіграє активну роль у розвитку економічної системи, і зовсім по- іншому розглянув поведінку сукупного пропонування. Дж.М.Кейнс вважав, що ціни і зарплата негнучкі і пристосовуються до змін дуже повільно, відтак від­новлення рівноваги може розтягнутися на десятиліття, а економіка протягом тривалого часу може функціонувати за низьких обсягів випуску і великого без­робіття. З цих спостережень Дж. М. Кейнс зробив вражаючий висновок про те, що застосування урядом фіскальної і монетарної політики може стимулювати розвиток економіки і підтримувати високий обсяг національного виробництва і зайнятості. Кейнсіанський підхід докорінно змінив аналіз ділових циклів та економічної політики, тому був оцінений як кейнсіанська революція.

З того часу в економічній науці не припиняється дискусія про те, яку роль у розвитку економічної системи відіграють урядові рішення, яка власне полі­тика потрібна, щоб пом’якшити коливання ділового циклу і пов’язаних з ни­ми проявів макроекономічної нестабільності, таких як вимушене безробіття та стійка інфляція.

22.1.