Зайнятість і безробіття як явища ринкової економіки. Показники безробіття

Проблеми зайнятості і безробіття працездатного населення виникають в процесі функціонування ринку праці.

Детальну класифікацію населення, в основу якої покладено здатність до найманої праці, розробили Міжнародна організація праці (МОП) та Органі­зація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).

Рис. 12.1. Класифікація населення та складові ринку праці

До інституціонального населення (Т_ін ) відносять осіб, які ще не досяг- ли працездатного віку, і тих, котрі вже вибули зі складу робочої сили у зв'язку з виходом на пенсію, а також осіб, які перебувають у лікарнях чи ін­ших закладах у тривалій ізоляції. Всі ці особи перебувають на утриманні дер­жави або інших осіб.

До неінституціонального населення (Т_ні) відносять все працездатне населення. Таким чином:

В свою чергу неінституціональне населення поділяють на економічно не­активне (N) та економічно активне

Економічно неактивне населення - це особи, які не працюють за наймом і не шукають роботу за наймом. До них відносять студентів, домогосподарок, а також підприємців і людей вільних професій, членів виробничих коопера­тивів. Всі ці люди здатні до праці, але не до найманої, а вільної. Вони утво­рюють категорію самозайнятих. Самозайнятість - це форма зайнятості, ха­рактерна для тих видів діяльності, які не вимагають значних обсягів старто­вого капіталу, де невисокі бар'єри вступу на ринок товарів та послуг, або ж вступ вільний.

Економічно активне населення (R) - це та частина населення, яка фо­рмує ринок праці, складається із зайнятих найманою працею (L) та безро­бітних (U) :

Частка економічно активного населення у його загальній чисельності по­казує рівень економічної активності населення (R) :

Зайнятість економічно активного населення (найманих працівників) може набувати різних форм:

■ стандартна зайнятість означає, що особа працює за наймом в одного наймача, у його приміщенні, із стандартним навантаженням протягом зміни, тижня, місяця, року;

■ неповна зайнятість викликається різними причинами, вона може бути тимчасовою, випадковою і частковою.

Тимчасова зайнятість пов'язана з сезонністю робіт, з реалізацією певно­го проекту, коли люди працюють за контрактом з визначеним терміном. Ви­падкова зайнятість виникає, коли люди працюють без зазначення терміну роботи. Часткова зайнятість має місце, коли особи працюють неповний ро­бочий день або тиждень. Випадкова і часткова форми зайнятості пов'язані передусім з коливаннями ділової активності підприємницького сектора, з кон'юнктурою ринку праці.

Чисельність зайнятих і безробітних визначає обсяг пропонування робочої сили на ринку праці.

Безробіття - це такий стан ринку, за якого пропонування праці переви­щує попит на неї. Переважна більшість економістів розцінює безробіття як притаманне ринковій економіці суто негативне явище, яке руйнує нормаль­ний хід розвитку суспільства. Проте деякі вбачають у ньому і конструктивні функції, оскільки воно стимулює ефективну зайнятість та конкуренцію на ринку праці, сприяє мобільності трудових ресурсів, стихійному перерозподі­лу їх між галузями і територіями, а також за кваліфікаційним і професійним складом у процесі пристосування до зміни умов ринку. Ця позиція відобра­жає існування різних видів безробіття, і очевидно, може стосуватись лише нетривалих добровільних форм безробіття, які практично не враховуються офіційною статистикою, а в теорії відносяться до „природного“, - викликано­го не розбалансуванням ринку праці, а переважно особистими причинами.

Безробіття визначаться як наявність контингенту осіб певного віку, які не мають роботи за наймом, є придатними до роботи зараз і шукають робо­ту^[47]. Безробітною вважають особу, яка відповідає цим трьом умовам, визначе­ним МОП: вона не має роботи за наймом, активно шукає її і готова негайно приступити до роботи. Активний пошук означає, що особа, яка втратила ро­боту, зареєструвалась на біржі праці (у центрі зайнятості) і постійно зверта­ється туди за інформацією про наявність вакансій. У деяких країнах безробі­тним вважається і той, хто у пошуках роботи звертається безпосередньо до роботодавців, подає оголошення в газети або відгукується на оголошення.

Рівень безробіття або норма безробіття (U) вимірює частку без­робітних у чисельності робочої сили:

Показник норми безробіття широко використовується для визначення стану ринку праці, проте він має чимало недоліків. Насамперед він неточно відображає економічну ситуацію, оскільки не всі непрацюючі відносяться до безробітних, а лише зареєстровані, тобто, які виконують три умови МОП.

Попри визначеність загальних принципів обчислення обсягів безробіття, у кожній країні існують власні їх критерії, тому величина показника рівня без­робіття може залежати від багатьох чинників, зокрема від прийнятих в країні вікових обмежень працездатності, тривалості часу, встановленого для пошу­ку роботи, джерел інформації про безробіття та ін. В одних країнах дані про безробіття базуються на вибірковому обстеженні домогосподарств, в інших - на даних про кількість людей, які отримують допомогу з безробіття, ще в ін-

ших - на даних офіційної статистики.

Так, в Японії, Швеції, Швейцарії рівень безробіття досить тривалий час був значно нижчим, ніж в інших промислово розвинених країнах. Поясню­ють цей факт різними причинами. В Японії значно жорсткіші вимоги до осіб з категорії „ті, що шукають роботу“, тому багато людей, які, наприклад, у США вважались би безробітними, в Японії просто не враховуються у складі робочої сили. Низький рівень безробіття у Швеції в значній мірі пояснюється тим, що держава здійснює широкомасштабні програми перекваліфікації для тих, хто втратив роботу, і не зараховує їх до складу безробітних. Швейцарія у періоди спадів примушує іноземних робітників залишати країну, не видає но­вих дозволів на роботу в країні і не продовжує терміну старих, в результаті чого рівень безробіття залишається низьким, хоч загальна зайнятість змен­шується.

Деякі економісти вважають, що кращим показником використання робо­чої сили є коефіцієнт рівня занятості. Він обчислюється як відношення за­йнятих до загальної чисельності населення. Цей показник добре відображає зміни ситуації в економічній системі не лише у короткостроковому періоді, але і в довгостроковій перспективі. Дані про рівень зайнятості показують, чи створюються нові робочі місця в країні.

Склад робочої сили і безробітних постійно змінюється. Як показує рис. 12.1, людина може відноситись до зайнятих або до безробітних, або належати до осіб, що перебувають поза межами робочої сили. Кожна група пов'язана з іншими вхідними і вихідними потоками осіб, котрі змінили свій статус. Зокре­ма, поза межами робочої сили знаходяться особи, які вперше шукають роботу, і ті, які виходять на пенсію. Перші вливаються в число безробітних, а другі - у групу, представники якої не входять в робочу силу. З групи безробітних вихо­дять за межі робочої сили особи, які перестали шукати роботу, а ті, хто повер­таються на робочі місця, входять у в групу зайнятих. Група безробітних не є однорідною. Її можуть поповнювати „первинні безробітні“ - ті, хто шукають роботу вперше, і „вторинні“ - ті, хто вже працював і втратив роботу.

Важливою характеристикою безробіття є його тривалість. Значна кіль­кість людей потрапляє у число безробітних на короткий період, вони порівняно швидко знаходять роботу і страждають від безробіття відносно мало. Таке явище називають безробіттям за нормальної плинності кадрів. Інша ситуація, коли безробіття носить затяжний характер і людина опиняється у скрутному становищі на тривалий час. Традиційно вважають, що переважає тип безро­біття, породжений нормальною плинністю кадрів, так зване „пошукове“ без­робіття, коли люди залишають робоче місце, щоб знайти кращу, яка б ліпше відповідала їх здібностям і більш оплачувану роботу. Але ряд дослідників виявили, що близько половини безробітних не можуть працевлаштуватися протягом понад 6 місяців на рік. Такий тип безробіття відображає не пошуки роботи, а неможливість її знайти. В Україні у період економічного пожвав­лення рівень безробіття (за методологією МОП) серед економічно активного населення віком 15-70 років знизився з 11,6% у 2000 р. до 6,0% у 2008 р., сере­дня тривалість пошуку роботи за цей же період скоротилася з 10 до 6 місяців.^[48]

Тривалість безробіття є певним відображенням стану економіки країни. У застійних економіках безробіття носить тривалий характер. В економіках, що динамічно розвиваються, де здійснюється структурна перебудова, люди втра­чають роботу в одних галузях, але досить швидко знаходять її в інших.

12.2.