Форми та типи безробіття. Чинники рівня безробіття

З огляду на обставини, через які виникає безробіття, виділяють дві основ­ні форми безробіття: добровільне і вимушене.

Добровільне безробіття може виникнути з різних причин, які не зале­жать від кон’юнктури на ринку праці.

Фрикційне безробіття виникає через особисті причини. Деяких людей не влаштовує рівень зарплати або умови праці, які не відповідають вимогам індивіда чи його кваліфікації, тому вони залишають роботу, а пошу­ки нового робочого місця потребують певних затрат часу, можливо, переїзду на нове місце проживання. Такий тип безробіття вписується у плинність кад­рів і змушує наймачів створювати належні умови для працюючих, забезпечу­вати достатній рівень зарплати, щоб утримати працівника на робочому місці. В залежності від мотивів зміни роботи розрізняють безробіття очікувань і спекулятивне безробіття. Безробіття очікувань виникає, коли до нової ро­боти можна приступити через деякий час, а спекулятивне - коли за тимчасо­вого зниження реальної зарплати деякі працівники залишають роботу, очіку­ючи, що у майбутньому ставка зарплати підвищиться.

Припинення роботи може бути викликане сімейними обставинами, які пов’язані з одруженням, народженням дитини, станом здоров’я, тощо. В кра­їнах, де відсутні або слабо розвинені інституції, які надають послуги, жінки працюють рідше, вони займаються домогосподарством, вихованням дітей. А там, де добре розвинена субсидована система догляду за дітьми, наприклад, у Швеції, частка жінок у робочій силі висока.

Головною ознакою фрикційного безробіття є недовготривалість. На ринку праці у таких випадках можна досить швидко знайти потрібне місце роботи.

Структурне безробіття пов'язане зі змінами у структурі вироб­ництва, спричиненими змінами у попиті або технологічними нововведення­ми. На ринку праці виникає невідповідність кваліфікації частини робітників новим вимогам. Деякі галузі, які виробляють продукцію, що перестала кори­стуватись попитом, попадають в розряд депресивних, у той час як виникають нові галузі, які швидко розвиваються і пред'являють попит на робочу силу нової кваліфікації. В цій ситуації виникає загроза втрати роботи для праців­ників із застарілою кваліфікацією. Щоб мати можливість працювати, їм по­трібно перекваліфіковуватись, здобувати нову професію. Ті, хто не можуть цього зробити за віком, станом здоров'я чи іншими обставинами, надовго втрачають роботу, незважаючи на наявність на ринку праці робочих місць. Різновидом структурного безробіття є конверсійне безробіття, пов'язане з переорієнтацією оборонних галузей на випуск цивільної продукції. Зміна структури виробництва має суперечливі наслідки. З одного боку, це явище прогресивне, оскільки покращується технологія або форми організації вироб­ництва, а нові товари краще відповідають попиту споживачів. А з іншого бо­ку воно породжує соціальні проблеми безробіття, призводить до погіршення життя тих, котрі не зуміли пристосуватись до нових вимог ринку праці і втратили роботу.

Структурне безробіття значно триваліше у порівнянні з фрикційним, воно потребує багато часу для перепідготовки і переміщення великої кількості пра­цівників, хоч зрештою приводить до якісних змін у кваліфікаційно-професійній структурі робочої сили. Профспілки чинять сильний опір структурному безро­біттю, вони вимагають зберегти робочі місця, продовжити терміни трудових угод, але це не вирішує проблеми. З огляду на болісність процесу, деякі еконо­місти відносять структурне безробіття до вимушеного, але більшість дотриму­ються погляду, що структурне безробіття є добровільним.

Інституціональне безробіття обумовлене правовими нормами. Високі соціальні виплати безробітним сприяють подовженню терміну влаштування на роботу, тим самим збільшується кількість безробітних.

Вимушене безробіття отримало назву циклічного, тому що воно по­роджується циклічними коливаннями економічної кон’юнктури, досягаючи максимального рівня в періоди затяжної депресії. Банкрутство і закриття під­приємств викидає на вулицю масу людей, які можуть і хочуть працювати, але підприємці з огляду на відсутність попиту на продукцію скорочують робочі місця. Шоки пропонування, які породжують циклічні коливання ділової ак­тивності, зменшують попит на робочу силу, на ринку праці виникає її надли­шок. Циклічне безробіття, як правило, менш тривале, ніж структурне, але триваліше, ніж фрикційне.

У періоди спадів значна кількість працездатного населення у короткий строк лишається без засобів до існування, тому циклічне безробіття вимагає соціального захисту, як і структурне. Держава може пом’якшити вплив кон’юнктурних коливань на ринок праці. Циклічне безробіття можна змен­шувати за допомогою експансіоністської макроекономічної політики уряду без ризику викликати прискорення інфляції, але добровільне безробіття та­кими методами знизити неможливо. Потрібна спеціальна структурна політи­ка, перепідготовка кадрів, спеціальні податкові пільги, які б стимулювали підприємців зберігали робочі місця, а працівників - швидше влаштовуватись на роботу.

Крім цих основних форм і типів безробіття існують ще багато інших, які виділені за іншими критеріями.

Сезонне безробіття деякі відносять до фрикційного, а інші - до структу­рного, але воно зумовлене специфічними умовами виробництва, яке носить сезонний характер.

Виявлено, що безробіття неоднакове в різних демографічних групах. Най­вищий його рівень спостерігається серед молоді та жінок. Молодіжне безро­біття виокремлюється як проблема з огляду на її важливість для суспільст­ва. Ринок виявляється не готовим забезпечити робочими місцями масовий приплив робочої сили у вигляді випускників вищих навчальних закладів, ко­леджів, шкіл. Найбільше від безробіття страждають підлітки у віці 16-19 ро­ків, так звані тінейджери, особливо в тих країнах, де уряди докладають недо­статньо зусиль для створення спеціальних програм молодіжного працевлаш­тування. Рівень безробіття серед молоді у 2 рази перевищує загальний рівень безробіття у США, Великобританії, Франції, він є у 3 рази вищим за загаль­ний у Швеції та Італії. Але, наприклад, у Німеччині, де існує високо розвину­та система професійного навчання і профорієнтованих шкіл, рівень молодіж­ного безробіття нижчий (1,6 рази). Жіноче безробіття певною мірою є ві­дображенням гендерної рівності у суспільстві. Рівень безробіття серед жінок (порівняно з рівнем безробіття серед чоловіків) є в 2,4 рази вищим у Греції, в 1,8 рази вищим в Іспанії, в 1,2 рази - у Франції, він майже однаковий у Шве­ції та Росії, і є нижчим за рівень чоловічого безробіття у Великобританії, Японії і в Україні^[49].

Технологічне безробіття зумовлене впровадженням нової техніки і тех­нології. Науково-технічний прогрес породжує суперечливі процеси. З одного боку, ручну працю замінює машинна, тому багато працівників вивільняється. Але одночасно з вивільненням робітників можуть відкриватись нові робочі місця, з’являється попит на робочу силу з новими навичками, цим технологі­чне безробіття близьке до структурного.

Регіональне безробіття виникає через специфічні причини історичного або демографічного плану. Проблема регіонального безробіття не може бути вирі­шена на місцевому рівні, а потребує розробки загальнонаціональних програм.

Розрізняють також приховане і відкрите безробіття. Приховане безро­біття пов’язане з працездатними особами, які офіційно припинили пошук ро­боти, тобто фактично є безробітними, які не реєструються на біржі праці. Ін­шим джерелом прихованого безробіття є наявність осіб, які офіційно вважа­ються зайнятими, проте працюють неповний робочий день чи тиждень, пере­бувають у примусових неоплачуваних відпустках. Відкрите безробіття охоп­лює тих індивідів, які зареєструвались на біржі праці.

В усіх країнах з ринковою економікою загальний рівень безробіття колива­ється з року в рік, але ніколи не опускається до нуля. Як правило, навіть у фазі піднесення, коли обсяги виробництва досягають максимального значення, іс­нують особи, які не працюють, хоч і можуть знайти роботу. Влада завжди на­магається боротись з безробіттям, оскільки воно представляє собою важливу соціально-економічну проблему, але тут виникає питання: до якого рівня необ­хідно зменшувати безробіття, адже є люди, які не працюють за власним бажан­ням. Тоді економісти ввели поняття „природний рівень безробіття’’.

Природний рівень безробіття (Uf) визначається як частка без­робітних, яка відповідає доцільному рівню повної зайнятості в економіці, ко­ли відсутнє циклічне безробіття.

На практиці визначити такий рівень досить складно. Теоретично природ­ним вважають рівень безробіття, що існує в умовах рівноваги, до якої повер­тається економіка після спадів, коли очікувана інфляція дорівнює фактичній. У деяких економістів викликає заперечення сама назва „природний рівень безробіття“, оскільки безробіття не може бути природним явищем. Тому вони запропонували нову назву: „рівень безробіття, який не прискорює інфляцію“ (NAIRU). Виходять з того, що інфляція починає прискорюватись, коли за­гальний рівень безробіття (U) нижчий за природний (Uf), тобто U < Uf, і навпаки, інфляція починає знижуватись, коли загальний рівень безробіття вищий за природний U > Uf. Отже, якщо U = Uf, інфляція стабілізується, це і є рівень NAIRU.

За базу відліку беруть період, коли зайнятість робочої сили забезпечувала розвиток економіки з досить стабільними цінами. Потім цей базовий рівень зайнятості коригують з врахуванням змін у складі робочої сили в наступні періоди, враховують зростання частки молоді тощо. У США за базу був взя­тий період середини 1960-х рр., проте оцінки природної норми безробіття, проведені за різними методиками коригування, дали різні результати, з похи­бкою приблизно 1%. Точно визначити, яким повинен бути природний рівень безробіття в певному періоді, не вдалось. Поступово оцінки рівня природного безробіття зростали. В середині 1960-х рр. вважали, що природним є рівень безробіття 4,5%, на початку 1970-х показник зріс вже до 6%, а в середині 1980-х - до 7%. Зараз деякі вчені пропонують цифру 9%.

У макроекономічних моделях природний рівень безробіття звичайно роз­раховують як суму рівнів фрикційного і структурного безробіття за нульово­го циклічного.

Виділені чинники, які впливають на природний рівень безробіття. Ва­жливим чинником є демографічний, зокрема, структура населення. Оскільки безробіття неоднакове в різних демографічних групах і є найвищим серед жі­нок і молоді, то зміна частки цих груп на ринках праці впливає на рівень при­родного безробіття в економіці в цілому. Так, збільшення народжуваності пі­сля Другої світової війни зумовило у 1970-х роках бум входження на ринок праці молодих працівників, що підвищило рівень фрикційного і природного безробіття. Проте старіння цього покоління у 1990-ті роки знизило середній вік робочої сили, рівні фрикційного і природного безробіття. В масштабах економіки рівень природного безробіття можна визначити як середньозваже­ну величину рівнів безробіття в різних демографічних групах. Застосувавши таку методику, американські дослідники виявили, що старіння робочої сили в США у 1980-х роках сприяло зниженню природного рівня безробіття.

Ряд чинників, що впливають на рівень природного безробіття, пов’язують з втручанням держави. Деякі економісти висловлюють думку, що законо­давче встановлення мінімальної зарплати, вищої за рівноважну, насампе­ред для молодих робітників, майже в усіх країнах світу підвищує рівень без­робіття серед цієї демографічної групи, оскільки зменшує у підприємців сти­мули до найму низькокваліфікованих робітників і організації їх навчання на робочому місці. Але фактичні дані не завжди підтверджують цю залежність.

У багатьох країнах існує система страхування на випадок безробіття (в США така програма існує з 1936 р.). Хоч страхові виплати мають обме­ження - вони не виплачуються відразу, не виплачуються, коли недостатній стаж роботи, коли людина звільнилася за власним бажанням тощо, але вони все ж таки полегшують становище людей, які втратили роботу, тому безробі­тні не дуже поспішають зайняти будь-яке робоче місце, тим самим тривалість безробіття в цілому підвищується.

Співвідношенням між використовуваним доходом, який отримує безробі­тний (Y_u ), і використовуваним трудовим доходом (Y_d) вимірює коефіцієнт заміщення. Вважають, що чим вищий цей показник, тим вищий рівень добро­вільного безробіття. Відіграє роль також система оподаткування зарплати і допомоги з безробіття. Мілтон і Роуз Фрідмени у 1980 р. пропонували знизи­ти допомогу безробітним, щоб стимулювати пошук роботи. Але міжнародні співставлення виявили, що основним чинником є не розмір допомоги, а три­валість її виплати. Там, де період виплат жорстко обмежений (США, Японія, Швейцарія), тривалість безробіття значно менша, ніж там, де виплати тривалі (Бельгія, Нідерланди).

Ще одним чинником зростання рівня природного безробіття є підвищен­ня загального рівня життя населення, яке дозволяє більш тривалий час працюючим членам домогосподарства утримувати безробітного, що очікує більш престижної чи високооплачуваної роботи.

В останні роки дискутується гіпотеза про гістерезис безробіття, тобто вплив на рівень добровільного безробіття змін у фактичному рівні безробіття. Довгі періоди високого загального безробіття сприяють підвищенню природ­ного рівня безробіття. Під час тривалого безробіття працівники втрачають свої виробничі навички і здібності, тому навіть після припинення шокового падіння виробництва вони не можуть швидко знайти роботу. Гіпотеза про гі­стерезис зараз широко використовується для пояснення зростання рівня при­родного безробіття в європейських країнах. Дослідники безробіття виявили, що сучасний рівень природного безробіття в ряді європейських країн значно перевищує попередні показники. Так, у Великобританії рівень природного безробіття тепер оцінюють приблизно у 10%, в Бельгії - 10,8%, в Іспанії - 11,3%. У Німеччині рівень природного безробіття становить приблизно 4%, але на початку 1970-х рр. він складав біля 2%. Таке значне зростання показ­ника пояснюють впливом гістерезису, пов’язаного з кризовими явищами, ви­кликаними нафтовим шоком у 1970-1980 pp.

Таким чином, вичерпного пояснення рівня і тривалості природного безро­біття немає. По різних країнах ці показники мають значний розмах коливань.

Користуючись аналізом безперервних потоків припливу і відпливу робо­чої сили в різні групи, можна побудувати формальну модель динаміки робо­чої сили. Припустимо, що чисельність робочої сили незмінна. Позначимо кое­фіцієнт звільнення працівників, тобто частку зайнятих, яка втрачає роботу щомісяця -а, а коефіцієнт працевлаштування, тобто частку безробітних, яка знаходить роботу щомісяця - γ. Якщо число найнятих на роботу працівників дорівнює числу звільнених з роботи, то рівень безробіття незмінний, тобто ри­нок праці перебуває у стаціонарному стані. Кількість найнятих становить γU,

штування.

Більш глибоке з’ясування чинників безробіття потребує розгляду механі­зму функціонування ринку праці. Природне безробіття називають добровіль­ним, а також рівноважним, тому що воно виникає, коли ринок праці перебу­ває у стані рівноваги. Але крім цього існує вимушене безробіття, яке зале­жить від змін кон’юнктури на ринку праці.

12.3.