Розрахунки за допомогою платіжних вимог-доручень

Платіжна вимога доручення – це комбінований платіжний документ, який складається з двох частин: 1) вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити на під­ставі направлених йому поза банком розрахункових і відвантажувальних документів вартість поставленої за договором про­дукції, виконаних робіт і наданих послуг; 2) доручення платника своєму банку про перерахування з йо­го рахунку суми, яка проставлена у графі «сума до сплати» цифрами та літерами.

Платник, вирішивши оплатити платіжну вимогу-доручення, здає його до свого банку, оформивши його своїми підписами та відбит­ком печатки. Строк здачі вимоги-доручення до банку платника пе­редбачається в договорі, але не повинен перевищувати 20 днів.

Про відмову повністю або частково оплатити платіжну вимо­гу-доручення платник повідомляє безпосередньо постачальника в порядку і строки, передбачені договором. може відмовитися від акцепту в повній сумі, якщо:

• постачальник пред'явив вимогу за незамовлені, не передбачені договором товари та послуги;

• товари відвантажені не за належною адресою або достроково без згоди покупця;

• до закінчення строку акцепту документально встановлено, що товари, які надійшли, недоброякісні, некомплектні, нестандартні, пониженої сортності;

• товари оплачені раніше та інше.

Часткова відмова від оплати може бути заявлена, коли згадані причини стосуються лише частини суми вимоги, а саме:

• поряд із замовленими товарами постачальник відвантажив незамовлені;

• допущена арифметична помилка в рахунку;

• частина товарів виявилася недоброякісною та інше.