К

Кадастр (кадастр) – систематизоване зведення відомостей, яке складається періодично або шляхом безперервних спостережень над відповідним об'єктом. Розрізняють К. земельні, водні, податкові га ін.

Казна (казна) – фінансові кошти держави, які формуються і використовуються через спеціальну державну структуру – казначейство. Вживається також в розумінні сховища грошей, дорогоцінностей тощо.

Казначейство (казначейство) – державний фінансовий орган, що відає касовими операціями державного бюджету.

Казначейський білет (казначейский билет) – нерозмінні на золото паперові гроші, що їх випускає національний банк або казначейство, а також короткострокові зобов’язання казначейства, які вступають в обіг. Близькі за змістом і сутністю до банківських грошових білетів. Забезпечуються усім державним надбанням і обов’язкові для приймання як засіб платежу в усіх банківських структурах за їх номінальною вартістю.

Казначейські векселі (казначейские векселя) – державні цінні папери, що являють собою короткострокові грошові і випускаються на строк від 3 до 12 місяців. Розповсюджується лише серед банків або інших юридичних осіб і за ними виплачуються відсотки у вигляді купонів. Дохід власника К.в. створюється з того, що вони продаються нижче від номінальної вартості, а викуповуються за номіналом.

Календар (календарь) – 1. Система виміру часу, що грунтується на періодичності явищ природи, пов’язаних з рухом небесних тіл. 2. Показник усіх днів року з зазначенням днів відпочинку, свят або визначених подій.

Календарний рік (календарный год) – рік, що обчислюється за календарем, і з яким збігаються обліковий і звітний періоди. Господарський і фінансовий рік збігаються.

Калькулювання (калькулирование) – спосіб розрахунків, групування й розподілу витрат у натуральному і вартісному показниках для визначення загальної собівартості продукції, послуг.

Калькуляція (калькуляция) – один із різновидів постатейного розрахунку складових від загальних витрат на одиницю виробничої продукції, окремої роботи, послуги. Розраховується у вартісних і натуральних показниках за певною формою.

Калькуляція собівартості (калькуляция себестоимости) – обчислення в грошовому виразі витрат на виробництво і реалізацію продукції, робіт, послуг. Порядок обліку витрат і обчислення собівартості продукції, робіт, послуг залежить від особливостей діяльності підприємств, організацій. Номенклатура статей К.с. має свої особливості в різних галузях народного господарства, залежить від напрямку діяльності підприємства, організації.

Канал маркетингу (канал маркетинга) – шлях товару від виробника до оптових торговців, а від них – до роздрібних торговців, кожний з яких являє собою торгову одиницю.

Канал нульового рівня (канал нулевого уровня) – канал прямого маркетингу: розподілу, що безпосередньо з’єднує виробника зі споживачем або безпосередній продаж товару виробником споживачеві.

Канал розповсюдження (канал распространения) – сукупність фірм або окремих осіб, які беруть на себе або допомагають передавати комусь іншому право власності на конкретний товар чи послугу на шляху її надходження від виробника до споживача.

Канали товаропросування (каналы товародвижения) – способи доставлення товарів до місця продажу або споживання у визначені строки при оптимальних (мінімальних) затратах продавця.

Канцелінг (канцелинг) – граничний термін прибуття зафрахтованого судна в порт під завантаження, після закінчення якого фрахтувальник має право розірвати договір.

Капітал (капитал) – 1. Економічна категорія, що виражає суспільно-виробничі відносини. 2. Вартість, яка внаслідок обороту та ефективного використання приносить додаткову вартість, прибуток. 3. Все, що має здатність приносити дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів та послуг і вкладені у бізнесову справу, діло. 4. Діюче джерело доходу у вигляді засобів виробництва.

Капітал акціонерного товариства (капитал акционерного общества) – сукупність індивідуальних капіталів або особистих коштів громадян, що об'єднані відповідно до випуску і розміщення акцій та облігацій. Формально акціонерний капітал – власність акціонерного товариства, а фактично ним розпоряджається власник контрольного пакета акцій, або утримувач найбільшої кількості акцій. К.а.т. може збільшуватися шляхом капіталізації частини прибутку.

Капітал амортизаційний (капитал амортизационный) – капітал, що призначений для відтворення основних засобів виробництва і створюється за рахунок амортизаційних відрахувань.

Капітал вкладений (капитал вложенный) – кошти, вкладені акціонерами в активи компанії в обмін на акції, що створюють частину власного капіталу акціонерної компанії.

Капітал декларований (капитал декларированный) – капітал акціонерного товариства, що підтверджений його установчими та іншими документами.

Капітал змінний (капитал переменный) – частина капіталу, що витрачається підприємцем на купівлю робочої сили і в процесі виробництва змінює свою величину.

Капітал інвестиційний (капитал инвестиционный) – капітал, що вкладений в довгострокові інвестиції, на тривалий термін.

Капітал номінальний (капитал номинальный) – встановлена засновниками акціонерної компанії сумарна вартість акцій, що передбачається випустити.

Капітал постійний (капитал постоянный) – частина капіталу у вигляді засобів виробництва (будівлі, споруди, сировина, паливо тощо), яка у процесі виробництва, на відміну від змінного капіталу, не змінює величини своєї вартості.

Капітал фіктивний (капитал фиктивный) – капітал у формі акції, облігації, заставних листів тощо. На відміну від реального капітулу у вигляді грошей чи обладнання, що являють собою вартість, К.ф. лише дає право на отримання доходу.

Капіталізація прибутку (капитализация прибыли) – витрати прибутку на збільшення капіталу підприємства, перетворення прибутку в капітал.

Капіталізм (капитализм) – суспільно-економічна формація, система, якій притаманна приватна власність на засоби виробництва і розподіл в якій виробленої продукції, товарів, послуг здійснюється в основному через ринок.

Капіталовіддача (капиталоотдача) – показник ефективності використання капіталу, який визначається відношенням обсягу виробленої за певний час продукції у грошовому виражені до вартості основних засобів.

Капітальні вкладення (капитальные вложения) – сукупність витрат матеріальних, трудових та грошових ресурсів, що направляються на розширене відтворення основних фондів всіх галузей народного господарства та приватних осіб. До складу К.в. включаються витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання устаткування, інвентарю, інші капітальні роботи та витрати (проектно-дослідні, геологорозвідувальні та бурові роботи, витрати на відведення земельних ділянок та переселення у зв’язку з будівництвом, на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств та ін.). Фінансування К.в. проводиться за рахунок асигнувань з державного бюджету, коштів підприємств, приватних осіб та кредиту.

Капітальні витрати (капитальные расходы) – грошові витрати, що пов'язані з вкладенням в основний капітал і приріст запасів. В країнах з розвинутою економікою К.в. включають: 1. Капіталовкладення за рахунок коштів центральних та місцевих бюджетів, державних підприємств і фондів. 2. Інвестиційні субсидії та довгострокові бюджетні кредити приватним корпораціям, місцевим органам влади. 3. Капіталовкладення приватного сектора економіки на розширення виробничого капіталу – в будівлі, споруди, машини, обладнання тощо.

Картель (картель) – одна з форм монополістичних об’єднань підприємців, підприємств однієї чи кількох країн, що виробляють однотипну продукцію з метою проведення єдиної економічної та технічної політики, спільних дії щодо встановлення обсягів, структури випуску (продажу) однотипних товарів, розмірів цін, проведення реклами з метою завоювання панівного становища на ринку, придушення конкуренції з боку підприємства, що не є членами К., зберігаючи при цьому юридичну і фінансову незалежність.

Картка банківська (карточка банковская) – спеціальної форми кредитна картка, що видається банком своїм клієнтам.

Картка грошова (карточка денежная) – картка, за якою можна отримати готівку з автомата (банкомата, термінал), а також здійснити терміновий грошовий переказ з поточного рахунку платника на поточний рахунок отримувача платежу.

Картка пластикова (карточка пластиковая) – спеціальна пластикова пластина, за допомогою якої здійснюють усі види грошових платежів у транспорті, підприємствах торгівлі, побутового обслуговування.

Картка платіжна (карточка платежная) – картка, за допомогою якої здійснюють платежі й грошові операції.

Картотека (картотека) – 1. Сукупність карток – носіїв інформації, що систематизовані в певному порядку. 2. Розрахункові документи підприємств та організації – платників, що зберігаються у банку за місцем знаходження платників у зв’язку з тим, що ці підприємства й організації перебувають на особливому обліку через недотримання строків або правил оплати. 3. Скринька або тека (шафа) для зберігання карток.

Каса (касса) – 1. Готівка, що є у розпорядженні підприємства. 2. Структурний підрозділ підприємства. 3. Рахунок у бухгалтерському обліку, в якому відбивається рух, надходження та видачі готівки. 4. Приміщення, яке спеціально обладнується для приймання, зберігання, видачі грошей та інших цінностей.

Касова готівка (кассовая наличность) – гроші готівкою, що знаходяться в касах підприємств, установ, організацій, банків тощо. В касах вона з'являється за рахунок надходжень у вигляді виручки готівкою від реалізації товарів, включаючи послуги, та інших надходжень. Розмір К.г. обмежується лімітом, що встановлюється установами банків. Суму готівки, що перевищує ліміт підприємства, організації та установи здають в касу банку.

Касова книга (кассовая книга) – бухгалтерська книга, призначена для обліку всіх надходжень та видачі грошей.

Касовий дефіцит (кассовый дефіцит) – ситуації коли виявляється нестача готівки у підприємства, організації, установи.

Касовий журнал (кассовый журнал) – складені за певною формою в спеціальному обліковому документі облікові відомості, в яких відображається рух (надходження і видача) грошей.

Касовий оборот (кассовый оборот) – обіг готівки, що пройшла через касу підприємства, організації, установи.

Касовий ордер (кассовый ордер) – бухгалтерський документ, яким оформляється касова операція по прийманню і видачі готівки. Розрізняють К.о. прибутковий і видатковий.

Касові операції (кассовые операции) – операції, пов'язані з прийманням, зберіганням, видачею готівки касами банків, підприємств, організацій, установ. К.о. виконуються касами. Як правило, на підприємствах, в організаціях та установах є тільки одна каса. В установах банків створюються приходні, видаткові, вечірні, перелічувальні каси тощо.

Каталог (каталог) – 1. Систематизований віддрукований перелік предметів, товарів, послуг, складений за певними ознаками для полегшення їх пошуку та ознайомлення з ними. 2. Спеціальні видання – каталоги – перелік книжкових видань, музичних експонатів, товарів. 3. згуртований перелік друкованих матеріалів, що містяться у фондах бібліотеки або у комп’ютерній пам’яті для допомоги у пошуку матеріалів певного змісту.

Категорії (категории) – 1. Загальні поняття форми мислення і свідомості. 2. Родове поняття, що позначає розряд предметів. 3. Групи однорідних предметів, явищ, осіб.

Категорії економічні (категории экономические) – логічні поняття або вирази, що відбивають головне, суттєве, найхарактерніше в реальних відносинах економічного життя суспільства; теоретичний вираз економічних, суспільно-виробничих відносин.

Категорія (категория) – розряд, порядкове місце, що визначає професійний рівень працівників або якість товарів.

Каф (каф) – базові умови поставки та оплати товару, згідно з якими продавець повинен доставити товар на борт судна, укласти договір на перевезення морем і оплатити фрахт до певного місця розвантаження.

Кваліфікація (квалификация) – здатність виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи.

Квитанція (квитанция) – офіційний документ, що видається на руки особі чи організації на підтвердження притому грошей або інших цінностей. У К. вказується номер прибуткового касового ордера, від кого прийнято гроші, сума і дата внесення.

Кворум (кворум) - число присутніх на зборах, конференціях, з'їздах осіб (делегатів), що необхідне для визначення цих зборів правомочними.

Квота (квота) – 1. частка, пай, що припадає на одного з учасників загальної справи. 2. Кількісне обмеження виробництва товарів, їх збуту, споживання, експорту, імпорту тощо, що вводиться на певний час. 2. Розмір податку з одиниці оподаткування.

Кейсіанство (кейсианство) – самостійний напрям в економічній науці, що виник під впливом ідеї вченого-економіста Дж. М. Кейнса, який розробив засади макроекономічної теорії, згідно з якою капіталістична економіка сама по собі не може забезпечити використання своїх ресурсів, і для досягнення певної їх зайнятості можна застосувати фіскальну і кредитно-грошову політику.

Керівництво (руководство) – сукупність керівників державних і недержавних організацій усіх фор власності різного рівня управлінського ієрархії.

Кероване ціноутворення (управляемое ценообразование) – ціноутворення на товари і послуги, яке регламентується державою або уповноваженим її органами, об’єднаннями постачальників, корпораціями чи асоціаціями адміністративно (державною) або на підставі ринкових механізмів.

Кількісні показники (количественные показатели) – показники в статистиці, що в чисельному виразі відображають соціально-економічні та інші явища і процеси. характеризують множинність, розмір і рівень цих явищ: чисельність населення, валова і товарна продукція промисловості, товар оборот тощо.

Кінцевий продукт (конечный продукт) – узагальнюючий показник, що характеризує сумарний обсяг виробленої кінцевої, завершеної у виробництві, готової продукції у грошовому вигляді.

Клан (клан) – 1. невелика соціальна група людей, члени якої взаємодіють один з одним більше, аніж з іншими людьми, об’єднаннями. 2. Рід або група згуртованих у бізнесових, політичних або побутових відношеннях родичів. 3. Група згуртованих у спільних справах злочинного характеру осіб.

Клас (класс) – 1. сукупність, група людей, предметів, явищ, що мають спільні ознаки, якість. 2. усі опціони на купівлю і продаж одного і того ж цінного поперу. 3. За політично- і суспільно-економічними ознаками – соціальні групи (прошарки) людей. 4. Постійна, однорідна група учнів школи, ліцею, гімназії. 5. предмет викладання 9спеціалізації) в деяких культурологічних спеціальних навчальних закладах. 6. Розряд, що присвоюється морським, річковим і повітряним пасажирським суднам, вагонам, салонам, каютам.

Класифікація (классификация) – розподіл об’єктів, понять, назв за класами, групами, розрядами, за якого в одну групу потрапляють об’єкти, що мають певні загальні ознаки.

Класифікація бухгалтерських документів (классификация бухгалтерских документов) – групування за певними ознаками бухгалтерських документів з метою їх вивчення та ефективного використання.

Класифікація податків (классификация налогов) – групування податків, обумовлене методами їх стягнення, особливостями об’єкта оподаткування, характером ставок, податкових пільг тощо.

Клієнт (клиент) – 1. юридична чи фізична особа, яка користується послугами інших – постійних покупець або замовник, вкладник банку, учасник біржі. 2. особа, що доручила ведення своєї судової справи адвокатові.

Клієнти банку (клиенты банка) – юридичні і фізичні особи, які звертаються до банку для здійснення кредитних, вкладних, розрахункових, валютних та інших операцій. Якщо операція стосується двох банків, клієнтом вважається той, хто звернувся до банку контрагента для здійснення операції.

Кліринг (клиринг) – система безготівкових розрахунків (за продані товари, надані послуги), що заснована на врахуванні банками взаємних платіжних вимог і зобов'язань. Розрізняють внутрішній і міжнародний К. Широко застосовується на фондових та товарних біржах, де врахування обопільних вимог учасників угод здійснюється за посередництвом клірингової палати або електронної клірингової системи. К. буває двостороннім і багатостороннім.

Кліринг багатостроковий (клиринг многосторонний) – угода, що укладається між урядами кількох країн про взаємний залік зустрічних вимог через їх центральні банки.

Кліринг банківський (клиринг банковский) – система міжбанківських безготівкових розрахунків, що здійснюються через розрахункові платежі і засновані на взаємному заліку рівних один одному платежів.

Кліринг внутрішній (клиринг внутренний) – взаємний залік платежів за чеками в межах банківської системи однієї країни.

Клірингові розрахунки (клиринговые расчеты) – взаєморозрахунки на основі клірингу, заліку взаємних вимог через клірингові банки, розрахункові клірингові палати.

Книга акціонерів (книга акционеров) – книга реєстрації, що являє собою документ для обліку власників іменних акцій і самих іменних акцій.

Книга обліку облігацій (книга учета облигаций) – реєстр брокерської фірми, в якому зазначені власники, покупці й продавці облігацій та інших цінних паперів.

Книга трансфертів (книга трансфертов) – книга реєстрації перевезення іменних цінних паперів від одного власника до іншого.

Коаліція (коалиция) – 1. союз, добровільне об’єднання громадян, організацій, що створюються на добровільних засадах для досягнення загальних цілей, завдань, планів та інтересів. 2. Об’єднання партій, держав для здійснення спільних інтересів – економічних, політичних, соціальних.

Кодекс (кодекс) – єдиний систематизований законодавчий акт; об’єднує правові норми, які відносяться до єдиної галузі права (податковий, кримінальний тощо).

Кодування (кодирование) – присвоєння коду товарам, речам, предметам, об’єктам господарювання тощо.

Коефіцієнт (коэффициент) – 1. показник, фактор, параметр, сталий або відомий числовий множник при іншій, звичайно змінний або невідомий. 2. Відношення двох значень незмінної величини.

Коефіцієнт еластичності (коэффициент эффективности) – 1. Відношення результату до затрат, які зумовили цей результат. 2. Показник, що характеризує зростання доходу на кожну грошову одиницю капіталовкладень. Коефіцієнт змінності (коэффициент сменности) – відношення числа людино-днів, що відпрацьовані в усіх змінах, до числа відпрацьованих людино-днів в одну зміну.

Коефіцієнт ліквідності (коэффициент ликвидности) – показник, що характеризує платоспроможність фірми, її потенційну можливість повертати отримані кредити.

Коефіцієнт оборотності обігових коштів (коэффициент оборачиваемости оборотных средств) – число оборотів, здійснених оборотними коштами за певний розрахунковий період. Відображає час, що затрачується підприємством на рух оборотних коштів через усі стадії кругообігу і тривалість їх перебування у кожній стадії.

Коефіцієнт оновлення основних фондів (коэффициент обновления основных фондов) – показник інтенсивності заміни старої техніки новою, процесу розширення виробництва, введення в дію нових об’єктів тощо. Обчислюється діленням вартості нововведених в експлуатацію основних виробничих фондів за звітний період на початкову вартість усіх основних виробничих фондів підприємства за штатом на кінець звітного періоду.

Коефіцієнт покриття (коэффициент покрытия) – показник, що визначає співвідношення оборотних активів до короткострокової заборгованості і характеризує платіжну спроможність організації.

Коефіцієнт рентабельності (коэффициент рентабельности) – відношення валового прибутку від продажу продукції до її собівартості (витрат виробництва й обігу).

Коефіцієнт трудомісткості (коэффициент трудоемкости) – затрати праці в розрахунку на одиницю виробленої продукції (продуктивності праці).

Колегіальність (коллегиальность) – форма обговорення і прийняття управлінських рішень групою осіб, колегіально, з урахуванням загальної думки усіх, хто брав участь у обговоренні.

Колектив (коллектив) – 1. Група, сукупність людей, що працюють в одній організації (фірмі, підприємстві, установі); 2. Люди, об’єднані загальними ідеями, інтересами.

Колектив трудовий (коллектив трудовой) – усі громадяни, які своєю працею беруть участь в діяльності колективу на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Колективне підприємство (коллективное предприятие) – підприємство виробниче, торговельне, побутового обслуговування, що базується на колективній формі власності. Може бути двох типів – з пайовою участю кожного члена колективу, або без пайової участі, коли майно підприємства є неподільним і його єдиним власником є трудовий колектив підприємства.

Коливання курсу (колебание курса) – зміна цін на біржі на валюту і цінні папери під впливом зміни попиту, пропозиції та інших факторів кон’юнктури.

Команда (команда) – 1. Група людей, покликана виконувати певну роботу (завдання). Як правило К. працює на лідера, який дає завдання і розподіляє роботу, функції між її членами. 2. Усний наказ виконати певну дію чи обсяг робіт.

Командитне товариство (коммандитное общество) – вид господарської організації, заснованої на підставах довіри, де поєднується товариство з повною формою відповідальності і товариство з обмеженою формою відповідальності управління економічною системою, господарством, що базується на високому рівні централізації функцій керівництва економікою, застосуванні директивних, вольових методів управління, зосередженні основних видів ресурсів виробництва у державній власності.

Комбінація (комбинация) – 1. Об’єднання компаній, що конкурують, з метою зміцнення ринкової позиції. 2. Об’єднання кількох підприємницьких структур в одну для спільного вивчення ринку, управління торговельними процесами, обміном інформацією.

Комерційна таємниця (коммерческая тайна) – право суб’єктів підприємницької діяльності не розголошувати, зберігати в таємниці відомості про власну діяльність чи діяльність з участю інших компаньйонів (виробнича, наукова, торговельна, фінансова та інша діяльність), якщо ці відомості можуть нанести фінансові, матеріальні чи моральні збитки.

Комерційна торгівля (коммерческая торговля) – торгівля, що здійснюється на основі приватної, недержавної власності в системі ринкових відносин.

Комерційний директор (коммерческий директор) – один з основних керівників підприємства, фірми, що відає продажем і збутом продукції, торгівлею товарів і укладанням відповідних договорів, угод, контрактів.

Комерційний кредит (коммерческий кредит) – кредит, який надають один одному промисловці і торговці у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Мета К.к. – прискорення реалізації товару та одержання прибутку. Процент за К.к., що входить в ціну товару і суму векселя, звичайно нижчий, ніж за банківський кредит.

Комерційний ризик (коммерческий риск) – підприємницький ризик, що виникає при здійсненні бізнес-операцій внаслідок ймовірності втрати доходу фірми через недостатню поінформованість про стан ринку. Розрізняють кредитний та страховий ризики.

Комерційний розрахунок (коммерческий расчет) – метод господарювання, що ведеться на основі порівняння витрат не господарську діяльність та її результатів у грошовій формі.

Комерційні банки (коммерческие банки) – найбільші кредитні установи, що здійснюють всі різновиди банківських операцій (крім емісії грошей) для підприємств усіх галузей за рахунок грошей, залучених у вигляді вкладу. Вони проводять розрахункові і платіжні операції, надають позички, кредити і гарантії, здійснюють або підтримують емісію цінних паперів, беруть участь у створенні акціонерних товариств.

Комерційні витрати (коммерческие издержки) – витрати, пов’язані з реалізацією продукції: заробітна плата персоналу, що реалізує продукцію; витрати обігу;

Комерційні організації (коммерческие организации) – суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи різних видів (товариства, кооперативи, фірми тощо) і різних форм власності, що займаються підприємництвом, бізнесом, торгівлею з метою отримання прибутку.

Комерційні ціни (коммерческие цены) – різновид офіційних, державних цін, що значно перевищують існуючі роздрібні ціни на предмети споживання. Наявність таких цін дозволяє додатково спрямувати у бюджет гроші населення, стримувати інфляцію, зменшувати бюджетний дефіцит. К.ц. виступають як форма бюджетної націнки.

Комерція (коммерция) – вид торговельно-підприємницької діяльності, торговельна, комерційно-посередницька діяльність, участь у торгівлі, у продажу товарів, нерухомості, цінних паперів, надання послуг з метою одержання прибутків.

Комівояжер (коммивояжер) – роз’їздний агент-посередник між продавцем товару і покупцем. Діє за дорученням певного торговця, займається збутом його товару за певну винагороду.

Комісійна винагорода (комиссионное вознаграждение) – 1. Плата за виконання функцій агента-посередника щодо здійснення комерційної операції. 2. Оплата комісійних послуг, що здійснюються банком при проведенні певних банківських операцій.

Комісійні операції (комиссионные операции) – операції, що виконуються банками за дорученням клієнтів за певну оплату - комісію. К.о. – розрахункові операції, що пов'язані із здійсненням внутрішніх і міжнародних розрахунків: інкасові, акредитивні і переказні операції.

Комісія (комиссия) – 1. Угода, за якою одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду провести операцію від свого імені, але в інтересах і за. рахунок комітента, а також плата за здійснення такої операції. 2. У банківській практиці плата комерційному банку за проведення операцій за дорученням і за рахунок клієнта.

Комітент (комитент) – особа в договорі комісії, що доручає іншій особі (комісіонеру) здійснити за винагороду одну або кілька операцій з товарами, векселями, іноземною валютою, акціями, облігаціями тощо, але за рахунок К.

Комітет (комитет) – колегіальний орган управління, що керує будь-якою сферою державної, господарської, суспільної діяльності.

Комітет наглядовий (комитет наблюдательный) – орган, що розглядає біржові спори і виносить рішення з дисциплінарних питань.

Компанія (компания) – 1. Група осіб, об’єднаних спільним інтересом. 2. Об’єднання фізичних та юридичних осіб для проведення економічної діяльності. 3. Підприємство, засноване на підставі участі кількох підприємців. 4. Інтенсифікація діяльності, що проводиться тимчасово.

Компаньйон (компаньон) – 1. Співвласник підприємства, фірми. 2. Співучасник будь-якої компанії, якоїсь справи.

Компенсаційна позика (компенсационный заем) – позика, що надається державою в іноземній валюті в обмін на позику у вітчизняній валюті з метою запобігання валютного ризику і валютних обмежень.

Компенсаційна торгівля (компенсационная торговля) – система торгівлі, за якою покупець товарів сплачує їх вартість поставками інших товарів.

Компенсаційні виплати (компенсационные выплаты) – виплати, спрямовані на компенсацію витрат, яких зазнали раніше. Становлять грошове відшкодування недоотриманого доходу, невикористаної відпустки, витрат на переїзд тощо.

Компенсаційний пакет (компенсационный пакет) – це система винагород, які використовуються в організації і включають в себе три елементи: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, соціальні виплати і пільги.

Компенсація (компенсация) – 1. Відшкодування збитків, покриття боргу, винагорода за додаткову працю. 2. Спосіб виконання зобов’язань за невиконані умови договору шляхом зарахування зустрічних вимог дебітора і кредитора (боржника).

Компенсація моральних збитків (компенсация морального ущерба) – грошова компенсація моральної шкоди особі, яка зазнала моральних витрат, особою, яка завдала цю шкоду.

Компетентність (компетентность)– сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Компетенція (компетенция) – 1. Сукупність прав і обов’язків, якими у певній галузі наділені підприємства, установи, організації або службові особи. 2. Коло питань, у яких дана особа має знання, досвід.

Комплекс (комплекс) – 1. Сукупність об’єктів, предметів, дій тощо, тісно пов’язаних і взаємодіючих між собою, що створюють єдине ціле. 2. Група взаємопов’язаних галузей, підприємств, що виробляють однорідну продукцію.

Комплекс маркетингу (комплекс маркетинга) – набір методів аналізу, прогнозування, вибір комплексу факторів маркетингу, що піддаються контролю і використовуються фірмою для досягнення своєї мети, щодо визначення кон’юнктури ринку, стратегії її поліпшення для досягнення позитивних результатів.

Комплексна програма (комплексная программа) – система пов’язаних між собою за змістом, строками, ресурсами і місцем здійснення комплексу заходів, дій, спрямованих на досягнення єдиної мети.

Компроміс (компромисс) – 1. Домовленість з противником на основі взаємних поступок. 2. Пристосування до обставин, пов’язане з відмовою від особистих переконань.

Комунальний (коммунальный) – господарство, що перебуває у підпорядкуванні місцевих органів влади (міст, сіл) і фінансується з державного бюджету.

Комунальні тарифи (коммунальные тарифы) – система ставок, що їх встановлено за користування комунальними послугами або продукцією (газ, вода, електроенергія), міським транспортом, перукарнями тощо.

Комунікабельність (коммуникабельность) – 1. Засоби сполучення і зв’язку, інформаційні контакти. 2. Здатність людей встановлювати ділові контакти, зв’язки, стосунки.

Комунікативність (коммуникативность) – система налагодження обміну інформацією з ринком збуту продукції, що дає змогу підприємству адаптуватися до ринкових умов, які змінюються, і домагатися поставленої мети.

Конвеєр (конвеер) – вузькоспеціалізована дільниця серійного та масового виробництва, сконцентрована навколо транспортного пристрою, який рухається безперервно або періодично і дає змогу здійснювати послідовну обробку або складання готових виробів завдяки переміщенню окремих частин цього виробу від одного працівника до іншого.

Конверсійний маркетинг (конверсионный маркетинг) – маркетинг, що проводиться за практичної відсутності попиту на товари чи послуги.

Конвертація (конвертация) – система дій, правил, за якою облігації, боргові зобов’язання чи привілейовані акції можна обміняти на гроші чи на інші види цінних паперів.

Конвертовані валюти (конвертируемые валюты) – обігові валюти, грошові одиниці країн, які ліквідували валютні обмеження і таким чином зробили можливим їх обмін на всі інші грошові одиниці. Існує поняття “вільно конвертована валюта”, тобто валюта, що широко використовується в міжнародних розрахунках, а також під час здійснення операцій головних валютних ринків. Розрізняють К.в. повну і часткову, внутрішню і зовнішню. Повна конвертованість означає вільний обмін на іноземну валюту для всіх категорій власників в будь-якій формі і при всіх операціях без обмежень суми. Часткова конвертованість означає, що обмін дозволяється тільки для певних власників або з певних видів операцій. Внутрішня конвертованість – це вільний обмін національної валюти на іноземну для резидентів та вільні платежі їх за кордоном. Зовнішня конвертованість – це вільне нагромадження даної валюти на рахунках нерезидентів, переказ її за кордон чи конверсії в іншу валюту. Більш доступною для запровадження є зовнішня конвертованість, оскільки вона зумовлює приплив в країну іноземної валюти, необхідної для обміну національної валюти для нерезидентів.

Конвертованість валюти (конвертируемость валюты) – вільний обмін грошових одиниць країни на валюту інших країн і на міжнародно-визнані платіжні засоби.

Конгломерат (конгломерат) – 1. Механічне поєднання різних предметів, безладний набір, безладний набір речей, суміш різних понять. 2. Одна з форм багатогалузевого об’єднання підприємств і фірм різної виробничої орієнтації на умовах широкої автономії економічної діяльності і децентралізованого управління.

Конкурент (конкурент) – особа, група осіб, фірма, підприємство, що змагаються за досягнення ідентичної мети – володіння тими ж ресурсами, благами, займати певне положення на ринку.

Конкурентоздатність (конкурентоздатность) – 1. Товару – ступінь відповідності у кожний даний момент вимогам обраного ринку за технічними, економічними та іншими характеристиками. 2. Підприємства – рівень його компетентності порівняно з іншими підприємствами – конкурентними за такими показниками, як технологія, практичні навички і професійні знання персоналу, рівень планування, політика збуту, рівень управління, комунікації тощо.

Конкурентоспроможність товару (конкурентоспособность товара) – сукупна здатність товару витримати конкуренцію порівняно з іншими товарами на певному регіональному чи товарному ринку, мати попит і бути реалізованим та принести власникові прибуток. Вона визначається властивостями товару задовольняти потреби споживачів (якість, технічні параметри, смак, відповідність моді, традиціям тощо).

Конкуренція (конкуренция) – боротьба між товаро­виробниками за вигідніші умови виробництва і збуту товарів. За умов ринкової економіки К. виступає автоматичним регулятором розподілу трудових ресурсів між сферами і галузями суспільного виробництва, чинником економічного примусу виробників до підвищення ефективності виробництва, найповнішого задоволення потреб суспільства. Розрізняють галузеву і міжгалузеву К. Методи ведення конкурентної боротьби можна об'єднати у три групи: 1) цінова конкуренція, що здійснюється завдяки встановленню нижчих цін на товари чи послуги; 2) нецінова конкуренція, яка грунтується на відмінностях вироблюваної продукції в умовах її придбання, а також на відмінностях сфери послуг; 3) неринкова конкуренція, існування якої пов'язане з використанням неринкових чинників.

Конкуренція ідеальна (конкуренция идеальная) – конкуренція, що існує на ринку з багатьма покупцями й продавцями подібного товару. На такому ринку жоден з продавців і покупців не здатний рішуче вплинути на зміну торгової кон’юнктури, ціну і величину продажу. К.і. називають ще чистою, досконалою.

Конкуренція нецінова (конкуренция неценовая) – конкуренція, що здійснюється з допомогою поліпшення якості продукції та умов продажу при незмінних цінах.

Конкуренція олігополістична (конкуренция олигополистическая) – конкуренція, що існує на ринку з незначною кількістю продавців товару, здатних справити помітний вплив на ціни, за якими продається цей товар.

Конкуренція хижацька (конкуренция хищническая) – недобросовісна конкуренція у злісних, недобросовісних, хижацьких формах.

Конкурс (конкурс) – змагання з метою виявлення найкращих серед учасників. Оголошення про його проведення друкується в пресі, для розгляду заяв і відбору кандидатів створюються конкурсні комісії.

Коносамент (коносамент) – документ, що засвідчує одержання вантажу для транспортування морським шляхом. Видається перевізником відправникові вантажу. За достовірність відомостей, зазначених у вантажному ордері, відповідає відправник.

Консалтинг (консалтинг) – консультування і спеціальні науково-технічні, фінансово-аналітичні, технологічні та прогностичні розробки окремими спеціалізованими компаніями, фірмами, центрами, підрозділами, соціальних програм, планів з аналізом сучасного стану діяльності виробничих та інших виробничо-комерційних, підприємницьких структур, визначенням концепції, шляхів, заходів та використання засобів підвищення ефективності їх діяльності і розробки перспектив подальшого розвитку.

Консигнація (консигнация) – вид договору, за яким здійснюється комісійний продаж товарів, коли власник товару (консигнант) передає без попередньої оплати товар комісіонеру (консигнатору), посереднику для подальшого його продажу за певну комісійну винагороду. При цьому власником товару залишається консигнант.

Консолідація (консолидация) – 1. Зміцнення, згрупування, об’єднання навколо певної великої ідеї. 2. Об’єднання, злиття двох або кількох фірм, компаній. 3. Зведення бухгалтерських даннях при підготовці зведеного звіту. 4. Заміна національної валюти у валютних резервах країни міжнародними грошовими активами.

Консорціум (консорциум) – тимчасова добровільна угода між декількома фірмами, банками, компаніями для спільного здійснення будь-яких проектів, фінансування великих заходів, будівництва великих об'єктів, здійснення цільової науково-технічної, природоохоронної або іншої програми, розміщення позик тощо. Після виконання завдання, для вирішення якого створювався К., він завершує свою діяльність.

Контокорент (контокорент) – єдиний поточний і позичковий рахунок, який відкриває банк клієнту. К. може мати дебетове або кредитове сальдо.

Контрабанда (контрабанда) – незаконне перевезення товарів, валюти таємно через кордон.

Контрагенти (контрагенты) – юридичні і фізичні особи – сторони двостороннього договору, пов’язані спільними зобов’язаннями, які докладають спільних зусиль для виконання взаємовигідних умов договору.

Контракт (контракт) – угода сторін із взаємними обов'язками щодо поставок і купівлі товарів, виконання визначених робіт, будівництву конкретного об'єкта тощо. В К. чітко визначається мета угоди, ціна і загальна сума. Все більше розповсюдження в народному господарстві знаходить контрактна система найму на роботу.

Контрмаркетинг (контрмаркетинг) – дії виробника, конкурента, громадськості чи їх об’єднань, спрямовані на скорочення попиту на певні товари з метою зменшення їх споживання або заміни іншими.

Контролінг (контроллинг) – 1. Облік і контроль на підприємстві, фірмі. 2. Профільний підрозділ фірми.

Контроль (контроль) – 1. Перевірка виконання завдань. 2. Складова управління економічними об’єктами і процесами. 3. Дії, пов’язані з перевіркою, контролем.

Контрольний пакет акцій (контрольный пакет акций) – частка акцій, що забезпечує їх власникові фактичне панування в акціонерному товаристві. Теоретично К.п.а. дорівнює 50 відсотків акцій плюс одна акція. На практиці він становить 20-30 відсотків, а в окремих випадках – 5-10 відсотків, оскільки частина акцій взагалі не має права голосу, а дрібні утримувачі акцій, як правило, не беруть участі в загальних зборах акціонерів.

Конфіскація (конфискация) – примусове і безоплатне вилучення у власність держави всього або частини особистого майна, що належить фізичній чи юридичній особі, здебільшого покараній.

Конфлікт (конфликт) – 1. Суперечливість у поглядах і відношеннях, зіткнення протилежних інтересів, гостра суперечка. 2. Відсутність згоди і непоступливість між двома або більшою кількістю сторін, коли кожна з них визнає і відстоює лише свою позицію.

Конфронтація (конфронтация) – протистояння, зіткнення, протиборство. Становище, коли якісь особи, групи, держави опиняються перед загрозою зіткнення між собою.

Концентрація (концентрация) – зосередження виробництва, капіталу в одному місці або в одних руках, переважання на ринку однієї або кількох фірм.

Концепція (концепция) – 1. Система поглядів на певні явища, спосіб тлумачення явищ, дій, розуміння теорії. 2. В економіці – система поглядів, що визначають основний напрям, стратегію і тактику реалізації бізнесово-підприємницьких проектів, програм.

Концепція маркетингу (концепция маркетинга) – система ринкових відносин, яка стверджує, що запорукою досягнення успіху на ринку є просування таких товарів і послуг, які у більшій мірі відповідають потребам споживачів, ніж товари й послуги конкурентів.

Концепція товару (концепция товара) – концепція диференціації маркетингових заходів для кожного виду товару, що використовується в практиці маркетингу.

Концерн (концерн) – найбільш розповсюджена форма корпорації в сфері промисловості, особливістю якої є багатогалузевий характер діяльності. Разом з тим під назвою К. фігурують старі структури – міністерства і відомства з їх бюрократичним апаратом, нездатним орієнтувати ви­робництво на ринкові умови роботи і керувати на рівні сучасних вимог.

Концесія (концессия) – 1. Договір передання державою на певних умовах і на певний строк фізичним чи юридичним особам, у т.ч. іноземним, права експлуатації надр, лісів, підприємств, будівель тощо. 2. Підприємство, що діє зо договором концесії.

Кон’юнктура (конъюнктура) – сукупність умов, взаємозв’язків, ситуацій, обставин, здатних вплинути на реалізацію певних планів, програм, досягти певних результатів.

Кон’юнктура ринку (конъюнктура рынка) – сукупність конкретних умов суспільно-економічного, соціального, політичного характеру, що діють у певний час і суттєво впливають або можуть вплинути на співвідношення попиту і пропозиції у процесі руху товарів зі сфери виробництва у сферу торгівлі і споживання.

Кооператив (кооператив) – добровільне об’єднання людей, які на пайових засадах, використовуючи спільні матеріальні, фінансові та трудові ресурси, ведуть виробничу, комерційно-торговельну діяльність. Є юридичною особою і функціонує на засадах самофінансування і самоуправління.

Кооперативні банки (кооперативные банки) – спеціальні кредитно-фінансові установи, що утворюються товаро­виробниками на дольових засадах для задоволення взаємних потреб у кредитах та інших банківських послугах. За своїми функціями К.б. наближається до комерційних банків. Загальні риси К.б.: контроль не може здійснюватись окремими особами; прибуток не ділиться між пайовиками або вкладниками, а витрачається на сплачення процентів за вкладами та на збільшення резервів.

Кооперація (кооперация) – форма добровільного об’єднання між собою фізичних та юридичних осіб для колективної виробничої, підприємницької, торговельної чи споживчої діяльності на засадах демократичного управління й поєднання особистих і громадянських інтересів.

Кооперування праці (кооперирование труда) – об'єднання працівників для узгодженої спільної участі у виконанні єдиного завдання, встановлення взаємозв'язків між окремими працівниками у єдиному процесі праці.

Координація (координация) – складова процесу управління, що полягає у погодженні, упорядкуванні дій різних частин системи, яка підлягає управлінню з метою уникнення дублювання однойменних операцій та охоплення більшого кола програм, проектів, робіт.

Кореспондентський рахунок (корреспондентский счет) – рахунок, призначений для розрахунків, які здійснюються однією кредитною установою за дорученням і за кошти іншої кредитної установи на основі укладеного кореспондентського договору.

Корн (корн) – вага (маса) чистого благородного металу в монеті.

Корпоративна культура (корпоративная культура) - система цінностей, переконань, вірувань, уявлень, очікувань, символів, а також ділових принципів, норм поведінки і традицій, що сформувалися в організації за час діяльності та сприймаються більшістю працівників.

Корпорація (корпорация) – широко розповсюджена в розвинутих країнах форма організації підприємницької діяльності, яка передбачає зосередження функцій управління підприємством в руках верхнього ешелону керівників, які працюють за наймом. Можуть бути державні і приватні. Особливістю К. є те, що вона діє як товариство з обмеженою відповідальністю.

Котирування (котировка) – встановлення курсів іноземних валют, цінних паперів або цін на біржові товари відповідно до чинних законодавчих норм і усталеної практики. Повне К. включає курс (ціну) покупця і курс (ціну) продавця.

Котирування облігацій (котировка облигаций) – встановлення курсової (ринкової) ціни облігацій, за якою вони продаються і купуються на фондовій біржі.

Кошторис (смета) – основний плановий документ для фінансування бюджетних установ, витрат на виробництво продукції, робіт, послуг та ін.

Кошторисна вартість (сметная стоимость) – сума витрат, необхідних для створення нових, реконструкції й розширення наявних основних фондів.

Кошторисна документація (сметная документация) – набір статистичних матеріалів, нормативів, даних бухгалтерського обліку, необхідних для складання кошторису.

Крах (крах) – у підприємницькій діяльності – проявлення найгострішого кризового явища, що супроводжується банкрутством. Цей термін вживається і стосовно підприємств, що знаходяться на межі банкрутства.

Кредит (кредит) – позичка на певний строк у грошовій або товарній формі з умовою повернення. За користування К. виплачується процент.

Кредит (кредит) – найменування правої сторони рахунка бухгалтерського обліку, яку використовують для відображення господарських операцій.

Кредитна експансія (кредитная экспансия) – інтенсивне розширення кредитних операцій з метою отримання прибутку. Здійснюється в країні і за її межами на основі прийняття системи заходів грошово-кредитної політики держави. Проводиться за умов економічного спаду, коли необхідно активізувати кон'юнктуру ринку, розширити обсяги виробництва, збільшити зайнятість тощо.

Кредитна картка (кредитная карточка) – іменний грошовий документ, випущений банківською або іншою спеціалізованою кредитною (торговельною) установою. Він засвідчує право на безготівкове придбання товарів і надання послуг. Умовою її одержання є платоспроможність клієнта. По кожній картці встановлюється ліміт кредитування. Власника К.к. обслуговує банк, який її видав, та торговельна організація.

Кредитний ризик (кредитный риск) – ризик несплати позичальником основного боргу і процентів, які належать кредиторові. З метою захисту від можливих збитків застосовується страхування від кредитних ризиків.

Кредитори (кредиторы) – особи (фізичні або юридичні), що надають позички і мають право вимагати від боржників (дебіторів) сплати боргу.

Кредиторська заборгованість (кредиторская задолженность) – вид міжгосподарського кредиту, коли внаслідок не­співпадання руху товару в натурі і по вартості виникає тимчасове залучення грошових коштів у господарський оборот підприємств, організацій чи установ або внаслідок несплати платежів нетоварного характеру. К.з. в межах діючих термінів оплати рахунків чи зобов'язань вважається нормальною. Якщо строки платежів пропущені, то виникає прострочена заборгованість, тобто виникає незаконний перерозподіл коштів у народному господарстві. Якщо термін позовної давності минув, К.з. підлягає внесенню в доход державного бюджету.

Кредитоспроможність (кредитоспособность) – наявність передумов для одержання позичок, спроможність повернути їх. К. позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отримані кредити, його фінансове становище і перспективи змін, спроможність при необхідності мобілізувати грошові кошти з різних джерел.

Криза (кризис) – надскладне становище, занепад, загострення ситуації. Може бути економічна, політична, урядова, енергетична, соціальна тощо.

Критерій (критерий) – ознака, на основі якої формується оцінка якості економічного об’єкта, процесу, мірило такої оцінки.

Кругообіг грошей (кругооборот денег) – рух грошей у процесі виробництва та обігу, в ході якого вони здійснюють повний оборот.

Кругообіг капіталу (кругооборот капитала) – рух капіталу у процесі виробництва та обігу, в ході якого він проходить весь цикл, тобто здійснює певний оборот.

Культура управління (культура управления) - 1. Сукупність вимог, що ставляться до зовнішньої сторони процесу управління і до особистих властивостей керівника, зумовлених нормами і принципами моралі, етики, естетики і права. 2. Характеристика якісної сторони управлінської діяльності суб'єкта управління.

Купівельна спроможність грошей (покупательная способность денег) – обсяг матеріальних благ або послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю в різні періоди часу. Залежить від рівня цін і тарифів і від наповненості ринку товарами та послугами. Обчислюється у вигляді індексу, протилежному індексові цін.

Купони (купоны) – відрізні талони на цінних паперах, за якими виплачується доход, що належить їх власнику; сурогат грошових знаків, які випускаються паралельно з законними грошовими знаками чи замість них, В Україні випускались К. двох видів: одноразового і багаторазового використання.

Купюра (купюра) – білет грошового знака чи цінного паперу (акція, облігація, вексель тощо) з позначеною на ньому номінальною вартістю. Грошові К. випускаються різного номіналу, щоб створити максимум зручностей для учасників грошового обігу і звести до мінімуму кількість купюр та витрати на їх виготовлення і обслуговування обігу.

Курс облігацій (курс облигаций) – ціна, за якою продаються і купуються облігації державних позик.

Курсова різниця (курсовая разница) – різниця, що виникає як наслідок зміни курсу валюти або цінних паперів. Може бути об'єктом спекулятивних угод.

Курсова ціна (курсовая цена) – ціна, за якою на фондових біржах здійснюються операції з цінними паперами або іноземною валютою.

Куртаж (куртаж) – комісійна винагорода брокеру (іншим посередникам) за участь у здійсненні комерційних операцій.

Кустарне виробництво (кустарное производство) – індивідуальне і мало серійне виробництво з використанням великої кількості ручної праці.

Лл