<<
>>

І

Ідеал (идеал) – 1. Досконалість. 2. Доскональний зв’язок між чим-небудь. 3. Найвища кінцева мета прагнення, дій.

Ідеальний (идеальный) – 1. Той, що стосується ідеї, діяльності мислення.

2. Уявний не існуючий реально. 3. Досконалий, взірцевий, той, що відповідає ідеалу.

Ідентифікація (идентификация) – 1. Ототожнення, прирівнення, уподобання. 2. Встановлений на основі визначених ознак тотожності різних об’єктів.

Ідея (идея) – 1. Найвища форма пізнання й мислення, яка не тільки відображає об’єкт, а й спрямована на його перетворення. 2. Думка, загальне поняття про предмет чи явище. 3. Головна думка художнього, наукового, економічного або політичного твору.

Ідея товару (идея товара) – загальне бачення можливого товару, який фірма могла б, на її думку, запропонувати на ринку.

Ієрархія (иерархия) – поділ на вищі й нижчі посади, чини; суворий порядок підлеглості нижчих за посадою або чином осіб вищим.

Ізоляція (изоляция) – 1.Роз’єднання, відособлення. 2.Заборона спілкування, відокремлення чогось від навколишнього середовища.

Ілюзія (иллюзия) – 1.Оманливе, хибне сприйняття людиною дійсності. 2.Нездійсненна мрія, необгрунтована надія.

Імідж (имидж) – формування і підтримання сталого позитивного враження про товар, послуги, підприємство, яке виготовляє або реалізує товар. Створення сприятливого образу товару, послуги, підприємства – це запорука надійного становища на ринку.

Іммобілізація оборотних коштів (иммобилизация оборотных средств) – вилучення оборотних коштів із обороту підприємства на витрати, непередбачені планом, або на такі витрати, які не мають встановлених джерел покриття. І.о.к. погіршує платоспроможність та кредитоспроможність підприємств.

Імітаційна модель (имитационная модель) – числова економіко-математична модель досліджуваної системи, призначена для використання у процесі машинної імітації.

Імітація (имитация) – 1.Наслідування та підроблення.

2.Створення образу, моделі економічного об’єкта або процесу, його штучне відтворення з метою дослідження, навчання, прогнозування.

Іммобілізація (иммобилизация) – 1.Перетворення рухомого майна в нерухоме. 2.Іммобілізація оборотних коштів – порушення фінансової дисципліни, яка полягає у використанні оборотних коштів не за призначенням або у вилученні їх з обороту.

Імпічмент (импичмент) – процедура обвинувачення вищих осіб. Застосовується найчастіше у разі звинувачення у зраді, хабарництві, інших тяжких злочинах.

Імпонувати (импонировать) – викликати повагу, подобатися, справляти гарне враження.

Імпорт (импорт) – ввезення у країну куплених за кордоном іноземних товарів, технологій, капіталів, послуг.

Імпорт видимий (импорт видимый) – фактичне завезення у країну іноземних товарів і продаж їх на її території.

Імпорт невидимий (импорт невидимый) – послуги, що оплачені в іноземній валюті.

Імпорт побічний (импорт косвенный) – імпорт комплектуючих виробів або напівфабрикатів, що застосовують при використанні імпортованих машин і обладнання.

Імпортер (импортер) – юридична або фізична особа, що ввозить товари з-за кордону.

Імпортна вартість товару (импортная стоимость товара) – вартість імпортного товару в цінах, що вказують в інвойсі іноземного постачальника і передбачають витрати за доставку товару до кордону та інші накладні витрати.

Імпортна квота (импортная квота) – 1.Нетарифне кількісне обмеження завезення певних видів товарів у країну, що встановлюється урядом з метою захисту внутрішнього ринку. 2.Показник, що характеризує обсяг імпорту певного товару, встановленого відповідно до потреби в ньому та обсягів власного виробництва.

Імпортне мито (импортная пошлина) – платежі, що отримуються за ввезення в країну імпортних товарів під час перетину кордону.

Імунітет (иммунитет) – виключне право не підлягати деяким загальним законам, що надається особам, які посідають особливе становище в державі.

Інаудит (инаудит) – акціонерна компанія з консультування вітчизняних та іноземних партнерів спільних підприємств, учасників сумісної підприємницької діяльності.

Інвентаризація (инвентаризация) – облік і перевірка наявності матеріальних ресурсів, цінностей, розрахунково-грошових документів і коштів та контроль за правильністю їх використання.

Інвестиції (инвестиции) – довгострокові вкладення капіталу у власній країні або за кордоном у підприємства різних галузей, соціально-економічні програми, підприємницькі та інноваційні проекти.

Інвестиційна діяльність (инвестиционная деятельность) – сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Охоплює: інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, товариствами і спілками, громадськими організаціями, іншими юридичними особами; державне інвестування, що здійснюється органами влади й управління за рахунок коштів бюджету, позабюджетних фондів; іноземне інвестування; спільне інвестування, що здійснюється вітчизняними та іноземними фізичними та юридичними особами і державами.

Інвестиційна компанія (инвестиционная компания) – компанія, що акумулює кошти приватних інвесторів шляхом емісії власних цінних паперів і вкладає їх в акції та облігації успішних підприємств своєї країни та за кордоном.

Інвестиційна політика (инвестиционная политика) – загальнодержавні принципові рішення та заходи, що визначають напрямки використання капітальних вкладень у сферах і галузях економіки з метою забезпечення ефективності та пропорційності її розвитку.

Інвестиційні банки (инвестиционные банки) – різновидність спеціальних кредитних установ, мобілізуючих довгостроковий позичковий капітал і надаючи його в розпорядження позичальникам (державі і підприємцям) через випуск та розміщення облігацій або інших видів боргових зобов'язань.

Індекс (индекс) – 1. Список, покажчик, перелік чогось. 2. Числовий або літерний показник у математичних виразах. 3. Економічний і статистичний показник, що характеризує у відносному вигляді зміну економічних величин, параметрів економічних і соціальних процесів за певний період.

Індекс бідності (индекс бедности) – статистичний показник, який характеризує динаміку середньозваженої величини прожиткового мінімуму.

Індекс вартості життя (индекс стоимости жизни) – бюджетний індекс – показник, що характеризує зміну цін на товари і тарифів (цін) на послуги, якими користується населення. Застосовують для визначення динаміки реальної заробітної плати.

Індекс Доу Джонса (индекс Доу Джонса) – середній показник курсів акцій групи найбільших компаній США, що публікується фірмою “Доу Джонс енд компані” з 1887 р. Являє собою арифметичне середнє щоденних котирувань певної групи компаній на момент закриття біржі. Зараз публікується кілька індексів: для промислових компаній на основі акцій 30 корпорацій; залізничних – 20 найбільших фірм; комунальних – 15 фірм. На основі цих індексів розраховується загальний І.Д.Д., який є показником сучасної господарської кон'юнктури США.

Індекс заробітної плати (индекс заработной платы) – відносний показник динаміки середньої (середньомісячної) заробітної плати одного працівника за певний період. Розрізняють індекс номінальної і індекс реальної З.п. Індекс реальної З.п. обчислюється шляхом поділу індексу номінальної заробітної плати на індекс цін на товари народного споживання і платні послуги.

Індекс промислового виробництва (индекс промышленного производства) – показник динаміки обсягу промислового виробництва, його збільшення або зменшення. Визначається у вигляді відношення поточного обсягу виробництва у грошовому виразі до його величини у базисному періоді (році).

Індекс рівня життя (индекс уровня жизни) – індекс, який кількісно виражає відносну зміну рівня матеріального добробуту, соціальних та культурних умов життя певних груп населення. До І.р.ж. належать: бюджетний індекс; індекс вартості життя; індекси, які розраховані на основі “стандартних бюджетів” сім'ї; індекси реальних прибутків.

Індекс собівартості (индекс себестоимости) – показник, що характеризує середню оцінку спрямування та інтенсивності зміни собівартості одиниці продукції у відносній формі.

Індекс споживчих цін (индекс потребительских цен) – показник динаміки вартості споживчого кошика, який містить фіксований набір товарів і послуг масового споживання. Є основним показником рівня інфляції в країні.

Індексація (индексация) – 1. Один із способів захисту населення, споживачів від інфляції, який полягає в тому, що держава та інші суб’єкти, що причетні до доходів громадян, збільшують грошові доходи і заощадження громадян відповідно до росту цін на споживчі товари та послуги. 2. Проставлення індексу на певні документи, книги з метою їх класифікації і встановлення нових розмірів відсоткової ставки, яку виплачують вкладнику внаслідок зміни загального рівня цін, з метою соціально-економічного захисту населення в умовах кризової економічної ситуації.

Індексація грошових доходів населення (индексация денежных доходов населения) – встановлений законами та іншими нормативними актами країни механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексація цін (индексация цен) – щорічне обчислення зростання цін на споживчі товари з метою виявлення певної компенсації грошових витрат населення за допомогою дотацій до заробітної плати, пенсій тощо.

Індекси акцій (индексы акций) – зведені показники, які характеризують динаміки курсів окремих акцій, що котируються на біржі, і допомагають прогнозувати зміни їх вартості.

Індекси котирування біржових курсів (индексы котировки биржевых курсов) – відносні кількісні показники, що відображають курси найважливіших цінних паперів за узагальненими розрахунками на даний момент відповідно до кон’юнктури ринку.

Індекси фондові (индексы фондовые) – показники, що характеризують зміну біржового курсу цінних паперів на певну дату.

Індивідуальна трудова діяльність (индивидуальная трудовая деятельность) – суспільно корисна приватна діяльність громадян з метою отримання додаткових доходів; підприємницька діяльність окремих громадян, що здійснюється без залучення найманої праці.

Індикативне планування (индикативное планирование) – недирективне, пожадливе, орієнтоване планування на державному рівні з метою надання допомоги господарським суб’єктам орієнтуватися в ситуації, виходячи з бачення економічного майбутнього державними органами і залученими науковими організаціями.

Індикатор (индикатор) – орієнтований економічний показник, вимірник, що дає змогу певною мірою передбачити, в якому напрямі слід очікувати розвиток економічних процесів.

Індосамент (индоссамент) – спеціальний запис на зворотній стороні векселя про порядок його передачі. Може бути: іменним, коли вказується ім'я нового власника; бланковим, коли є лише підпис індосанта (особа, якій передається вексель або цінний папір з I.).

Індосант (индоссант) – особа, що передає свої права за векселем іншій особі, про що перша особа зазначає у передатному напису на звороті векселя.

Індосат (индоссат) – особа, на користь якої передається документ за індосаментом (передатним написом).

Ін’єкції грошові (инъекции денежные) – разові вливання в економіку грошових коштів, капіталовкладень.

Інженер (инженер) – спеціаліст з повною вищою технічною освітою.

Інжиніринг (инжиниринг) – послуги по створенню виробничих підприємств, об'єднань, об'єктів інфраструктури. Включає в себе комплекс робіт по проведенню попередніх досліджень, підготовці техніко-економічного обгрунтування, комплекту проектних документів, а також розробці рекомендацій з організації виробництва і управління, експлуатації обладнання та продажу готової продукції. Контракт на придбання інжинірингових послуг включає їх перелік, організаційні умови виконання, ціни та порядок оплати.

Інжинірінг фінансовий (инжиниринг финансовый) – розроблення нових фінансових інструктажів та операційних схем, придатних для здійснення фінансово-кредитних операцій.

Інжинірінгова компанія (инжиниринговая компания) – компанія, компанія що спеціалізується на наданні інжинірінгових послуг. Користується статусом формально незалежної, здатної надавати послуги одночасно у кількох галузях і залучати до виконання робіт різних постачальників обладнання, різні підрядні фірми.

Ініціатива (инициатива) – 1. Почин: активна, провідна роль у будь-яких діях, заповзятливість. 2. Підприємливість, здатність до самостійних активних дій.

Інкасатор (инкассатор) – посадова особа, уповноважена збирати грошові надходження у касах різних організацій і перевозити їх у банк, а також розвозити гроші із банків у каси великих підприємств, установ.

Інкасація (инкассация) – здійснюється банками за дорученням підприємств, установ і організацій, що проводить операції з готівкою. Це збирання, транспортування готівки і цінностей, що надходять до них.

Інкасо (инкассо) – банківська операція, згідно з якою банк одержує гроші за дорученням клієнта і зарахування цих грошей на його банківський рахунок на підставі розрахункових документів.

Інкасове доручення (инкассовое поручение) – документ, що відіграє роль платіжної вимоги, складається і представляється у банк підприємствами у тих випадках, коли вони мають підставу для беззаперечного утримання коштів у платника.

Інкорпорація (инкорпорация) – 1. Включення до свого складу, приєднання інших організацій. 2. Надання згідно з законом групі осіб статусу юридичної особи, корпорації. 3. Систематизація законів держави, розміщення їх у певному порядку в процесі публікування без зміни змісту самих законів.

Інкримінування (инкриминирование) – пред’явлення обвинувачення у вчиненні злочину.

“Інкубатори” (“инкубаторы”) – центри розвитку бізнесу та підприємництва, регіональні технологічні та інноваційні центри при університетах та інших вузах, науково-дослідних організаціях, що допомагають новостворюваним організаціям інноваційного бізнесу на стадіях започаткування і становлення.

Інноваційний фонд (инновационный фонд) – фонд фінансових ресурсів, створених з метою фінансування найновіших науково-технічних розробок і проектів, джерелом яких є спонсорські внески фірм, банків. Розподіляються на конкурсній основі, часто у вигляді тендера.

Іноземна валюта (иностранная валюта) – грошові знаки іноземних держав, що знаходяться на території інших країн. Операції з І.в. регулюються валютним законодавством країни.

Іноземні інвестиції (иностранные инвестиции) – довго­строкові вкладення капіталу закордонними власниками в різні галузі економіки; реалізація вивозу підприємницького капіталу в країни-реципієнти. В розширенні І.і. важливу роль відіграє державне стимулювання в формі податкових пільг, страхових гарантій, інформаційних послуг, пільгових кредитів тощо.

Іноземні позики (иностранные кредиты) – основна форма іноземного кредиту; позики, одержані від закордонних кредиторів або надані іноземним позичальникам, при здійсненні яких виникають кредитні відносини між державами, банками, міжнародними організаціями, установами та підприємствами.

Інспектор (инспектор) – посадова особа, що здійснює контроль за правильністю дій підвідомчих органів і осіб або за виконанням законів у певній спеціальній галузі.

Інспектор фінансовий (инспектор финансовый) - посадова особа, що контролює нарахування, сплату і стягнення державних і місцевих податків, здійснює ревізію обліку та фінансової звітності.

Інспекція (инспекция) – 1. Органи державного управління, що виконують функції нагляду, перевірки, контролю за належним виконанням офіційно встановлених правил і норм діяльності юридичних та фізичних осіб, персоналу організацій та установ. 2. Діяльність цих органів державного управління, самі акти перевірки.

Інспекція податкова (инспекция налоговая) – державний орган, який контролює дотримання законодавства про податки, правильність нарахування, повноту і своєчасність внесення у бюджет податків і платежів.

Інстанція (инстанция) – ступінь в управлінській ієрархії, на якій перебуває повна установа, ланка управління відносно інших установ.

Інституціоналізм (институционализм) – економічне вчення, що приділяє основну увагу ролі, яку відіграють інститути у сфері прийняття і спрямованості економічних рішень, їх ефективності та економічної діяльності взагалі.

Інструкція (инструкция) – 1. Керівні вказівки, детальні настанови, зведення правил, що регулюють організаційні, науково-технічні, фінансові та інші спеціальні сторони діяльності. 2. Вказівки, рекомендації щодо порядку і засобів виконання будь-якої роботи, користування технікою, приладами, машинами тощо.

Інструкція посадова (инструкция должностная) – інструкція, що визначає організаційно-правове становище працівника (посадової особи). В ній містяться його обов’язки, ступінь підпорядкованості і визначається забезпеченість умовами для його ефективної праці.

Інструментарій (инструментарий) – сукупність інструментів, що їх застосовують у певній галузі.

Інструменти регулювання ринку (инструменты регулирования рынка) – прийоми, що використовуються державою для забезпечення пропорційності у господарстві країни, створення системи соціальних компенсацій (податки, кредит, цінові межі, цільові дотації тощо).

Інтегральні економічні показники (интегральные экономические показатели) – узагальнені, зведені, синтетичні показники розвитку економіки.

Інтегральні показники конкурентоспроможності (интегральные показатели конкурентоспособности) – числова характеристика конкурентоспроможності товару, що є відношенням групового показника за технічними параметрами до групового показника за економічними параметрами.

Інтеграція (интеграция) – 1. Об’єднання в ціле будь-яких окремих частин. 2. Погоджений розвиток та взаємне доповнення підприємств, галузей економіки, регіонів і держав в інтересах більш ефективного використання ресурсів і більш повного задоволення потреб учасників цього процесу у відповідних товарах і послугах.

Інтелект (интеллект) – розуміння, розсудок, розум, здатність до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів.

Інтелект ринку (интеллект рынка) – одна із стадій управління нововведеннями фірми, яка полягає в отриманні та оцінці інформації, що належить до фактичних і перспективних можливостей, конкурентної поведінки, а також в інших удосконаленнях.

Інтелектуальний продукт (интеллектуальный продукт) – результат духовної, розумової, інтелектуальної діяльності (винаходи, відкриття, патенти, наукові звіти і доповіді, проекти; літературні, музичні, художні твори тощо), що є інтелектуальною власністю.

Інтелектуальні інвестиції (интеллектуальные инвестиции) – вкладання коштів у підготовку фахівців, наукової розробки, патенти, ліцензії, ноу-хау, запозичення досвіду.

Інтенсивність (интенсивность) – напруженість роботи; виробництва, що характеризується ступенем віддачі кожного з фахівців, ресурсів, які використовуються у процесі виробництва.

Інтенсифікація (интенсификация) – 1. Посилення, збільшення напруженості, продуктивності, дієвості. 2. Підвищення інтенсивності виробництва за допомогою більш повного використання кожної одиниці ресурсного потенціалу.

Інтенсифікація виробництва (интенсификация производства) – напрям у розвитку виробництва, за якого зростання його обсягу досягається переважно підвищенням рівня впровадження у практику досягнень науки, техніки, поліпшення організації праці, виробництва й управління, раціонального використання природних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Кінцевим результатом є зниження собівартості, зростання фондовіддачі і продуктивності праці, підвищення ефективності підприємницької діяльності.

Інтерактивний маркетинг (интерактивный маркетинг) – форма прямого маркетингу, що здійснюється за допомогою інтерактивних комп’ютерних служб, які надають інформаційні послуги в оперативному режимі. Для цього використовуються системи, які забезпечують двосторонній електронний зв’язок між продавцем і покупцем.

Інтервенційні операції (интервенционные операции) – одна із форм втручання центральних банків і скарбниць країн в кредитно-фінансову та валютну сфери шляхом регулювання попиту і пропозицій на кредит, цінні папери, національну та іноземну валюту. Їх механізм полягає в тому, що центральний банк продає на ринку цінні папери, зменшуючи таким чином ліквідні ресурси кредитно-фінансових установ для стримання інфляції і кредитної експансії.

Інтервенція біржова (интервенция биржевая) – втручання держави, банків чи підприємств в операції на фондовій біржі з метою штучного впливу на курси цінних паперів. Є однією з форм біржової спекуляції.

Інтервенція валютна (интервенция валютная) – форма впливу національного банку країни на формування курсів національної валюти. Полягає в тому, що банк продає або купує великі партії твердих валют за національну валюту.

Інтерес (интерес) – поняття, що характеризує важливе, значуще, потрібне для індивіда, сім’ї, колективу, групи, класу, нації, суспільства в цілому.

Інтереси економічні (интересы экономические) – категорія, що відображає об’єктивно зумовлені матеріальні потреби людей. Втілюється в життя через активну діяльність, є спонукальними мотивом цієї діяльності, рушійною силою в досягненні певних економічних результатів, що відповідають даному рівню розвитку продуктивних сил і слугують для задоволення матеріальних потреб.

Інтернаціоналізація (интернационализация) – 1. Визначення чогось інтернаціональним. 2. І. капіталу – процес розширення сфери діяльності капіталу за межі держави. 3. І. виробництва – процес встановлення виробничих зв’язків між підприємствами різних країн.

Інтернет (интернет) – глобальна комп’ютерна мережа, що дає доступ до спеціалізованих інформаційних серверів і забезпечує електронну пошту. Здійснюється за допомогою провайдерів.

Інтерполяція (интерполяция) – спосіб обчислення показників, яких не вистачає у динамічному ряді явищ. Невідомі значення ряду обчислюють або за допомогою відомих сусідніх членів ряду, або на основі встановленого взаємозв’язку інтерпольованого явища з іншими явищами, кількісний вираз яких відомий.

Інтрапідприємництво (интрапредпринимательство) – підприємницька діяльність, що здійснюється в середині великої фірми або іншого ділового підприємства.

Інфляційна спіраль (инфляционная спираль) – взаємозалежне підвищення заробітної плати та ринкових цін.

Інфляційні очікування (инфляционные ожидания) – прогнозні рівні інфляції, ґрунтуючись на яких, виробники і споживачі будують свою майбутню грошову і цінову політику, оцінюють доходи, витрати, прибуток, кредити.

Інфляція (инфляция) – знецінення грошей, що проявляється у формі підвищення цін на товари першої необхідності та послуги, зумовленого не підвищенням їхньої якості, а зниженням валютного курсу, реальної заробітної плати. Спричиняється передусім переповненням каналів грошового обігу надлишковою грошовою масою за відсутності адекватного збільшення товарної маси.

Інфляція галопуюча (инфляция галопирующая) – інфляція, що розвивається стрімкими темпами. Виникає за кризових ситуацій в економіці.

Інфляція очікувана (инфляция ожидаемая) – передбачуваний рівень інфляції у майбутньому періоді внаслідок дії факторів поточного періоду.

Інфляція повзуча (инфляция ползучая) – інфляція, що проявляється у тривалому поступовому підвищенні цін.

Інфляція попиту (инфляция спроса) – інфляція, що спричиняється перевищенням попиту над пропозицією товарів і послуг та веде до зростання цін.

Інформаційна технологія (информационная технология) – сукупність технологічних елементів, що застосовуються для обробки, збереження і передачі інформації.

Інформаційне забезпечення (информационное обеспечение) – наявність інформації, необхідної для управління економічними процесами, що міститься у базах даних інформаційних систем.

Інформаційні системи (информационные системы) – система збереження, обробки, перетворення, передачі й оновлення інформації з використанням комп’ютерної та іншої техніки.

Інформація (информация) – 1. Повідомлення про щось. 2. Відомість про навколишній світ, процеси, події, ситуації, чиюсь діяльність, що їх сприймає людина, керуючі машини та інші системи.

Інформація економічна (информация экономическая) – сукупність відомостей, що відображають економічні процеси. Джерелами інформації є виробничі процеси, процеси обігу матеріальних цінностей, коштів, товарних, фінансових та трудових ресурсів тощо.

Інфраструктура (инфраструктура) – сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують як виробничу, так і невиробничу сферу економіки (транспорт, зв’язок, комунальне господарство, освіта, охорона здоров’я тощо).

Інфраструктура виробнича (инфраструктура производственная) – комплексна система галузей та структур, що забезпечують функціонування промислового виробництва, аграрного комплексу (транспорт, лінії електропередач, трубопроводи, водопостачання, засоби інформації і зв’язку, кредитно-фінансову і банківські системи тощо).

Інфраструктура економіки (инфраструктура экономики) – комплекс галузей і сфер діяльності, що забезпечують умови для функціонування економіки та життєзабезпеченості держави: основні та виробничі фонди, технічний, транспортний і енергетичний потенціал, природні ресурси, фінансові інвестиції, зв’язок, систему матеріального постачання, маркетингові, консалтингові служби, систему підготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

Інфраструктура ринку (инфраструктура рынка) – інфраструктура, що забезпечує функціонування ринку. Включає оптові підприємства, біржі, банки, фінансові інститути, податкову систему, фонди, транспортні засоби, зв’язок тощо.

Інфраструктура фірми (инфраструктура фирмы) – основні та оборотні фонди, система управління, обліку, контролю, маркетингу, фінансового обслуговування, служби інформації та безпеки.

Іпотека (ипотека) – різновид застави нерухомого майна з метою одержання позички. І. надає право банку переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості зареєстрованої застави. У випадку неплатоспроможності боржника задоволення вимог кредитора здійснюється з виручки від реалізованого майна.

Іпотечні банки (ипотечные банки) – банки, що спеціалізуються на видачі довгострокових позичок під заставу нерухомості – землі та міських будівель. Ресурси І.б. – власні накопичення та іпотечні облігації.

Іпотечний кредит (ипотечный кредит) – довгострокові позички, що надаються під заставу нерухомості - землі і будівель виробничого та житлового призначення. І.к. надається переважно іпотечним банкам. Неповернення заборгованості в строк призводить до втрати позичальником нерухомості і передачі її іншому власнику або банку.

Іпотечний ринок (ипотечный рынок) – ринок іпотечних позикових капіталів, на якому відбувається купівля-продаж іпотечних облігацій, що випускаються торгово-промисловими корпораціями і використовуються для надання кредиту під заставу нерухомості.

Іпотечний сертифікат (ипотечный сертификат) – заставне свідоцтво, один з найпоширеніших видів цінних паперів, що котируються на біржі.

Істеблішмент (истеблишмент) – 1. Слово, яким в деяких англомовних країнах іноді характеризують високий рівень прибутків, стійке становище у суспільстві, достатки. 2. Переносно-панівна верхівка, багаті люди.

Кк

<< | >>
Источник: Гончаров С.М., Кушнір Н.Б.. Тлумачний словник економіста / за ред. проф. С.М.Гончарова. – Рівне: НУВГП,2008. – 264 с.. 2008

Еще по теме І:

  1. Голюк В.Я. Фінанси, гроші та кредит: навч. посіб. - К., 2017340 с., 2017
  2. Цена контракта
  3. Хайринг
  4. Услуги рекламные
  5. Услуги научноконсультативные
  6. Услуги коммерческие
  7. Услуги комиссионные
  8. Услуги информационнокоммерческие
  9. Упаковочный лист
  10. Торговля электронная
  11. Торговый дом
  12. Торговля посылочная
  13. Торговля встречная
- Информатика для экономистов - Антимонопольное право - Бухгалтерский учет и контроль - Бюджетна система України - Бюджетная система России - ВЭД РФ - Господарче право України - Государственное регулирование экономики в России - Державне регулювання економіки в Україні - ЗЕД України - Инновации - Институциональная экономика - История экономических учений - Коммерческая деятельность предприятия - Контроль и ревизия в России - Контроль і ревізія в Україні - Кризисная экономика - Лизинг - Логистика - Математические методы в экономике - Международные экономические отношения - Микроэкономика - Мировая экономика - Муніципальне та державне управління в Україні - Налоговое право - Организация производства - Основы экономики - Политическая экономия - Размещение производительных сил (РПС) - Региональная и национальная экономика - Страховое дело - Теория управления экономическими системами - Управление инновациями - Философия экономики - Ценообразование - Экономика зарубежных государств - Экономика и управление народным хозяйством - Экономика отрасли - Экономика предприятия - Экономика природопользования - Экономика труда - Экономическая безопасность - Экономическая география - Экономическая демография - Экономическая статистика - Экономическая теория и история - Экономический анализ -