І

Ідеал (идеал) – 1. Досконалість. 2. Доскональний зв’язок між чим-небудь. 3. Найвища кінцева мета прагнення, дій.

Ідеальний (идеальный) – 1. Той, що стосується ідеї, діяльності мислення.

Ідентифікація (идентификация) – 1. Ототожнення, прирівнення, уподобання. 2. Встановлений на основі визначених ознак тотожності різних об’єктів.

Ідея (идея) – 1. Найвища форма пізнання й мислення, яка не тільки відображає об’єкт, а й спрямована на його перетворення. 2. Думка, загальне поняття про предмет чи явище. 3. Головна думка художнього, наукового, економічного або політичного твору.

Ідея товару (идея товара) – загальне бачення можливого товару, який фірма могла б, на її думку, запропонувати на ринку.

Ієрархія (иерархия) – поділ на вищі й нижчі посади, чини; суворий порядок підлеглості нижчих за посадою або чином осіб вищим.

Ізоляція (изоляция) – 1.Роз’єднання, відособлення. 2.Заборона спілкування, відокремлення чогось від навколишнього середовища.

Ілюзія (иллюзия) – 1.Оманливе, хибне сприйняття людиною дійсності. 2.Нездійсненна мрія, необгрунтована надія.

Імідж (имидж) – формування і підтримання сталого позитивного враження про товар, послуги, підприємство, яке виготовляє або реалізує товар. Створення сприятливого образу товару, послуги, підприємства – це запорука надійного становища на ринку.

Іммобілізація оборотних коштів (иммобилизация оборотных средств) – вилучення оборотних коштів із обороту підприємства на витрати, непередбачені планом, або на такі витрати, які не мають встановлених джерел покриття. І.о.к. погіршує платоспроможність та кредитоспроможність підприємств.

Імітаційна модель (имитационная модель) – числова економіко-математична модель досліджуваної системи, призначена для використання у процесі машинної імітації.

Імітація (имитация) – 1.Наслідування та підроблення.

Іммобілізація (иммобилизация) – 1.Перетворення рухомого майна в нерухоме. 2.Іммобілізація оборотних коштів – порушення фінансової дисципліни, яка полягає у використанні оборотних коштів не за призначенням або у вилученні їх з обороту.

Імпічмент (импичмент) – процедура обвинувачення вищих осіб. Застосовується найчастіше у разі звинувачення у зраді, хабарництві, інших тяжких злочинах.

Імпонувати (импонировать) – викликати повагу, подобатися, справляти гарне враження.

Імпорт (импорт) – ввезення у країну куплених за кордоном іноземних товарів, технологій, капіталів, послуг.

Імпорт видимий (импорт видимый) – фактичне завезення у країну іноземних товарів і продаж їх на її території.

Імпорт невидимий (импорт невидимый) – послуги, що оплачені в іноземній валюті.

Імпорт побічний (импорт косвенный) – імпорт комплектуючих виробів або напівфабрикатів, що застосовують при використанні імпортованих машин і обладнання.

Імпортер (импортер) – юридична або фізична особа, що ввозить товари з-за кордону.

Імпортна вартість товару (импортная стоимость товара) – вартість імпортного товару в цінах, що вказують в інвойсі іноземного постачальника і передбачають витрати за доставку товару до кордону та інші накладні витрати.

Імпортна квота (импортная квота) – 1.Нетарифне кількісне обмеження завезення певних видів товарів у країну, що встановлюється урядом з метою захисту внутрішнього ринку. 2.Показник, що характеризує обсяг імпорту певного товару, встановленого відповідно до потреби в ньому та обсягів власного виробництва.

Імпортне мито (импортная пошлина) – платежі, що отримуються за ввезення в країну імпортних товарів під час перетину кордону.

Імунітет (иммунитет) – виключне право не підлягати деяким загальним законам, що надається особам, які посідають особливе становище в державі.

Інаудит (инаудит) – акціонерна компанія з консультування вітчизняних та іноземних партнерів спільних підприємств, учасників сумісної підприємницької діяльності.

Інвентаризація (инвентаризация) – облік і перевірка наявності матеріальних ресурсів, цінностей, розрахунково-грошових документів і коштів та контроль за правильністю їх використання.

Інвестиції (инвестиции) – довгострокові вкладення капіталу у власній країні або за кордоном у підприємства різних галузей, соціально-економічні програми, підприємницькі та інноваційні проекти.

Інвестиційна діяльність (инвестиционная деятельность) – сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Охоплює: інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, товариствами і спілками, громадськими організаціями, іншими юридичними особами; державне інвестування, що здійснюється органами влади й управління за рахунок коштів бюджету, позабюджетних фондів; іноземне інвестування; спільне інвестування, що здійснюється вітчизняними та іноземними фізичними та юридичними особами і державами.

Інвестиційна компанія (инвестиционная компания) – компанія, що акумулює кошти приватних інвесторів шляхом емісії власних цінних паперів і вкладає їх в акції та облігації успішних підприємств своєї країни та за кордоном.

Інвестиційна політика (инвестиционная политика) – загальнодержавні принципові рішення та заходи, що визначають напрямки використання капітальних вкладень у сферах і галузях економіки з метою забезпечення ефективності та пропорційності її розвитку.

Інвестиційні банки (инвестиционные банки) – різновидність спеціальних кредитних установ, мобілізуючих довгостроковий позичковий капітал і надаючи його в розпорядження позичальникам (державі і підприємцям) через випуск та розміщення облігацій або інших видів боргових зобов'язань.

Індекс (индекс) – 1. Список, покажчик, перелік чогось. 2. Числовий або літерний показник у математичних виразах. 3. Економічний і статистичний показник, що характеризує у відносному вигляді зміну економічних величин, параметрів економічних і соціальних процесів за певний період.

Індекс бідності (индекс бедности) – статистичний показник, який характеризує динаміку середньозваженої величини прожиткового мінімуму.

Індекс вартості життя (индекс стоимости жизни) – бюджетний індекс – показник, що характеризує зміну цін на товари і тарифів (цін) на послуги, якими користується населення. Застосовують для визначення динаміки реальної заробітної плати.

Індекс Доу Джонса (индекс Доу Джонса) – середній показник курсів акцій групи найбільших компаній США, що публікується фірмою “Доу Джонс енд компані” з 1887 р. Являє собою арифметичне середнє щоденних котирувань певної групи компаній на момент закриття біржі. Зараз публікується кілька індексів: для промислових компаній на основі акцій 30 корпорацій; залізничних – 20 найбільших фірм; комунальних – 15 фірм. На основі цих індексів розраховується загальний І.Д.Д., який є показником сучасної господарської кон'юнктури США.

Індекс заробітної плати (индекс заработной платы) – відносний показник динаміки середньої (середньомісячної) заробітної плати одного працівника за певний період. Розрізняють індекс номінальної і індекс реальної З.п. Індекс реальної З.п. обчислюється шляхом поділу індексу номінальної заробітної плати на індекс цін на товари народного споживання і платні послуги.

Індекс промислового виробництва (индекс промышленного производства) – показник динаміки обсягу промислового виробництва, його збільшення або зменшення. Визначається у вигляді відношення поточного обсягу виробництва у грошовому виразі до його величини у базисному періоді (році).

Індекс рівня життя (индекс уровня жизни) – індекс, який кількісно виражає відносну зміну рівня матеріального добробуту, соціальних та культурних умов життя певних груп населення. До І.р.ж. належать: бюджетний індекс; індекс вартості життя; індекси, які розраховані на основі “стандартних бюджетів” сім'ї; індекси реальних прибутків.

Індекс собівартості (индекс себестоимости) – показник, що характеризує середню оцінку спрямування та інтенсивності зміни собівартості одиниці продукції у відносній формі.

Індекс споживчих цін (индекс потребительских цен) – показник динаміки вартості споживчого кошика, який містить фіксований набір товарів і послуг масового споживання. Є основним показником рівня інфляції в країні.

Індексація (индексация) – 1. Один із способів захисту населення, споживачів від інфляції, який полягає в тому, що держава та інші суб’єкти, що причетні до доходів громадян, збільшують грошові доходи і заощадження громадян відповідно до росту цін на споживчі товари та послуги. 2. Проставлення індексу на певні документи, книги з метою їх класифікації і встановлення нових розмірів відсоткової ставки, яку виплачують вкладнику внаслідок зміни загального рівня цін, з метою соціально-економічного захисту населення в умовах кризової економічної ситуації.

Індексація грошових доходів населення (индексация денежных доходов населения) – встановлений законами та іншими нормативними актами країни механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексація цін (индексация цен) – щорічне обчислення зростання цін на споживчі товари з метою виявлення певної компенсації грошових витрат населення за допомогою дотацій до заробітної плати, пенсій тощо.

Індекси акцій (индексы акций) – зведені показники, які характеризують динаміки курсів окремих акцій, що котируються на біржі, і допомагають прогнозувати зміни їх вартості.

Індекси котирування біржових курсів (индексы котировки биржевых курсов) – відносні кількісні показники, що відображають курси найважливіших цінних паперів за узагальненими розрахунками на даний момент відповідно до кон’юнктури ринку.

Індекси фондові (индексы фондовые) – показники, що характеризують зміну біржового курсу цінних паперів на певну дату.

Індивідуальна трудова діяльність (индивидуальная трудовая деятельность) – суспільно корисна приватна діяльність громадян з метою отримання додаткових доходів; підприємницька діяльність окремих громадян, що здійснюється без залучення найманої праці.

Індикативне планування (индикативное планирование) – недирективне, пожадливе, орієнтоване планування на державному рівні з метою надання допомоги господарським суб’єктам орієнтуватися в ситуації, виходячи з бачення економічного майбутнього державними органами і залученими науковими організаціями.

Індикатор (индикатор) – орієнтований економічний показник, вимірник, що дає змогу певною мірою передбачити, в якому напрямі слід очікувати розвиток економічних процесів.

Індосамент (индоссамент) – спеціальний запис на зворотній стороні векселя про порядок його передачі. Може бути: іменним, коли вказується ім'я нового власника; бланковим, коли є лише підпис індосанта (особа, якій передається вексель або цінний папір з I.).

Індосант (индоссант) – особа, що передає свої права за векселем іншій особі, про що перша особа зазначає у передатному напису на звороті векселя.

Індосат (индоссат) – особа, на користь якої передається документ за індосаментом (передатним написом).

Ін’єкції грошові (инъекции денежные) – разові вливання в економіку грошових коштів, капіталовкладень.

Інженер (инженер) – спеціаліст з повною вищою технічною освітою.

Інжиніринг (инжиниринг) – послуги по створенню виробничих підприємств, об'єднань, об'єктів інфраструктури. Включає в себе комплекс робіт по проведенню попередніх досліджень, підготовці техніко-економічного обгрунтування, комплекту проектних документів, а також розробці рекомендацій з організації виробництва і управління, експлуатації обладнання та продажу готової продукції. Контракт на придбання інжинірингових послуг включає їх перелік, організаційні умови виконання, ціни та порядок оплати.

Інжинірінг фінансовий (инжиниринг финансовый) – розроблення нових фінансових інструктажів та операційних схем, придатних для здійснення фінансово-кредитних операцій.

Інжинірінгова компанія (инжиниринговая компания) – компанія, компанія що спеціалізується на наданні інжинірінгових послуг. Користується статусом формально незалежної, здатної надавати послуги одночасно у кількох галузях і залучати до виконання робіт різних постачальників обладнання, різні підрядні фірми.

Ініціатива (инициатива) – 1. Почин: активна, провідна роль у будь-яких діях, заповзятливість. 2. Підприємливість, здатність до самостійних активних дій.

Інкасатор (инкассатор) – посадова особа, уповноважена збирати грошові надходження у касах різних організацій і перевозити їх у банк, а також розвозити гроші із банків у каси великих підприємств, установ.

Інкасація (инкассация) – здійснюється банками за дорученням підприємств, установ і організацій, що проводить операції з готівкою. Це збирання, транспортування готівки і цінностей, що надходять до них.

Інкасо (инкассо) – банківська операція, згідно з якою банк одержує гроші за дорученням клієнта і зарахування цих грошей на його банківський рахунок на підставі розрахункових документів.

Інкасове доручення (инкассовое поручение) – документ, що відіграє роль платіжної вимоги, складається і представляється у банк підприємствами у тих випадках, коли вони мають підставу для беззаперечного утримання коштів у платника.

Інкорпорація (инкорпорация) – 1. Включення до свого складу, приєднання інших організацій. 2. Надання згідно з законом групі осіб статусу юридичної особи, корпорації. 3. Систематизація законів держави, розміщення їх у певному порядку в процесі публікування без зміни змісту самих законів.

Інкримінування (инкриминирование) – пред’явлення обвинувачення у вчиненні злочину.

“Інкубатори” (“инкубаторы”) – центри розвитку бізнесу та підприємництва, регіональні технологічні та інноваційні центри при університетах та інших вузах, науково-дослідних організаціях, що допомагають новостворюваним організаціям інноваційного бізнесу на стадіях започаткування і становлення.

Інноваційний фонд (инновационный фонд) – фонд фінансових ресурсів, створених з метою фінансування найновіших науково-технічних розробок і проектів, джерелом яких є спонсорські внески фірм, банків. Розподіляються на конкурсній основі, часто у вигляді тендера.

Іноземна валюта (иностранная валюта) – грошові знаки іноземних держав, що знаходяться на території інших країн. Операції з І.в. регулюються валютним законодавством країни.

Іноземні інвестиції (иностранные инвестиции) – довго­строкові вкладення капіталу закордонними власниками в різні галузі економіки; реалізація вивозу підприємницького капіталу в країни-реципієнти. В розширенні І.і. важливу роль відіграє державне стимулювання в формі податкових пільг, страхових гарантій, інформаційних послуг, пільгових кредитів тощо.

Іноземні позики (иностранные кредиты) – основна форма іноземного кредиту; позики, одержані від закордонних кредиторів або надані іноземним позичальникам, при здійсненні яких виникають кредитні відносини між державами, банками, міжнародними організаціями, установами та підприємствами.

Інспектор (инспектор) – посадова особа, що здійснює контроль за правильністю дій підвідомчих органів і осіб або за виконанням законів у певній спеціальній галузі.

Інспектор фінансовий (инспектор финансовый) - посадова особа, що контролює нарахування, сплату і стягнення державних і місцевих податків, здійснює ревізію обліку та фінансової звітності.

Інспекція (инспекция) – 1. Органи державного управління, що виконують функції нагляду, перевірки, контролю за належним виконанням офіційно встановлених правил і норм діяльності юридичних та фізичних осіб, персоналу організацій та установ. 2. Діяльність цих органів державного управління, самі акти перевірки.

Інспекція податкова (инспекция налоговая) – державний орган, який контролює дотримання законодавства про податки, правильність нарахування, повноту і своєчасність внесення у бюджет податків і платежів.

Інстанція (инстанция) – ступінь в управлінській ієрархії, на якій перебуває повна установа, ланка управління відносно інших установ.

Інституціоналізм (институционализм) – економічне вчення, що приділяє основну увагу ролі, яку відіграють інститути у сфері прийняття і спрямованості економічних рішень, їх ефективності та економічної діяльності взагалі.

Інструкція (инструкция) – 1. Керівні вказівки, детальні настанови, зведення правил, що регулюють організаційні, науково-технічні, фінансові та інші спеціальні сторони діяльності. 2. Вказівки, рекомендації щодо порядку і засобів виконання будь-якої роботи, користування технікою, приладами, машинами тощо.

Інструкція посадова (инструкция должностная) – інструкція, що визначає організаційно-правове становище працівника (посадової особи). В ній містяться його обов’язки, ступінь підпорядкованості і визначається забезпеченість умовами для його ефективної праці.

Інструментарій (инструментарий) – сукупність інструментів, що їх застосовують у певній галузі.

Інструменти регулювання ринку (инструменты регулирования рынка) – прийоми, що використовуються державою для забезпечення пропорційності у господарстві країни, створення системи соціальних компенсацій (податки, кредит, цінові межі, цільові дотації тощо).

Інтегральні економічні показники (интегральные экономические показатели) – узагальнені, зведені, синтетичні показники розвитку економіки.

Інтегральні показники конкурентоспроможності (интегральные показатели конкурентоспособности) – числова характеристика конкурентоспроможності товару, що є відношенням групового показника за технічними параметрами до групового показника за економічними параметрами.

Інтеграція (интеграция) – 1. Об’єднання в ціле будь-яких окремих частин. 2. Погоджений розвиток та взаємне доповнення підприємств, галузей економіки, регіонів і держав в інтересах більш ефективного використання ресурсів і більш повного задоволення потреб учасників цього процесу у відповідних товарах і послугах.

Інтелект (интеллект) – розуміння, розсудок, розум, здатність до мислення, особливо до його вищих теоретичних рівнів.

Інтелект ринку (интеллект рынка) – одна із стадій управління нововведеннями фірми, яка полягає в отриманні та оцінці інформації, що належить до фактичних і перспективних можливостей, конкурентної поведінки, а також в інших удосконаленнях.

Інтелектуальний продукт (интеллектуальный продукт) – результат духовної, розумової, інтелектуальної діяльності (винаходи, відкриття, патенти, наукові звіти і доповіді, проекти; літературні, музичні, художні твори тощо), що є інтелектуальною власністю.

Інтелектуальні інвестиції (интеллектуальные инвестиции) – вкладання коштів у підготовку фахівців, наукової розробки, патенти, ліцензії, ноу-хау, запозичення досвіду.

Інтенсивність (интенсивность) – напруженість роботи; виробництва, що характеризується ступенем віддачі кожного з фахівців, ресурсів, які використовуються у процесі виробництва.

Інтенсифікація (интенсификация) – 1. Посилення, збільшення напруженості, продуктивності, дієвості. 2. Підвищення інтенсивності виробництва за допомогою більш повного використання кожної одиниці ресурсного потенціалу.

Інтенсифікація виробництва (интенсификация производства) – напрям у розвитку виробництва, за якого зростання його обсягу досягається переважно підвищенням рівня впровадження у практику досягнень науки, техніки, поліпшення організації праці, виробництва й управління, раціонального використання природних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Кінцевим результатом є зниження собівартості, зростання фондовіддачі і продуктивності праці, підвищення ефективності підприємницької діяльності.

Інтерактивний маркетинг (интерактивный маркетинг) – форма прямого маркетингу, що здійснюється за допомогою інтерактивних комп’ютерних служб, які надають інформаційні послуги в оперативному режимі. Для цього використовуються системи, які забезпечують двосторонній електронний зв’язок між продавцем і покупцем.

Інтервенційні операції (интервенционные операции) – одна із форм втручання центральних банків і скарбниць країн в кредитно-фінансову та валютну сфери шляхом регулювання попиту і пропозицій на кредит, цінні папери, національну та іноземну валюту. Їх механізм полягає в тому, що центральний банк продає на ринку цінні папери, зменшуючи таким чином ліквідні ресурси кредитно-фінансових установ для стримання інфляції і кредитної експансії.

Інтервенція біржова (интервенция биржевая) – втручання держави, банків чи підприємств в операції на фондовій біржі з метою штучного впливу на курси цінних паперів. Є однією з форм біржової спекуляції.

Інтервенція валютна (интервенция валютная) – форма впливу національного банку країни на формування курсів національної валюти. Полягає в тому, що банк продає або купує великі партії твердих валют за національну валюту.

Інтерес (интерес) – поняття, що характеризує важливе, значуще, потрібне для індивіда, сім’ї, колективу, групи, класу, нації, суспільства в цілому.

Інтереси економічні (интересы экономические) – категорія, що відображає об’єктивно зумовлені матеріальні потреби людей. Втілюється в життя через активну діяльність, є спонукальними мотивом цієї діяльності, рушійною силою в досягненні певних економічних результатів, що відповідають даному рівню розвитку продуктивних сил і слугують для задоволення матеріальних потреб.

Інтернаціоналізація (интернационализация) – 1. Визначення чогось інтернаціональним. 2. І. капіталу – процес розширення сфери діяльності капіталу за межі держави. 3. І. виробництва – процес встановлення виробничих зв’язків між підприємствами різних країн.

Інтернет (интернет) – глобальна комп’ютерна мережа, що дає доступ до спеціалізованих інформаційних серверів і забезпечує електронну пошту. Здійснюється за допомогою провайдерів.

Інтерполяція (интерполяция) – спосіб обчислення показників, яких не вистачає у динамічному ряді явищ. Невідомі значення ряду обчислюють або за допомогою відомих сусідніх членів ряду, або на основі встановленого взаємозв’язку інтерпольованого явища з іншими явищами, кількісний вираз яких відомий.

Інтрапідприємництво (интрапредпринимательство) – підприємницька діяльність, що здійснюється в середині великої фірми або іншого ділового підприємства.

Інфляційна спіраль (инфляционная спираль) – взаємозалежне підвищення заробітної плати та ринкових цін.

Інфляційні очікування (инфляционные ожидания) – прогнозні рівні інфляції, ґрунтуючись на яких, виробники і споживачі будують свою майбутню грошову і цінову політику, оцінюють доходи, витрати, прибуток, кредити.

Інфляція (инфляция) – знецінення грошей, що проявляється у формі підвищення цін на товари першої необхідності та послуги, зумовленого не підвищенням їхньої якості, а зниженням валютного курсу, реальної заробітної плати. Спричиняється передусім переповненням каналів грошового обігу надлишковою грошовою масою за відсутності адекватного збільшення товарної маси.

Інфляція галопуюча (инфляция галопирующая) – інфляція, що розвивається стрімкими темпами. Виникає за кризових ситуацій в економіці.

Інфляція очікувана (инфляция ожидаемая) – передбачуваний рівень інфляції у майбутньому періоді внаслідок дії факторів поточного періоду.

Інфляція повзуча (инфляция ползучая) – інфляція, що проявляється у тривалому поступовому підвищенні цін.

Інфляція попиту (инфляция спроса) – інфляція, що спричиняється перевищенням попиту над пропозицією товарів і послуг та веде до зростання цін.

Інформаційна технологія (информационная технология) – сукупність технологічних елементів, що застосовуються для обробки, збереження і передачі інформації.

Інформаційне забезпечення (информационное обеспечение) – наявність інформації, необхідної для управління економічними процесами, що міститься у базах даних інформаційних систем.

Інформаційні системи (информационные системы) – система збереження, обробки, перетворення, передачі й оновлення інформації з використанням комп’ютерної та іншої техніки.

Інформація (информация) – 1. Повідомлення про щось. 2. Відомість про навколишній світ, процеси, події, ситуації, чиюсь діяльність, що їх сприймає людина, керуючі машини та інші системи.

Інформація економічна (информация экономическая) – сукупність відомостей, що відображають економічні процеси. Джерелами інформації є виробничі процеси, процеси обігу матеріальних цінностей, коштів, товарних, фінансових та трудових ресурсів тощо.

Інфраструктура (инфраструктура) – сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують як виробничу, так і невиробничу сферу економіки (транспорт, зв’язок, комунальне господарство, освіта, охорона здоров’я тощо).

Інфраструктура виробнича (инфраструктура производственная) – комплексна система галузей та структур, що забезпечують функціонування промислового виробництва, аграрного комплексу (транспорт, лінії електропередач, трубопроводи, водопостачання, засоби інформації і зв’язку, кредитно-фінансову і банківські системи тощо).

Інфраструктура економіки (инфраструктура экономики) – комплекс галузей і сфер діяльності, що забезпечують умови для функціонування економіки та життєзабезпеченості держави: основні та виробничі фонди, технічний, транспортний і енергетичний потенціал, природні ресурси, фінансові інвестиції, зв’язок, систему матеріального постачання, маркетингові, консалтингові служби, систему підготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

Інфраструктура ринку (инфраструктура рынка) – інфраструктура, що забезпечує функціонування ринку. Включає оптові підприємства, біржі, банки, фінансові інститути, податкову систему, фонди, транспортні засоби, зв’язок тощо.

Інфраструктура фірми (инфраструктура фирмы) – основні та оборотні фонди, система управління, обліку, контролю, маркетингу, фінансового обслуговування, служби інформації та безпеки.

Іпотека (ипотека) – різновид застави нерухомого майна з метою одержання позички. І. надає право банку переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості зареєстрованої застави. У випадку неплатоспроможності боржника задоволення вимог кредитора здійснюється з виручки від реалізованого майна.

Іпотечні банки (ипотечные банки) – банки, що спеціалізуються на видачі довгострокових позичок під заставу нерухомості – землі та міських будівель. Ресурси І.б. – власні накопичення та іпотечні облігації.

Іпотечний кредит (ипотечный кредит) – довгострокові позички, що надаються під заставу нерухомості - землі і будівель виробничого та житлового призначення. І.к. надається переважно іпотечним банкам. Неповернення заборгованості в строк призводить до втрати позичальником нерухомості і передачі її іншому власнику або банку.

Іпотечний ринок (ипотечный рынок) – ринок іпотечних позикових капіталів, на якому відбувається купівля-продаж іпотечних облігацій, що випускаються торгово-промисловими корпораціями і використовуються для надання кредиту під заставу нерухомості.

Іпотечний сертифікат (ипотечный сертификат) – заставне свідоцтво, один з найпоширеніших видів цінних паперів, що котируються на біржі.

Істеблішмент (истеблишмент) – 1. Слово, яким в деяких англомовних країнах іноді характеризують високий рівень прибутків, стійке становище у суспільстві, достатки. 2. Переносно-панівна верхівка, багаті люди.

Кк