Договори (контракти) у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

Увесь комплекс заходів, які проводяться підприємством, має за­вершитися укладенням контракту зі споживачем на певних, визна­чених на переговорах умовах.

Узагальнене тлумачення зовнішньоекономічного договору (кон­тракту) дано в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяль­ність»: зовнішньоекономічний договір - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів ЗЕД та їх іноземних контрагентів, спрямовану на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Основними функціями зовнішньоекономічних контрактів є: іні­ціативна функція; програмно-координаційна функція; інформаційна функція; гарантійна функція; правозахисна функція.

У міжнародній практиці використовують різні зовнішньоеконо­мічні договори. Основні види зовнішньоекономічних контрактів такі (див. рис. 13.4):

• контракт разового постачання - одноразова угода, що перед­бачає постачання узгодженої кількості товару до визначеної дати, терміну, періоду часу. Постачання товарів робиться один або кілька разів протягом установленого терміну. Після виконання прийнятих зобов'язань юридичні відносини між сторонами і, власне, контракт припиняються. Разові контракти можуть передбачати як короткі, так і тривалі терміни постачання;

• контракт з періодичним постачанням передбачає регулярне (періодичне) постачання визначеної кількості, партій товару про-

Рис. 13.4. Основні види зовнішньоекономічних контрактів

тягом встановленого умовами контракту терміну, який може бути короткостроковим (один рік), і довгостроковим (5-10 років, а іноді

й більше);

• контракт на постачання комплектного устаткування перед­бачає наявність зв'язків між експортером і покупцем - імпортером устаткування, а також спеціалізованими підприємствами, що беруть участь у комплектації такого устаткування.

• контракт з оплатою в грошовій формі передбачає розрахун­ки у визначеній сторонами валюті із застосуванням обумовлених у контракті способів платежу (готівковий платіж, платіж з авансом і в кредит) і форм розрахунку (інкасо, акредитив, чек, вексель);

• контракт з оплатою в товарній або змішаній формі. Контр­акт з оплатою в товарній формі - бартерна угода (товарообмінні і компенсаційні договори), передбачає простий обмін погоджених кількостей одного товару на інший. У цій угоді встановлюється або кількість товарів, що взаємно постачаються, або обумовлюється сума, на яку сторони зобов'язуються поставити товари. Контракт з оплатою в змішаній формі застосовується, наприклад, при будівни­цтві на умовах цільового кредитування підприємства «під ключ», коли оплата витрат відбувається частково в грошовій, а частково в товарній формі;

• контракт на управління - є засобом, за допомогою якого суб'єкти підприємництва можуть направити частину свого управ­лінського персоналу, надаючи підтримку суб'єкту підприємництва в іншій країні, чи виконувати спеціалізовані управлінські функції протягом визначеного періоду за встановлену плату. Контракти на управління, як правило, укладаються на термін від трьох до п'яти років із фіксованою оплатою або оплатою, що залежить від обсягу виробництва; а не від прибутку.

• контракт «під ключ» - передбачає укладання контракту на бу­дівництво підприємств, що передаються за встановлену плату влас­нику, коли вони повністю готові до експлуатації. Суб'єкти підпри­ємницької діяльності, що реалізують проекти «під ключ», часто є виробниками промислового устаткування; вони поставляють части­ну устаткування згідно з проектом. Особливо часто такими проек­тами заішаються будівельні фірми. Платежі по проектах «під ключ» здійснюються поетапно, еміру виконання запланованих робіт. По­чатковий платіж звичайно становить 10-25 % вартості контракту, 50-65 % виплачується у ході виконання запланованих за проектом робіт, решта, - коли підприємство фактично вже працює відповідно до умов контракту;

• колективний контракт - передбачає укладання контракту на реалізацію проектів, які є надто великими для одного суб'єкта під­приємницької діяльності.

приємництва різних країн погоджуються розділити між собою ви­сокі витрати і рівень ризику, пов'язані з розробкою ряду компонен­тів, необхідних для кінцевого виробу; потім провідний (головний) суб'єкт підприємництва купує компоненти у партнерів, кожен з яких виконував визначену частину розробок.

Суб'єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньое­кономічних договорів, крім тих, які прямо або у виключній формі заборонені законами України.

Як і будь-яка цивільно-правова угода зовнішньоекономічний контракт має відповідати ряду загальних вимог (умов), дотримання яких є необхідним для чинності угоди.

Необхідною умовою чинності зовнішньоекономічного контракту є додержання письмової форми, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України. У разі, якщо зовнішньоеко­номічний договір підписується фізичною особою, потрібен тільки підпис цієї особи. Від імені інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір підписують дві особи: особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установ­чих документів, та особа, яку уповноважено довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, одноособове, якщо установчі документи не передбачають іншого.

Складання будь-якого контракту, у тому числі контракту купівлі- продажу - надто копітка робота, яка вимагає великих витрат і часу. Тому ділові партнери прагнуть до уніфікації та стандартизації контрактів. У практиці міжнародної торгівлі широко використову­ються різні типові форми контрактів. Вони стали розроблятися ве­ликими експортерами й імпортерами ще наприкінці XIX ст. За дея­кими підрахунками, у наш час на світовому ринку використовується понад 10 млн. типових контрактів.

Типовий контракт - це розроблений за встановленими прави­лами документ, який містить ряд уніфікованих умов, прийнятих у практиці міжнародної торгівлі, тобто наперед узгоджених, типових умов.

Типові контракти на світовому ринку можуть використовуватися в різних формах.

умови яких вимагають узгодження, залишається місце для уточнен­ня (так звана друга частина типового контракту). Після узгодження в контракт вносяться індивідуальні умови угоди, і він вважається готовим до підписання. Інколи у всіх пунктах залишається місце для уточнення.

Другу частину типового контракту становлять статті, умови яких вимагають узгодження. Це статті, які містять умови про предмет контракту, ціну товару, його якісні властивості, терміни поставок, умови платежу та ін.

Особливість другої частини типового контракту полягає в тому, що статті, які містять загальні умови, друкуються на звороті контр­акту чи інших аркушах, а статті, умови яких вимагають узгодження, друкуються на титульній стороні контракту.

Є й такий варіант типового контракту, в якому загальні умови купівлі-продажу не викладаються. Вони наперед узгоджені і на них робиться посилання на зворотній стороні контракту, а на ли­цевому боці друкуються мінімум 3-4 статті, умови яких вимагають узгодження (тобто про кількість, ціну, терміни та інколи про якість доставки). Використання типового контракту може здійснюватися двома способами:

1) беззаперечне приєднання одної зі сторін до умов кінцевої форми типового контракту, яку запропонувала інша сторона;

2) використання типового контракту як зразка, який може бути змінений відповідно до конкретної угоди.

Частіше типовий контракт, розроблений однією зі сторін угоди, береться за зразок і на його основі через узгодження кожної стат­ті, кожної умови контракту розробляється індивідуальний контракт, який підписується сторонами.

Типові форми контрактів розробляються в основному великими експортерами певного виду продукції, об'єднаннями промисловців і підприємців, асоціаціями, союзами, торгово-промисловими пала­тами, біржовими комітетами. Наприклад, типові контракти на про­мислову сировину розробляють союзи підприємців. Це, як правило, національні союзи.

Проте стосовно багатьох товарів - зернових, лісо- і пиломатері­алах, шкірсировинних - велике значення мають типові контракти, розроблені міжнародними союзами підприємців.

Найбільше поширення в торгівлі зерновими, масляними товара­ми, цукром, кольоровими металами, бавовною, натуральним каучу­ком тощо дістали типові контракти, розроблені біржовими коміте­тами.

Галузеві об'єднання розробляють, як правило, кілька варіантів типових контрактів для кожного виду товарів. Різниця між цими варіантами полягає звичайно в методі визначення ціни (ФОБ, СІФ тощо) способу доставляння товару (цілими пароплавами чи дріб­ними відправками); напрямку перевезення, що може вплинути на упаковку товару, умови страхування та ін

Велику увагу розробці типових контрактів приділяє Європей­ська економічна комісія (ЄЕК) ООН. Під керівництвом ЄЕК роз­роблено понад 30 варіантів типових контрактів і загальних умов купівлі - продажу, частково, договір купівлі-продажу зернових; за­гальні умови експортних доставок машинного обладнання; загальні умови монтажу машинного обладнання за кордоном; загальні умови купівлі-продажу для експорту товарів довготривалого користуван­ня та інших металовиробів серійного виробництва; загальні умови купівлі-продажу цитрусових та ін.

Типові форми контрактів є обов'язковими для сторін тільки за їх згодою. Як правило, зміст таких угод ґрунтується на праві і прак­тиці країни-розроблювача. І це необхідно враховувати українським підприємцям, які укладають контракт з іноземним партнером.

Типовий контракт друкується друкарським способом і містить найбільш характерні права й обов'язки сторін при торгівлі певними видами товарів та наданні послуг.

Для полегшення роботи з контрагентами типові контракти оформ­лені мовами, на яких здійснюється основна маса угод. У 1980 р. Торговельно-промислова палата Франції розробила всесвітню фор­му контракту купівлі-продажу, яка уніфікувала набір контрактних умов.

У 1980 р. у Відні конференція ООН прийняла Конвенцію щодо договорів міжнародної купівлі-продажу, положення якої за допомо­гою уніфікованих правил забезпечують збалансованість інтересів і встановлюють рівноправні відносини між продавцем і покупцем. Конвенція набула чинності з І січня 1988 р. після ратифікації її де­сятьма країнами.

Контракт починається з преамбули, де вказується повне юридич­не найменування сторін, які укладають договір. Преамбулою нази­вається вступна частина контракту, в якій указується номер, місце і дата підписання контракту, визначаються сторони контракту. Потім у певній логічній послідовності розкриваються такі розділи:

• предмет договору;

• ціна і загальна сума контракту;

• термін поставки товарів;

• умови платежів;

• упакування і маркування товарів;

• гарантії продавця;

• штрафні санкції і компенсація страхування;

• обставини нездоланої сили (форс-мажорні);

• арбітраж.

За своїм змістом зовнішньоекономічний договір має бути скла­дений за схемою (структурою), що визначена Положенням про фор­му зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яке затверджене наказом Міністерства економіки та питань європейської інтеграції України № 201 від б вересня 2001 року.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкта ЗЕД не потрібен дозвіл будь-якого органу державної вла­ди, управління або вищестоячої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.

Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визнача­ється правом місця її укладання. Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недійсною внаслідок недодержання форми, якщо додержано вимоги законів України.

У міжнародній комерційній практиці використовують різні спо­соби підписання експортно-імпортних договорів (контрактів). Най­більш поширеним є укладання контракту між сторонами, що є без­посередніми контрагентами.

Суб'єкти, що є сторонами зовнішньоторгового договору (контр­акту) купівлі-продажу, повинні мати повноваження на підписання договору згідно з законами України і з урахуванням її міжнародних договорів. У випадку, якщо зовнішньоекономічний договір підпису­ється фізичного особою, потрібен тільки її підпис. Від імені інших суб'єктів ЗЕД зовнішньоекономічний договір підписують дві особи:

та, що має таке право відповідно до посади і згідно з документами заснування фірми, та особа, вповноважена дорученням, виданим за підписом керівника суб'єкта ЗЕД, одноосібно, якщо документи за­снування не передбачають іншого.

Права та обов'язки сторін зовнішньоторгового контракту визна­чаються правом місця його підписання, якщо сторони не узгодили іншого, і відображаються в умовах контракту.

Реалізація типового зовнішньоторгового договору (контрак­ту) проходить ряд етапів, які складаються з послідовних стадій її підготовки (рис. 13.5).

• перший етап - встановлення ділового контакту із зарубіжним партнером. Цей етап складається з таких стадій:

1) вимога покупця відомостей про товар чи виклик на торги про­давця;

2) одержання відповіді;

3) перевірка продавцем платоспроможності покупця і підтвер­дження її.

Реалізація цієї частини договору (контракту) вимагає оформлен­ня і підтвердження зазначених дій такими основними документами: запитом, ініціативними листами, відповідями на запити, офертами (твердою чи вільною), банківськими чи комерційними відправлен­нями та ін.

Оферта - письмова пропозиція продавця покупцю про продаж товарів на визначених ним умовах.

Тверда оферта - це письмова пропозиція на продаж відповід­ної партії товарів одному можливому покупцю з вказівкою строку відповіді, упродовж якого продавець не може зробити пропозицію іншим покупцям.

Якщо покупець згоден з пропозицією продавця, він надсилає лист-підтвердження, що містить акцепт. Якщо не згоден - контр­оферта з вказівкою умов угоди. Вільна оферта - робиться, як пра­вило, одночасно на одну і ту ж партію товарів багатьом покупцям і не містить строку для відповіді. Якщо покупець згоден з умовами даної оферти, він підтверджує цей факт твердою офертою. Якщо ініціатива в пошуку товару виходить від покупця в процесі пере­говорів, його звернення до продавця, де висувається пропозиція ви­слати оферту, називається запитом;

Рис. 13.5. Етапи реалізації типового зовнішньоторгового договору (контракту) та стадії його підготовки

• другий етап - оформлення замовлення покупцем. Стадії цього етапу такі:

1) письмове повідомлення покупця про доставку товарів чи на­дання послуг;

500

2) встановлення графіка доставок;

3) визначення мінімальної ціни;

4) прийняття замовлення.

Оформлення договору (контракту) на другому етапі супроводжу­ється такими документами: замовлення, акцепт пропозиції покупця, проект контракту, акцепт (підтвердження, згода) тверда оферта про­давця, зустрічна оферта, графік доставки, ін- дент (закупівельний ордер).

Оформлення замовлення покупцем фактично означає письмову вказівку про доставку йому товарів чи надання послуг. Замовлен­ня оформляється частіше всього на спеціальному бланку з обґрун­туванням ціни. Одночасно складається закупівельний ордер, тобто супроводжувальний лист чи індент (закупівельний ордер, орієнто­ваний на експорт). Замовлення не стає контрактом до моменту одер­жання письмової згоди підписати договір на попередніх умовах;

• третій етап - забезпечення доставки і розрахунків. Стадії і цього етапу такі:

1) визначення контрактної ціни;

2) визначення базисних умов поставки;

3) узгодження умов розрахунку і методи платежу покупцем.

Документи, необхідні для оформлення цієї частини договору

(контракту): консульський рахунок, рахунок-фактура, фірмові ката­логи, прейскуранти, біржові котирування, конкурентний лист, «Ін- котермс 2000», акредитивний лист, інкасове доручення, чеки та ін.

Визначення контрактної ціни товару здійснюється на основі пев­них документів. При цьому в договорі обов'язково робиться посилан­ня на документи, які використовуються з цією метою (консульський рахунок, рахунок проформа, сертифікат походження товару тощо).

Консульський рахунок - це доручення, в якому підтверджуєть­ся походження товару. Він виписується в країні експортера консу­лом країни імпортера після виплати консульського збору. Названий документ надається разом з експортованим товаром, якщо це вима­гається в країні-імпортері.

Сертифікат походження товару - документ спеціально встанов­леної форми, який підтверджує, що товари /послуги вироблені/ви- конані в певній країні, і який містить інформацію для їх ідентифі­кації.

Рахунок-фактура - це рахунок, що виписується продавцем на ім'я покупця після того, як покупець замовить товар. У рахунку- фактурі містяться відомості про товар та його ціну. Рахунок-фактура є підставою для оплати або розрахунку.

Рахунок-проформа - попередній рахунок на оплату імпортова­ної продукції. Містить зазвичай ту ж інформацію, що й кінцевий (остаточний) рахунок, але не може використовуватися для оплати поставок.

Конкурентний лист - документ, що узагальнює інформацію про техніко-економічні показники, якість, ціни і комерційні умови при реалізації товару; використовується у ході укладення контрактів, з метою реклами.

Стосовно визначення конкретної ціни експортного товару в до­говорі (контракті) передбачається, що імпортер повинен знати всі елементи товару (ціна товару в місці його находження в момент про­дажу) чи базову ціну з урахуванням вартості упаковки, транспорту­вання, витрат на страхування, мито. Ці витрати є типовими і обу­мовлюються торговими звичаями міжнародної комерційної практи­ки. Умови доставки у контракті визначаються на основі документа, розробленого Міжнародною торговою палатою - «Інкотермс 2000», який є зібранням правил, тлумачення міжнародних комерційних термінів.

• четвертий етап - виконання замовлення продавцем. Стадії цього етапу такі:

1) підготовка товару до відвантаження (упаковка товару відпо­відно до правил, норм і стандартів);

2) доставка і транспортування;

3) страхування вантажу - оформлення страхового поліса;

4) митне очищення - заповнення митної декларації;

5) виставлення платіжного рахунку

Оформлення договору (контракту) на цьому етапі супроводжу­ється випискою товаросупроводжувальних і розрахункових доку­ментів, якими є рахунок-проформа, рахунок-специфікація, паку­вальний листок, сертифікати (продукції, якості, походження товару), повідомлення про готовність до відвантаження, інвойс, транспортна накладна, коносамент, повідомлення про відвантаження, страховий поліс, митна декларація та ін.

Інвойс (комерційний рахунок) - пакет документів, що є основою для розрахункових операцій.

До його складу входить рахунок-фактура, з докладним перелі­ком надісланих покупцю товарів і повної інформації про кількість, якість і ціну товару, про нумерацію і маркування вантажних місць, про способи постачання товару. Крім того, в інвойсі перерахову­ють всі додаткові витрати, а також проставляють номер контракту, вказується величина знижки і методи її надання, номер замовлення і накладної, дата відвантаження, умови і форми платежу. Повідо­млення про готовність товару надсилається покупцеві. Складається накладна, яка супроводжує вантаж. Транспортування вантажу допо­внюється завантажувальним ордером.

Лист пакувальний - супровідний документ до вантажу, в якому міститься перелік усіх видів і сортів товарів, що перебувають у кож­ному товарному місці.

Такий лист необхідний, коли в одній упаковці містяться різні за асортиментом товари.

Коносамент - документ, що засвідчує одержання вантажу для транспортування морським шляхом.

Видається перевізником відправникові вантажу. Коносамент може бути іменним (на ім'я певного одержувача вантажу), ордерним (у розпорядженні відправника або одержувача) або на пред'явника. Коносамент складається на підставі письмового документа, підпи­саного відправником (вантажний ордер). За достовірність відомос­тей, зазначених у вантажному ордері, відповідає відправник.

Страховий поліс - письмова угода між страхувальником і стра­ховиком, яка засвідчує, що страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або в межах страхової суми відшкодувати збиток страхувальникові чи ін­шій особі, зазначеній у полісі.

Вантажна митна декларація (ВМД) - документ, що містить відо­мості про товар, який ввозяться на митну територію України, мету його ввезення або про зміну митного режиму для таких товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних пла­тежів.

4.