Митно-тарифне і нетарифне регулювання зовнішньоекономічноїдіяльності

Розвиненість зовнішньоекономічної діяльності характеризує від­критість економіки, її включення до загальносвітових економічних процесів. У свою чергу стан, масштаб і структура ЗЕД визначені внутрішнім економічним розвитком тієї чи іншої країни.

У світовій практиці державне регулювання системи зовнішньо­економічної діяльності здійснюється певними загальновизнаними методами, кількість яких постійно зростає. Усі інструменти впливу на зовнішні економічні відносини, які використовує держава, можна певним чином систематизувати по відповідних ознаках:

а) всі методи можна класифікувати залежно від спрямованості дії на економічні процеси:

• протекціоністські - спрямовані на захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції;

• ліберальні - спрямовані на зняття, зниження обмежень у зовнішній торгівлі, що призводить до зростання конкурен­ції з боку іноземних компаній;

б) всі методи можуть поділятися залежно від характеру впливу на економічні процеси:

1) адміністративні (нетарифні):

• ліцензування, квотування;

• заборона окремих видів експорту та імпорту;

• валютні обмеження та валютний контроль;

• заходи, пов'язані з використанням митних та адміністра­тивних формальностей;

2) економічні (митно-тарифні):

• митне регулювання;

• міжнародні стандарти організації експортно-імпортних потоків;

• єдиний тариф;

• банківська процентна ставка;

• курс валют;

• податкова система.

Перелік обставин, при яких в Україні вводиться квотування й ліцензування експортно-імпортних операцій наведено в табл. 13.2.

Згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» ліцензування зовнішньоекономічних операцій - це комплекс дій ор­гану виконавчої влади з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів.

Ліцензування зовнішньоекономічних операцій - це комплекс дій органу виконавчої влади з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів

Ліцензія експортна (імпортна) - це належним чином оформле­ний документ, яким суб'єктові зовнішньоекономічної діяльності на­дається право на проведення тих або інших операцій у зовнішньо­економічній діяльності з товаром, що підлягає квотуванню.

Таблиця 13.2

Перелік обставин, при яких в Україні вводиться квотування й ліцензування експортно-імпортних операцій

У відповідності із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» розрізняють шість видів ліцензій експортних (імпорт­них) (рис.

Рис. 13.6. Види експортних (імпортних) ліцензій

Генеральна ліцензія - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному товару (товарах) і/або з певною країною (гру­пою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому то­варі (товарам).

Разова (індивідуальна) ліцензія - разовий дозвіл, що має імен­ний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб ‘єктам зовнішньоекономічної діяльності на період не менше того, котрий необхідний для здійснення експортної (ім­портної) операції.

Відкрита (індивідуальна) ліцензія - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менш одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

Антидемпінгова (індивідуальна) ліцензія - належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого стро­ку певного товару (товарів), що є об'єктом антидемпінгового роз­слідування й/або антидемпінгових мір.

Компенсаційна (індивідуальна) ліцензія - належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого стро­ку певного товару (товарів), що є об'єктом антисубсидованого роз­слідування й/або компенсаційних мір.

Спеціальна ліцензія - належним чином оформлене право на ім­порт в Україну протягом установленого строку певного товару (то­варів), що є об'єктом спеціального розслідування й/або спеціальних заходів.

Видача ліцензій суб'єктам підприємницької діяльності, що заре­єстровані на території України, незалежно від форм власності, здій­

снюється Міністерством економічного розвитку і торгівлі України відповідно до наказів міністерства: «Про затвердження Положення про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій» № 47 від 17.04.2000 р.; «Про порядок ліцензування імпорту товарів» № 302 14.09.2007 р.; «Про порядок ліцензування експорту товарів» № 991 від 09.09.2009 р.

Для одержання ліцензії суб'єкт підприємницької діяльності по­винен представити такі документи:

• заявка на ліцензію;

• лист-звернення щодо оформлення ліцензії з гарантією оплати державного збору за її оформлення;

• копія контракту, усі додатки і специфікації до нього, завірені керівником суб'єкта підприємницької діяльності;

• погодження відповідної уповноваженої на це установи;

акт експертизи товару, виданий Торгово-промисловою палатою України чи її регіональним відділеннями з позначенням коду товару по УКТЗЕД.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» ви­значено, що квота експортна (імпортна) являє собою, граничний обсяг певної категорії товарів (виражений у натуральних або вар­тісних одиницях), що дозволено експортувати з території України, депортувати на територію України) протягом установленого строку.

Квотування в Україні здійснюється шляхом видачі індивідуаль­них ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) по таких ліцензіях не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти. На­приклад, якщо на експорт срібла встановлена квота, то суб'єкт, що хоче його здійснювати, повинен одержати індивідуальну експортну ліцензію з визначенням у ній обсягів вивозу срібла.

Таким чином, реалізація встановлених квот здійснюється за до­помогою ліцензування, у той час як режим ліцензування може бути також уведений і на ті товари, квоти на які не встановлені: просто для контролю. Загальний обсяг експорту (імпорту) по індивіду­альних ліцензіях має не перевищувати обсягу встановленої квоти. Необхідно звернути увагу нате, що на кожен вид товарів може вста­новлюватися тільки один вид квоти (табл.10.3).

16 травня 2008 року набув чинності Закон України «Про рати­фікацію Протоколу про вступ України до Світової організації тор-

Таблиця 13.3

Застосовування в Україні квоти по зовнішньоекономічних операціях

гівлі» № 250-VI від 10.04.2008. Цей Закон ратифікує Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - Протокол), який підписаний у Женеві 5 лютого 2008 року. З набранням чиннос­ті Протоколу Україна приєднується до Угоди про Світову організа­цію торгівлі (Марракеська угода про заснування Світової організа­ції торгівлі) та, відповідно до статті XII Угоди про СОТ стає членом Світової організації торгівлі.

До нетарифного методу державного регулювання ЗЕД також від­носиться валютний контроль.

При проведенні зовнішньоекономічної діяльності, зокрема при експорті-імпорті товарів (робіт, послуг), суб'єкти зовнішньоеконо­мічної діяльності в якості розрахунків використовують валютні цін­ності.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за господар­ськими операціями резидентів регулюється Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР. Згідно із цим Законом, виручка резидентів в іно­земній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в упов­новажених банках у терміни сплати заборгованості, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з моменту митного оформлення (оформлення вантажної митної декларації) експортова­ної продукції, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акту або іншого документу, який засвідчує виконання робіт (надання послуг), експорт прав інтелек­туальної власності.

У разі здійснення резидентами імпортних операцій за зовніш­ньоекономічними договорами, що передбачають відстрочки поста­чання, Імпорт має надійти в Україну у терміни, зазначені в договорі, але не пізніше 180 календарних днів з моментуздійснення авансово­го платежу або виставлення векселя на користь постачальника ім­портованої продукції (робіт, послуг). При здійсненні розрахунків за імпортними операціями у формі документарного акредитива товари (роботи, послуги), що є предметом зовнішньоекономічного догово­ру, який передбачає таку форму розрахунків, мають надійти в Украї­ну протягом 180 календарних днів з моменту здійснення платежу уповноваженим банком на користь нерезидента.

Порушення резидентами вищезазначених строків тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсот­ка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за ва­лютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Днем виникнення заборгованості вважається перший день піс-

ля закінчення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними, імпортними, лізинговими операціями або термінів, установлених відповідно до раніше отриманих за цими операціями ліцензій.

Митно-тарифне регулювання є комплексом заходів щодо вста­новлення і застосування ставок мита (ввізного, вивізного, спеці­ального), обкладення митом в межах окремих преференційних режимів, контролю за митною вартістю товарів, класифікацією товарів і країною походження товарів в цілях повноти стягнення мита.

Основи митно-тарифного регулювання в Україні визначаються Митним кодексом України від 13 лютого 2012 року, Законами Украї­ни «Про митний тариф України» № 2371-III від 5 квітня 2001 року.

Основним інструментом митно-тарифного регулювання є дода­ток до Закону України «Про митний тариф України» - митний та­риф України. Цей документ створено на базі Української класифіка­ції товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УК-ТЗЕД), яка відповідає Гармонізованій системі опису і кодування товарів (ГС) 1996 р. і Комбінованій номенклатурі ЄЄ (КН ЄЄ).

5.