Економічна сутність страхових відносин

Виникнення і функціонування страхових відносин пов'язане з наявністю ризиків.

Ризик — ймовірність зазнати втрат щодо очікуваної економічної корисності або прямих збитків через появу певної події.

Ризик характеризується реальністю існування, вірогідністю на­стання, а також непередбачуваністю часу і місця настання.

Ризики класифікуються за наступними ознаками:

1. За причиною — природні та антропогенні;

2. За об'єктом — майнові (матеріальні) та особові (нематеріальні);

3. За величиною збитків — звичайні, малі, середні, великі, ката­строфічні;

4. За можливістю настання — потенційні, реальні, реалізовані;

5. За можливістю страхування — страхові (підлягають страху­ванню) та нестрахові (не підлягають страхуванню).

На практиці настання ризиків проявляється в несприятливих по­діях — стихійних лихах (спричинені дією стихійних сил природи) і нещасних випадках (події, внаслідок яких гинуть люди, втрачають здоров'я, товарно-матеріальні цінності), які призводять до втрат здоров'я, непрацездатності осіб, а також матеріальних збитків. Це зу­мовлює виникнення і розвиток страхування.

За економічною сутністю страхування — система економічних відносин, які пов'язані з визначенням, оцінкою і компенсацію ризи­ків у суспільному виробництві.

Згідно із Законом України «Про страхування», страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодав­ством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Зміст страхування розкривається у його функціях:

- ризикова (відшкодування) — полягає у матеріальній відпові­дальності страхових компаній за наслідки ризику на основі того, що частина страхового фонду використовується на по­криття збитків (відбувається отримання страхового захисту та перерозподіл вартості серед учасників страхування у зв'язку з настанням випадкових страхових подій);

- заощадження коштів (накопичувальна, ощадна) — реалізується тільки при страхуванні життя; за період страхування накопи­чується сума, яка виплачується з урахуванням інвестиційного доходу (при правильному розрахунку тарифів страхування та достатньому зборі коштів страхових премій заощаджуються значні кошти, котрі направляються на інвестиційні програми вирішення соціальних проблем суспільства.

- попереджувальна (превентивна) — дозволяє уникати страхових випадків або зменшувати наслідки страхових подій на основі законодавчої (законодавчі обмеження щодо отримання стра­хового відшкодування: самогубства, навмисні дії) і фінансо­вої превенції (фінансування заходів для зменшення наслідків страхових подій — обладнання протипожежного устаткування, придбання медикаментів тощо);

- створення і використання страхових резервів — страхові ком­панії створюють страхові резерви, з яких здійснюються стра­хові відшкодування (страховик концентрує кошти страхуваль­ників та використовує їх для покриття збитків, розподіляючи таким чином між усіма страхувальниками наслідки страхової події, яка сталася з одним із них, що уможливлює отримання

ним доходів і прибутку як основної мети діяльності суб'єкта господарювання);

- контрольна — полягає в державному нагляді за страховим рин­ком та аудиті діяльності страхових компаній.

До принципів, на яких базується страхування, відносяться:

- вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком — виду страхування — цей принцип стосується переважно добро­вільних видів страхування;

- страховий ризик — потенційна можливість збитку чи втрати доходу при настанні визначених подій. Перелік страхових ри­зиків вказується в договорі страхування. Страховий випадок, що настав, називається страховою подією;

- страховий інтерес страхувальника і страховика — законна ви­мога відшкодувати майновий збиток, пов'язаний з правом влас­ності, володінням, розпорядженням і використанням об'єкта страхування та права вимоги дотримання умов договору;

- сумлінність і відкритість — висока довіра між сторонами, на­дання ними повної інформації про об'єкт страхування як на мо­мент укладання договору, так і у процесі його виконання;

- страхове відшкодування на рівні збитку — виплати не повинні приносити страхувальнику прибуток, страхове відшкодуван­ня має лише відновити його майнове становище до того рівня, який існував безпосередньо перед страховим випадком, що від­бувся;

- застереження — проявляється у визначенні в договорі фран- шизи (незначної частини збитку, яка при настанні страхової події не відшкодовується страховиком);

Франшиза визначається в сумі або у відсотках до страхової суми. Завдяки франшизі досягається поєднання страхування зі самостра­хуванням.

- суброгація — означає можливість зустрічного регресного позо­ву до третьої (винної) особи з метою компенсації матеріальних витрат страховика в обсязі виплаченого ним страхового від­шкодування;

- диверсифікація — можливість розширення ділової активнос­ті страховиків за рамками основної діяльності. Так, в Україні страховики можуть займатися співстрахуванням (страхування об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками), перестрахуванням (страхування страховиком ризиків з вико­нання всіх або частини обов'язків перед страхувальником в ін­шого страховика), фінансовою діяльністю (формування і роз­міщення страхових резервів, а також управління ними).

На практиці економічна категорія страхового захисту матеріаль­но втілюється у формуванні і використанні фондів цільових фінансо­вих ресурсів — страхових фондів, які можуть бути:

1. Централізованими, до яких відносять наступні:

- централізований страховий резервний фонд — базується на державній відповідальності і передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів, формується за рахунок централізованих загальнодержавних ресурсів та зна­ходиться у розпорядженні Уряду. Крім того, його створення пов'язане з наявністю страхових ризиків природного і техно­генного характеру та відшкодування надзвичайних збитків (резервний фонд КМУ);

2. Децентралізованими, до яких відносять:

- фонди самострахування — ґрунтуються на індивідуальній відповідальності, створюються комерційними структурами шляхом щорічних відрахувань до досягнення ними розміру відповідно до установчих документів (наприклад, резервний фонд акціонерних товариств формується шляхом щорічних 5,0% відрахувань чистого прибутку до досягнення ним розмі­ру на рівні 25,0% статутного капіталу);

- колективні страхові фонди — базуються на солідарній відпо­відальності учасників цих фондів, формуються за рахунок внесків усіх учасників, а відшкодовуються збитки тим учас­никам, які їх зазнали;

- страхові фонди страховиків є підвидом колективного стра­хового фонду та формуються за рахунок внесків страховиків.

Роль страхування в економіці полягає в наступному:

- страхування надає впевненості в розвитку бізнесу й економіки в цілому;

- страхування дає можливість оптимізувати структуру ресурсів та активізувати використання коштів, спрямованих на органі­зацію економічної безпеки;

- страхування забезпечує раціональне формування використан­ня коштів, призначених для здійснення державних соціальних програм (охорони здоров'я, пенсійного забезпечення, фінансо­вого утворення);

- у страхуванні створюються значні резерви коштів, які стають джерелами зростання і покриття збитків у разі великих стихій­них лих та аварій.

Спільною рисою фінансів і страхування є те, що ці відносини ви­никають з приводу формування та використання фондів грошових коштів цільового призначення, а відмінними рисами — замкнений характер перерозподілу між учасниками страхування — страховий

фонд використовується виключно учасниками його формування, у

страхуванні утворюються як грошові, так і негрошові фонди (посівні, фуражні та ін.) та імовірнісний характер — фінансам притаманний більш плановий характер.

6.2.