Система грошових потоків міжнародних фінансів

Функціонування міжнародних фінансів базується на валютно- фінансових потоках.

Міжнародні валютно-фінансові потоки — це потоки інозем­них валют або будь-яких інших фінансових активів, що зумовлені економічною діяльністю суб'єктів світового господарства.

Міжнародні валютно-фінансові потоки можуть бути згруповані за напрямами (рис. 9.1).

Напрями міжнародних валютно-фінансових потоків:

1) між експортерами та імпортерами з приводу платежів за товари і послуги, а також надання й погашення позик;

2) між експортерами та імпортерами, з одного боку, та фінансово-кредитними установами, з іншого, щодо отримання й погашення кредитів, відкриття та об­слуговування валютних рахунків, страхування ризиків і т.ін.;

3) між усіма експортерами та імпортерами, фінансово-кредитними установами, з одного боку, та міжнародними фінансовими інституціями, з іншого, з приводу отримання кредитів, фінансової допомоги і т.ін.;

4) між фізичними особами, з одного боку, та експортерами, імпортерами, фінансо­во-кредитними установами, з іншого, щодо оплати праці, здійснення міжнарод­них переказів, сплати за товари й послуги, виконання договорів страхування;

5) між іноземною державою, з одного боку, та експортерами, імпортерами, фінан­сово-кредитними установами, міжнародними фінансовими інституціями, фізич­ними особами, з іншого, з приводу сплати податків і виконання зобов'язань від­повідно до правил державного регулювання міжнародних фінансових відносин;

6) між фізичними особами з приводу здійснення міжнародних банківських пош­тових та грошових переказів;

7) між урядами різних країн і міжнародними організаціями та фінансовими ін­ституціями з приводу грошових внесків в ці організації, отримання кредитів, фінансової допомоги тощо;

8) між урядами різних країни з приводу надання й погашення кредитів, інших фінансових відносин.

Рис. 9.1. Система валютно-фінансових потоків міжнародних фінансів

Міжнародні валютно-фінансові потоки класифікуються за на­ступними ознаками:

1) тип економічної взаємодії:

- зовнішньо-торговельні — утворюються при експорті та ім­порті товарів, послуг, факторів виробництва та ін.;

- капітальні — виникають при кредитно-інвестиційній діяль­ності суб'єктів міжнародних фінансів;

- спекулятивні — виникають при валютних операціях;

- балансуючі — опосередковують діяльність однієї держави щодо врівноваження зовнішніх платежів і розрахунків з ін­шими країнами;

2) форма міжнародних фінансових ресурсів:

- у формі офіційної міжнародної фінансової допомоги — між­державні кредити і ґранти, кредити і ґранти міжнародних організацій;

- у формі цінних паперів і банківських кредитів;

- у формі золотовалютних резервів;

3) часова ознака:

- потоки міжнародного ринку капіталів — середньо- і довго­строкові кредити та цінні папери;

- потоки валютного і грошового ринку — короткостроковий капітал;

4) вид економічної діяльності:

- потоки розрахунків за товари;

- потоки розрахунків за послуги;

- потоки та капітальні трансферти у грошовій формі;

- кредитні ресурси;

- прямі та портфельні інвестиції;

- потоки резервних активів;

Ця класифікація базується на структурі рахунків платіжного ба­лансу згідно з міжнародними стандартами обліку економічних від­носин нерезидентів.

5) перехід прав власності на фінансові активи:

- потоки, спрямовані з офіційних джерел в офіційну влас­ність, — формуються з надлишків іноземних валют, які утво­рюються в активах платіжних балансів, в резервах Міжна­родного валютного фонду, Світового банку та ін., в СДР та золотих запасах;

- потоки, спрямовані з приватних джерел в приватну влас­ність, — мають місце, коли банки, фірми, фізичні особи здій­снюють торговельні операції та операції з фінансовими ак­тивами;

- потоки, спрямовані з офіційних джерел в приватну влас­ність, — виникають в діяльності урядів країн і міжнародних організацій, пов'язані з розміщенням капіталів серед інозем­них суб'єктів господарювання;

- потоки, спрямовані з приватних джерел в офіційну влас­ність, — представлені державними запозиченнями на міжна­родних ринках капіталів у юридичних і фізичних осіб чи при вкладах у міжнародні фінансові інституції.

Рух грошових потоків у сфері міжнародних фінансів опосередко­вують фінансові операції.

Фінансові операції — це дії, спрямовані на вирішення певного завдання з організації та управління грошовими відносинами.

Фінансові операції можуть зумовлюватися як грошовими плате­жами, так і рухом капітальних ресурсів (лізинг, кредит, франчайзинг, тощо).

Об'єктом фінансових операцій є фінансові активи, до яких нале­жать національна та іноземна валюта, цінні папери, дорогоцінні мета­ли, нерухомість та ін.

Виділяють чотири групи фінансових операцій:

- операції з переказу грошей — охоплюють усі форми та види роз­рахунків (операції з обміну «гроші-товар») та трансфери (рух грошей в одному напрямі), до таких операцій відносять транс­фер, акредитив, банківський переказ;

- інвестиційні операції — пов'язані з переміщенням капіталу з ме­тою його приросту, опосередковують його вкладення триваліс­тю понад 180 днів, такими операціями є кредит, лізинг, траст, оренда, франчайзинг;

- спекулятивні операції — короткострокові фінансові дії з отри­мання прибутку у вигляді різниці у процентах, різниці валют­них курсів тощо, прикладами таких угод є операції «спот» та валютний арбітраж;

- операції з капіталом — спрямовуються на управління капіталом в умовах ризику та невизначеності економічної кон'юнктури.

Головними каналами руху фінансових потоків є:

- валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі-про- дажу товарів і послуг;

- зарубіжні інвестиції в основний і оборотний капітал;

- операції з цінними паперами;

- валютні операції;

- фінансове сприяння розвитку країн та державні внески в між­народні організації.

9.3.