Сутність і класифікація інвестицій

В сучасних умовах розвитку підприємництва широкого засто­сування отримує такий вид діяльності суб'єктів підприємництва, як інвестиційна діяльність. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 «Звіт про рух грошових коштів» визначає інвестиційну діяльність як діяльність, що пов'язана із придбанням і реалізацією тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» №1560-ХІІ від 18 вересня 1991 року інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Даний вид діяльності забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелек­туальних цінностей.

Всі суб'єкти інвестиційної діяльності, в тому числі суб'єкти під­приємницької діяльності, незалежно від форм власності та госпо­дарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяль­ності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України,

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

• інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товари­ствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

• державного інвестування, у тому числі державної підтримки реалізації інвестиційних проектів відповідно до положень цього За­кону, здійснюваного органами державної влади та органами влади Автономної Республіки Крим за рахунок коштів бюджетів, позабю­джетних фондів і позичкових коштів, а також державними підпри­ємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

• інвестування, здійснюваного органами місцевого самовряду­вання;

• іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадя­нами, юридичними особами та державами;

• спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юри­дичними особами України, іноземних держав.

Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги ін­вестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі організацією кон­курсів і торгів.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

• власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортиза­ційні відрахування, спеціальні фонди, що формуються за рахунок прибутку, страхові відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, приріст заборгованості з оплати праці, приріст заборгованості в розрахунках з бюджетом, приріст заборгованості зі страхування, приріст іншої внутрішньої кредиторської заборгованості підприєм­ства, власні кошти підприємця тощо);

• позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

• залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

• бюджетних інвестиційних асигнувань;

• безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організа­цій, підприємств і громадян.

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно,

в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях еконо­міки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково- технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об' єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, еко­логічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодав­ством України, а також порушує права та інтереси громадян, юри­дичних осіб і держави, що охороняються законом.

Отже, інвестиція - це довгострокове вкладення капіталу суб'єкта підприємництва у певній формі (грошовій, матеріальній, інтелекту­альній тощо) з метою одержання певного прибутку

Інвестиції, що здійснюються суб'єктами підприємництва, харак­теризуються багатьма видами, які виділяються на основі різних кла­сифікаційний ознак (рис. 11.1):

1) за об'єктами вкладення капіталу розрізняють:

• реальні (або капіталоутворюючі) інвестиції, які характеризу­ють вкладення капіталу у відтворення основних засобів, в іннова­ційні нематеріальні активи, у приріст запасів товарно-матеріальних цінностей й інші об'єкти інвестування, пов'язані зі здійсненням опе­раційної діяльності підприємства або поліпшенням умов праці й по­буту персоналу;

• фінансові інвестиції, які характеризують вкладення капіталу в різні фінансові інструменти інвестування з метою одержання до­ходу;

2) за характером участі в інвестиційному процесі виділяють:

• прямі інвестиції, які передбачають пряму участь інвестора у виборі об'єкти інвестування та вкладенні капіталу в обраний об'єкт;

• непрямі інвестиції, які характеризують вкладення капіталу ін­вестора, що здійснюється опосередковано через інших осіб - фінан­сових посередників;

3) за відтворювальною спрямованістю виділяють:

• валові інвестиції, які відображають загальний обсяг капіталу, що інвестується у відтворення основних фондів і нематеріальних активів у певний періоді;

• реноваційні інвестиції, що відображають обсяг капіталу, який інвестовано в просте відтворення основних фондів й нематеріаль-

Рис.

них активів, що амортизуються. Тому, у вартісному вираженні ре- новаційні інвестиції прирівнюються до величини амортизаційних відрахувань за основними фондами та нематеріальними активами, що амортизуються;

• чисті інвестиції, що відображають обсяг капіталу, який інвес­товано в розширене відтворення основних фондів і нематеріальних активів. Тому, у кількісному вираженні чисті інвестиції являють собою суму валових інвестицій зменшену на суму амортизаційних відрахувань за всіма видами необоротна активів суб'єкта підприєм­ництва, що амортизуються;

4) за ступенем залежності від доходів виділяють:

• похідні інвестиції, які прямо пов'язані з чистим прибутком, що отримується суб'єктом підприємництва та механізмом його розподі­лу на споживання й заощадження;

• автономні інвестиції, які не пов'язані з формуванням і розпо­ділом чистого прибутку суб'єкта підприємництва, а здійснюються через задоволення потреб технологічного розвитку, необхідність проведення природоохоронна: заходів тощо;

5) по відношенню до інвестора виділяють:

• внутрішні інвестиції, які характеризують вкладення капіталу в розвиток самого інвестора;

• зовнішні інвестиції, які відображають вкладення капіталу в інші суб'єктів підприємництва;

6) за періодом здійснення виділяють:

• короткострокові інвестиції, які характеризують вкладення ка­піталу на період до одного року;

• довгострокові інвестиції, які характеризують вкладення капі­талу на період більше одного року;

7) за сумісністю здійснення виділяють:

• незалежні інвестиції, які характеризують вкладення капіталу в такі об'єкти інвестування (інвестиційні проекти, фінансові ін­струменти), що можуть бути реалізовані як автономні (незалежні від інших об'єктів інвестування й не виключають їх) у загальній інвестиційній програмі (інвестиційному портфелі) суб'єкта підпри­ємництва;

• взаємозалежні інвестиції, що характеризують вкладення капі­талу в такі об'єкти інвестування, черговість реалізації або наступна

експлуатація яких залежить від інших об'єктів інвестування й може здійснюватися лише в комплексі з ними;

• взаємовиключні інвестиції, які є аналоговими за цілям їх здій­снення, характером технологій, номенклатурою продукції й іншими основними параметрами та вимагають альтернативного вибору;

8) за рівнем прибутковості виділяють:

• високоприбуткові інвестиції, які характеризують вкладення капіталу в інвестиційні проекти або фінансові інструменти, за яки­ми очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку істотно пе­ревищує середню норму цього прибутку на інвестиційному ринку;

• середньоприбуткові інвестиції, які характеризують вкладення капіталу в інвестиційні проекти або фінансові інструменти, за яки­ми очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку відповідає середній нормі цього прибутку на інвестиційному ринку;

• низькоприбуткові інвестиції, які характеризують вкладення капіталу в інвестиційні проекти або фінансові інструменти, за яки­ми очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку значно ниж­че середньої норми цього прибутку на інвестиційному ринку;

• безприбуткові інвестиції, які характеризують вкладення капі­талу з метою одержання соціального, екологічного й іншого видів позаекономічного ефекту, тобто без одержання інвестиційного при­бутку;

9) за рівнем інвестиційного ризику виділяють:

• безризикові інвестиції, які характеризують вкладення коштів у такі об'єкти інвестування, за якими відсутній реальний ризик втрати капіталу або очікуваного доходу й практично гарантоване одержан­ня розрахункової реальної суми чистого інвестиційного прибутку;

• низькоризикові інвестиції, які характеризують вкладення капі­талу в об'єкти інвестування, ризик за якими значно нижчий серед- ньоринкового;

• середньоризикові інвестиції, які характеризують вкладення капіталу в об'єкти інвестування, рівень ризику за якими майже від­повідає середньоринковому;

• високоризикові інвестиції, які характеризують вкладення ка­піталу в об'єкти інвестування, ризик за якими значно вищий серед- ньоринкового.

найбільш ризикові проекти або інструменти інвестування, за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу;

10) за рівнем ліквідності інвестиції підприємства поділяються на такі основні види:

• інвестиції, які характеризують вкладення капіталу в об'єкти (інструменти) інвестування підприємства, що швидко можуть бути конвертовані в грошову форму (як правило, у строк до одного міся­ця) без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості. Основним видом високоліквідних інвестицій підприємства є короткострокові фінансові вкладення;

• середньоліквідні інвестиції, які характеризують групу об'єктів (інструментів) інвестування підприємства, що можуть бути конвер­товані в грошову форму без відчутних втрат своєї поточної ринкової вартості в строк від одного до шести місяців;

• низьколіквдні інвестиції, які включають об'єкти (інструмен­ти) інвестування підприємства, що можуть бути конвертовані в гро­шову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості після закін­чення значного періоду часу (від півроку й вище). Основним видом низьколіквідних інвестицій є незавершені інвестиційні проекти, реалізовані інвестиційні проекти із застарілою технологією, акції окремих маловідомих підприємств, які не котируються на фондо­вому ринку;

• неліквідні інвестиції, які характеризують такі види інвестицій підприємства, що самостійно реалізовані бути не можуть (вони мо­жуть бути продані на інвестиційному ринку лише в складі цілісного майнового комплексу);

11) за формами власності інвестованого капіталу виділяють:

• приватні інвестиції, які характеризують вкладення капіталу фізичних осіб, а також: юридичних осіб недержавних форм влас­ності;

• державні інвестиції, які характеризують вкладення капіталу державних підприємств, а також коштів державного бюджету різ­них його рівнів і державних позабюджетних фондів;

• змішані інвестиції припускають вкладення як приватного, так і державного капіталу в об'єкти інвестування підприємства;

12) за характером використання капіталу в інвестиційному процесі виділяють:

• первинні інвестиції, які характеризують використання ново- сформованого

• для інвестиційних цілей капіталу рахунок як власних, так і по­зикових фінансових ресурсів;

• реінвестиції, які являють собою повторне використання капі­талу в інвестиційних цілях за умови попереднього його вивільнення в процесі реалізації раніше обраних інвестиційних проектів, інвес­тиційних товарів або фінансових інструментів інвестування;

• дезінвестиції, які являють собою процес вилучений раніше інвестованого капіталу з інвестиційного обороту без наступного його використання в інвестиційних цілях (наприклад, для покриття збитків підприємства) і, які можна охарактеризувати як негативні інвестиції підприємства;

13) за регіональними джерелами залучення капіталу виді­ляють:

• вітчизняні інвестиції, які характеризують вкладення національ­ного капіталу (домашніх господарств, підприємств або державних ор­ганів) у різноманітні об'єкти інвестування резидентами даної країни;

• іноземні інвестиції, які характеризують вкладення капіталу нерезидентами (юридичними або фізичними особами) в об'єкти (інструменти) інвестування даної країни;

14) за регіональною спрямованістю інвестованого капіталу

розрізняють такі види інвестицій:

• інвестиції на внутрішньому ринку, які характеризують вкла­дення капіталу як резидентів, так і нерезидентів на території даної країни;

• інвестиції на міжнародному ринку (або міжнародні інвести­ції), які характеризують вкладення капіталу резидентів даної країни за межами внутрішнього її ринку;

15) за галузевою спрямованістю інвестиції розділяються в роз­різі окремих галузей і сфер діяльності відповідно до їх класифікато­ра. Така форма класифікації інвестицій пов'язана з державним регу­люванням інвестиційного процесу в масштабах країни, а також оцін­кою інвестиційної привабливості окремих галузей (сфер діяльності) у процесі реального й фінансового інвестування підприємства.

Основною метою формування інвестиційних ресурсів підприєм­ства, тобто всіх видів фінансових та інших активів, які залучаються

з метою здійснення вкладень в об'єкти інвестування, є задоволення потреб у придбанні необхідних інвестиційних активів та оптиміза- ція їх структури з позицій забезпечення ефективних результатів ін­вестиційної діяльності.

З урахуванням цієї мети процес формування інвестиційних ре­сурсів має базуватися на таких принципах:

• принцип врахування перспектив розвитку інвестиційної ді­яльності. В процесі формування обсягів та структури інвестиційних ресурсів варто враховувати усі стадії інвестиційного процесу;

• принцип забезпечення відповідності обсягу залучених інвес­тиційних ресурсів обсягу інвестиційних потреб підприємства. За­гальна потреба в інвестиційних ресурсах підприємства базується на розрахунках загальних обсягів реального та фінансового інвес­тування;

• принцип забезпечення оптимальної структури інвестиційних ресурсів з позицій ефективної інвестиційної діяльності. Умови фор­мування високих кінцевих результатів інвестиційної діяльності за­лежать від структури сформованих інвестиційних ресурсів. Опти­мальна структура забезпечує фінансову рівновагу розвитку підпри­ємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності, з іншого боку, неоптимальна структура генерує ризики в фінансовій сфері підпри­ємства, тобто призводить до банкрутства підприємства;

• принцип забезпечення мінімізації витрат формування інвести­ційних ресурсів зрізних джерел. Така мінімізація витрат здійсню­ється в процесі управління вартістю капіталу, який залучається для інвестиційної діяльності з метою одержання максимальної суми чи­стого прибутку;

• принцип забезпечення високоефективного використання ін­вестиційних ресурсів у процесі інвестиційної діяльності. Інвести­ційні ресурси, які тимчасово не використовуються, можуть втрачати свою вартість з часом, тому формувати інвестиційні ресурси слід із врахуванням темпів інфляції та інших факторів, що впливатимуть на вартість протягом строку реалізації інвестиційної діяльності.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних дер­жав, а також держави.

Портфельний інвестор характеризується як суб ‘єкт інвести­

ційної діяльності, що вкладає свій капітал в різноманітні об'єкти (інструменти) інвестування винятково з метою отримання інвести­ційного прибутку. Такий інвестор не ставить собі за мету реальну участь в управлінні стратегічним розвитком підприємств-емітентів.

За напрямом орієнтації на інвестиційний ефект інвесторів розпо­діляють на такі види:

• інвестор, орієнтований на поточний інвестиційний дохід. Та­кий інвестор формує свій інвестиційний портфель переважно за рахунок короткострокових фінансових вкладень, а також окремих довгострокових інструментів інвестування, що приносять регуляр­ний поточний дохід (наприклад, купонних облігацій);

• інвестор, орієнтований на приріст капіталу в довгостроковому періоді.

Такий інвестор вкладає свій капітал переважно в реальні опера­ційні активи підприємства, а також в довгострокові фінансові ін­струменти інвестування (акції, довгострокові безкупонні облігації і т. п.);

• інвестор, орієнтований на неекономічний інвестиційний ефект. Такий інвестор, що вкладає свій капітал в об'єкти інвестування, ста­вить перед собою соціальні, екологічні і інші неекономічні цілі, що не розраховані на отримання інвестиційного прибутку.

По відношенню до інвестиційних ризиків інвесторів розподіля­ють на такі види:

• інвестор, не схильний до ризику. Таким терміном характе­ризують суб'єктів інвестиційної діяльності, які уникають здійснен­ня середньо і високо ризикових інвестицій навіть не дивлячись на справедливе відшкодування зростання рівня ризику додатковим рів­нем інвестиційного доходу;

• інвестор, нейтральний до ризику. Цим терміном характе­ризують суб' єктів інвестиційної діяльності, які згодні приймати на себе інвестиційний ризик тільки в тому випадку, якщо він буде спра­ведливо компенсований додатковим рівнем інвестиційного доходу;

• інвестор, схильний до ризику. Таким терміном характери­зують суб'єктів господарювання, схильних йти на інвестиційний ризик навіть в тих випадках, коли він недостатньо справедливо ком­пенсований додатковим рівнем інвестиційного доходу. За менталі­тетом інвестиційної поведінки, що визначена вибором інвестицій за

шкалою рівня їх прибутковості і ризику, виділяють наступні групи інвесторів:

• консервативний інвестор. Цим терміном характеризується суб'єкт господарювання, що вибирає об'єкти (інструменти) інвес­тування по критерію мінімізації рівня інвестиційних ризиків, не дивлячись на відповідно низький рівень очікуваного по них інвес­тиційного доходу. Такий інвестор піклується перш за все про забез­печення надійності (безпеки) інвестицій;

• поміркований інвестор. Таким терміном характеризується суб'єкт господарювання, що вибирає такі об'єкти (інструменти) інвестування, рівень прибутковості і ризику яких приблизно від­повідають середньоринковим умовам (по відповідному сегменту ринку);

• агресивний інвестор. Цим терміном характеризують суб'єкта господарювання, що вибирає об'єкти (інструменти) інвестування по критерію максимізації поточного інвестиційного доходу, незва­жаючи на супутній їм високий рівень ризику.

За належністю до резидентів виділяють вітчизняних і іноземних інвесторів. Такий поділ інвесторів використовується підприємством в процесі здійснення спільної інвестиційної діяльності.

2.